ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

12 лютого 2020 року

м. Харків

Справа № 640/12930/17

Провадження № 22-ц/818/635/20

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого – Пилипчук Н.П.,

суддів – Маміної О.В., Кругової С.С.,

за участю секретаря судових засідань – Плахотнікової І.О.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , законний представник малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідачі: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

треті особи: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу м. Харкова Непочатих Вікторія Володимирівна, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу м. Харкова Курас Світлана Олександрівна, Служба у справах дітей Київського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці і соціальної політики Харківської міської ради, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 , законного представника малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Треті особи: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу м. Харкова Непочатих Вікторія Володимирівна, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу м. Харкова Курас Світлана Олександрівна, Служба у справах дітей Київського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці і соціальної політики Харківської міської ради, ОСОБА_7 про визнання правочину недійсним, скасування державної реєстрації, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, поновлення права малолітніх дітей на користування нерухомим майном,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 31 жовтня 2019 року, постановлену суддею Бородіною Н.М., в залі суду в м. Харкові,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 31 жовтня 2019 року провадження у справі закрито за відсутністю предмета спору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у даній справі відсутній предмет спору та наявні підстави для закриття провадження у справі. Також вказує, що судом першої інстанції було порушено його право на доступу до суду, оскільки він просив суду перенести судове засідання, однак його заява не була вирішена та розгляд справи був проведений за його відсутністю.

ОСОБА_1 надала до суду відзив на апеляційну скаргу та просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції – без змін. Відзив мотивований тим, що постановою Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 640/8559/16-ц, були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та витребувано на її користь частину квартири за спірним договором дарування, тому відпала причина звернення до суду із вказаним позовом, предметом якого і була зазначена частина квартири за цим же договором дарування. У зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що права ОСОБА_1 та її дітей на 40/100 частини спірної квартири поновлені рішенням суду, тому відсутній предмет спору, а отже провадження у справі підлягає закриттю.

Колегія суддів погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у цій справі ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , 3-ті особи: приватний нотаріус ХМНО Непочатих В.В., приватний нотаріус ХМНО Курас С.О., Служба у справах дітей Київського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці і соціальної політики Харківської міської ради, ОСОБА_7 , в якому просить суд: визнати договір дарування 40/100 частини комунальної квартири АДРЕСА_1 , укладений 25 березня 2011 року між неї та ОСОБА_5 , посвідчений нотаріусом Курас С.О. за реєстровим № 586 недійсним з моменту його укладення; скасувати рішення № 20276503 про державну реєстрацію прав власності, прийняте державним реєстратором - нотаріусом Непочатих В.В. від 25.03.2015 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності номер 9175942 за ОСОБА_6 на 40/100 частин комунальної квартири АДРЕСА_1 ; витребувати на користь ОСОБА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 40/100 частин комунальної квартири АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_1 право власності на 40/100 часток комунальної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; поновити порушене право малолітніх - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користування 40/100 частини комунальної квартири АДРЕСА_1 .

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З матеріалів справи вбачається, що раніше предметом розгляду у суді була справа № 640/8559/16 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи – Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу м. Харкова Непочатих Вікторія Володимирівни, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу м. Харкова Курас Світлана Олександрівна, Служба у справах дітей Київського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці і соціальної політики Харківської міської ради, про визнання договору дарування 40/100 частини комунальної квартири АДРЕСА_1 , укладений 25 березня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , посвідчений нотаріусом Курас С.О. недійсним з моменту його укладення; скасування рішення № 20276503 про державну реєстрацію прав власності, прийняте державним реєстратором - нотаріусом Непочатих В.В. від 25.03.2015 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності номер 9175942 за ОСОБА_6 на 40/100 частин комунальної квартири АДРЕСА_1 ; витребування на користь ОСОБА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 40/100 частин комунальної квартири АДРЕСА_1 ; визнання за ОСОБА_1 право власності на 40/100 часток комунальної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

За результатами розгляду тієї справи було ухвалено рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2017 року, рішення Апеляційного суду Харківської області від 19 липня 2017 року та постанова Верховного Суду України від 17 липня 2019 року, якими остаточно вирішено задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в частині витребування на користь ОСОБА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 , 40/100 частини комунальної квартири АДРЕСА_3 згідно рішення ХМР №12/15 від 20.11.2015 року перейменовано на АДРЕСА_4 , в решті у задоволенні позову відмовлено.

Зокрема в постанові Верховного Суду від 17.07.2019р. зазначено, що встановивши, що ОСОБА_6 зареєстрував за собою право власності на 40/100 частин спірної квартири, які відчужені на його користь за договором дарування, укладеним без достатніх правових підстав, Верховний Суд зробив висновок про обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині витребування майна з його незаконного володіння. При цьому, рішення в частині визнання договору дарування, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , недійсним є необґрунтованим, оскільки у такому випадку не є ефективним способом захисту порушених прав, що не приводить до їх поновлення.

Положеннями ст.ст.13,43 ЦПК України передбачено право учасника справи розпоряджатися своїми процесуальними права щодо предмета спору на власний розсуд.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання (Постанова Верховного Суду у справі № 404/251/17 (провадження 61-13405св18) від 3.05.2018 року)

Зважаючи на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що спір фактично вирішено, тому предмет спору, в даній справі відсутній, оскільки постановою Верховного Суду від 17.07.2019 року фактично захищено право власності ОСОБА_1 та як наслідок поновлені і права її дітей – вірним є висновок про відсутність наразі предмета спору.

Відповідно до ч.4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Колегією суддів не встановлено порушення оскаржуваною ухвалою прав ОСОБА_6 .. Доводи ОСОБА_6 про зловживання ОСОБА_1 своїми процесуальними правами, та

понесені ним судові витрати – висновків суду не спростовують, не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, а питання компенсації витрат, пов`язаних із розглядом справи, у разі закриття провадження у справі врегульовано ч. 5 ст. 142 ЦПК України.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Апеляційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні обставин справи судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-        

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 31 жовтня 2019 року – залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий –                                                                     Н.П. Пилипчук

Судді –                                                                        О.В. Маміна

                                                                               С.С. Кругова