Єдиний унікальний номер 219/2592/19

Номер провадження 22-ц/804/639/20        

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року

м. Бахмут

справа  № 219/2592/19

провадження  № 22-ц/804/639/20

Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого  Хейло Я.В.,

суддів   Корчистої О.І., Тимченко О.О.

при секретарі Ситнік Д.Л.

учасники справи:

позивач   

ОСОБА_1

відповідачі

приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Ганна Володимирівна;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»                                            

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору

відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 30 жовтня 2019 року по цивільній справі №219/2592/19 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Ганни Володимирівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню (суддя Дубовик Р.Є, повний текст складений 4 листопада 2019 року).  -

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Г.В., Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області,  треті особи: Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області, ТОВ «Порше Мобіліті» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, визнання протиправними дій Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.12.2018 року, постанови про арешт майна боржника від 15.01.2019 року, постанови про розшук майна боржника від 19.02.2019 року по ВП № 27908841, а також зобов`язання Бахмутського МРВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.12.2018 року, постанову про арешт майна боржника від 15.01.2019 року, постанову про розшук майна боржника від 19.02.2019 року по ВП № 57908841.

В подальшому  ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 липня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині вимог до Бахмутського МРВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області про визнання протиправними дій Бахмутського МРВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.12.2018 року, постанови про арешт майна боржника від 15.01.2019 року, постанови про розшук майна боржника від 19.02.2019 року по ВП № 27908841, а також зобов`язання Бахмутського МРВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.12.2018 року, постанову про арешт майна боржника від 15.01.2019 року, постанову про розшук майна боржника від 19.02.2019 року по ВП № 57908841 залишені без розгляду, за заявою представника позивача залучено до участі у розгляді справи в якості співвідповідача ТОВ «Порше Мобіліті».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 19.08.2013 року між ним та ТОВ «Порше Мобіліті» був укладений кредитний договір № 50009867, відповідно до умов якого він отримав кредит у сумі 180 423,31 грн. Вказані кошти він отримав для придбання автомобіля VW модель Caddy GP Kombi, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 см3, рік випуску 2013, що підтверджується договором № 249К купівлі-продажу автомобіля від 01.08.2013 року, укладеного між ним та ТОВ «Тріол-Авто». Також 21.08.2013 року був укладений договір застави транспортного засобу № 50009867, з  заставною вартістю Предмета застави - 212 262,72 грн. У зв`язку із активізацією з квітня 2014 року бойових дій та початком проведення в Донецькій області АТО, він не зміг своєчасно сплачувати за кредитом, внаслідок чого виникла заборгованість. В лютому 2019 року йому стало відомо про те, що 16 травня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. вчинено виконавчий напис № 1017 щодо звернення стягнення на автомобіль. Вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. ТОВ «Порше Мобіліті» без попередження боржника, без направлення йому письмової вимоги та без надання нотаріусу документів, що підтверджують безспірність заборгованості, звернулося до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису, а тому такий виконавчий напис не підлягає виконанню. Просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. від 16.05.2016 року, зареєстрований в реєстрі за № 1017, щодо звернення стягнення на автомобіль VOLKSWAGEN, модель Caddy Kombi, кузов № НОМЕР_1 , рік випуску 2013, колір - сірий, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 .

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 30 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Ганною Володимирівною від 16.05.2016 року, зареєстрований в реєстрі за № 1017, щодо звернення стягнення на автомобіль VOLKSWAGEN, модель Caddy Kombi, кузов № НОМЕР_1 , рік випуску 2013, колір – сірий, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить позивачу ОСОБА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що при вчиненні виконавчого напису приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Г.В. не перевірила наявність реєстрації стягувачем у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, не врахувала, що звернення на предмет застави може бути розпочато лише в разі невиконання боржником свого зобов`язання протягом тридцяти днів з дня реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Представник ТОВ «Порше Мобіліті» просив оскаржуване рішення скасувати, та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Апеляційна скарга ТОВ «Порше Мобіліті» мотивована тим, що при ухваленні рішення судом неповно з`ясовано всі обставини справи, порушено норми процесуального та матеріального права.

Зазначає, що внаслідок невиконання ОСОБА_1 своїх обов`язків з оплати чергових платежів за серпень 2014 року – жовтень 2015 року, у позивача утворилась заборгованість по їх сплаті у розмірі 153639 гривень 28 копійок.

14 березня 2016 року ТОВ «Порше Мобіліті» надіслало боржнику рекомендованим поштовим відправленням повідомлення від 05.10.2015 року щодо дострокового повернення заборгованості за кредитним договором у сумі 462722,01 грн., яке відповідно до п.9.4 Загальних умов кредитування, вважається отриманим стороною на третій робочій день з дня відправлення.

Посилається на статті 87, 88 Закону України «Про нотаріат», статтю 33 Закону України «Про іпотеку», Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою КМУ від 29.06.1999 року №1172, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року у справі №6-158цс15, постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №203/741/14-ц та вважає, що рішення суду не відповідає як вимогам закону так і правовим позиціям Верховного суду, висловленим по справах цієї категорії.

Також зазначає, що справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Касаційного цивільного суду від 14.08.2019 року у справі №519/77/18. Проте, позивач звернувся до суду із позовом до нотаріуса 13.03.2019 року, ухвалою суду від 12.07.2019 року ТОВ «Порше Мобіліті» було залучено до участі у справі у якості співвідповідача, а отже вимоги до ТОВ про визнання виконавчого напису від 16.05.2016 року таким, що не підлягає виконанню заявлено з пропуском трирічного строку позовної давності. Представником ТОВ «Порше Мобіліті» у судовому засіданні в суді першої інстанції 30.10.2019 року було усно заявлено про сплив позовної давності для звернення з позовом до ТОВ «Порше Мобіліті», що є самостійною підставою для відмови у позові, проте суд першої інстанції проігнорував таку заяву та не надав їй правової оцінки.

На підтвердження своєї позиції посилається також на Постанову Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» № 14, статті 253, 256, 261, 267 ЦК України,  постанову Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі №6-2469цс16, постанову Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі №669/420/16-ц, висновок №11 Консультативної ради європейських суддів, рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України», «Мала проти України», «Суомінен проти Фінляндії».

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не подано.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В засіданні апеляційного суду представник ТОВ «Порше Мобіліті» адвокат Чередніченко М.М. доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Ганна Володимирівна в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

19.08.2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Порше Мобіліті» був укладений кредитний договір № 50009867, за умовами якого позивач отримав у кредит грошові кошти у сумі 180 423,31 грн. для придбання  автомобіля марки VW модель Caddy GP Kombi, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 см3, рік випуску 2013, що підтверджується договором № 249К купівлі-продажу автомобіля від 01.08.2013 року, укладеного між ТОВ «Тріол-Авто» та ОСОБА_1 .

З метою забезпечення виконання зобов`язань за цим  договором, 21.08.2013 року був укладений договір застави транспортного засобу № 50009867, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав у заставу автомобіль марки VW модель Caddy GP Kombi, кузов № НОМЕР_1 з метою забезпечення своїх зобов`язань за кредитним договором від 19.08.2013 року,  вартість предмета застави складає 212 262,72 грн. (а. с. 17-20).

Право власності на автомобіль було зареєстровано за ОСОБА_1 згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого ВРЕР №1 м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області 21 серпня 2013року.

16 травня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на автомобіль VOLKSWAGEN, модель Caddy Kombi, кузов № НОМЕР_1 , рік випуску 2013, колір - сірий, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить позивачу ОСОБА_1 з метою задоволення вимог ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором № 50009867 від 19 серпня 2013 року на загальну суму 555327,60 грн.

Згідно з листом головного державного виконавця Бахмутського МРВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 13.12.2018 року за вих. № 61551-52, головним державним виконавцем Бахмутського МРВ ДВС ГТУЮ в Донецькій області 13.12.2018 року було відкрито виконавче провадження за виконавчим написом нотаріуса № 1017, виданим 16.05.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. про звернення стягнення на транспортний засіб: марки VW модель Caddy GP Kombi, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 см3, рік випуску 2013 колір - сірий, що належить ОСОБА_1 з метою задоволення  за рахунок коштів, отриманих від реалізації транспортного засобу, вимог ТОВ «Порше Мобіліті» у розмірі 555 327,60 грн. (а. с. 24-27).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Згідно ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга ТОВ «Порше Мобіліті» підлягає залишенню без задоволення.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ  ПРАВА

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті  367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно  з частиною  першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції   зазначив, що при вчиненні виконавчого напису приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Г.В. не перевірила факт реєстрації стягувачем у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, не врахувала, що звернення на предмет застави може бути розпочато лише в разі невиконання боржником свого зобов`язання протягом тридцяти днів з дня реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до частини першої статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 20 Закону України «Про заставу» звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень »  визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Пунктом 1 частини першої статті 21 Закону  України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень » до забезпечувальних обтяжень належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 ЦК України, що виникає на підставі договору.

За змістом статті 22 Закону обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов`язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

Статтею 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, серед яких і реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно із частиною першою статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Частиною першою статті 50 цього Закону визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Отже, можливість звернення стягнення на предмет застави передбачена як загальним Законом України «Про нотаріат», так і спеціальним – Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень ».

При цьому частинами першою, третьою статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» установлено порядок звернення стягнення на предмет застави. Зокрема, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави.

Така вимога узгоджується з частиною першою статті 27 Закону, згідно з якою обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

У статті 27 Закону також передбачені вимоги до повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Це повідомлення повинне містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов`язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Згідно зі статтею 28 Закону, якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов`язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов`язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов`язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.

Отже, Закон  України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень »  пов`язує подальші дії стягувача не лише з виконанням чи невиконанням боржником вимоги усунути порушення зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу, але й установлює відповідний строк для такого виконання - протягом 30 днів, та пов`язує початок спливу цього строку з моментом реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а отже, і подальших дій зі звернення стягнення на предмет застави.

Тобто ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.

Порядок ведення Реєстру та внесення відомостей до нього врегульовано статтею 42 Закону  України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень » , згідно з якою держателем Реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. До Реєстру вносяться, зокрема, відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Частиною четвертою статті 43 Закону  України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень » д № 1255-IV визначено, що відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.

Порядок ведення Реєстру затверджено постановою Кабінету Міністрів Українивід 05 липня 2004 року № 830 (далі - Порядок № 830).

Пунктом 4 Порядку № 830 визначено, що державна реєстрація відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження проводиться шляхом внесення до Реєстру запису.

У пункті 5 Порядку № 830 передбачено, що державна реєстрація приватних обтяжень рухомого майна проводиться будь-яким нотаріусом або його помічником, які відповідно до законодавства отримали ідентифікатор доступу до Реєстру, а також адміністратором Реєстру та його філіями на підставі відповідного договору.

А у пункті 6 цього Порядку вказано, що заяву про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження (далі - заява) у паперовій формі підписує обтяжувач, справжність підпису якого нотаріально засвідчується (крім випадків подання заяви щодо публічних обтяжень та випадків подання заяви нотаріусу, яким безпосередньо вчинено дію, спрямовану на виникнення, зміну, припинення обтяження, а також на звернення стягнення на предмет обтяження).

Процедуру вчинення виконавчого напису врегулювано у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5). Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява (підпункт 2.1пункту 2 глави 16 розділу ІІПорядку № 296/5), а нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, передбачені Переліком № 1172, та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (стаття 88 Закону України «Про нотаріат», підпункти 3.1, 3.2 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).

Підпунктом 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку № 1172, а якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус має право витребувати їх у стягувача, а якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в цьому Переліку, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи (підпункт 2.2 пункту 2 та підпункт 3.6 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).

Разом з тим, відсутність у Законі України «Про нотаріат» та в Порядку № 296/5 вимоги до нотаріуса провести перевірку дотримання стягувачем норм спеціального Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» щодо реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та спливу тридцятиденного строку з моменту реєстрації не свідчить про можливість невиконання нотаріусом цих вимог, оскільки в разі розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовими актами перевага надається спеціальному, якщо його скасовано виданим пізніше загальним актом.

Тобто, в цьому випадку необхідно дотримуватися вимог Закону  України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Встановлення нотаріусом на стадії відкриття нотаріального провадження, що заява стягувача не містить такої інформації або стягувач не надав необхідних документів, що підтверджують зазначені обставини, перешкоджає вчиненню нотаріусом виконавчого напису.

При цьому неподання стягувачем на вимогу нотаріуса на стадії підготовки до вчинення нотаріального провадження доказів реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет застави є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії на підставі пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат», а невчинення нотаріусом дій щодо вжиття заходів про витребування від обтяжувача згаданої інформації та документів на її підтвердження і, як наслідок, вчинення виконавчого напису без таких документів вказує на незаконність нотаріальної дії як виконаної без усіх необхідних даних.

ТОВ « Порше Мобіліті »  державну реєстрацію відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження за 30 днів до звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису відповідно до вимог ст.27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не здійснювало. Цей факт представник відповідача  у судовому засіданні не оспорював.

  Крім того, заперечуючи проти позову представник товариства зазначав, що вимога про дострокове повернення кредиту від 5 жовтня 2015 року була направлена боржнику 14 березня 2016 року, проте матеріали справи не містять відомості щодо отримання ОСОБА_1 такого повідомлення (вимоги).

Доводи апеляційної скарги в тієї частині, що повідомлення здійснено належним чином на підставі п.9.4 Загальних умов кредитування, відповідно до якого боржник вважається повідомленим на третій робочій день з дня відправлення такої вимоги не заслуговують на увагу, таке повідомлення, всупереч пункту 106 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 є неналежним доказом, оскільки в ньому немає підпису отримувача.

З довідки, виданої ТОВ «Експрес Мото Україна» від 14 березня 2016 року вбачається, що була здійснена спроба доставки відправлення на адресу ОСОБА_1 , але доставити не вдалося, так як за місцезнаходженням одержувача осіб для вручення не знайдено, за вказаним телефоном ніхто не відповідав (а.с.92-94).   

У судовому засіданні представник відповідача  також підтвердив, що інші докази отримання ОСОБА_1 такого повідомлення у ТОВ «Порше Мобіліті» відсутні.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №320/8269/15-ц викладено правовий висновок, згідно якого виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню у разі недотримання вимог щодо процедури звернення стягнення на заставлене майно на підставі такого виконавчого напису, зокрема щодо повідомлення боржника про початок такої процедури, державної реєстрації відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження та невиконання вимог про доведення безспірності заборгованості.

Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави. Така вимога узгоджується з частиною першою статті 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», згідно з якою обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Тобто законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Вказані вимоги є імперативними і не виконуються на розсуд стягувача.

Таким чином, враховуючи, що приватний нотаріус не перевірив реєстрації стягувачем у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, не врахував, що звернення стягнення на предмет застави може бути розпочате лише в разі невиконання боржником свого зобов`язання протягом тридцяти днів з дня реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду України від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15 та постанові Верховного Суду від 6 лютого 2019 року у справі № 203/741/14-ц є безпідставними, оскільки ці правові позиції містять правові висновки щодо визначення поняття безспірності розміру заборгованості при вирішенні спорів про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за умови отримання боржником повідомлення про дострокове погашення заборгованості, тоді як суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з порушення відповідачем процедури визначеної ст.27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та керувався правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №14-83цс 18, який регулює саме подібні правовідносини.

В апеляційній скарзі представник ТОВ « Порше Мобіліті» обґрунтовано зазначив, що нотаріус не може бути відповідачем у даній справі, що узгоджується з правовим висновком, наведеним у постанові Верховного Суду від 14.08.2019 року.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат».

Частиною першою статті 1 Закону встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частиною другою статті 1 Закону передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.

Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.

Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Отже, враховуючи наведену правову позицію, суд першої інстанції, відповідно до ст.51 ЦПК України, за клопотанням позивача обґрунтовано  залучив ТОВ «Порше Мобіліті» до участі у справі у якості відповідача, про що постановив відповідну ухвалу( а.с.129). Той факт, що суд не виключив нотаріуса з кола відповідачів, як неналежного відповідача , на правильність правових висновків суду по суті спору не впливає.

Щодо безпідставного незастосування судом першої інстанції строку позовної давності слід зазначити наступне.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 ЦК України).

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (п.41 і п.60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м.Венеція,   25-26 березня 2011 року).

Згідно з п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки  (ст.257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу ч.3 ст.264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 268 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення та закон не містить вимог щодо обов`язкової письмової форми такої заяви.

Згідно протоколу судового засідання представник ТОВ «Порше Мобіліті» - Чередніченко М.М. просив суд застосувати позовну давність до спірних правовідносин (а.с. 141)

Згідно матеріалів справи виконавчий напис №1017 вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. 16 травня 2016 року. (а.с. 25).

Звертаючись до суду із позовом позивач зазначав, що про існування спірного виконавчого напису він дізнався у лютому 2019 року, а саме 28 лютого 2019 року на запит адвоката отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.12.2018 року (а.с.24), а тому початок перебігу строку позовної давності слід рахувати з цієї дати.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання зазначеного виконавчого напису №1017 таким, що не підлягає виконанню 13 березня 2019 року, тобто в межах визначеного законом трирічного строку позовної давності (а.с. 2).

Заявляючи  про пропуск позивачем строку позовної давності, представник відповідача не надав суду інших належних доказів, на підтвердження того, що про існування виконавчого напису від 16 травня 2016 року позивачу було відомо раніше лютого 2019 року. Вимогу про дострокове погашення заборгованості від 05.10.2015 року  ОСОБА_1 фактично  не отримував, що не заперечував і представник ТОВ «Порше Мобіліті».

Отже, позивач звернувся до суду в межах встановленого судом строку позовної давності та посилання у скарзі, що ТОВ «Порше Мобіліті» було залучено до участі у справі ухвалою суду за межами цього строку 12 липня 2019 року є необґрунтованими.  

Суд першої інстанції дійсно не зазначив про це у своєму рішенні, але ці обставини не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення внаслідок порушення норм процесуального права в розумінні ч.3 ст.376 ЦПК України.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовано обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом  справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи вищенаведене, судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» залишити без задоволення.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 30 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 19 лютого 2020 року.

Головуючий               Я.В. Хейло   

Судді:                 О.І. Корчиста

          О.О. Тимченко