ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_____________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.02.2020 Справа № 905/2239/19

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Поліщук А.І., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ, в особі філії "Енергозбут", м.Київ,

до Управління освіти Соледарської міської ради, м.Соледар Донецької області,

про стягнення 56410,23грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

У судовому засіданні 13.02.2020 оголошувалась

перерва до 13.02.2020 о 16:20год.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця", м.Київ, в особі філії "Енергозбут", м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Управління освіти Соледарської міської ради, м.Соледар Донецької області, про стягнення 56' 410,23грн, з яких: заборгованість за використану активну електроенергію у розмірі 45' 006,58грн, пеня у розмірі 8' 218,28грн, 3% річних у розмірі 1' 237,38грн, інфляційні у розмірі 1' 947,99грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору №УЗ/ЕЕЦ/Д-17-01/991041/5961 від 12.12.2017 про постачання електричної енергії в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати за спожиту електричну енергію.

Ухвалою господарського суду від 26.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2239/19, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

16.01.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання №ЕЕЦ-17/96 від 10.01.2020 про повернення надмірно сплаченого судового збору.

17.01.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення №ЕЕЦ-17/178 від 14.01.2020 по справі щодо нарахування суми пені та 3% річних.

23.01.2020 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання №ЕЕЦ-17/266 від 21.01.2020 про відкладення розгляду справи.

Ухвалами господарського суду розгляд справи відкладався, востаннє на 13.02.2020.

Представник позивача у судове засідання 13.02.2020 з`явився, позовні вимоги підтримав, підтвердив, що заявлена сума боргу виникла за листопад 2018 та грудень 2018, надав суду клопотання про долучення до матеріалів справи довіреності №1 від 03.01.2018, якою уповноважено представника Піскун П.Б. представляти інтереси Управління освіти Соледарської міської ради з питань отримання документів (рахунків, актів) по електричній енергії з правом підпису актів.

Представник відповідача у судове засідання 13.02.2020 не з`явився, про місце, дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчать наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 13.02.2020 оголошувалась перерва до 13.02.2020 до 16:20год; після перерви представник позивача у судове засідання не з`явився.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Станом на 13.02.2020 від відповідача відзив на позовну заяву до канцелярії суду не надходив.

Згідно з ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що явка представників сторін у судове засідання 13.02.2020 не була визнана судом обов`язковою, приймаючи до уваги закінчення встановлених процесуальним законом строків, суд розглянув справу по суті за наявними в ній матеріалами у визначеному господарським процесуальним кодексом України порядку.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:

12.12.2017 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (Постачальник) в особі начальника виробничого структурного підрозділу "Донецьке регіональне відділення" філії "Енергозбут" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та Управлінням освіти Соледарської міської ради (Споживач) був укладений Договір №УЗ/ЕЕЦ/Д-17-01/991041/5961 (далі - Договір) про постачання електричної енергії, відповідно до змісту якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з дозволеною потужністю 30,00кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору. Точка продажу електричної енергії встановлюється на: межі балансової належності електричних мереж. Приєднана потужність у точці підключення становить 30,00кВт (п.1.1. Договору).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання акціонерного товариства «Українська залізниця» від 31.10.2018р. №938 змінено тип Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з Публічного на Приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Факт внесення відомостей про реорганізацію позивача (Постачальника за Договором №УЗ/ЕЕЦ/Д-17-01/991041/5961 від 12.12.2017 про постачання електричної енергії) підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно п.2.2.2 Договору Постачальник зобов`язався постачати Споживачу електроенергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 Договору (Додаток №1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»).

Споживач зобов`язався, зокрема, оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» (п.2.3.3. Договору) та здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» (п.2.3.4. Договору).

Відповідно до п.п.3.1.1., 3.1.4. Договору Постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, інші платежі, обумовлені цим Договором; вимагати відшкодування збитків, завданих Постачальнику внаслідок порушення умов Договору.

За внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3, 2.3.4 Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком (п.4.2.1. Договору).

Відповідно до п.7.5. Договору на підставі показів засобів обліку електичної енергії та умов додатка «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» оформляється акт про використану електричну енергію.

Усі зміни та доповнення до Договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох Сторін (п.9.1. Договору).

Відповідно до п.9.4. Договір набирає чинності з 01.01.2017 згідно приписів ч.3 ст.631 ЦКУ України і укладається на строк до 31.12.2017 року включно.

Згідно Додатку №21 «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників Споживача» до Договору №УЗ/ЕЕЦ/Д-17-01/991041/5961 від 12.12.2017, розрахунковим вважається період з 0год.00хв. 25 числа кожного місяця та закінчується о 0год.00хв. 25 числа наступного місяця. Споживач знімає показання лічильників 25 числа кожного місяця згідно з Додатком №2 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» (п.1 Додатку №21).

Відповідно до п.4 Додатку №21 «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників Споживача» до Договору щомісяця 25 числа Споживач зобов`язався направляти свого представника до Постачальника електричної енергії для надання акту про використану електричну енергію. За підсумками розрахункового періоду Постачальник виписує Споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Величина коштів при остаточному розрахунку визначається, як добуток обсягу електричної енергії, спожитої в розрахунковому періоді, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду, згідно наданого Споживачем «Акту про використану електричну енергію» та інших умов Договору, з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача. Розмір суми попередньої оплати розраховується Постачальником як сума добутків рівнів тарифів відповідного класу. Що діють у поточному розрахунковому періоді, на заявлений обсяг споживання електричної енергії на наступний розрахунковий період згідно з додатком №1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу».

Споживач здійснює повну оплату вартості обсягу електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку (10 банківських днів - для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, розташований в іншому місті). На підставі акту про використану електричну енергію Постачальник виписує Споживачу рахунок для розрахунку (п.5 Додатку №21).

Відповідно до п.10 Додатку №21 підтвердження фактичного обсягу спожитої Споживачем електроенергії за звітний місяць здійснюються сторонами за формою додатку №3 «Акт про використану електричну енергію» протягом одної доби після завершення розрахункового періоду.

Договір про постачання електричної енергії №УЗ/ЕЕЦ/Д-17-01/991041/5961 від 12.12.2017 з Додатком до нього №21 «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників Споживача» підписані обома сторонами без розбіжностей та скріплені печатками обох підприємств.

На підтвердження факту надання відповідачу послуг за Договором №УЗ/ЕЕЦ/Д-17-01/991041/5961 від 12.12.2017 про постачання електричної енергії за періоди листопад 2018, грудень 2018 позивач посилається на Акти від 22.11.2018 та від 27.12.2018 про використану активну (реактивну) електричну енергію.

Позивачем також представлено суду відповідні рахунки №991041 від 22.11.2018 за спожиту активну електричну енергію в листопаді 2018 та рахунок №991041 від 27.12.2018 за спожиту активну електричну енергію в грудні 2018.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача з претензією №ЕЕЦ-17/2195 від 18.09.2019 про сплату заборгованості на суму 55844,53грн, у якій вимагав у місячний термін з моменту отримання претензії перерахувати суму боргу за активну електричну енергію 29278,03грн, а також 9883,97грн пені, 3% річних - 1240,03грн, 1671,13грн інфляційних втрат, яка була отримана відповідачем 24.09.2019.

Посилаючись на те, що оплата поставленої електричної енергії не була здійснена, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та правочини.

Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Так, між позивачем та відповідачем було укладено Договір №УЗ/ЕЕЦ/Д-17-01/991041/5961 від 12.12.2017, який за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

Враховуючи зміст позову, заяву про усунення недоліків та пояснення представника під час судового засідання, заявлена до стягнення заборгованість виникла за листопад та грудень 2018.

Як вже зазначалося, відповідно до п.9.4. Договір укладений між сторонами на строк до 31.12.2017 року включно.

Разом з цим судом встановлено, що посилаючись на договір №УЗ/ЕЕЦ/Д-17-01/991041/5961 від 12.12.2017 у листопаді та грудні 2018 року постачальник поставив споживачу електроенергію, що підтверджується наявними у матеріалах справи у якості Додатка № 3 до Договору:

- Актом від 22.11.2018 про використану активну (реактивну) електричну енергію за листопад 2018, у якому зазначено, що Споживачем спожито 8423кВт електричної енергії;

- Актом від 27.12.2018 про використану активну (реактивну) електричну енергію за грудень 2018, у якому зазначено, що Споживачем спожито 14617кВт електричної енергії.

Вказані акти підписані сторонами без будь-яких заперечень, зокрема, з боку відповідача - начальником Управління освіти Соледарської міської ради Замараєвою Т.О., яка діяла у якості уповноваженої особи з боку споживача при підписанні договору про постачання електричної енергії.

У подальшому на підставі вказаних актів позивачем виставлялися відповідні рахунки на оплату.

У грудні 2018р. відповідач здійснював перерахування позивачу грошових коштів, посилаючись при цьому у якості призначення платежу на договір 991041/2017. Докази наявності інших правовідносин між сторонами з постачання електричної енергії, опосередкованих іншими договорами, ніж наявним в матеріалах справи, суду не надані.

Наявність посилань у двосторонніх актах про використану активну (реактивну) електричну енергію на договір №УЗ/ЕЕЦ/Д-17-01/991041/5961 від 12.12.2017 та в свою чергу прийняття відповідачем електричної енергії без будь-яких заперечень з цього приводу є підставою вважати здійснене постачання електричної енергії такою, що здійснена за вказаним договором.

Враховуючи вищевикладене, сторони своїми конклюдентними діями з постачання, прийняття, погодження оплати електричної енергії за договором №УЗ/ЕЕЦ/Д-17-01/991041/5961 від 12.12.2017 узгодили, що в тому числі поставка спірної електричної енергії за період листопад, грудень 2018 здійснена за укладеним між сторонами у письмовій формі договором.

Отже, суд дійшов до висновку, що у матеріалах справи наявні докази фактичного існування між сторонами правовідносин з постачання/споживання електроенергії саме за договором №УЗ/ЕЕЦ/Д-17-01/991041/5961 від 12.12.2017.

Постачальник у відповідності до приписів Додатку №21 «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників Споживача» до Договору виставив Споживачу:

- рахунок №991041 від 22.11.2018 за спожиту активну електричну енергію, згідно якого нараховане 20415,73грн за листопад 2018;

- рахунок №991041 від 27.12.2018 за спожиту активну електричну енергію, згідно якого нараховане 35428,80грн за грудень 2018.

Вказані рахунки містять відмітки про їх отримання представником споживача Піскун П.Б., повноваження якого підтверджені наданою суду довіреністю №1 від 03.01.2018. Факт отримання відповідних рахунків відповідачем в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не заперечується.

Як вже зазначалося, за умовами п.5 додатку №21 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії» до Договору, Споживач здійснює повну оплату вартості обсягу електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку (10 банківських днів - для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, розташований в іншому місті).

За приписами ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до постанови Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями" №514 від 03.12.2003р., банківський день це робочий день банку в тому місці, в якому повинна виконуватися дія, передбачена Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.

Відповідно до постанови Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями" №514 від 03.12.2003р., банківський день це робочий день банку в тому місці, в якому повинна виконуватися дія, передбачена Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.

Отже, під банківським днем слід розуміти день, коли банківська система України дозволяє перераховування коштів.

Відтак, з урахуванням змісту п.5 додатку №21 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії» до Договору та відмітками про отримання рахунків:

- зобов`язання з оплати електричної енергії, спожитої у листопаді 2018 мали бути виконані до 29.11.2018, а з 30.11.2018 почалося прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання з оплати електричної енергії, спожитої у грудні 2018 року мали бути виконані до 04.01.2019, а з 05.01.2019 почалося прострочення виконання зобов`язання.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи містять докази часткової оплати відповідачем спожитої за Договором активної електричної енергії - платіжне доручення №3101 від 13.12.2018 на суму 10933,49грн (дата здійснення вказаної банківської операції - 14.12.2018), платіжне доручення №3131 від 14.12.2018 на суму 2185,73грн (дата здійснення вказаної банківської операції - 17.12.2018), платіжне доручення №3130 від 14.12.2018 на суму 3308,50грн. (дата здійснення вказаної банківської операції - 17.12.2018).

Відповідно до письмових пояснень позивача від 19.12.2019, відповідно до бухгалтерського обліку товариства частина сплачених коштів погасила заборгованість відповідача, яка виникла станом на 01.11.2018р. у розмірі 5589грн. 77коп. і не не відноситься до позовних вимог, залишок оплати у розмірі 10837грн. 95коп. був віднесений на часткове погашення боргу за листопад 2018р., у звязку з чим борг за період листопад 2018р. склав 9577грн. 78коп., борг за грудень залишився повністю непогашеним у розмірі 35428грн. 80коп.

Крім того, між сторонами був підписаний двосторонній акт звірки взаєморозрахунків від 28.02.2019, яким підтверджена наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 45006,58грн., яка і заявлена до стягнення.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ст.2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 ст.73 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оскільки матеріали справи свідчать про виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором, разом з цим докази сплати суми заборгованості у повному обсязі за спожиту електричну енергію в листопаді та в грудні 2018 суду не надані, розмір боргу у заявленому розмірі не спростований відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 45' 006,58грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач також просить суд стягнути з відповідача 8' 218,28грн пені, 3% річних у розмірі 1' 237,38грн, інфляційні у розмірі 1' 947,99грн.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Пунктом 4.2.1. Договору встановлено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3., 2.3.4 Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до наданого суду розрахунку, заявлена до стягнення пеня у розмірі 8' 218,28грн, нарахована позивачем наступним чином:

- на суму заборгованості 26005,50грн за період з 29.11.2018 по 13.12.2018 - 384,74грн;

- на суму заборгованості 15072,01грн за період з 14.12.2018 по 16.12.2018 - 44,60грн;

- на суму заборгованості 9577,78грн за період з 17.12.2018 по 25.04.2019 - 1228,06грн;

- на суму заборгованості 9577,78грн за період з 26.04.2019 по 28.05.2019 - 303,08грн;

- на суму заборгованості 35428,80грн за період з 04.01.2019 по 25.04.2019 - 3913,67грн;

- на суму заборгованості 35428,80грн за період з 26.04.2019 по 03.07.2019 - 2344,13грн.

Дослідивши представлений позивачем розрахунок вказаних вимог, суд дійшов висновків, що позивачем застосована подвійна облікова ставка НБУ, що не суперечить положенням пункту 4.2.1. Договору.

Проте судом встановлено, що позивачем за період з 29.11.2018 по 13.12.2018 здійснюється нарахування пені на суму 26005,50грн, при тому, що вартість спожитої електричної енергії у листопаді 2018 складає 20415,73грн. Позивачем неправомірно здійснюється нарахування в тому числі на суму сальдо 5589,77грн, що є несплаченою заборгованістю за попередні місяці, що не входить до предмету розгляду даної позовної заяви, що підтверджено самим позивачем у заяві від 19.12.2019р.

Крім того з розрахунку вбачається, що позивачем невірно визначений початок періоду нарахування пені за спожиту у листопаді 2018 електричну енергію з 29.11.2018, в той час як за висновками суду прострочення оплати виникло з 30.11.2018, отже правомірним є нарахування пені починаючи з 30.11.2018.

Позивачем також невірно визначений початок нарахування пені за спожиту у грудні 2018 електричну енергію з 04.01.2019, в той час як правомірним є нарахування пені починаючи з 05.01.2019.

З урахуванням викладеного, здійснивши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" власний розрахунок пені в межах обраних позивачем періодів нарахування, з урахуванням дат проведення банком операцій за наявними в справі платіжними дорученнями, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягає пеня у загальному розмірі 8080,50грн, нарахована наступним чином:

- на суму заборгованості 20415,73грн за період з 30.11.2018 по 13.12.2018 - 281,90грн;

- на суму заборгованості 15072,01грн за період з 14.12.2018 по 16.12.2018 - 44,60грн;

- на суму заборгованості 9577,78грн за період з 17.12.2018 по 25.04.2019 - 1228,06грн;

- на суму заборгованості 9577,78грн за період з 26.04.2019 по 28.05.2019 - 303,08грн;

- на суму заборгованості 35428,80грн за період з 05.01.2019 по 25.04.2019 - 3878,73грн;

- на суму заборгованості 35428,80грн за період з 26.04.2019 по 03.07.2019 - 2344,13грн.

У зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні пені у розмірі 137,78грн.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення 1' 237,38грн 3% річних, 1' 947,99грн інфляційних втрат.

За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у ст. 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку, заявлені до стягнення 3% річних нараховані позивачем наступним чином:

- на суму 26005,50грн заборгованості за спожиту активну електричну енергію за період з 29.11.2018 по 13.12.2018 - 32,06грн;

- на суму 15072,01грн заборгованості за спожиту активну електричну енергію за період з 14.12.2018 по 16.12.2018 - 3,72грн;

- на суму 9577,78грн заборгованості за спожиту активну електричну енергію за період з 17.12.2018 по 03.01.2019 - 14,17грн;

- на суму 45006,78грн заборгованості за спожиту активну електричну енергію за період з 04.01.2019 по 20.11.2019 - 1187,43грн.

Судом встановлено, що позивачем аналогічно з розрахунком пені невірно нараховано 3% річних на суму 26005,50грн за період 29.11.2018 - 13.12.2018 та невірно визначений початок нарахування 3% річних за вказаний період (з 29.11.2018), в той час як правомірним є нарахування 3% річних починаючи з 30.11.2018 на суму 20415,73грн; а також невірно визначений початок нарахування 3% за спожиту у грудні 2019 електричну енергію (з 04.01.2019), а правомірним є нарахування 3% річних за вказаний період починаючи з 05.01.2019.

З урахуванням викладеного, здійснивши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" власний розрахунок 3% річних в межах обраних позивачем періодів нарахування, з урахуванням дат проведення банком операцій за наявними в справі платіжними дорученнями, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають 3% річних у загальному розмірі 1225,90грн, нараховані наступним чином:

- на суму 20415,73грн заборгованості за спожиту активну електричну енергію за період з 30.11.2018 по 13.12.2018 - 23,49грн;

- на суму 15072,01грн заборгованості за спожиту активну електричну енергію за період з 14.12.2018 по 16.12.2018 - 3,72грн;

- на суму 9577,78грн заборгованості за спожиту активну електричну енергію за період з 17.12.2018 по 04.01.2019 - 14,96грн;

- на суму 45006,78грн заборгованості за спожиту активну електричну енергію за період з 05.01.2019 по 20.11.2019 - 1183,73грн.

У зв`язку викладеним суд відмовляє в стягнені 3% річних у розмірі 11,48грн.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Вказаної позиції дотримується Верховний суд у постанові від 24 квітня 2019 року по справі №910/5625/18.

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Кількість місячних індексів інфляційної індексації визначається кількістю цілих місяців, впродовж яких існувала непогашена відповідна сума грошового зобов`язання. Суд наголошує на принциповості врахування індексів виключно за цілі місяця існування прострочення певної суми, оскільки зі змісту п.6 Методики, затвердженої Наказом Державного комітету статистки №265 від 27.07.2007р. випливає, що мінімальний період застосування індексу є саме повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідній коефіцієнт індексу за частину такого місяця. Означений висновок узгоджується із правовою позицією з цього приводу, сформульованою Верховним Судом у постанові №910/9938/17 від 10.10.2018р.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 1947,99грн, які нараховані наступним чином:

- у розмірі 76,62грн на заборгованість 9577,78грн із застосуванням індексу інфляції за грудень 2018;

- у розмірі 1871,37грн на заборгованість 45006,58грн із застосуванням індексів інфляції за січень-жовтень 2019.

Перевіривши даний розрахунок судом встановлено наступне.

Сума 9577,78грн є заявленою сумою боргу за листопад 2018р. Сума боргу у розмірі 45006,58грн, на яку позивачем для нарахування інфляційних застосовано індекси інфляції за січень-жовтень 2019, складається із суми боргу за листопад 2018р. у розмірі 9577,78грн та суми боргу 35428,80грн за спожиту активну електричну енергію в грудні 2018.

Позивачем невірно здійснено нарахування інфляційних за період прострочення виконання, який не дорівнює повному календарному місяцю, а саме:

- на заборгованість за спожиту активну електричну енергію в грудні 2018 позивачем неправомірно застосований індекс інфляції за січень 2019, в той час як заборгованість за договором виникла лише з 05.01.2019, а індекс інфляції є помісячною величиною та не може бути застосований до періодів існування заборгованості, які є меншими за місяць.

Таким чином, правомірним є нарахування інфляційних на суму 9577,78грн починаючи з грудня 2018, а на суму 35428,80грн починаючи з лютого 2019.

Враховуючи викладене, здійснивши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" власний розрахунок інфляційних, судом встановлено, що обґрунтованими та належними до стягнення є інфляційні у загальному розмірі 1585,86грн, які нараховані наступним чином:

- у розмірі 478,06грн на заборгованість 9577,78грн із застосуванням індексів інфляції з грудня 2018 по жовтень 2019;

- у розмірі 1107,80грн на заборгованість 35428,80грн із застосуванням індексів інфляції з лютого по жовтень 2019.

У зв`язку з чим суд відмовляє в стягнені інфляційних втрат у розмірі 362грн. 13коп

Щодо розподілу судових витрат.

За звернення з даною позовною заявою судовий збір підлягав сплаті в сумі 1921,00грн, але позивачем згідно з платіжним дорученням №2264490 від 29.10.2019 був сплачений в більшому розмірі - 2007,00грн.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивач звернувся до суду з клопотанням №ЕЕЦ-17/96 від 10.01.2020 про повернення надмірно сплаченого судового збору.

З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються у даному разі на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, часткове задоволення позовних вимог, за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню судовий збір в сумі 1903,59грн, а надмірно сплачений судовий збір в сумі 86,00грн за клопотанням позивача підлягає поверненню.

Керуючись статтями 12, 46, 73, 74-79, 86, 91, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ, в особі філії "Енергозбут", м.Київ, до Управління освіти Соледарської міської ради, м.Соледар Донецької області, про стягнення 56' 410,23грн - задовольнити частково.

Стягнути з Управління освіти Соледарської міської ради (84545, Донецька область, м.Соледар, вул.Паркова, б.3а; код ЄДРПОУ 41225596) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Є.Гедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії "Енергозбут" (01135, м.Київ, вул.Жилянська, 97; код ЄДРПОУ 40150221) заборгованість за спожиту електроенергію у розмірі 45' 006,58грн., 8080,50грн пені, 3% річних у розмірі 1225,90грн, інфляційні у розмірі 1585,86грн, судовий збір у розмірі 1903,59грн.

В частині стягнення пені у розмірі 137,78грн, 3% річних у розмірі 11,48грн та 362,13грн інфляційних втрат - відмовити.

Повернути Акціонерному товариству "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Є.Гедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії "Енергозбут" (01135, м.Київ, вул.Жилянська, 97; код ЄДРПОУ 40150221) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 86,00грн, який надмірно сплачений згідно платіжного доручення №2264490 від 29.10.2019.

Після набрання рішенням законної сили видати накази у встановленому порядку.

Згідно із ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 ГПК України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).

У судовому засіданні 13.02.2020 підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.02.2020.

Суддя Ю.В. Макарова