ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2010 р. Справа № 2-а-5276/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Драчук Тетяни Олександрівни,
Суддів: Мультян Марини Бондівни
Чудак Олесі Миколаївни
при секретарі судового засідання: Димчишиній Тетяні Вікторівні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : Стадника С.І., Свистільника І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи
за позовом: ОСОБА_1
до: Міністерства оборони України
про: визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ :
В грудні 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Міністерства оборони України про визнання неправомірними дій при звільненні його з лав Збройних Сил України в запас та зобов’язати вчинити певні дії.
Позов мотивовано тим, що наказом Міністра оборони України від 20.07.2007 року № 705, ОСОБА_1 був звільнений в запас з лав Збройних Сил України за п.63 пп. «в»(за станом здоров’я) «Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України». Позивач не згоден з такою підставою про звільнення, посилаючись на те, що ним був поданий рапорт від 24.05.2007 року, в якому він просив звільнити його у зв’язку з скороченням штатів, на підставі директиви Міністра оборони України від 18.04.2007 року № Д-0322/1/03.
Посилаючись на те, що відповідачем безпідставно було відмовлено в розгляді рапорту від 24.05.2007 року (по скороченню штатів), а також, не надано можливості обрати підставу для звільнення за якою передбачено найбільш сприятливі права та пільги після звільнення, позивач просив зобов’язати Міністерство оборони України внести зміни в п.1 наказу Міністра оборони України від 20.07.2007 року № 705 про звільнення його з лав Збройних Сил України в запас: з пункту 63 підпункту «в»(за станом здоров’я) на пункт 63 підпункт «г»(у зв’язку зі скороченням штатів) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України.
Одночасно із заявленим позовом, ОСОБА_1 подане клопотання про продовження строку звернення до суду.
У клопотанні позивач вказує, що в листопаді 2007 року він звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання неправомірними дій при звільненні його з лав Збройних Сил України в запас та зобов’язати вчинити певні дії. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.04.2008 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв’язку з повторною неявкою останнього в судове засідання без поважних причин. Посилаючись на незадовільний стан здоров’я та неодноразове проходження лікування протягом 2007-2009 років, у зв’язку з чим, не міг бути присутнім на судових засіданнях суду, щодо розгляду адміністративної справи, ОСОБА_1 просив задовольнити клопотання та продовжити термін звернення до суду з позовом до Міністерства оборони України (а.с.42-43).
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити позов в повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, посилаючись на доводи викладені в запереченні на позов, просили відмовити в його задоволенні повністю. Серед інших підстав для відмови в задоволенні позову, викладених в запереченні, відповідач послався на порушення позивачем вимог ст.99 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України –пропущення строку звернення до суду, що згідно статті 100 КАС України, являється самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Заперечення наявні в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, представників відповідача, оцінивши докази на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 09.07.1984 року перебував на військовій службі в Збройних Силах України. З 24.11.2005 року по 20.07.2007 року займав посаду начальника кафедри технічного забезпечення Національної академії оборони України.
На підставі рішення начальника Національної академії оборони України № 167/9/1/227 від 30.05.2007 року, ОСОБА_1 було направлено на медичний огляд військово-лікарською комісією, за висновком якої, позивач був визнаний непридатним до військової служби у мирний час та обмежено здатний у воєнний час (свідоцтво про хворобу № 167-п від 18.06.2007 року –а.с.8).
Порядок медичного огляду в Збройних Силах України визначений наказом Міністерства оборони України № 2 від 04.01.1994 року «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України». Так, відповідно до пункту 74 Наказу, медичний огляд проводиться з метою визначення придатності та можливості проходження військової служби.
Згідно пп. «б»п.143 Наказу, направлення офіцерів на медичний огляд проводиться начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище.
Відповідно до п.132, 133 Наказу, постанова ВЛК про надання військовослужбовцям відпустки за станом здоров’я приймається після закінчення стаціонарного лікування у випадках, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін не менш одного місяця. Після закінчення вищезазначеного строку перебування на лікуванні або у відпустці за станом здоров’я. офіцери проходять медичний огляд для визначення придатності до військової служби.
З свідоцтва про хворобу № 167-п від 18.06.2007 року вбачається, що ОСОБА_1, в період з 09.04.2007 року по 28.04.2007 року перебував на лікуванні у ВМЦ ВПС ЗС України (м. Вінниця), після чого, йому була надана відпустка за станом здоров’я на 30 (тридцять) діб. Перебуваючи у відпустці за станом здоров’я, 18.05.2007 року позивача було госпіталізовано у ГВЛК МО України, де він лікувався по 29.05.2007 року, а з 30.05.2007 року по 18.06.2007 року проходив ВЛК за направленням начальника Національної академії оборони України.
Також встановлено, що 18.04.2007 року Міністром оборони України прийнята директива № Д-0322/1/03, відповідно до якої, посада начальника кафедри технічного забезпечення Національної академії оборони України, яку займав позивач, з 1 вересня 2007 року підлягала скороченню.
Однак, як зазначено в свідоцтві про хворобу, що в судовому засіданні підтвердив і сам ОСОБА_1, на час прийняття директиви Міністра, він перебував на лікуванні у ВМЦ ВПС ЗС України (з 09.04.-28.04.2007 року).
Посилаючись на рапорт про звільнення з посади у зв’язку зі скороченням штатів від 24.05.2007 року, позивачем в судовому засіданні було вказано, що у цьому рапорті ним було вказано дві підстави для звільнення, а саме: звільнити у зв"язку з скороченням чисельності штату по стану здоров"я.
Представники відповідача підтвердили наявність факту подання позивачем рапорту з вказаними двома підставами для звільнення, а також повідомили суд, що у зв"язку з тим, що саме особі надається право вибору підстави для звільнення, то даний рапорт був повернутий ОСОБА_1 для визначення ним підстав для звільнення, після чого надійшов рапорт останнього, де було вказано підставу звільнення - по стану здоров"я.
Будь-яких обмежень в праві вибору підстав для звільнення щодо ОСОБА_1 не було. Вказані обставини в судовому зсіданні підтвердив і позивач, і представники відповідача.
До того ж , в матеріалах справи відсутня відповідь про відмову в розгляді первинного рапорту відповідачем, на яку посилається позивач. Таким чином, такі твердження позивача судом не беруться до уваги.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що посилання ОСОБА_1 на поданий ним рапорт про звільнення по скороченню штатів від 24.05.2007 року стосується саме рапорту поданого ним, де в порушення встановленого порядку було вказано дві підстави для звільнення, інший рапорт ним в цей час не подавався.
Такич чином, позивач помилково вважає повернення йому рапорту про звільнення від 24.05.2007 року для обрання однієї з підстав для звільнення, як відмову у його звільненні по скороченню штатів.
Згідно наказу Міністра оборони України від 16 липня 2002 року №237 "Про затвердження інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України п.п.7.11. - за наявності декількох підстав для звільнення особи офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) за бажанням обирають ту з підстав, за якою передбачаються найбільші права та пільги після звільнення.
В судовому засіданні було встановлено, що підстава для звільнення позивачем обиралась самостійно, про що подано відповідний рапорт та підтвержено ним в судовому засіданні, і як наслідок, саме ця підстава була вказана в поданні його на звільнення.
Визначаючись щодо правомірності прийнятого відповідачем наказу про звільнення позивача за станом здоров’я № 705 від 20.07.2007 року, суд виходив з наступного.
Питання пов’язані з проходженням військової служби врегульовані Наказом Міністра оборони України № 237 від 16.07.2002 року «Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України»(зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.08.2002 року № 647/6935).
Відповідно до п.7.1 зазначеного Наказу, звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, прапорщиків (мічманів) із займаних ними посад, здійснюється на підставах, визначених у пунктом 63 Положення.
Документи щодо звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, прапорщиків (мічманів), визнаних військово-лікарською комісією не придатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час, а також не придатними до військової служби зі зняттям з військового обліку, оформляються негайно з отриманням військовою частиною відповідного висновку військово-лікарської комісії та надсилаються до посадової особи, яка видає наказ про звільнення (п.7.10 Наказу).
Враховуючи те, що згідно Висновку ГВЛК МО України від № 167-п 18.06.2007 року ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час, на підставі чого, на виконання положень п.7.10 Наказу Міністра оборони України № 237 від 16.07.2002 року «Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України», наказом Міністра оборони України від 20.07.2007 року № 705, полковника ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника кафедри технічного забезпечення Національної академії оборони України в запас за пунктом 63 підпунктом «в»(за станом здоров’я) «Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України». 07.08.2007 року Полякова було виключено зі списків особового складу академії, на підставі поданого ним рапорту.
Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи зазначене, всебічно дослідивши матеріали справи, а також докази в обґрунтування та спростування позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що наказ Міністра оборони України № 705 від 20.07.2007 року про звільнення ОСОБА_1 з лав Збройних Сил України за п.63 пп. «в»(за станом здоров’я) «Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України»є правомірним, та таким, що прийнятий в межах наданих законом відповідачу повноважень та спрямований на реалізацію поданого позивачем рапорту.
Стосовно заявленого позивачем клопотання про продовження строку звернення до суду, колегія суддів вважає, що воно є безпідставним та не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Серед обставин, на які позивач посилається в підтвердження клопотання про продовження строку звернення до суду, є надані ОСОБА_1 виписні епікризи, відповідно до яких: «ВМКЦ ЦР з 26.05.2008 року по 23.06.2008 року –рекомендовано нагляд, лікування невролога за місцем роботи, проживання; ВМКЦ ЦР з 27.07.2009 року по 13.08.2009 року –виписаний з покращенням; ВМКЦ ЦР з 04.12.2009 року по 23.12.2009 року –виписаний з покращенням».
З зазначених епікризів вбачається, що хоча позивач неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, однак період лікування не був безперервним. Крім цього, позивач був виписаний з покращенням здоров’я, що не заважало йому звернутись до суду в більш ранній термін.
В судовому засіданні було встановлено, що позивач у 2007 році вже звертався до суду з позовом до Міністерства оборони України з тих самих підстав, але у зв’язку з тим, що він не з’являвся в судове засідання, позовну заяву було залишено без розгляду в порядку статті 155 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (стаття 100 КАС України).
Представник відповідача в судовому засіданні заперечуючи проти заявленого позову, просив суд застосувати до позивача строк звернення до адміністративного суду, передбачений ст.99 КАС України.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин суд прийшов до висновку, що позивачем пропущені без поважних причин строки звернення до суду за захистом порушеного права (позовна давність), передбачених як нормативно-правовими актами, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, так і нормативно-правовими актами чинними на момент звернення до суду, що також є самостійною підставою для відмови в позову.
Згідно частини 1 статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представниками відповідача в судовому засіданні надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у зв'язку з чим в його задоволенні слід відмовити.
Відповідно до частини 2 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони —суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Суду не надано доказів понесення стороною таких витрат, в зв"язку з чим дане питання постановою суду не вирішується.
Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 99, 100, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ :
У задоволені позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання неправомірними дій при звільненні його з лав Збройних Сил України у запас по п.63, пп."в" (за станом здоров"я) та зобов"язання внести зміни в п.1 наказу Міністра оборони України від 20 липня 2007 року №705 про звільнення ОСОБА_1 у запас з лав Збройних Сил України з п.63 пп."в" (за станом здоров"я) на п.63 пп."г" ( у зв"язку з скроченням штатів) "Положення про проходженя військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних сил України" відмовити повністю.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 24.02.2010 року.
Головуючий суддя Драчук Тетяна Олександрівна
Судді Мультян Марина Бондівна
Чудак Олеся Миколаївна
19.02.2010