Судове рішення 420/6932/19 від 24.02.2020

Особи

Учасники процесу:

Відповідач (Боржник): Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області
Позивач (Заявник): Цвіркун Сергій Сергійович

Показати/приховати управління відображенням осіб

Ім`я	Замінене і`мя	Особа

Судове рішення #84968446

Справа № 420/6932/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 3508 від 10 жовтня 2019 року про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;

- зобов`язати відповідача вирішити питання про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до вимог Законів України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням періоду роботи з 29.10.1986 року по 31.08.1992 року та з 06.03.1995 року по 01.11.1995 року з дати звернення - 08.08.2019 року.

Ухвалою суду від 25.11.2019 року: прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання 20.12.2019 року сторони та/або їх представники не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. (а.с.34, 35)

20.12.2019 року до суду від представника позивача надійшла заява, вхід. № 48581/19, у якій останній просить продовжити розгляд справи без його участі. (а.с.110)

Відповідач про причини неявки його представника суд не повідомив, будь-яких заяв (клопотань) від нього щодо подальшого розгляду справи за такою явкою, в тому числі про відкладення (перенесення) розгляду справи, до суду не надійшло.

Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч. 3 ст. 194, ч.ч. 1, 3, 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно зі змістом адміністративного позову та відповіді на відзив, позивач обґрунтовує заявлені вимоги із зазначенням таких фактичних обставин:

- 08.08.2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Заява зареєстрована за № 3508/03. Разом із заявою, позивачем подано пакет документів згідно розписки-повідомлення, а саме: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; заява про призначення пенсії; паспорт; трудова книжка; диплом про навчання; довідка про заробітку плату за період страхового стажу до 01.07.2000 року; довідка про зміну назви організації; довідка про прийняття на роботу 09.11.1995 року по теперішній час; довідка щодо права на пенсію ні пільгових умовах; довідка головного управління статистики. Позивачу для призначення пенсії на пільгових умовах управлінням пенсійного фонду визначено необхідність надання додаткових документів про роботу на посаді майстра на ВАТ «Одеському домобудівельному комбінаті». Згідно довідки головного управління статистики в Одеської області від 06.11.2019 року ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» ліквідовано у зв`язку з визнанням банкрутом, дата державної реєстрації припинення - 06.08.2019 року. З метою отримання додаткової інформації стосовно підтвердження стажу роботи майстром в ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» позивач звернувся до Департаменту архівних справ та діловодства Одеської міської ради, на що отримав архівні довідки щодо роботи та заробітної плати, які були надані відповідачу. Комісія при ГУПФУ в Одеській області розглянула заяву щодо призначення пенсії на пільгових умовах та за результатами розгляду винесла рішення відмовити у підтвердженні періодів роботи майстром з 29.10.1986 року по 31.08.1992 та з 06.03.1995 по 01.11.1995 відповідно до Списку № 2;

- рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 3508 від 10 жовтня 2019 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. В обґрунтування рішення, пенсійним фондом зазначено, що за наявними документами страховий стаж складає 37 років 5 місяців 20 днів, з яких стаж роботи на пільгових умовах по Списку № 2 складає 10 років 2 місяці 8 днів. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи майстром з 29.10.1986 по 31.08.1992 рік та з 06.03.1995 по 01.11.1995 рік відповідно до Списку № 2 виробництв, цехів і посад, робота яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджених Постановою КМУ від 11.03.1994 року № 162, розділ XXVII «Будівництво», оскільки рішенням комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, від 26.09.2019 року № 9 відмовлено у підтвердженні періоду роботи, так як Списки № 2 передбачені майстри будівельних і монтажних робіт. Відомості про зайнятість на будівельних і монтажних роботах, а також відомості про атестації робочих місць відсутні. Право на пенсію на пільгових умовах позивач набуде після досягнення 56 років;

- в рішенні № 3508 від 10.10.2019 року, яким позивачу відмовлено в призначенні пільгової пенсії, відповідач посилається на постанову КМУ № 162 від 11.03.1994 року, дія якої не розповсюджується на період роботи майстром в ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» з 29.10.1986 по 31.08.1992 року. Позивач не згоден з таким рішенням, у зв`язку з чим вимушений звернутись до суду;

- на момент звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, позивач мав достатній для цього вік, достатній страховий стаж та стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, а тому відмова відповідача в призначенні пенсії є протиправною;

- основним документом про трудову діяльність особи є трудова книжка. Щодо періоду, який не зараховано пенсійним фондом: відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 після закінчення інженерно-будівельного інституту ОСОБА_1 працював на Одеському домобудівельному комбінаті: 01.09.1981-30.07.1986 рік навчався в Одеському інженерно-будівельному інституті; 29.10.1986 року - прийнято майстром після закінчення інституту; 01.06.1992 року - переведений старшим майстром; 06.03.1995 року - переведений майстром; 01.11.1995 року - звільнено майстром по переводу в АО «СТИКОН». Вказані записи трудової книжки підтверджується також довідками виданими департаментом архівної справи та діловодства Одеської міської ради. Згідно архівної довідки від 13.05.2019 року № 1383-Ц-11.1-21 щодо періоду роботи в ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат»: 29.10.1986 року прийнято майстром УНР-5 після закінчення ОИСИ, 01.06.1992 року - переведений старшим майстром УНР-5; 06.03.1995 року - переведений майстром УНР-5, 01.11.1995 року - переведено майстра УНР-5 в АТ «СТИКОН». Також, позивачем отримано архівну довідку від 26.06.2019 року № 1936-Ц-11.1-21 про заробітну плату ОСОБА_1 в ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» за період роботи з січня 1987 по грудень 1992 року;

- на період роботи в ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» з 29.10.1986 по 31.08.1992 діяли: Список № 2 виробництв, цехів, професій та посад з тяжкими умовами праці, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільговому розмірі, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173; Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 100. Згідно постанови Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 у відповідності до розділу XXIX «Будівництво будівель і споруд: промислових, енергетичних, гідротехнічних, дорожньо-мостових, транспорту і зв`язку, житлових і культурно-побутових, а також надземних будівель і споруд шахт, рудників і комунікацій п. «б» Інженерно-технічні робітники, посада майстра відноситься до робіт із шкідливими умовами праці Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників що дають право на пільгове забезпечення. Згідно постанови Кабінету Міністрів України СРСР від 26 січня 1991 року № 10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення» у Списку № 2 розділ XXVII «Будівництво реконструкція, технічне переозброєння, реставрація та ремонт будівель, споруд та інших об`єктів - праця на посадах «майстра будівельних та монтажних робіт код. 2290100б-23419» є роботою з шкідливими та важкими умовами праці». Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список № 2, розділом XXXIII якого визначено посаду майстра, яка відноситься до робіт із шкідливими умовами праці, під дію постанови підпадають період роботи в ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» з 06.03.1995 по 01.11.1995 роки;

- посилання відповідача на відсутність в трудовій книжці ОСОБА_1 записів про проведення атестації робочих місць за період роботи позивача в ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» з 29.10.1986 по 31.08.1992 та з 06.03.1995 по 01.11.1995 роки вважає безпідставною. Проведення атестації робочих місць при виконанні робіт зі шкідливими умовами праці до 21.08.1991 року не вимагалась відповідно до норм діючого на той час законодавства, а тому відсутність записів про атестацію робочого місця в трудовій книжці позивача, в даному випадку, не може бути підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду як стажу, який надає право на отримання на пенсію за віком на пільгових умовах. Крім того, не проведення підприємством, на якому працює позивач, атестації робочих місць не може позбавляти особу її конституційного права на соціальних захист щодо вирішення питання про право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2016 року (справа № К/800/24182/15);

- відмова пенсійного органу в призначенні пенсії на пільгових умовах є неправомірною, так як Пенсійний фонд прийняв незаконне рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах та у пільгових розмірах, позивач втратив право на своєчасне отримання пенсії.

Згідно з відзивом на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із зазначенням таких фактичних обставин:

- ст. 114 Закону № 1058 та Закон України «Про пенсійне забезпечення» містять конкретну вимогу щодо визначення часу зайнятості працівника протягом робочого дня та проведення атестації робочого місця, однак у трудовій книжці такі відомості відсутні. З метою дотримання встановлених законодавством України норм, п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). Уточнюючі довідки мають право видавати винятково підприємства, на яких працювала особа, або їх правонаступники. Якщо підприємство ліквідовано періоди пільгової роботи підтверджуються відповідними комісіями, що створені при Головних управліннях Пенсійного фонду України;

- згідно трудової книжки від 03.11.1986 серія № НОМЕР_1, з 05.11.1986 (дата наказу про зарахування на роботу) по 01.11.1995 рр. з 05.11.1986 працював на посаді майстра та з 01.06.1992 на посаді старшого майстра в ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат». За записами трудової книжки визначається не тільки загальний стаж роботи, але і встановлюються відомості, які дають право на пенсію на пільгових умовах. В переважній більшості випадків для призначення пенсій на пільгових умовах потрібні дані про характер виконуваної роботи, наприклад, про зайнятість на гарячих ділянках робіт, про роботу з відповідними шкідливими речовинами, про виконання робіт визначеним способом і у відповідному місці та інші важливі дані. Розділом XXVII «Будівництво, реконструкція, технічне переозброєння, реставрація та ремонт будівель, споруд та інших об`єктів» Постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10 «Про затвердження списків, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення «передбачена посада «майстра будівельних та монтажних робіт», що з огляду на вищевикладене не є тотожнім посаді позивача (майстер), оскільки має більш конкретне визначення виконуваних функцій та специфіку діяльності. Розділом XXVII «Будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, реставрація та ремонт будівель, споруд та інших об`єктів» постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р. № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» передбачена посада «майстра будівельних і монтажних робіт», що з огляду на вищевикладене не є тотожнім посаді позивача (майстер), оскільки має більш конкретне визначення виконуваних функцій та специфіку діяльності. Пунктом «б» розділу XXIX «Будівництво будівель і споруд: промислових, енергетичних, гідротехнічних, дорожньо-мостових, транспорту і зв`язку, житлових і культурно-побутових, а також надземних будівель і споруд шахт, рудників і комунікацій» Постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 передбачені посади «Майстри (десятники) і виконроби», які підлягають зарахуванню до пільгового стажу за умови дотримання вимог законодавства. Відтак, згідно Роз`яснення Міністерства юстиції України від 22.07.2011 «Порядок застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» щодо визначення пільгового стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах, то необхідно зазначити, що до такого стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року, тобто з моменту набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. № 442 ( 442-92-п ), якою затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці (далі - Порядок)»;

- норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку дають підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу;

- відсутність підтвердження вказаних обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу. Аналогічну правову позицію висловлено: у постанові від 28.09.2017 по справі № 686/3364/15-а Вищим адміністративним судом України; у постанові від 17.03.2015 по справі № 21-585а14 Верховного Суду України;

- оскільки робота майстра в сфері будівництва не передбачена Списком № 2, а за усі періоди роботи позивача на підприємстві не проведено атестацію його робочого місця, Комісією при ГУ ПФУ в Одеській області винесено рішення від 26.09.2019 про відмову в підтвердженні стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та, в свою чергу, ВППП № 16 винесено рішення від 10.10.2019 № 3508 про відмову в призначенні пенсії.

Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою № 3508 від 08.08.2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 (ст. 100) згідно з вимогами п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». (а.с.51)

Згідно з розпискою-повідомленням (а.с.51зв.), до вказаної заяви було додано:

- обов`язкові документи:

- довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру;

- заява про призначення/перерахунок пенсії, пам`ятка пенсіонеру;

- паспорт/посвідка НОМЕР_3 ;

- трудова книжка або документ про стаж НОМЕР_1 ;

- інші документи:

- диплом (свідоцтво, атестат) про навчання НОМЕР_6

- довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 р. № 1936-Ц-11.1-21 від 26.06.2019 року;

- довідка про зміну назви організації № 1383-Ц-11.1-21 від 13.05.2019 року;

- довідка про прийняття на роботу (09.11.1995 - по теперішній час) № 56 від 18.04.2019 року;

- довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників № 55 від 18.04.2019 року;

- документи про виконання роботи, яка дає право на певний вид пенсій № 57 від 18.04.2019 року, № 100 від 25.07.2019 року, № 101 від 25.07.2019 року, № 141 від 03.09.2001 року, № 154 від 01.10.2001 року, № 238 від 14.11.2006 року, № 05/10-1110 від 22.12.2006 року, № 05/10-1133 від 11.10.2001 року, № 68а від 20.05.1996 року, № 387 від 20.05.1996 року; б/н від 16.05.1996 року, № 51 від 30.03.1995 року;

- заява про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк);

- довідка головного управління статистики: б/н від 12.06.2019 року, № 02-01 від 13.06.2018 року, № 5017/2749/2012 від 24.05.2016 року, № 5017/2749/2012 від 30.07.2019 року.

Рішенням від 26 вересня 2019 року (протокол № 9) Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області (а.с.13), розглянувши заяву ОСОБА_1 про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, встановлено наступне:

- відповідно до заяви ОСОБА_1 та наданої копії трудової книжки, Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» з 06.08.2019, архівних довідок Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради від 13.05.2019 № 1383-Ц-11.1-21 про періоди роботи та від 26.06.2019 № 1936-Ц-11.1-21 про заробітну плату встановлено, що заявник з 29.10.1986 по 01.11.1995 працював на посаді майстра, старшого майстра на Одеському домобудівельному комбінаті (в подальшому - ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат»);

- за таких обставин Комісія прийняла рішення:

- відмовити ОСОБА_1 у підтвердженні періодів роботи майстром з 29.10.1986 по 31.05.1992 та з 06.03.1995 по 01.11.1995 відповідно до Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, розділ XXVII «Будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, реставрація та ремонт будівель, споруд та інших об`єктів», оскільки зазначеним Списком № 2 передбачені майстри будівельних і монтажних роботах. Відомості про проведення атестації робочих місць відсутні;

- відмовити ОСОБА_1 у підтвердженні періоду роботи старшим майстром з 01.06.1992 по 05.03.1995, оскільки посада старшого майстра не передбачена Списком № 2 виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 3508 від 10 жовтня 2019 року про відмову у призначенні пенсії (а.с.12), за підсумками розгляду заяви № 3508/03 від 08.08.2019 року та доданих до неї документів: копії паспорта та реєстраційного номеру облікової картки платника податків; копії трудової книжки НОМЕР_1 ; копії диплому НОМЕР_6 ; довідки від 18.04.2019 року № 55 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , щодо призначення пенсії за віком згідно ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в призначенні пенсії відмовлено.

Згідно зі змістом вказаного рішення, його прийнято з таких підстав:

- відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію на пільгових умовах мають:

- працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць, чоловіки після досягнення віку 55 років та наявності страхового стажу не менше 27, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

- працівники, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 вищезазначеного закону, чоловікам на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

- за наявними документами страховий стаж складає 37 років 5 місяців 20 днів, з яких стаж роботи на пільгових умовах по Списку № 2 складає 10 років 2 місяці 8 днів;

- до пільгового стажу не зараховано періоди роботи майстром з 29.10.1986 по 31.08.1992 та з 06.03.1995 по 01.11.1995 відповідно до Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 11.03.1994 № 162, розділ XXVII «Будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, реставрація та ремонт будівель, спору та інших об`єктів», оскільки рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, від 26.09.2019 № 9 відмовлено у підтвердженні періоду роботи, так як зазначеним списком № 2 передбачені майстри будівельних і монтажних робіт. Відомості про зайнятість на будівельних і монтажних роботах, а також відомості про проведення атестації робочих місць відсутні;

- право на призначення на пільгових умовах за Списком № 2 позивач набуде із зменшенням віку - після досягнення 56 років.

Не погоджуючись з рішенням відповідача № 3508 від 10 жовтня 2019 року про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду із вищенаведеними позовними вимогами.

Судом також встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці, НОМЕР_1 (а.с.55-58), дата заповнення: 3 листопада 1980 року, зокрема, позивач у спірні періоди з:

29.10.1986 року - прийнятий на посаду майстра в Одеський домобудівельний комбінат після закінчення інституту. Наказ № К-619 від 5.11.86р.;

01.06.1992 року - переведений на посаду старшого майстра. Наказ № К-283 від 19.06.92р.;

06.03.1995 року - переведений на посаду майстра. Наказ № К-82 від 6.3.95р.;

17.04.1995 року - залишений на посаді майстра ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат». Наказ № 40 від 17.4.95р.;

01.11.1995 року - звільнений за переведенням за ст. 36 п. 5 КЗпП України в АТ «СТІКОН». Наказ № К-350 від 1.11.1995.

Відповідно до довідки Головного управління статистики в Одеській області № б/н від 06.11.2019 «Про інформацію з ЄДРПОУ» з бази даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України по території Одеської області станом на 7 листопада 2019 року вилучено Відкрите акціонерне товариство «Одеський домобудівельний комбінат», дата державної реєстрації припинення - 06.08.2019 року. (а.с.21)

Згідно з архівною довідкою Департаменту архівної справи та діловодства від 13.05.2019 року № 1383-Ц-11.1-21 (а.с.22), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював в ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат»:

прийнятий: з 29.10.1986 року на посаду майстра УНР-5 з окладом відповідно до штатного розпису 150 руб. в місяць т.н. 0413, прибувшого після закінчення ОІСІ. Наказ № К-619 від 05.11.1986р.

переведений: з 01.06.1992р. на посаду старшого майстра УНР-5. Наказ № К-283 від 19.06.1992р.

переведений: з 06.03.1995р. на посаду майстра УНР-5. Наказ № К-82 від 06.03.1995р.

звільнений: 01.11.1995р. майстра УНР-5 по переведенню в АТ «СТІКОН» ст. 36 п. 5 КЗпП УРСР, т.н. 413. Наказ № К-350 від 01.11.1995р.

Особисті карточки (форми Т-2), документи по атестації робочих місць в архів на зберігання не передані.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копії, зокрема (а.с.23-30):

- архівної довідки Департаменту архівної справи та діловодства від 26.06.2019р. № 1936-Ц-11.1-21 про розмір заробітної плати позивача з 1987 по 1992 роки;

- довідки про перейменування організації СТІКОН за час її існування;

- довідки від 13 червня 2018 року № 02-01 арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) Колмикової Т.О., якою підтверджено, зокрема, що: постановою Господарського суду Одеської області від 24.05.2016 року по справі № 5017/2749/2012 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру відносно ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат»; Одеський домобудівельний комбінат перейменовано в ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» з 17.04.1995 року наказ № 40 від 17.04.1995 року;

- Індивідуальних відомостей Пенсійного фонду України про застраховану особу - ОСОБА_1 за формою ОК-5.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, та на виконання ухвали суду відповідачем суду також надана копія пенсійної справи позивача (а.с.44-108).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частинами 1, 4 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): законами України: «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV); «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII); Постановою Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 року № 301 (далі - Постанова № 301); Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383); Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1); Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року № 28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486 (далі - Положення № 28-2); Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

50 років - по 31 березня 1965 року включно;

50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;

51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;

51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;

52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;

52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;

53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;

53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;

54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;

54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;

55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Відповідно до п. б ст. 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

50 років - по 31 березня 1965 року включно;

50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;

51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;

51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;

52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;

52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;

53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;

53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;

54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;

54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;

55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування":

чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Згідно з п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком, на пільгових умовах, застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Пунктом 6 Порядку № 383 визначено, що працівникам спеціалізованих підприємств і організацій (ремонтних, ремонтно-будівельних, монтажних та ін.), зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими умовами праці безпосередньо у виробничих структурних підрозділах інших підприємств та організацій за професіями та на посадах, передбачених Списками, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховуються періоди роботи, відпрацьовані на цих підприємствах або в організаціях, за результатами атестації відповідних робочих місць.

Згідно з ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує таж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Відповідно до п. 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Відповідно до п. 4 Постанови № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 64 ЗУ № 1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.

Відповідно до абз. 3 п. 4.1 Порядку № 22-1 заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Згідно з п. 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Після надходження даних про сплату страхових внесків за останній місяць роботи, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії, протягом місяця проводиться перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з дати призначення пенсії. При цьому, якщо у разі проведення перерахунку пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі проводиться з місяця, наступного за місяцем проведення перерахунку.

В аналогічному порядку після визначення Пенсійним фондом України розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, здійснюється перерахунок пенсії у разі відсутності на дату призначення пенсії даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески.

Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Відповідно до п. 7 Положення № 28-2 управління Фонду зобов`язане у процесі своєї діяльності суворо додержуватися вимог чинного законодавства, законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та на підставі встановлених судом обставин, а саме:

1. Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 3508 від 10 жовтня 2019 року про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 - слід зазначити таке.

Судом встановлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 3508 від 10 жовтня 2019 року про відмову у призначенні пенсії, за підсумками розгляду заяви № 3508/03 від 08.08.2019 року та доданих до неї документів, в призначенні пенсії позивачу відмовлено, до пільгового стажу не зараховано періоди роботи майстром з 29.10.1986 по 31.08.1992 та з 06.03.1995 по 01.11.1995 відповідно до Списку № 2, фактично, з таких підстав:

1) зазначеним списком № 2 передбачені майстри будівельних і монтажних робіт, відомості про зайнятість на будівельних і монтажних роботах відсутні;

2) відомості про проведення атестації робочих місць відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Проте, по-перше, з вищенаведеного змісту заяви позивача від 08.08.2019 року вбачається, що позивач просив призначити йому пенсію за віком за Списком № 2 відповідно наданих ним документів та до неї додано трудову книжку.

Аналіз вищевикладених правових норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. При цьому, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідно до записів у трудовій книжці, НОМЕР_1, дата заповнення: 3 листопада 1980 року, зокрема, позивач у спірні періоди з:

01.06.1992 року - переведений на посаду старшого майстра. Наказ № К-283 від 19.06.92р.;

06.03.1995 року - переведений на посаду майстра. Наказ № К-82 від 6.3.95р.;

17.04.1995 року - залишений на посаді майстра ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат». Наказ № 40 від 17.4.95р.;

01.11.1995 року - звільнений за переведенням за ст. 36 п. 5 КЗпП України в АТ «СТІКОН». Наказ № К-350 від 1.11.1995.

Згідно з архівною довідкою Департаменту архівної справи та діловодства від 13.05.2019 року № 1383-Ц-11.1-21, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював в ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат»:

переведений: з 01.06.1992р. на посаду старшого майстра УНР-5. Наказ № К-283 від 19.06.1992р.

переведений: з 06.03.1995р. на посаду майстра УНР-5. Наказ № К-82 від 06.03.1995р.

Особисті карточки (форми Т-2), документи по атестації робочих місць в архів на зберігання не передані.

При цьому позивач не може нести відповідальність за неналежне зберігання/передачу до архіву на зберігання/тощо первинних документів роботодавцем - ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат».

Також, неналежний облік первинних документів, документів, що підтверджують трудовий стаж не може впливати на право щодо призначення пенсії позивача, водночас, коли стаж роботи майстра підтверджено записами трудової книжки.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 7 листопада 2019 року по справі №686/19477/16-а (адміністративне провадження №К/9901/43939/18).

Отже, позиція відповідача зі спірних питань - є помилковою, такою що не відповідає змісту вищенаведених законодавчих норм, які регулюють спірні правовідносини, обмежує позивача у законодавчо встановленому праві, покладаючи на нього надмірний тягар негативних наслідків спірних правовідносин за відсутності його вини.

По-друге, термін «майстер» є загальновживаним й більш широким родовим поняттям професії, що означає здатність виконувати подібні роботи, які вимагають від особи певної кваліфікації.

Відповідно до «Загальносоюзного класифікатора професій робітників, посад службовців і тарифних розрядів 186016», затвердженого постановою Державного комітету СРСР по стандартах від 27 серпня 1986 року № 016, введеного в дію з 01 січня 1987 року та класифікатора професій ДК 003:2010 на зміну ДК 003:2005, затвердженого та введеного в дію наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року № 327, чинного на теперішній час, професія «майстри будівельних і монтажних робіт», відсутня, а міститься професійна назва роботи - майстри дільниць (підрозділів) у будівництві.

По-третє, згідно із частиною четвертою статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 1 частини першої статті 29 КЗпП України в імперативній формі встановлено, що до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Згідно із статтею 141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Відповідно до частини першої, другої статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно із статтею 161 КЗпП України власник або уповноважений ним орган розробляє за участю професійних спілок і реалізує комплексні заходи щодо охорони праці відповідно до Закону України "Про охорону праці". План заходів щодо охорони праці включається до колективного договору.

Так, відповідно до преамбули Закону України «Про охорону праці» цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Згідно з частиною першою статті 7 зазначеного Закону працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із статтею 260 КЗпП України державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють:

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ядерної та радіаційної безпеки;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної безпеки;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної безпеки;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно із частиною першою статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

При цьому, відповідно пункту 4 Порядку № 442 відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Згідно із пунктом 11 зазначеного Порядку п. 11 Держпраці є суб`єктом владних повноважень, на який покладається обов`язок здійснення контролю за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці, правильністю застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, Переліків робіт із особливо шкідливими і особливо важкими та шкідливими і важкими умовами праці, на яких встановлюється підвищена оплата праці, та інших нормативно-правових актів, відповідно до яких надаються пільги та компенсації працівникам за роботу із шкідливими умовами праці

З аналізу зазначених норм вбачається, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а у випадку неможливості такого проінформувати під розписку про такі умови праці, а саме наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я працівника, окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

В свою чергу, працівник, який погодився на укладення трудового договору на роботу з небезпечними та шкідливими умовами праці мав законні очікування на пільги та компенсації, передбачені чинним законодавством, в тому числі на пенсійне забезпечення на пільгових умовах.

Суд у цій справі також виходить з того, що саме на державу, в особі відповідних органів виконавчої влади, покладено обов`язок здійснювати державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці та притягувати винних осіб до відповідальності. Тому, нездійснення належного державного нагляду та контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю покладає, у першу чергу, на Державу додатковий обов`язок щодо усунення негативних наслідків, яких працівник може зазнати при реалізації права на пільги за роботу з шкідливими та небезпечними умовами праці.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням частини першої статті 9 Закону № 1058 встановлено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Стаття 4 Закону № 1058 зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 (в редакції що діяла на момент виникнення спірних відносин), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, що діяла на момент звернення позивача за призначенням пенсії) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (461-2016-п), затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18 листопада 2005 року, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями № 41.

Основна мета атестації, як випливає із аналізу зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій № 41 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Відповідно до пункту 4.2 зазначеного Порядку застосування списків результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Таким чином, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах тощо.

Крім того, з аналізу зазначених вище правових норм вбачається, що обов`язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено, у першу чергу, на керівників підприємств (роботодавців). Порушення цього обов`язку у формі не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є недопустимим у правовій державі.

Також, особа, яка працює на посаді, віднесеної до Списку № 2, та по якій має бути проведена атестації робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов`язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.

За таких обставин, як факт проведення, так і своєчасність проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною першої статті 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд України є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, передбачено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

В частині призначень та перерахунку пенсій Положенням № 280 передбачено виконання таких основних завдань Пенсійного фонду України:

реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;

внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань;

виконання інших завдань, визначених законом.

Для виконання вказаних завдань на Пенсійний фонд України покладаються повноваження, зокрема, призначення (перерахунку) і виплати пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через утворені в установленому порядку територіальні органи - Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління (далі - управління Фонду), на які відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління (затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2), покладається, зокрема: призначення (здійснення перерахунку) і виплата пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.

Отже, відповідно до покладених завдань і функцій, Пенсійний фонд України та його територіальні органи є суб`єктами владних повноважень у сфері загальнообов`язкового пенсійного забезпечення.

Спори, що виникають між учасниками цих відносин щодо стягнення своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів, є публічно-правовими, а згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

Особливою категорією публічно-правових спорів між громадянами-пенсіонерами та Пенсійним фондом є спори щодо визнання неправомірними владні дії (рішення), внаслідок яких був неправильно встановлений розмір пенсії первинно, або при перерахунку пенсій, що призвело до недоотримання пенсіонером відповідних сум коштів.

Слід відмітити, що при первинному встановленні розміру пенсії орган Пенсійного фонду діє на підставі звернення громадянина з заявою про призначення йому пенсії.

У випадках перерахунку раніше призначеної пенсії органи Пенсійного фонду діють як на підставі заяви пенсіонера у строки, встановлені частиною четвертою статті 45 Закону, так і без додаткового звернення особи.

Як вже зазначалося в Порядку № 22-1 деталізовано дії відповідного органу ПФУ щодо приймання, оформлення і розгляд документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Так, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (пункт 4.1).

При прийманні документів територіальний орган ПФУ: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності); 4) видає пам`ятку пенсіонеру, копія якої зберігається у пенсійній справі (пункт 4.2).

В абзаці 1 пункту 4.3 Порядку № 22-1 передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії .

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління (абзац 6 пункту 4.2).

Територіальний орган ПФУ здійснює всебічний, повний і об`єктивний розгляд всіх поданих документів (пункт 4.7), видає пенсійне посвідчення (абзац 1 пункту 4.9).

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що нарахування пенсії в повному обсязі ("правильному" розмірі) покладається на відповідний територіальний орган ПФУ, а тому у протилежному випадку даний орган буде діяти не на підставі і не в межах повноважень і не згідно чинного законодавства. Такі дії визнаються протиправними та вчиняються з вини органу - суб`єкта владних повноважень.

Крім того, дане правопорушення може бути віднесене до триваючих, оскільки суб`єкт владних повноважень - відповідний орган ПФУ - протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної особи-пенсіонера, чим порушує її прав на соціальних захист - пенсійне забезпечення.

Щодо позбавлення права на пенсію, то необхідно зазначити, що у практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Протоколу першого ЄКПЛ, а саме:

(1) чи є втручання законним;

(2) чи переслідує воно "суспільний інтерес";

(3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Протоколу першого, якщо хоча б одного критерію не буде додержано:

Справа "Суханов та Ільченко проти України" (заява № 68385/10 та № 71378/10) - зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (пункт 52);

Справа "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06) - будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (пункт 50); говорячи про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки" (<…>), № 26449/95, пункт 54). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96, пункт 109.

Таким чином позбавлення права на пенсію або звуження обсягу цього права має здійснюватися на підставі принципу верховенства права (закону, який не повинен суперечити принципам верховенства права, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

ЄСПЛ також наголошує на особливій важливості принципу "належного урядування":

Справа "Лелас проти Хорватії" (заява № 55555/08) - держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу" (пункт 74);

Справа "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) - принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, пункт 120, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 51. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37,) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Варто зауважити, що принцип "належного урядування" без сумніву є дотичним і до означених пенсійних спорів. Адже особа-пенсіонер чи майбутній пенсіонер, як приватна особа, не має в своєму розпорядження ані державного апарату, ані владних функцій. Зоною відповідальності саме держави є те, щоб пенсії при призначені були правомірно нараховані та своєчасно. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з`явитись лише як наслідок "неналежного урядування".

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67), (пункт 70, 71).

Невиконання державою покладених на неї обов`язків щодо соціального забезпечення та захисту громадян породжує масові звернення до суду з позовами про визнання неправомірними дій органів пенсійного фонду, що, серед іншого, підриває довіру громадян до належного виконання всіма суб`єктами владних повноважень своїх функції та до можливості отримати в старості з боку держави в обмін на свою трудову діяльність справедливий соціальний захист. Нехтування цим може мати у довгостроковій перспективі певні негативні наслідки як економічного, так і соціального та демографічного характеру.

Таким чином, як факт проведення, так і своєчасність проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити особу її конституційного права на соціальний захист, зокрема, на призначення пенсій за віком на пільгових умовах за наявності всіх інших підстав, передбачених законодавством для реалізації такого права.

Наведена позиція суду узгоджується з висновками, викладеними в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.10.2019 року у справі № 520/15025/16-а, в якій також зазначено, зокрема, що Колегія суддів Верховного Суду вважає, що з метою ефективного судового захисту права ОСОБА_1 на пенсію на пільгових умовах відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також вирішення аналогічних спорів стосовно інших осіб у майбутньому існує необхідність відступити від висновку, згідно з яким «Особа позбавлена права на призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці», що сформований Верховним Судом України та міститься, зокрема, в судових рішеннях від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 16 вересня 2014 року у справі № 21-307а14, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 березня 2015 року у справі № 21-51а15, від 13 березня 2015 року у справі № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15.

Суд також звертає увагу відповідача, що відповідно до п. 4.5 Порядку № 383, якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць ( 442-92-п ).

Необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону № 1788-XII є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією (трудова книжка та (або) уточнюючі довідки). При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного рішення, з дотриманням вимог абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновку, що:

- оскаржуване рішення № 3508 від 10 жовтня 2019 року про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 прийняте відповідачем: не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тому воно є протиправним та підлягає скасуванню.

2. Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача вирішити питання про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до вимог Законів України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням періоду роботи з 29.10.1986 року по 31.08.1992 року та з 06.03.1995 року по 01.11.1995 року з дати звернення - 08.08.2019 року, - слід зазначити таке.

Тобто, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб`єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Як вбачається зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи адміністративного органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень. Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.

Згідно з ч. 3 ст. 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Також, відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні, відповідно

суд дійшов висновків, що:

- виходячи із встановлених судом обставин та висновків суду про визнання протиправним рішення відповідача № 3508 від 10 жовтня 2019 року про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, для ефективного захисту прав та інтересів позивача у спірних публічно-правових відносинах від порушень з боку відповідача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача вирішити питання, щодо якого звернувся позивач у заяві про призначення пенсії, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З вищенаведеного вбачається, що часткове задоволення позовних вимог позивача полягає у захисті прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах в іншій ніж заявлено позивачем спосіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем до позовної заяви додано квитанцію № 58 від 18.11.2019 року про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову в сумі 768,40 грн. (а.с.9)

Виходячи з того, що судом задоволена одна самостійна та одна похідна від неї вимога немайнового характеру, у встановлений судом спосіб, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає сума судового збору в розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись ст.ст. 194, 205, 241-246, 250, 255, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_9 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107; ідентифікаційний код юридичної особи: 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 3508 від 10 жовтня 2019 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вирішити питання, щодо якого звернувся Цвіркун Сергій Сергійович у заяві № 3508 від 08.08.2019 року про призначення пенсії, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

Показати/Приховати судові провадження

Судове провадження П/420/7280/19

Номер: П/420/7280/19
Опис: про визнання протиправним та скасування рішення від 10.10.2019 року
Тип справи: Адміністративний позов
Номер справи: 420/6932/19
Суд: Одеський окружний адміністративний суд
Суддя: Цховребова М.Г.
Результати справи:
Етап діла: Виконання рішення
Департамент справи:
Дата реєстрації: 20.11.2019
Дата етапу: 20.03.2020

Коментарі

Коментарі відсутні

Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація