ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 33/43
У Х В А Л А
про закриття провадження у справі
22 лютого 2010 рокум. Київ№ 2а-295/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Маруліна Л.О., при секретарі судового засідання Хливнюк А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Київського міського центру зайнятості
до ОСОБА_1
про стягнення коштів у розмірі 4535,05 грн.
за участю сторін:
від позивача: Чубатюк С.С, довіреність № 11-1899, від 26.02.09р.;
Андрющенко Л.В., довіреність № 11-11414, від 12.11.09р.,
відповідача: ОСОБА_1,
від відповідача: Кулаков В.В.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Київський міський центр зайнятості (далі – Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі –Відповідач) про стягнення коштів у розмірі 4535,05 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.01.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а-295/10/2670 та призначено судовий розгляд справи.
У судове засідання 22.02.2010р. Позивач, Відповідач прибули.
До початку слухання справи по суті представником Позивача надано на виконання ухвали від 14.01.2010р. про відкриття провадження в адміністративній справі №2а-295/10/2670 про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру інформацію, яку долучено до матеріалів справи в судовому засіданні 22.02.2010р., про те, що станом на час розгляду справи у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.
Разом з тим, представником Відповідача у судовому засіданні 22.02.2010р. подано клопотання про закриття провадження в адміністративній справі №2а-295/10/2670 про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру в розмірі 4535, 05 грн. на підставі пункту четвертого частини першої ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Клопотання обґрунтовано тим, що даний спір вже розглянуто і рішення судів вступили в законну силу.
Розглянувши відповідно до ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання, заслухавши думку представника Позивача, суд дійшов висновку про задоволення клопотання з наступних підстав.
Згідно з пунктом четвертим частини першої ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами. Відповідно до частини третьої цієї ж статті про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено. Повторне звернення з тією ж самою позовною заявою не допускається.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, Позивач - Київський міський центр зайнятості звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів у розмірі 4535, 05 грн. посилаючись на те, що Відповідач звернувся до Дніпровського районного центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. Оскільки, Відповідачем ОСОБА_1 в заяві від 09.12.2008р. зазначено, що остання не є найманим працівником, не укладала договорів цивільно-правового характеру, не отримує пенсії на пільгових умовах і не зареєстрована як фізична особа-підприємець, її було зареєстровано та призначено допомогу по безробіттю.
За повідомленням Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Відповідач, під час отримання допомоги по безробіттю, перебувала на обліку Державної податкової інспекції України у Дніпровському районі м. Києва як суб’єкт підприємницької діяльності. Тобто, Відповідачем надано недостовірну інформацію, внаслідок чого нею отримано допомогу по безробіттю розмірі 4535, 05 грн., яка в добровільному порядку не погашена, а тому підлягає стягненню.
Представником Відповідача до клопотання долучено рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 07.07.2009р., яким розглянуто цивільну справу за позовною заявою Заступника прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми в розмірі 4535, 05 грн. та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 13.10.2009р. Оригінали судових рішень, долучених до клопотання, Окружним адміністративним судом міста Києва оглянуто в судовому засіданні та завірено судом.
Зі змісту абзацу першого рішення вбачається, що позов обґрунтовано тим, що відповідач була зареєстрована в Дніпровському районному центрі зайнятості як така, що шукає роботу, отримала статус безробітного і їй було призначено допомогу по безробіттю. В заяві про надання статусу безробітного Відповідач запевнила, що не є підприємцем, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує. Їй було надано статус безробітної і призначено відповідну допомогу. З повідомлення Державної податкової адміністрації України стало відомо, що ОСОБА_1 зареєстрована приватним підприємцем. Тобто Відповідач надала недостовірну інформацію, внаслідок чого отримала допомогу по безробіттю. Тому Позивач просить стягнути з Відповідача незаконно отримані кошти в розмірі 4535, 05 грн.
Представник Позивача та представник зацікавленої особи позовні вимоги підтримали.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 07.07.2009р. в позові Заступника прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13.10.2009р. апеляційну скаргу Заступника прокурора Дніпровського району м. Києва на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 07.07.2009р. у справі за позовом Заступника прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми –відхилено. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 07.07.2009р. залишено без змін.
Таким чином, судом встановлено, що є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору.
Представник Позивача в судовому засіданні 22.02.2010р. не заперечувала, що приймала участь в судових засіданнях Дніпровського районного суду міста Києва та апеляційного суду міста Києва як представник зацікавленої особи, про судові рішення їй відомо, однак заперечує проти закриття провадження в адміністративній справі №2а-295/10/2670 про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру, оскільки позивачем був Заступник прокурора Дніпровського району міста Києва, а не безпосередньо Київський міський центр зайнятості.
Суд не погоджується з цими твердженнями з наступних підстав.
Згідно із частиною четвертою ст. 12, частини третьої ст. 22 Закону України «Про прокуратуру»прийняте прокурором рішення (припис) може бути оскаржено вищестоящому прокурору або до суду. В порядку частини четвертої ст. 21 Закону України «Про прокуратуру»у разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним.
Відповідно до пункту шостого частини другої ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про прокуратуру», якою визначено повноваження прокурора, прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання.
Обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються цим Законом та процесуальним законодавством України.
Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді, відповідно до ст. 36 Закону України «Про прокуратуру», полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Формами представництва є:
- звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;
- участь у розгляді судами справ;
- внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.
З метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.
Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Частиною другою ст. 41 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що судді, слідчі, прокурори не можуть бути представниками в суді, крім випадків, коли вони діють як представники відповідного органу, що є стороною або третьою особою в справі, чи як законні представники. Статтею 30 цього Кодексу визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідно до ст. 45 Цивільного процесуального кодексу України прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.
Згідно з частиною першою ст. 46 Цивільного процесуального кодексу України, органи та інші особи, які відповідно до статті 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.
Як зазначено частиною другою цієї статті, відмова органів та інших осіб, які відповідно до статті 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, від поданої ними заяви або зміна вимог не позбавляє особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано заяву, права вимагати від суду розгляду справи та вирішення вимоги у первісному обсязі.
Якщо особа, яка має цивільну процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених вимог, суд залишає заяву без розгляду (частина третя ст. 46 ЦПК України).
З огляду на вищезазначене, прокурор у випадках, передбачених діючим законодавством, може виступати в суді як позивач, відповідач і здійснювати представництво інтересів громадянина або держави.
Тобто, звертаючись до суду на підставі ст. ст. 20, 35, 36 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 45, 46 Цивільного процесуального кодексу України, прокурор діє від імені та в інтересах особи, здійснює її представництво в суді, а ураховуючи правила частини другої ст. 41, частини другої та третьої ст. 46 Цивільного процесуального кодексу України, останній не виступає позивачем в розумінні ст. 30 цього Кодексу. Позивачем в цьому випадку є особа, в інтересах якої виступає прокурор.
Отже, суд дійшов висновку, що є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду між тими самими сторонами.
Таким чином, позов Заступника прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми в розмірі 4535, 05 грн., який розглянуто Дніпровським районним судом міста Києва, і позов Позивача - Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів у розмірі 4535, 05 грн., який розглядається Окружним адміністративним судом міста Києва, є між тими самими сторонами з того самого спору.
На підставі викладеного та керуючись п. 4 ч. 1 ст.157 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва –
У Х В А Л И В:
1. Закрити провадження в адміністративній справі № 2а-295/10/2670 за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів у розмірі 4535,05 грн.
2. Копію ухвали надіслати сторонам.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п’яти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Маруліна Л.О.
Суддя Л.О. Маруліна