ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2020 р. м.Київ Справа№ 910/12847/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Куксова В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант»

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019,

повний текст якого складено 25.11.2019,

у справі №910/12847/19 (суддя МаринченкоЯ.В.)

за позовом товариства з додатковою відповідальністю

страхова компанія «Альфа-Гарант»

до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»

про стягнення 3500,00грн., -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 ТДВ СК «Альфа-Гарант» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «СК «Уніка» (відповідач) про стягнення 3500,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 05.01.2019 на вул.Передовій у м.Києві, внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля марки «Skoda», д.н.з. НОМЕР_1 , - ОСОБА_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пошкоджено автомобіль марки «Ford», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2

Позивач, відповідно до умов укладеного між ним (страховик) та власником автомобіля «Ford» - ОСОБА_2 (страхувальник), договору добровільного страхування наземного транспорту №06-TR/AM-5298425 від 05.11.2018 виплатив власнику пошкодженого автомобіля «Ford», д.н.з. НОМЕР_2 , страхове відшкодування в розмірі 27230,00грн.

Оскільки на час скоєння ДТП цивільно-правову відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП - ОСОБА_1 , було застраховано у ПАТ «СК «Уніка», позивач на підставі положень ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в розмірі 27230,00грн., яка була частково задоволена відповідачем на суму 23730,00грн.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача залишок суми страхового відшкодування в розмірі 3500,00грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/12847/19 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

При ухваленні рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що при здійсненні розрахунку суми страхового відшкодування позивачем не було враховано коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу - автомобіля марки «Ford», д.н.з. НОМЕР_2 .

Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, ТДВ СК «Альфа-Гарант» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/12847/19 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що ним при розрахунку суми страхового відшкодування було враховано коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу - автомобіля марки «Ford», д.н.з. НОМЕР_2 , оскільки запчастини, які було використано для ремонту вказаного автомобіля, були не нові, а бувші у використанні.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2019, справу №910/12847/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: ЯковлєвМ.Л. - головуючий суддя, судді ШапталаЄ.Ю., КуксовВ.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у справі №910/12847/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТДВ СК «Альфа-Гарант» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/12847/19, розгляд апеляційної скарги ТДВ СК «Альфа-Гарант» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/12847/19 постановлено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

З урахуванням приписів ч.1 ст.270 та ч.1 ст.252 ГПК України апеляційний розгляд здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі «Апеляційне провадження». При цьому, до апеляційного розгляду застосовуються положення загального позовного провадження з питань, не врегульованих у Главах «Апеляційне провадження» і «Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження».

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2018 між ТДВ СК «Альфа-Гарант» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №06-TR/AM-5298425, за умовами якого застраховано автомобіль марки «Ford», д.н.з. НОМЕР_2 , в тому числі за страховим ризиком - ДТП.

Згідно постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 04.03.2019 у справі №752/1094/19 05.01.2019 об 11:00год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Skoda», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул .Передовій, 19 у м.Києві , рухаючись заднім ходом, допустила зіткнення із автомобілем марки «Ford», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Вказаною постановою Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні вказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Доказів оскарження або скасування постанови Голосіївського районного суду міста Києва матеріали справи не містять, тобто вона набрала законної сили 15.03.2019.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ч.6 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вина ОСОБА_1 у скоєнні вказаної вище ДТП належним чином доведена та підтверджується матеріалами справи.

Позивач на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту №06-TR/AM-5298425 від 05.11.2018 на підставі страхового акту №СТ/19/0006 від 01.04.2019 визнав вказану подію страховим випадком та здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок страхувальника в розмірі 27230,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №262 від 01.04.2019.

Розрахунок суми страхового відшкодування здійснено на підставі рахунку-фактури СТО - ФОП Чайка С.А., відповідно до якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки «Ford», д.н.з. НОМЕР_2 склала 27230,00грн.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Skoda», д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/ 008607899 у ПАТ «СК «Уніка», чинного на момент скоєння ДТП (05.01.2019).

Таким чином особою, відповідальною за завдані власнику автомобіля марки «Ford», д.н.з. НОМЕР_2 , збитки у межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності, в даному випадку є відповідач.

Пунктом 36.4. ст.36 Закону передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Отже, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №06-TR/AM-5298425 від 05.11.2018, перейшло право вимоги, яке ОСОБА_2 мав до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із заявою вих.№5909 від 05.07.2019 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 27230,00грн.

Пунктом 32.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими, зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.

Відповідач, відповідно до платіжного доручення №98175 від 16.07.2019 частково сплатив на рахунок позивача страхове відшкодування в розмірі 23730,00грн., таким чином фактично визнавши обґрунтованість заявлених вимог позивача.

Однак, з огляду на не повну виплату суми страхового відшкодування, позивач просить стягнути з відповідача 3500,00грн.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з п.2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №142/5/2092 від 24.11.2003 вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до п.7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №142/5/2092 від 24.11.2003, значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Пунктом 7.39 Методики визначено, що винятком стосовно використання зазначених вимог є, зокрема якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний) та якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.

Як вказав суд першої інстанції, пославшись при цьому на розрахунок страхового відшкодування, який є додатком до страхового акту №СТ/19/0006 від 01.04.2019, позивачем при розрахунку суми страхового відшкодування не було враховано коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу.

Згідно свідоцтва №СХТ162159 про реєстрацію автомобіля марки «Ford», д.н.з. НОМЕР_2 , вказаний транспортний засіб випущено у 2007 році, станом на дату скоєння розглядуваної ДТП строк експлуатації пошкодженого автомобіля складав більше 11 років.

На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що позивачем при розрахунку суми страхового відшкодування мав бути застосований коефіцієнт фізичного зносу з огляду на те, що строк експлуатації пошкодженого транспортного засобу перевищував 7 років.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок суми страхового відшкодування здійснено на підставі рахунку-фактури СТО - ФОП Чайка С.А., відповідно до якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки «Ford», д.н.з. НОМЕР_2 склала 27230,00грн.

При цьому, згідно рахунку-фактури СТО - ФОП Чайка С.А., всі замінені деталі пошкодженого автомобіля (двері передні праві, молдинг задніх правих дверей та молдинг передніх правих дверей) були не нові, а бувші у використанні (а.с.50).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, позивачем достатніми доказами підтверджено, що при здійсненні відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Ford», д.н.з. НОМЕР_2 , застосовувалися запасні частини, що раніше перебували у використанні.

Пункт 3.9. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №142/5/2092 від 24.11.2003, фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації.

Положеннями Методики встановлено, що коефіцієнт фізичного зносу нараховується лише на вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, а не на весь автомобіль.

Крім того, положеннями Методики не передбачено застосування коефіцієнту фізичного зносу до деталей, які були використані для ремонту автомобіля, які вже були у користуванні та ремонті, а лише надано вказівки, як оцінювати транспортний засіб та його складники, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, зі спливом часу, оскільки Методика лише встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Таким чином, враховуючи те, що до вартості деталей, які були використані для відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Ford», д.н.з. НОМЕР_2 , вже застосовано коефіцієнт фізичного зносу, оскільки зазначені деталі не є новими, а були у вжитку, тобто у них є власний фізичний знос, відповідачем не доведено того, що до вартості деталей, які вже були у вжитку, не було враховано коефіцієнту фізичного зносу, сума страхового відшкодування у розмірі 27230,00грн. є сумою вартості відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, з ПДВ.

Також відповідачем не надано доказів, а судом першої інстанції не обґрунтовано того, що до деталей, які були використані для відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Ford», д.н.з. НОМЕР_2 , не було застосовано коефіцієнту фізичного зносу, а вартість використаних у ремонті деталей, є такою ж або більшою ніж вартість таких нових деталей, крім того, відповідач не послався на будь-який нормативний документ, який встановлює застосування коефіцієнту фізичного зносу до деталей, що використовуються у ремонті транспортного засобу, які вже мають фізичних знос.

Відтак, на переконання колегії суддів, позовні вимоги ТДВ СК «Альфа-Гарант» до ПАТ «СК «Уніка» про стягнення 3500,00грн. є обґрунтованими та безпідставно залишені без задоволення судом першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів скасовує рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/12847/19 та приймає нове рішення суду про задоволення позовних вимог повністю.

Згідно з пп. б), в) п.4 ч.1 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з, зокрема, резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.74, 129, 269, 252, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/12847/19 задовольнити повністю.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/12847/19 скасувати повністю.

3.Прийняти нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

4.Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, 70А, ідентифікаційний код 20033533) на користь товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 32382598) 3500,00грн. збитків, 1921,00грн. судового забору за подання позовної заяви та 2881,50грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5.Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6.Справу №910/12847/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

7.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

В.В. Куксов