Номер провадження: 22-ц/813/2155/20

Номер справи місцевого суду: 520/7558/17

Головуючий у першій інстанції Луняченко В.О.

Доповідач Князюк О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого Князюка О. В.,

суддів: Таварткіладзе О. М., С. О. Погорєлової,

за участю секретаря - Віцько А. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2017 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

30.06.2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти за договором позики від 15.06.2016 року у розмірі 100 000 (сто тисяч) 00 дол. США, з переведенням іноземної валюти в гривню за курсом НБУ, що діє на день ухвалення рішення суду.

При цьому посилаючись на те, що між сторонами був укладений договір від 15.06.2016 року, відповідно до якого ОСОБА_1 - позикодавець, зобов`язалася надати позичальнику - ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 100000,00 дол. США, еквівалент яких станом на день укладення договору за курсом НБУ становив 2601497,10 гривень, з кінцевим терміном повернення грошових коштів позичальником 15.06.2017 року.

Відповідач в порушення вимог договору позики кошти не повернув, внаслідок чого ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом своїх прав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 13.10.2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що позивачем не надано суду жодного письмового документу (договір або розписка), які підтверджували б передання вказаних грошей ОСОБА_2 .

Суд дійшов до висновку, що договір позики від 15.06.2016 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 матеріально не забезпечений а тому не може погодитися з ствердженнями позивача та самого відповідача стосовно існування у відповідача фінансових зобов`язань перед ОСОБА_1 , оскільки вказані ствердження не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

06 листопада 2017 року ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м.Одеси від 13.10.2017 року, відповідно до якої апелянт просить - скасувати зазначене рішення та ухвалити нове яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Апелянт, посилається на те, що судом першої інстанції під час ухвалення судового рішення було допущено неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи.

Вказує, що зміст судового рішення повністю суперечить обставинам, викладенним у позовній заяві та підтвердженим відповідними письмовими доказами.

Апелянт зазначає, що відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердив факт передачі грошових коштів, а також визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

12 квітня 2018 року на адресу апеляційного суду надійшла заява від представника ОСОБА_2 - адвоката Федяєва С. В., відповідно до якої представник відповідача просить розглядати справу за відсутності відповідача та підтримає апеляційну скаргу у повному обсязі.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 07.05.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі. Справа перебувала в провадженні суду.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах ліквідовано апеляційний суд Одеської області та утворено Одеський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Одеську область, з місцезнаходженням в місті Одесі.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах ліквідовано апеляційний суд Одеської області та утворено Одеський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Одеську область, з місцезнаходженням в місті Одесі.

Відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03 січня 2019 року в газеті «Голос України» №1 (7007) опубліковано повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи Одеського апеляційного суду.

Матеріали цивільної справи передано до Одеського апеляційного суду та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 січня 2019 року визначено новий склад суду : головуючий суддя Калараш А.А., судді - Заїкін А.П., Таварткіладзе О.М.Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.02.2019 року цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2017 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики було прийнято до провадження та призначено до розгляду.

На підставі Розпорядження щодо повторного автоматизованого розподілу справи між суддями №5330 від 08.11.2019 року та у відповідності до пунктів 2.3.49., 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду за вказаною цивільною справою було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 08.11.2019 року визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду під головуванням судді Князюка О. В.

22 листопада 2019 року справу було прийнято до провадження головуючого судді Князюка О. В. та призначено до розгляду.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що 15.06.2016 року, між сторонами укладено договір відповідно до якого ОСОБА_1 - позикодавець, зобов`язалася надати позичальнику - ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 100000,00 дол. США, еквівалент яких станом на день укладення договору за курсом НБУ становив 2601497,10 гривень, з кінцевим терміном повернення грошових коштів позичальником 15.06.2017 року.

Між сторонами виникли правовідносини, що виникають із договору позики, по якій ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 позику у розмірі 100000,00 дол. США.

Мотивувальна частина

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

П. п. 3, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки, рішення суду вимогам, викладеним у ст. 263 ЦПК України у повній мірі не відповідає, тому апеляційний суд з огляду на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши його законність і обґрунтованість, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню у повному обсязі, а судове рішення підлягає скасуванню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду жодного письмового документу (договір або розписка), які підтверджували б передання вказаних грошей ОСОБА_2 .

Також суд критично поставився до пояснень відповідача, наданих у судовому засіданні 11.09.2017 року, щодо отримання ним зазначених грошових коштів, оскільки суду не доведено факту наявності вказаних грошових коштів у позикодавця. Суд дійшов висновку, що договір позики від 15.06.2016 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 матеріально не забезпечений а тому не може погодитися з ствердженнями позивача та самого відповідача стосовно існування у відповідача фінансових зобов`язань перед ОСОБА_1 , оскільки вказані ствердження не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.

Колегія не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенізакономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до положень статей 1046,1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Відповідно до п. 3.1. Договору позики від 15.06.2016 року, позикодавець зобов`язаний надати позику в момент підписання цього договору.

Згідно з ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи (звукозапис судового засідання а.с. 26), що відповідач, ОСОБА_2 , у судовому засіданні 11.09.2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 визнав у повному обсязі та підтвердив факт передачі відповідачу грошових коштів за Договором позики від 15.06.2016 року.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Вказане дає можливість прийти до висновку про існування договірних зобов`язань між сторонами.

Виходячи із зазначеного, колегія погоджується із доводом апеляційної скарги, що судом першої інстанції під час ухвалення судового рішення було допущено неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Оскільки між сторонами укладено договір позики, за яким відповідач в повному обсязі не виконав взяті на себе зобов`язання, грошові кошти у визначений договором строк позивачу не повернув, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у поному обсязі.

При вказаних обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, що, відповідно, призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку із чим рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2017 року підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2017 року - скасувати.

Постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики від 15.06.2016 року у розмірі 100 000 (сто тисяч ) 00 дол. США, що складає 2 449 660 гривень за курсом НБУ на день ухвалення рішення суду

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 24 лютого 2020 року.

Головуючий: О. В. Князюк

Судді: О. М. Таварткіладзе

С. О. Погорєлова