СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2020 р.                                                                       Справа № 905/1832/19  

          Колегія  суддів  у  складі: головуючий   суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М., суддя  Лакіза В.В.,

розглянувши  апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

на рішення Господарського суду Донецької області від 25.11.2019 (суддя Сковородіна О.М.), ухвалене в приміщенні Господарського суду Донецької області в м.Харкові о 17год.15хв., повний текст якого складений 28.11.2019,

у справі №905/1832/19,

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Часівоярський вогнетривкий комбінат", м.Часів Яр, Донецька область,

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

27.09.2019 АТ “НАК “Нафтогаз України” звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до ПАТ “Часівоярський вогнетривкий комбінат” про стягнення 11385,31 грн, з яких: основний борг у сумі 61,81грн, пеня у сумі 7461,22грн, 3% річних у сумі 1464,19грн, інфляційні втрати у сумі 2398,09грн (а.с.3-104).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.11.2019 у справі №905/1832/19 позов задоволено частково; стягнуто з ПАТ “Часівоярський вогнетривкий комбінат” на користь АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 61,81грн основного боргу, 1464,19 грн 3% річних, 2398,09грн інфляційних втрат;  в задоволенні решти позовних вимог  відмовлено (а.с. 148-151).

Рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог з посиланням на ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 615, 625, 629, 655, 692, 712, 714 Цивільного кодексу України, ст. 173, 193, 230, 232 Господарського кодексу України мотивовано доведеністю матеріалами справи порушення відповідачем умов договору постачання природного газу від 18.10.2017 №3330/1718-БО-6 та наявності заборгованості за поставлений газ у розмірі 61,81грн, а також обґрунтованістю нарахування інфляційних втрат у сумі 2398,09грн та 3% річних у сумі 1464,19грн.

Відмовляючи у задоволенні вимог в частині стягнення пені в сумі 7641,22грн за період з 28.11.2017 по 25.11.2018, місцевий господарський суду дійшов висновку, що позивач є енергопостачальною організацією в розумінні статті 2 Закону України від 13.01.2015 №85-VIII “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” (надалі - Закон №85-VIII), а відповідач спожив природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг, що вбачається з умов договору постачання природного газу від  18.10.2017 №3330/1718-БО-6, та здійснює свою господарську діяльність у м. Часів Яр Донецької області області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р, а тому щодо стягнення пені поширюється мораторій, встановлений частиною 2 статті 2 Закону №85-VIII.

Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” із рішенням місцевого господарського суду не погодилось та 11.01.2020 звернулось до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 25.11.2019 у справі №905/1832/19 в частині відмови у стягненні пені у розмірі 7461,22грн та прийняти нове рішення у цій частині, яким позовні вимоги щодо стягнення пені задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що місцевий господарський суд неправильно застосував приписи статті 2 Закону №85-VIII та дійшов передчасного висновку про те, що позивач є енергопостачальною компанією. Так, позивач з посиланням на статтю 1 Закону України “Про електроенергетику”,     статті 3, 275 Господарського кодексу України, статтю 27 Закону України “Про ринок природного газу” зазначає, що він є суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює постачання природного газу безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами, тобто є постачальником природного газу. Крім того, вказує на те, що предмет діяльності компанії визначено статтею 6 Статуту АТ “НАК “Нафтогаз України”, яка не передбачає такого предмету діяльності як енергопостачання, тобто купівля, продаж та/або постачання електричної енергії споживачам або з метою її експорту та/або імпорту, як того вимагає положення статті 1 Закону України “Про електроенергетику”.        

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що апеляційна скарга подана на рішення місцевого господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а спір не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 ГПК України, а отже, відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 у даній справі  поновлено Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення     Господарського суду Донецької області від 25.11.2019 у справі №905/1832/19; встановлено відповідачу     десятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії скаржнику, але не пізніше 10.02.2020.

07.02.2020 до Східного апеляційного господарського суду від ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу АТ «НАК «Нафтогаз України» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Донецької області від 25.11.2019 у справі №905/1832/19 – без змін. При цьому  відповідач зазначає, що він надає послуги з центрального опалення у місті Часів Ярі, отже є виробнком/виконавцем житлово-комунальних послуг  та здійснює свою господарську діяльність у населеному пункті, що входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція; відповідач сплачував кошти за поставлений газ відповідно до умов договору виключно з рахунку із спеціальним режимом використання. Крім того, вказує на те, що АТ «НАК «Нафтогаз України» є постачальником енергоресурсів, а отже, на думку відповідача, до правовідносин, що виникли між сторонами спору, застосовуються положення статті 2  Закону №85-VIII (а.с.215-218).

Сторони про відкриття апеляційного провадження повідомлені належним чином, про що свідчать, зокрема, повідомлення про вручення поштових відправлень, які містяться у матеріалах справи (а.с. 213,214) та протягом строку, визначеного ухвалою суду апеляційної інстанції від 22.01.2020, не подали до суду апеляційної інстанції заяв, клопотань.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

18.10.2017 між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальником) та ПАТ “Часівоярський вогнетривкий комбінат” (споживачем) укладений договір постачання природного газу №3330/1718-БО-6, п.1.1 якого встановлено, що постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору (а.с.19-28).

Відповідно до п.1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Пунктом 2.1 вказаного договору встановлено, що постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 природний газ орієнтовним обсягом до 179,770,00 тис.куб.м за графіком, наведеним у цьому пункті.

Згідно з пунктом 3.1 цього договору постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») – у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Пунктом 3.7 цього  договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до п.3.9 договору постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разу непідписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє  споживача про причини такого не підписання акта.

Згідно з п.3.10 цього договору споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці.

Пунктом 4.1 даного договору встановлено, що  кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показниками комерційних вузлів обліку природного газу відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493.

За приписами п.6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.6.3  даного договору оплата за природний газ здійснюється таким чином:

1)          споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у порядку, визначеному законодавством, - у разу коли на споживача станом на 30.09.2015 поширювалася дія статті 191 Закону України “Про теплопостачання”;

2)            в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору – в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;

3)           з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата  за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавстві порядку, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року не поширювалась дія статті 191 Закону України “Про теплопостачання” в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання;

4)            шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості – за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості у споживача за цим договором;

5)            оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 8.1 зазначеного договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Пунктом 8.2 вказаного договору встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з п.6.1 цього договору, він зобов`язаний сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з п.8.8 спірного договору постачання природного газу збитки, завдані одній із сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов`язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених законодавством.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення ( п.12.1 цього договору).

11.01.2018 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (постачальником) і ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (споживачем) укладена додаткова угода №1 до договору постачання природного газу від 18.10.2017 №3330/1718-БО-6, у п.1 якої сторони погодили викласти пункт 8.2 «Відповідальність сторін» у такій редакції: «У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (а.с. 32).

19.04.2018 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (постачальником) і ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (споживачем) укладено додаткову угоду №2 до договору постачання природного газу від 18.10.2017 №3330/1718-БО-6, у п.2 якої сторони  дійшли згоди викласти розділ 12 «Строк дії договору» у наступній редакції: «Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 по 31.05.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.» (а.с.33).

На виконання умов договору постачання природного газу від 18.10.2017 №3330/1718-БО-6 позивачем поставлено відповідачеві протягом  жовтня 2017 року - квітня 2018 року     природний газ на загальну суму 994314,58грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 на суму 18645,18грн, від 30.11.2017 на суму 226304,06грн, від 31.12.2017 на суму 204869,23грн, від 31.01.2018 на суму 152558,35грн, від 28.02.2018 на суму 187827,62грн, від 31.03.2018 на суму 184022,69грн, від 30.04.2018 на суму 20087,45грн (а.с.34-40).

Однак, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, з порушенням строків оплати, визначених пунктом 6.1 договору, та не у повному обсязі, а саме – на суму 994252,77грн, що вбачається з  відомостей АТ «НАК «Нафтогаз України» щодо операцій з ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» за період з 01.10.2017 по 30.04.2019 та виписок по особовому рахунку АТ «НАК «Нафтогаз України» від 10.11.2017, від 17.11.2017, від 11.12.2017, від 20.11.2017, від 06.12.2017, від 08.12.2017, від 13.12.2017, від 18.12.2017, від 19.12.2017, від 28.12.2017, від 13.02.2018, від 15.02.2018, від 22.02.2018, від 05.03.2018,  від 13.03.2018, від 19.03.2018, від 22.03.2018, від 30.03.2018, від 05.04.2018, від 13.04.2018,  від 17.04.2018,  від 23.04.2018, від 24.04.2018 (а.с. 42-97).

27.09.2019 у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором постачання природного газу від 18.10.2017 №3330/1718-БО-6  АТ “НАК “Нафтогаз України” звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» про стягнення боргу у сумі 11385,31грн, у тому числі: основної заборгованості у сумі 61,81грн, пені у розмірі 7461,22грн, 3% річних у сумі 1464,19грн та інфляційних втрат у сумі 2398,09грн (а.с. 3-104).

У відзиві на позовну заяву від 16.10.2019 відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені. При цьому відповідач зазначив, що він погоджується з фактом укладення договору постачання природного газу та посилається на відсутність вини відповідача у простроченні оплати, оскільки не наділений повноваженнями з розпорядження коштами, що розміщені на банківських рахунках для здійснення оплати за природний газ. Також зазначає, що ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг, який здійснює господарську діяльність у м.Часів Яр Донецької області, що належить до переліку населених пунктів, на території яких  здійснювалася антитерористична операція, що, на думку відповідача, свідчить про наявність законодавчого обмеження щодо нарахування пені за просточення виконання зобов`язання (а.с.105-109).

25.11.2019 місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище (а.с.148-152).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню  з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення Господарського суду Донецької області від 25.11.2019 у справі №905/1832/19 виключно у межах доводів та вимог апеляційної скарги АТ  “Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, а саме: в частині відмови у задоволенні позовних вимог у стягненні пені у сумі 7461,22грн.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору постачання природного газу від 18.10.2017 №3330/1718-БО-6 позивачем поставлений відповідачеві протягом жовтня 2017 року - квітня 2018 року     природний газ на загальну суму 994314,58грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с.34-40).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, відповідач здійснив оплату за поставлений природний газ частково, на суму 994252,77грн, та з порушенням строків, визначених умовами договору постачання природного газу від 18.10.2017 №3330/1718-БО-6 (а.с.43-97).

Відповідач не заперечує факту наявності заборгованості за поставлений природний газ, її розміру та порушення строків виконання грошових зобов`язань. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що сума боргу не є предметом апеляційного оскарження.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.    

Відповідно до пункту 3 частини 1  статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Відповідно до п.8.2 договору постачання природного газу від 18.10.2017  №3330/1718-БО-6 постачання природного газу (в редакції додаткової угоди від 11.01.2018 №1 до цього договору) у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (а.с. 32).

Єдиною підставою для перегляду рішення суду першої інстанції позивач визначає те, що він не є енергопостачальною компанією, а місцевий господарський суд неправильно застосував приписи статті 2 Закону №85-VIII.

Щодо доводів, наведених скаржником в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Статтею 2 Закону №85-VIII встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

У статті 1 вказаного Закону визначено, що його метою є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2020 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 №705 “Про визначення гарантованих постачальників природного газу” (чинній на момент розгляду справи та прийняття оскаржуваного рішення) гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3млн.куб.м, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У пункті 5 Статуту ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 (у редакції, яка діяла на момент прийняття Закону №85-VIII, встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

Пунктом 6 Статуту ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» встановлено, що предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

Абзацом 2 пункту 6 вказаного Статуту передбачено, що відповідно до мети, визначеної цим Статутом, компанія може провадити також інші види діяльності згідно із законодавством.

Законом України "Про енергозбереження"    встановлено, що "енергозбереження" - це  діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" - сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

Враховуючи, що природний газ є енергетичним ресурсом, а гарантованим постачальником цього ресурсу є АТ “НАК “Нафтогаз України”, в силу приписів чинного законодавства позивач є енергопостачальною компанією в розумінні статті 2 Закону №85-VIII.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 у справі №913/66/18 та у постановах Верховного Суду від 25.10.2018 у справі №905/2949/17 та від 10.05.2018 у справі №905/3272/16.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення, а тому при прийнятті судового     рішення судом апеляційної інстанції враховані правові позиції Верховного Суду     як найвищої судової установи в Україні – яка формує     правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права.

Враховуючи викладене, місцевий господарський  суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що в силу приписів чинного законодавства позивач є енергопостачальною організацією в розумінні статті 2 Закону №85-VIII.

Щодо доводів скаржника про неправильне застосування судом пункту 27 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», статті 1 Закону України «Про електроенергетику» та статті 275 Господарського кодексу України суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Закон України «Про електроенергетику» не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, які пов`язані з поставкою природного газу, а ст. 2 Закону №85-VIII  як спеціальна норма стосовно встановленого мораторію містить в собі автономну категорію поняття «енергопостачальна компанія» по відношенню до загальної норми - статті  275 Господарського кодексу України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08.08.2019 у справі №905/1449/18 зазначив, що віднесення суб`єкта до «енергопостачальної компанії» у розумінні статті 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» для цілей визначення можливості застосування мораторію обумовлено виключно ознаками, наведеними у цій статті, та не залежить від відповідності його визначенню «енергопостачальника», у відповідності до статті 275 Господарського кодексу України. Такими спеціальними нормативними ознаками «енергопостачальної компанії», визначеними у статті 2 Закону, є: здійснення поставок енергоресурсів; споживання цих енергоресурсів виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг; надання виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, обумовлених споживанням енергоресурсів, цих послуг в районі проведення антитерористичної операції. Отже, наведене тлумачення зазначеної норми є таким, що відповідає меті її запровадження

Частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній станом на момент прийняття Закону №85-VIII) «житлово-комунальні послуги» - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо; пункт 1 частини першої статті 13 названого Закону в зазначеній редакції).

Відповідно до частин 1-3 статті 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до п.1.2 договору постачання природного газу від 18.10.2017 №3330/1718-БО-6 природний газ, що передається за цим договором, використовується споживачем виключено для виробництва теплової енергії, яка  споживається бюджетними установами/організаціями (а.с. 19-28).

Пунктом 1.1.2 Рішення Виконавчого комітету Часівоярської міської ради від 25.01.2006 №6 «Про визначення виробників послуг у місті Часів Ярі та виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді територіальної громади міста Часів Яру» визначено виробниками послуг у місті Часів Ярі, зокрема, Відкрите акціонерне товариство «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (а.с.120).

У листі  від 07.10.2015 №10911/21/61-15 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (ІНКРЕКП), зазначено, що на засіданні Комісії, яке проводилося у формі закритого слухання від 05.10.2015 прийнято рішення щодо переоформлення ліцензій на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоенергоцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії, виданих ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» на безстрокові (а.с. 111).

В матеріалах справи наявні ліцензії, видані ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» на проведення таких видів господарської діяльності:  виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоенергоцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії), постачання теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії (а.с. 112-114).

З наведеного в сукупності вбачається, що ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» надає один з видів  житлово-комунальних послуг та здійснює свою господарську діяльність у місті Часів Ярі Донецької області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р. (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.01.2019 р. N 28-р).

Таким чином, враховуючи, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, суд апеляційної інстанції вважає, що на спірні правовідносини поширюється положення частини 2 статті 2 Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси”, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для стягнення пені  у сумі 7461,22грн.

За таких обставин, враховуючи межі перегляду рішення місцевого господарського, визначені частиною 1 статті 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду  вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення Господарський суд Донецької області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв`язку з чим апеляційна скарга АТ «НАК «Нафтогаз України» не підлягає до задоволення, рішення Господарського суду Донецької області від 25.11.2019 у справі №905/1832/19 з урахуванням меж його перегляду, визначених частиною 1 статті 269 ГПК України, слід залишити без змін.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги – АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Керуючись ст. ст.129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст.ст. 276, 281- 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 25.11.2019     у справі №905/1832/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя                                                                    Л.І. Бородіна

Суддя                                                                                           Л.М. Здоровко  

Суддя                                                                                           В.В. Лакіза