ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 922/2695/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,

представників учасників справи:

позивача - приватного підприємства «Фортуна Лімітед» - Омельченко А.А. - адвокат (довіреність від 08.07.2019),

відповідача - Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - Калашник А.Б., в порядку самопредставництва юрид.особи (наказ від 04.02.2020 №70/8-ОД),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу приватного підприємства «Фортуна Лімітед»

на рішення господарського суду Харківської області від 22.10.2019 (суддя Суслова В.В.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2019 (колегія суддів: Дучал Н.М. (головуючий), Гетьман Р.А., Склярук О.І.)

зі справи № 922/2695/19

за позовом приватного підприємства «Фортуна Лімітед» (далі - Підприємство)

до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення)

про визнання протиправним та скасування розпорядження від 25.07.2019 № 125-рп/к.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Підприємство звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Відділення про визнання протиправним та скасування розпорядження адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.07.2019 № 125-рп/к зі справи № 2/12-104-19 «Про початок розгляду справи».

Позовні вимоги мотивовано тим, що розпорядження видане адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України з перевищенням наданих Відділенню повноважень, передбачених Законом України «Про Антимонопольний комітет України» та Законом України «Про захист економічної конкуренції».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.10.2019 року у справі № 922/2695/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2019, в позові відмовлено повністю.

Судові акти попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, тим, що розпорядження № 125-рп/к за своєю правовою природою не є актом, що встановлює факт порушення Закону України «Про захист економічної конкуренції», а отже, не порушує права та охоронювані законом інтереси Підприємства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Підприємство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, подало касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Скаргу мотивовано: порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема приписів статей 22, 22-1, 23 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», відсутністю у територіального відділення АМК повноважень на здійснення контролю та/або розгляду скарг, що належать до сфери публічних закупівель.

Скаржник також зазначає про те, що право органів АМК вимагати інформацію у суб`єктів господарювання самостійного характеру не має, а передбачене законом у контексті виконання такими органами певних повноважень: розгляду справ чи заяв про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведення перевірки, дослідження ринків, реалізації конкурентної політики, в інших випадках, передбачених законодавством. Дослідження на предмет дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції за своїм функціональним призначенням та спрямованістю не є дослідженням ринків; так само, зважаючи на характер та обсяг запитуваної у Підприємства інформації, остання не є інформацією про реалізацію позивачем конкурентної політики.

Доводи інших учасників справи

Відділення подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій з`ясовано та зазначено таке.

Розпорядженням адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.07.2019 № 125-рп/к зі справи № 2/12-104-19 «Про початок розгляду справи» постановлено розпочати розгляд справи у зв`язку з наявністю бездіяльності Підприємства, яка полягає у неподанні інформації, передбаченою вимогою голови територіального відділення від 06.06.2019 № 70-02/2-4045, ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки. Доручено збирання та аналіз доказів у справі другому відділу досліджень і розслідувань.

Відповідно до змісту Розпорядження, 06.06.2019 Відділенням, з посиланням на приписи статей 7, 17, 22, 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» надіслано на адресу Підприємства Вимогу № 70-02/2-4045 голови Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про надання інформації, у зв`язку із проведенням дослідження щодо наявності або відсутності в діях Підприємства та товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛАРИА ТРЕЙД» ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», під час їх участі у торгах, проведених філіями акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ».

У Вимозі, зокрема, зазначено, що неподання інформації, подання інформації в неповному обсязі у встановлені головою Відділення строки або подання недостовірної інформації тягне за собою відповідальність згідно зі статтями 50, 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

У відповідь Підприємство відмовило у наданні інформації, мотивуючи зазначене відсутністю правових норм, які б надавали Відділенню повноваження витребовувати інформацію у суб`єктів господарювання.

Листом від 08.07.2019 № 70-02/2-4571 Відділення, з посиланням на приписи Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Закону України «Про захист економічної конкуренції» повідомило про обов`язковість вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України та подовження строку надання інформації на вимогу голови Відділення від 06.06.2019 вих. № 70-02/2-4045 до 25.07.2019 (включно).

В свою чергу, Підприємство листом повідомило Відділення про відсутність правових норм, які б надавали Відділенню повноваження витребовувати інформацію у Підприємства (за відсутності конкретної справи щодо порушення Підприємством законодавства про захист економічної конкуренції).

З посиланням на те, що бездіяльність Підприємства, яка полягає у неподанні інформації, передбаченою вимогою голови Відділення у встановлений строк, містить ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки, адміністративною колегією Відділення прийнято оскаржуване розпорядження «Про початок розгляду справи».

4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Закон України «Про Антимонопольний комітет України»:

пункт 1 статті 3:

- основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

частини шоста, сьома статті 6:

- Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету; Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України;

стаття 7:

- у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;

частини перша, друга та третя статті 12:

- для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватися міжобласні територіальні відділення;

- повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом;

- територіальне відділення Антимонопольного комітету України очолює голова територіального відділення. Голова територіального відділення та його заступник призначаються та звільняються Головою Антимонопольного комітету України. Заступник голови територіального відділення призначається та звільняється Головою Комітету за поданням голови територіального відділення;

пункти 5, 20 частини першої статті 17:

- голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;

- голова територіального відділення Антимонопольного комітету України може здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції та Законом України «Про здійснення державних закупівель» та Законом України «Про публічні закупівлі»;

стаття 22:

- розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом;

- невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність;

частина перша статті 22 1:

- суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання.

Закон України «Про захист економічної конкуренції»:

стаття 1:

- суб`єкт господарювання - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб`єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими;

частина перша статті 36:

- органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за:

заявами суб`єктів господарювання, громадян, об`єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України;

частина перша статті 37:

- у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи;

пункт 13 статті 50:

- порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;

частина перша статті 59:

- підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України):

частина перша статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частина перша статті 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

стаття 86 (в редакції, чинній до 16.11.2019):

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

стаття 86 (в редакції, чинній після 16.11.2019):

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

пункт 1 частини першої статті 308 (в редакції, яка діяла на момент подання касаційної скарги):

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

частина перша статті 309 (в редакції, яка діяла на момент подання касаційної скарги):

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання Розпорядження недійсним.

Звертаючись з даним позовом до суду Підприємство зазначало, зокрема, про те, що оспорюване Розпорядження є протиправним та підлягає скасуванню, у зв`язку з відсутністю правових норм, які б надавали Відділенню повноваження витребовувати інформацію у суб`єктів господарювання, відповідно, відсутністю підстав для надання відповіді на таку вимогу Відділення. Також Підприємство зазначало про те, що Відділенням здійснено не передбачені законом дії та порушено приписи частини другої статті 19 Конституції України.

Так, згідно з приписами статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Отже, законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, за яких органи антимонопольного комітету України мають право вимагати відповідну інформацію у суб`єктів господарювання та інших осіб.

Направлення вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України про надання інформації є способом одержання необхідної інформації для виконання покладених Законом України «Про Антимонопольний комітет України» на органи Антимонопольного комітету України завдань та обов`язків.

Статтею 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, зокрема, що:

- розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом;

- невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Статтею 22-1 цього ж Закону передбачено, що суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання.

Пунктом 20 частини першої статті 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України може здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції, Законом України «Про здійснення державних закупівель» та Законом України «Про публічні закупівлі».

Згідно з частиною першою статті 35 та частиною першою статті 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі; у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.

Органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за: заявами суб`єктів господарювання, громадян, об`єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції; поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України (частина перша статті 36 названого Закону).

Прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень статтею 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» віднесено до повноважень адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Вирішуючи спір про визнання недійсним розпорядження адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, суд не здійснює оцінки правомірності дій особи, стосовно якої видано таке розпорядження; при цьому саме по собі видання органом Антимонопольного комітету України такого розпорядження та здійснення ним розгляду відповідної справи не можна кваліфікувати як порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у цій справі.

Видання розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за своєю правовою природою не є актом, що встановлює факт порушення закону про захист економічної конкуренції, а лише фіксує процесуальне становище сторін у справі та має інформаційний характер і не може порушувати прав позивача, оскільки застосування будь-яких санкцій (заходів відповідальності), встановлених статтями 51-54 Закону України «Про захист економічної конкуренції», таке розпорядження не передбачає.

Розпорядження прийняте Відділенням в межах повноважень, наданих останньому відповідно до закону, та саме по собі видання розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції жодним чином не порушує прав чи законних інтересів Підприємства.

Наведене вище узгоджується з правовими позиціями Верховного суду, що викладені у постановах від 26.06.2018 у справі № 922/3600/17, від 29.05.2018 у справі № 910/13968/17, від 23.05.2018 у справі № 910/14682/17.

З огляду на наведене, попередні судові інстанції, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених ними норм матеріального і процесуального права та з наведенням у судових рішеннях зі справи необхідного мотивування, встановивши, що: оскаржуване Розпорядження прийняте відповідачем в межах повноважень, наданих останньому відповідно до закону; саме по собі здійснення розгляду відповідачем відповідної справи жодним чином не порушує прав чи законних інтересів позивача, оскільки не встановлює факту порушення законодавства про захист економічної конкуренції, - дійшли обґрунтованих висновків стосовно відсутності підстав для визнання недійсним Розпорядження, а тому й правомірно відмовили Підприємству в задоволенні позову.

Аргументи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі і спростовуються наведеним в оскаржуваних судових рішеннях зі справи. Водночас касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Що ж до доводів Підприємства про відсутність у територіального відділення АМК повноважень здійснювати контроль та/або розглядати скарги, що належать до сфери публічних закупівель, то до компетенції відповідача відповідно до Закону України «Про Антимонопольний комітет України» відноситься здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель. Законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, у яких органи АМК мають право вимагати відповідну інформацію у суб`єктів господарювання. Однак суб`єкти господарювання зобов`язані надавати інформацію на запит (вимогу) голови територіального відділення АМК (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 910/13968/17, від 23.05.2018 у справі № 910/14682/17).

Доводи, викладені у відзиві Відділення на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій, та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Звертаючись з касаційною скаргою, Підприємство не спростувало наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довело неправильного застосування ними норм матеріального та процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Підприємства залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

Понесені Підприємством у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Підприємство, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Харківської області від 22.10.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2019 зі справи № 922/2695/19 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємства «Фортуна Лімітед» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова