УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/2561/18 Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О. П.

Категорія 2 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді:         Талько О.Б.,

суддів:                         Шевчук А.М., Коломієць О.С.,

за участю секретаря     Пеклін Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 296/2561/18 за позовом заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України,  в особі Центру професійно-технічної освіти м. Житомира до  ОСОБА_1  та Управління житлового  господарства Житомирської  міської ради, третя особа - Департамент реєстрації  Житомирської міської  ради,  про визнання незаконним та скасування розпорядження про приватизацію, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності, за апеляційними скаргами заступника прокурора Житомирської області та Центру професійно-технічної  освіти  м. Житомира на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 03 жовтня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Сингаївського О.П.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року заступник керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України в особі Центру професійно-технічної освіти м.Житомира звернувся до суду позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати розпорядження про приватизацію №64167, видане 8 квітня 2016 року начальником Управління житлового господарства Житомирської міської ради, яким задоволено прохання ОСОБА_1 про передачу квартири АДРЕСА_1 у приватну власність; визнати недійсним свідоцтво №64167 про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , видане 8 квітня 2016 року начальником Управління житлового господарства Житомирської міської ради на підставі розпорядження про приватизацію №64167 від 8 квітня 2016 року; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 901824518101, номер запису про право власності:14159706).

В обгрунтування позовних вимог зазначено, на 21 березня 2008 року ОСОБА_1 підставі рішення профкому та адміністрації ЦПТО м.Житомираколу №42 від 12 лютого 2008 року був виданий ордер на вселення у житлове приміщення №12, а саме - однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Вказаний житловий будинок перебуває у власності держави в особі Міністерства освіти і науки України та знаходиться в оперативному управлінні Центру професійно-технічної освіти м.Житомира.

8 квітня 2016 року начальником Управління житлового господарства Житомирської міської ради на підставі заяви ОСОБА_1 видано розпорядження №641676 про приватизацію вказаної квартири, яким дану квартиру передано у приватну власність ОСОБА_1 та видано свідоцтво №64167 про право власності на вказане житлове приміщення.

Проте, як вбачається з листа ЦПТО м.Житомира №180 від 20 березня 2018 року, а також книги протоколів засідань профспілкового комітету СПТУ-15 м.Житомира, правонаступником якого є ЦПТО м. Житомира, 12 лютого 2008 року засідання профкому та адміністрації ЦПТО м.Житомира не проводилось, й, відповідно, рішення №42 не приймалося.

Окрім того, відповідно до приписів ст.8 Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду», а також п.13 Положення про порядок передачі квартир ( будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №396 від 16 грудня 2009 року, приватизація спірної квартири повинна була здійснюватись органами приватизації ЦПТО м. Житомира, а не Управлінням житлового господарства Житомирської міської ради.

Таким чином, позивач вважає, що квартира вибула з державної власності всупереч встановленому законом порядку та за відсутності згоди власника – Міністерства освіти і науки України та ЦПТО м. Житомира.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 3 жовтня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ЦПТО м. Житомира, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Зокрема, зазначає, що до прийняття розпорядження, яке оспорюється, житловий будинок АДРЕСА_3 перебував у власності держави в особі Міністерства освіти і науки України та знаходився в оперативному управлінні ЦПТО м. Житомира. Вказаний житловий будинок не був переданий у власність територіальної громади м. Житомира, відтак орган місцевого самоврядування був позбавлений можливості вирішувати питання щодо приватизації спірної квартири.

Таким чином, прийняття розпорядження №64167 від 8 квітня 2016 року та видача свідоцтва про право власності на дану квартиру Укправлінням ЖКГ Житомирської міської ради не відповідає вимогам ст. 8 Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду» та ст. 30 Закону України « Про місцеве самоврядування».

Суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» не передбачає наявність договірних правовідносин у сфері приватизації, отже укладення договору про надання приватизаційних послуг не має правового значення для вирішення спору.

В поданій до суду апеляційній скарзі заступник прокурора області зазначає, що нормами ст. 8 Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду», а також п.13 Положення про порядок передачі квартир ( будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №396 від 16 грудня 2009 року, повноваженнями на здійснення приватизації наділяються саме ті органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, яким на праві господарського відання або оперативного управління належить об`єкт державної чи комунальної власності, що пропонується до приватизації.

Зазначеними нормами передбачено, що необхідною умовою для вирішення питання щодо приватизації об`єкта органом місцевого самоврядування є передача цього об`єкта державного житлового фонду до комунальної власності. Під час розгляду справи жоден з учасників не заперечував ту обставину, що спірна квартира не була передана у комунальну власність.

Суд не надав належної оцінки доказам у справі, які підтверджують той факт, що вказана квартира перебуває у державній власності та закріплена на праві оперативного управління за ЦПТО м. Житомира, а тому її приватизація могла бути здійснена виключно органами приватизації ЦПТО м. Житомира.

Поза увагою суду залишилась й та обставина, що укладення договору про надання послуг з приватизації відомчого житлового фонду не передбачено законодавством. ЦПТО м. Житомира не є власником спірного майна й позбавлений права передавати повноваження на розпорядження цим майном.

У відзиві на апеляційну скаргу Управління житлового господарства Житомирської міської ради зазначає, що за приписами ст. 8 Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду» державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємства, організацій та установ, може передаватись у комунальну власність за їх бажанням. При цьому, Закон не містить заборон приватизації об`єктів такого житлового фонду без їх передачі до комунальної власності. Закон також не визначає підпрядкованість вирішення питання щодо приватизації певному органу, а лише перелічує уповноважені органи приватизації.

Отже, приватизація спірної квартири була здійснена уповноваженим органом приватизації, в порядку та у спосіб, встановлені законодавством. Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні прокурор та представник ЦПТО м. Житомира підтримали апеляційні скарги.

На думку ОСОБА_1 та її представників, апеляційні скарги є безпідставними.

Представник Управління житлового господарства Житомирської міської ради в судовому засіданні не визнала доводи, викладені в апеляційних скаргах.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засідані встановлено, що 21 березня 2008 року ОСОБА_1 виданий ордер №12, на підставі якого вона набула право користування квартирою АДРЕСА_1 . Зазначений ордер виданий згідно з рішенням профкому та адміністрації ЦПТО м. Житомира від 12 лютого 2008 року №42.

Житловий будинок АДРЕСА_3 перебував на балансі Центру професійно-технічної освіти м. Житомира.

23 лютого 2016 року державним реєстратором Житомирського міського управління юстиції здійснено державну реєстрацію права власності на вказаний житловий будинок за Державою Україна в особі Міністерства освіти і науки України.

Досліджена судом копія Статуту ЦПТО ( в редакції, яка діяла до вересня 2017 року), свідчить про те, що об`єкти права власності, в тому числій й житло, є державною власністю, що закріплена Міністерством освіти і науки України за Центром ПТО і перебуває у користуванні Центру ( п. 6.10 Статуту).

Відповідно до п. 7.9 чинного на даний час Статуту ЦПТО майно Центру, в тому числі: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, гуртожитки, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інші об`єкти є об`єктами державної власності, що закріплюються за Центром на праві оперативного управління.

Наказом Міністерства освіти і науки України №218 від 3 березня 2018 року житловий будинок АДРЕСА_3 закріплений на праві оперативного управління за Центром професійно-технічної освіти м. Житомира.

Як встановлено судом, у Центрі професійно-технічної освіти м. Житомира не створений орган приватизації.

23 березня 2001 року між професійно-технічним училищем, правонаступником якого є Центр професійно-технічної освіти м. Житомира, та відділом приватизації державного житлового фонду при Управлінні житлово-комунального господарства Житомирського міськвиконкому укладений договір про надання послуг з приватизації відомчого житлового фонду.

9 березня 2016 року директор Центру професійно-технічної освіти м. Житомира звернувся до Управління житлового господарства Житомирської міської ради із листом про включення до договору про надання послуг з приватизації житла від 23 березня 2002 року та здійснення приватизації п`яти квартир в будинку АДРЕСА_3 .

Матеріали справи також свідчать, що 14 березня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Управління житлового господарства Житомирської міської ради із заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

Розпорядженням начальника Управління житлового господарства Житомирської міської ради №64167 від 8 квітня 2016 року зазначена квартира передана у приватну власність ОСОБА_1 .

На підставі даного розпорядження 8 квітня 2016 року Управлінням житлового господарства Житомирської міської ради ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Обгрунтовуючи позовні вимоги, заступник керівника Житомирської місцевої прокуратури посилався на ту обставину, що при приватизації спірної квартири були порушені вимоги ст. 8 Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду» та п.13 Положення про порядок передачі квартир ( будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №396 від 16 грудня 2009 року.

Так, п.1 статті 8 Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Таке ж правило міститься й у п.13 вказаного вище Положення.

Відповідно до п. 3 ст. 8 Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир ( будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Пунктом 9 даної статті також передбачено, що державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону.

       Отже, наведеною вище нормою передбачена можливість передачі об`єктів державного житлового фонду, які знаходяться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за бажанням останніх до комунальної власності. Однак, положення п.9 ст.8 цього Закону не є імперативними й наявність такої можливості не означає, що передача житлового фонду до комунальної власності є обов`язковою умовою для приватизації об`єктів цього житлового фонду за рішенням органу місцевого самоврядування.

       Колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції про те, що Закон України « Про приватизацію державного житлового фонду» не містить заборон щодо приватизації державного житлового фонду без його передачі до комунальної власності. Цей Закон лише перелічує уповноважені органи приватизації й не визначає, до компетенції якого органу приватизації належить вирішення питання про приватизацію житла залежно від того, до якого житлового фонду належить цей об`єкт нерухомості.

       Оскільки орган приватизації у Центрі професійно-технічної освіти м. Житомира не був створений та 23 березня 2001 року між балансоутримувачем будинку АДРЕСА_3 та Управлінням житлово-комунального господарства Житомирської міської ради був укладений договір про надання послуг щодо приватизації відомчого житлового фонду, питання щодо приватизації спірної квартири було вирішене органом приватизації Житомирської міської ради.

На момент приватизації квартири АДРЕСА_4 будинок АДРЕСА_3 перебував у користуванні ЦПТО м. Житомира. Право оперативного управління за ЦПТО м. Житомира виникло вже після видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на вказане житло.

       Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що приватизація вказаної квартири була здійснена уповноваженим органом приватизації, за згодою балансоутримувача, в порядку та у спосіб, передбачені законодавством.

        Суд першої інстанції також вірно зазначив про те, що вказана квартира не належить до об`єктів нерухомості, щодо яких ч.2 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено заборону на приватизацію.

       Обгрунтовуючи позовні вимоги, заступник керівника Житомирської місцевої прокуратури посилався на ту обставину, що засідання профкому та адміністрації ЦПТО м. Житомира 12 лютого 2008 року не було проведене й, відповідно, рішення №42 від 12 лютого 2008 року, на підставі якого ОСОБА_1 був виданий ордер на спірне житло, не приймалось.

       На підтвердження даної обставини суду наданий витяг з Книги протоколів засідань ПК СПТУ-15 м. Житомира, який містить лише протокол №30 від 7 лютого 2008 року.

Окрім того, до матеріалів справи долучений лист директора ЦПТО м. Житомира від 20 березня 2018 року про те, що у Книзі протоколів засідань ПК СПТУ-15 м. Житомира, яка велась з 2003 по 2012 рік, відсутнє рішення про видачу ордера ОСОБА_1 .

Однак, зазначена обставина не свідчить про обгрунтованість позовних вимог, оскільки ордер на вселення ОСОБА_1 у спірну квартиру не був визнаний недійсним у встановленому законом порядку.

Правомірно та добросовісно користуючись даним житлом з 2008 року, ОСОБА_1 у передбаченому законодавством порядку звернулась до органу приватизації із відповідною заявою та надала всі необхідні для приватизації квартири документи.

Вказана квартира є єдиним житлом ОСОБА_1 , в якому вона постійно проживає. Доказів того, що при приватизації цього житла були порушені вимоги законодавства та права інших осіб, суду не надано, а сам лише факт відсутності у балансоутримувача рішення, на підставі якого був виданий ордер, не може порушувати право ОСОБА_1 на житло.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційних скарг про те, що законодавством не передбачена можливість укладення договору про надання послуг щодо приватизації відомчого житлового фонду.

Так, вказаний договір на момент приватизації квартири був чинним, не оспорений у встановленому законом порядку. Предметом цього договору було надання Управлінням житлово-комунального господарства послуг по приватизації відомчого житлового фонду СПТУ-15 м. Житомира з видачею документів згідно із Законом України « Про приватизацію державного житлового фонду». Заборони на укладення цього договору законодавство станом на 2001 рік не містило, як не містить таких заборон й чинне законодавство. Листом від 9 березня 2016 року директор ЦПТО звернувся до органу приватизації з проханням включити до даного договору також спірну квартиру та здійснити її приватизацію.

Врахувавши наведені обставини, суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Висновки суду відповідають вимогам законодавства та грунтуються на доказах, досліджених в судовому засіданні.

Доводи апеляційних скарг є безпідставними та фактично зводяться до переоцінки доказів.

Таким чином, підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги заступника прокурора Житомирської області та Центру професійно-технічної освіти м. Житомира залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 3 жовтня 2019 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 26 лютого 2020 року.