ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 161/20662/18

Провадження № 14-631цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ситнік О. М.,

суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (в інтересах якої діє ОСОБА_3 ), ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (в інтересах якого діє ОСОБА_6 ),

відповідач - відділ ведення реєстру територіальної громади Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради (далі - відділ державної реєстрації),

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 квітня 2019 року у складі судді Пушкарчук В. П. та постанову Волинського апеляційного суду від 02 липня 2019 року у складі колегії суддів Шевчук Л. Я., Бовчалюк З. А., Матвійчук Л. В.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (в інтересах якої діє ОСОБА_3 ), ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (в інтересах якого діє ОСОБА_6 ) до відділу державної реєстрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії і

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року позивачі звернулися до суду з указаним позовом, у якому просили визнати протиправними дії відповідача про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а також про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , зобов`язати відповідача поновити реєстрацію їх місця проживання за зазначеними адресами.

Вимоги мотивували тим, що у власності ОСОБА_1 перебувають два житлових будинки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , які розташовані як одне домоволодіння на одній земельній ділянці площею 0,01025 га та у яких зареєстровані позивачі. У серпні 2007 року ОСОБА_1 за іпотечним договором передала Акціонерному товариству «Брокбізнесбанк» в іпотеку зазначену земельну ділянку, на якій знаходяться житлові будинки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . На початку квітня 2018 року позивачі дізналися, що приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Базалицькою Ольгою Ростиславівною (далі - приватний нотаріус) прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з яким право власності на житлові будинки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Транс» (далі - ТОВ «Вест Транс»). Крім того, зазначали, що з 02 квітня 2018 року їх було знято з реєстрації місця проживання за заявами ТОВ «Вест Транс» та без їх згоди. Вважають, що такі дії відповідача порушують їхні житлові права, оскільки подані для вчинення реєстраційної дії документи не свідчили про втрату позивачами права користування цими будинками. На їх думку, відновлення порушених прав можливе лише шляхом визнання протиправними дій відділу державної реєстрації про зняття позивачів з реєстрації місця проживання у житлових будинках АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 квітня 2019 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Роз'яснено позивачам право на звернення з цим позовом у порядку адміністративного судочинства.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався тим, що при відсутності спору щодо майна або майнових прав самостійна вимога стосовно реєстраційних дій не може бути розглянута судом у порядку цивільного судочинства, а відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Постановою Волинського апеляційного суду від 02 липня 2019 року ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 квітня 2019 року залишено без змін.

Залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, апеляційний суд керувався тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про зняття з реєстрації місця проживання та поновлення такої реєстрації не є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, а тому обґрунтовано закрив провадження у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 просили скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку, що спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, оскільки його предметом є право позивачів на користування житлом. На думку заявників, спір у цій справі не є публічно-правовим, а приватноправовим.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Департамент державної реєстрації Луцької міської ради, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі доводів та законність і обґрунтованість ухвалених у справі судових рішень, просив у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів, а ухвалою від 25 вересня 2019 року - передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у порядку письмового провадження).

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Вирішуючи питання стосовно юрисдикції цього спору, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів і свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Визначити, яким саме судом та за якими правилами має бути розглянутий спір, і має судова юрисдикція.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У частині першій статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункти 1, 7 частини першої статті 4 КАС України).

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що спірні правовідносини стосуються права користування та розпорядження житловими будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Позивачі оскаржують дії відповідача щодо зняття їх з місця реєстрації проживання без їхньої згоди у зв`язку з тим, що приватним нотаріусом прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з яким право власності на ці будинки перейшло до ТОВ «Вест Транс», оскільки вважають їх незаконними. Отже, предметом спірних правовідносин є право користування житловими будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , вимоги ж до відділу державної реєстрації є похідними від них. Таким чином, спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 337/2535/2017 і підстав для відступу не вбачається.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що спір у справі є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, позов подано до відділу ведення реєстру територіальної громади Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради, у якому позивачі просили визнати протиправними дії відповідача про зняття їх з реєстрації місця проживання.

Згідно з пунктами 3, 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість ,роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Також завданнями підготовчого провадження є остаточне визнання предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу (пункт 1 частини першої статті 189 ЦПК України).

За таких обставин, суд повинен роз'яснити позивачам право на уточнення складу відповідачів і наслідки не вчинення таких дій.

За змістом частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи те, що розгляд справи не закінчено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 258, 259, 400, 402, 403, 409, 411, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргуОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 квітня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 02 липня 2019 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. Ситнік

Судді: Н. О. Антонюк О. Р. Кібенко

Т. О. Анцупова В. С. Князєв

С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко

В. В. Британчук Н. П. Лященко

М. І. Гриців О. Б. Прокопенко

Д. А. Гудима В. В. Пророк

В. І. Данішевська Л. І. Рогач

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

О. С. Золотніков О. Г. Яновська