Справа № 202/727/19

Провадження № 2/202/173/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

13 січня 2020 року                                                         місто Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Мазниці Х.О., представника позивача ОСОБА_1 , представника третьої особи Чумака С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макушев Євгеній Петрович, про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2019 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про поділ майна подружжя.

В своєму позові позивач зазначила, що перебуває з відповідачем ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі з 3 липня 1999 року. Під час шлюбу було придбано нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке було зареєстроване на праві власності за відповідачем. В добровільному порядку домовитися про поділ майна подружжя не вдалося, відповідач відмовляється визнати належну їй частку у спільному майні. У зв`язку з чим просила визнати особистою власністю кожного з них 1/2 частину вказаного приміщення.

В подальшому позивач уточнила свої позовні вимоги, а саме з урахуванням уточнених позовних вимог просить поділити спільне сумісне майно між нею і відповідачем, визнавши особистою власністю кожного з них 1/2 частину нежилого приміщення в будівлі літ. В-3 на І-му поверсі - приміщення поз. 1-3,1-6 загальною площею 180,6 кв.м., ганки літ. В (3), в (5), в (6), у спільному користуванні - ганок літ. В (2), споруди № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 2 травня 2019 року за ініціативою суду до участі у справі було залучено як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" та приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макушева Євгенія Петровича.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2019 року за заявою позивача у зв`язку з призначеними електронними торгами було вжито заходи забезпечення позову, а саме зупинено продаж нерухомого майна, про поділ якого позивачем заявлено позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала, наполягала на його задоволенні, при цьому вважала, що перебування спірного майна в іпотеці не є підставою для відмови в поділі цього майна між подружжям, оскільки відповідно до Закону України «Про іпотеку» особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Також вважала, що відповідачем не надано доказів, що майно, яке є предметом спору, придбано та використовується для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність.

Представник залученої третьої особи - Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" Чумак С.О. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що 6 грудня 2007 року між банком і фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір на суму 107 000 доларів США. В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 6 грудня 2017 року відповідачем було передано в іпотеку банку нежиле приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Вважав, що сторони діють недобросовісно, поділ вказаного майна порушує права та законні інтереси банку. Просив у задоволенні позову відмовити.

Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макушев Є.П. у судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають за наступних підстав:

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 3 липня 1999 року.

6 грудня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу відповідачем ОСОБА_3  було придбано нежиле приміщення в будівлі літ. В-3 на І -му поверсі - приміщення поз. 1-3,1-6 загальною площею 180,6 кв.м., ганки літ. в (3), в (5), в (6), у спільному користуванні - ганок літ. В (2), споруди № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 тобто АДРЕСА_2 Дніпра. Вартість приміщення на час укладення договору склала 540833,79 грн.

Як вбачається з витребуваних судом у банка документів, цього ж дня, 6 грудня 2007 року між ЗАТ Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки № 1739/ДЗ, відповідно до якого відповідач у рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором № 1739 від 06.12.2007 року, укладеним між ним і банком на суму 107 000 доларів США, передав вищевказане нежитлове приміщення в іпотеку банку.

При цьому встановлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2018 року з ОСОБА_3 стягнуто на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитом у розмірі 58 573,87 доларів США.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макушева Є.П. від 22.03.2019 року на підставі наказу, виданого на виконання зазначеного рішення, було відкрито виконавче провадження № 58699872, в рамках якого накладено арешт на майно боржника - нежиле приміщення площею 180,6 кв.м. по АДРЕСА_1 та виставлено його на реалізацію.

Заявляючи позовні вимоги до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - нежилого приміщення загальною площею 180,6 кв.м., яке розташоване по АДРЕСА_1 , та визнання за кожним з них права власності на 1/2 частину цього приміщення, позивач посилається на те, що зазначене приміщення було придбано в період шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя, а тому вона має право на 1/2 частину цього майна.

Однак суд не може погодитися з такими вимогами позивача та вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного:

       Відповідно до частини 1 статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

       Частиною 2 статті 60 СК України встановлено презумпцію виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а саме вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

       Згідно з частиною 1 статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

       Так, статтею 70 СК України визначено, що в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

       Відповідно до статті 71 СК України майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішено судом. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Згідно зі статтею 73 СК України за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

В частині 2 статті 364 ЦК України зазначається, що якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

       Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

       При цьому у випадках, коли предметом позову є частка в спільній сумісній власності на подільну або неподільну річ (ст. 183 ЦК України), на яку звертається конфіскація або стягнення на користь особи, питання про зняття арешту з цієї речі (за відсутності іншого спільного майна) вирішується відповідно до правил ст. ст. 321, 358, 364 ЦК України.

       Таким чином, за змістом вищезазначених норм, при вирішенні позову одного з подружжя про поділ майна подружжя, що є у спільній сумісній власності, необхідно враховувати, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю та у випадку поділу його їх частки визнаються рівними.

       Розмір часток подружжя у спільному майні і конкретне майно, яке має бути йому виділено, визначається з урахуванням обсягу всього набутого подружжям майна, в тому числі того майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами. Разом із цим, на частку кожного з подружжя має бути виділено як майно, на яке може бути звернуто стягнення, так і майно, що не підлягає стягненню.

       Отже, з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати за одним із подружжя право власності на майно, на яке накладено арешт та на яке підлягає зверненню стягнення за виконавчими документами на користь стягувача, за умови виплати на користь стягувача грошової чи іншої матеріальної компенсації за частку, що припадає боржнику.

       Втім, протягом усього часу розгляду справи, позивачем не було заявлено позовних вимог з врахуванням положень статей 321, 358, 364 ЦК України, зокрема, щодо стягнення з неї на користь банку (іпотекодержателя) вартості предмета іпотеки, що підлягає примусовій реалізації, відповідна грошова сума, в тому числі в рахунок грошової компенсації за частку майна, що припадає боржнику, на депозитний рахунок суду чи приватного виконавця не вносилася.

За таких обставин, суд вважає, що визнанням за позивачем права власності на 1/2 частину нежитлового приміщення будуть порушені права кредитора - АТ КБ «ПриватБанк», до якого позивач позовних вимог не заявила.

Суд враховує, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частиною 3 статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Тож поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу.

В даному випадку, здійснюючи поділ майна, позивач та відповідач, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу, хоча і не порушують конкретних імперативних норм, але діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора – АТ КБ «ПриватБанк», оскільки поділ майна у спосіб, заявлений позивачем, порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника, а інших позовних вимог протягом всього часу розгляду справи позивач не заявила.

Заявивши позовні вимоги про поділ майна шляхом визнання за кожним з подружжя права власності на 1/2 частину нежилого приміщення, розташованого по АДРЕСА_1 , яке є предметом іпотеки та на яке звертається стягнення в рахунок погашення боргу відповідача, позивач не довела неможливість виділення її частки у праві спільної сумісної власності подружжя за рахунок іншого майна.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, крім нежилого приміщення загальною площею 180,6 кв.м., розташованого по  АДРЕСА_1 , вартість якого згідно з долученою позивачем оцінкою майна склала 500266 грн. та на яке звертається стягнення в рахунок погашення боргу відповідача за початковою ціною 552600 грн., відповідачу ОСОБА_3  на підставі договору купівлі-продажу від 04.03.2008 року належать на праві власності житловий будинок загальною площею 347,8 кв.м та земельна ділянка площею 1200 кв.м., що розташовані за адресою:  АДРЕСА_3 (загальна вартість нерухомого майна 2699905 грн.).

Таким чином, у суду є достатні підстави вважати, що майно, про поділ якого позивачем заявлено позовні вимоги, становить лише частину майна подружжя. В той час як частка позивача у спільному майні повинна визначатися з урахуванням всього майна подружжя, а не лише того, яке підлягає примусовій реалізації в рахунок боргових зобов`язань відповідача.

Посилання представника позивача на те, що поділ предмета іпотеки не припиняє іпотеку не можуть бути прийняті судом до уваги при вирішенні позову ОСОБА_2 , оскільки, на переконання суду, з огляду на з`ясовані в судовому засіданні обставини справи, визнання за позивачем права власності на 1/2 частину нежилого приміщення загальною площею 180,6 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1 , ускладнить виконання судового рішення про стягнення з відповідача на користь банку суми боргу за кредитним договором, без реальної сплати на користь АТ КБ «ПриватБанк» вартості цього майна порушить права та законні інтереси АТ КБ «ПриватБанк» як іпотекодержателя. Тим більше, що судом встановлено, що частка позивача в спільному майні може бути виділена за рахунок іншого майна.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову в позові про поділ майна подружжя в обраний позивачем спосіб.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України оскільки в позові відмовлено, понесені судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Крім того, у зв`язку з відмовою в позові вжиті заходи забезпечення позовувідповідно до ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2019 року згідно зі статтею 158 ЦПК України слід скасувати.

Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

       У задоволенні позову ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д), приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макушев Євгеній Петрович (м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 11 прим. 25 офіс 56), про поділ майна подружжя відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову відповідно до ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2019 року у вигляді зупинення продажу нежилого приміщення загальною площею 180,6 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_3 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк складення повного судового рішення 20 січня 2020 року.

Суддя Н.Ю. Марченко