Копія:

Справа №2-8/07

(№2-317/06)

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2007 року Котелевський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого- судді                           Загнійко А.В.,

при секретарі                                    Момот Г.І.,

з участю представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_3про виселення наймача без надання іншого житлового приміщення за неможливістю спільного проживання, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_4, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_5та ОСОБА_6,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3про виселення наймача без надання іншого житлового приміщення за неможливістю спільного проживання, обґрунтовуючи позов тим, що відповідач неприязно до нього ставиться, в ході бійок наносить тілесні ушкодження, погрожує задушити.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги і пояснив, що не може проживати разом з відповідачем, який є чоловіком його дочки. Відповідач зловживає алкогольними напоями, наносить побої, ображає. Дочка забирає пенсію дружини.

Представник позивача підтримав позовні вимоги позивача і пояснив, що між ОСОБА_1, який є особою похилого віку, та відповідачем по справі склалися неприязні відносини. Відповідач проявляє неповагу до позивача, б'є його, що підтверджується актами судово-медичного дослідження від 08 травня 2002 року та від 28 травня 2004 року й офіційним попередженням дільничного інспектора міліції про припинення протиправної поведінки. Крім того, відповідач, вселившись у господарство позивача, „прийшов на все готове", проживає там 25 років, зі слів позивача допомоги по господарству не надає, вмішується у фінансові справи ОСОБА_4. - хворої дружини позивача, у зв'язку з чим у позивача є всі підстави вимагати виселення відповідача без надання іншого житлового приміщення.

Відповідач позов не визнав повністю і пояснив, що позивач, який є батьком його дружини, постійно вчиняє сварки, прискіпується до нього. У садибі позивача проживає з 1984 року, будував гараж, кухню, прибудови до них, доглядає господарство. Позивач неприязно до нього ставиться лише через те, що „живе у приймах". Позивача не б'є і намагається взагалі рідше з ним спілкуватися. Переїхати на інше місце проживання не може, оскільки дружина постійно доглядає за тяжко хворою матір'ю - дружиною позивача, а окремо проживати від сім'ї не бажає. Позивач проживає в іншому будинку в цій же садибі, що йому належить.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_4. у судове засідання не з'явилася, про час і місце судового засідання повідомлена належним чином (а.с.91).

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_5. заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1. та пояснила, що позивач через неприязне відношення до її чоловіка -відповідача по справі, постійно вчиняє сварки, обмовляє його. Підстави для задоволення

позову відсутні. Постійні голосні викрики позивача про те, що його б'ють, вбивають, можна пояснити лише бажанням батька знеславити відповідача та висилити його з будинку, а також можливим хворобливим станом. Крім того, задоволення позову буде на шкоду інтересів третіх осіб, оскільки дружина позивача, яка є її матір'ю, є тяжкохворою особою похилого віку, і потребує її постійного догляду. З врахуванням віку батьків та хвороби матері вона не може змінити місце проживання на інше, а її подружні відносини з чоловіком у випадку його окремого проживання будуть утруднені.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ~ ОСОБА_6. у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 91).

Суд, заслухавши пояснення сторін та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, представника позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з таких підстав.

Позивач є власником садиби по АДРЕСА_1Полтавської області, відповідно до свідоцтва на право особистої власності на домоволодіння, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1року виконавчим комітетом Котелевської селищної ради народних депутатів Котелевського району Полтавської області та довідки виконавчого комітету Котелевської селищної ради Полтавської області НОМЕР_3року (а.с.13, 14).

Згідно з довідкою виконавчого комітету Котелевської селищної ради Полтавської області НОМЕР_4року за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані позивач та треті особи - ОСОБА_4. і ОСОБА_5. (а.с.6).

Відповідач ОСОБА_3. 06 жовтня 1984 року зареєструвався (прописався) для постійного проживання у будинку АДРЕСА_1після укладення шлюбу з донькою позивача (а.с.68,99).

Як встановлено в судовому засіданні, і не заперечується сторонами та третьою особою ОСОБА_5., відповідач постійно проживає за спірною адресою, хоча з 03 серпня 1996 року зареєстрований (прописаний) у будинку АДРЕСА_2Полтавської області, 3/4 частки у праві власності на який належить відповідачу, а 1/4 - іншим двом співвласникам, що підтверджується записами у відповідних будинкових книгах та свідоцтвом про право на спадщину за законом від ІНФОРМАЦІЯ_2(а.с.72, 99-100). Вказаний житловий будинок складається із однієї житлової кімнати, площею 16,4 м.кв. (а.с.69-70).

Відповідно до ст.157 Житлового кодексу УРСР, членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Згідно з ст.116 Житлового кодексу УРСР, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач та його представник посилаються на ст.116 ЖК в частині виселення відповідача без надання іншого жилого приміщення за неможливістю спільного проживання.

Подані позивачем докази, а саме, копії актів судово-медичного дослідження (обстеження) НОМЕР_1року та НОМЕР_2року (а.с.10-12), не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки вказані докази не підтверджують винність відповідача ОСОБА_3у заподіянні тілесних ушкоджень позивачу, а записи до них у розділі „обставини справи" занесені зі слів обстежуваного ОСОБА_1.

Крім того, сторонами визнається, що відповідач ОСОБА_3. до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався, в тому числі і по фактах, викладених в актах судово-медичного дослідження від 08 травня 2002 року та від 24-28 травня 2004 року.

Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно з відмовним матеріалом по справі НОМЕР_6по факту письмової заяви гр.ОСОБА_1., дільничним інспектором міліції Котелевського РВ УМВС України в Полтавській області 22 травня 2004 року було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи по результатам перевірки заяви ОСОБА_1. від 21 травня 2004 року про спричинення йому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, за відсутністю в діях останнього складу злочину (а.с.9) та винесено офіційне попередження ОСОБА_3про недопущення з його сторони протиправних дій відносно ОСОБА_1. З даним попередженням ОСОБА_3. ознайомлений, що підтверджується його особистим підписом (а.с.98).

Під час перевірки зазначеної вище заяви ОСОБА_1, останній у своїх поясненнях, відібраних дільничним інспектором міліції, зазначав, що 19 травня 2004 року ОСОБА_3. безпричинно ударами ніг наніс йому тілесні ушкодження, свідками чого були його онук ОСОБА_6. та дружина (а.с.95). Однак, у поясненнях дружини позивача ОСОБА_4. зазначено про сварку між її чоловіком та зятем, але в її присутності ніхто нікому тілесних ушкоджень не наносив (а.с.96).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10., які є сусідами сторін, пояснили, що ОСОБА_3. та ОСОБА_5. є нормальними, спокійними людьми; ніколи не бачили бійок між позивачем і відповідачем, а от часто чують голосні крики позивача про те, що не там стоїть мітла чи лопата, що його душать, б'ють, ріжуть, хоча поряд з ним нікого немає. Так, як із одного двору добре видно, що діється в іншому, то крики позивача посилюються, якщо він бачить, що із своїх дворів його бачать сусіди.

Свідок ОСОБА_11. пояснила, що у серпні 2006 року протягом двох днів клеїла шпалери в будинку позивача, протягом яких ОСОБА_1. постійно голосно кричав надворі, ображав відповідача, хоча ОСОБА_3. допомагав їй під час наклеювання шпалер і з будинку виходив лише один раз за дошкою, у зв'язку з чим пояснити причину голосного крику позивача не може.

Свідок ОСОБА_12., який у 2004 році займав посаду дільничного інспектора міліції Котелевського РВ УМВС України, суду пояснив, що виніс постанову про відмову у порушенні кримінальної справи по результатах перевірки заяви ОСОБА_1. про спричинення йому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень у зв'язку з тим, що даний факт не знайшов свого підтвердження, як і факт насильства в сім'ї. З метою попередження протиправних дій відносно ОСОБА_1. з боку ОСОБА_3виніс останньому офіційне попередження про неприпустимість вказаних дій. Інші факти заподіяння ОСОБА_1. тілесних ушкоджень свідку не відомі.

З часу винесення органом внутрішніх справ 22 травня 2004 року відповідачеві офіційного попередження про недопущення з його сторони протиправних дій відносно ОСОБА_1, інших заходів запобігання і громадського впливу чи порушень правил співжиття з боку відповідача не виявлено протягом майже трьох років.

Відповідно до ст.9 Житлового кодексу УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законодавством.

Інших доказів на обґрунтування своїх вимог чи заперечень по суті позовних вимог сторонами надано не було, як і не заявлено про неможливість їх подання з незалежних від них причин, в тому числі і доказів зловживання відповідачем алкогольними напоями.

Позивач ОСОБА_1. не довів свого позову, що є його основним обов'язком відповідно до засад змагальності процесу за ст.10 ЦПК України. При цьому суд створив

усі    умови    для    змагальності    процесу, роз'яснював        позивачеві        та       його представнику їх права і обов'язки.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати позивачу не присуджуються.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 61, 88, 212, 218 ЦПК України, ст.ст. 9, 64, 116, 157 Житлового кодексу УРСР, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1до ОСОБА_3про виселення наймача без надання іншого житлового приміщення за неможливістю спільного проживання, відмовити повністю.

Судові витрати не присуджуються.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Котелевський районний суд Полтавської області шляхом подання в десятиденний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.