Справа № 2-342 /09р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

26.02.2009 року Вільнянський районний суд Запорізької області в складі: головуючого судді Чорненко Л. І.,

при секретарі Тарасовій О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вільнянськ справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Вільнянської районної державної адміністрації про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на приміщення та права власності на земельні ділянки

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою і його представник пояснив наступне: 21.01.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу майна, а саме: корівник № 3 інв. № 56 адресою: АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці розміром 0, 2165 га (відповідно до реєстраційного посвідчення серії С А № 005820 від 14.01.2003 року) та телятника інв. № 10 адресою: АДРЕСА_2, розташований на земельній ділянці 0, 4764 га (відповідно до реєстраційного посвідчення серії СА № 005803 від 14.01.2003 року). Позивачем на виконання п. 2 договору за придбані об"єкти було сплачено кошти в розмірі 20 000 грн. Але до цього часу позивач не має можливості оформити право власності на об"єкти нерухомості та на землю, оскільки відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Позивач просить суд:

•   -     визнати дійсним договір купівлі-продажу від 21.05.2005 року № 1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

•   -     визнати право власності на корівник № 3 інв. № 56 адресою: АДРЕСА_1.

•   -     визнати право власності на телятник інв. № 10 адресою: АДРЕСА_2

•   -     визнати право власності на земельну ділянку розміром 0, 2165 га під корівник № 3 адресою: АДРЕСА_1, яка необхідна для його обслуговування.

•   -     визнати право власності на земельну ділянку розміром 0, 4764 га під телятник адресою: АДРЕСА_2, яка необхідна для його обслуговування.

Відповідач по справі - ОСОБА_2 позов визнав повністю.

Відповідач по справі - Вільнянська районна державна адміністрація позов визнала частково, в частині визнання дійсним договору купівлі-продажу від 21.05.2005 року № 1, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визнанням права власності на корівник № 3 інв. № 56 адресою: АДРЕСА_1, визнанням права власності на телятник інв. № 10 адресою: АДРЕСА_2 відповідач згоден.

Що стосується визнання права власності на землю відповідач -Вільнянська районна державна адміністрація заперечує проти позовних вимог позивача з наступних підстав: в обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на положення ст. 120 Земельного кодексу України, згідно якої до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Зазначене положення було введено в дію Законом України № 997-У (997-16) від 24.07.2007 року. В частині ж 1 ст. 120 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла на момент укладення зазначених договорів купівлі-продажу (09.09.2002 p., 28.12.2006 року) зазначалося, що при

переході права власності на будівлю та споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Отже Вільнянська райдержадміністрація вважає, що право власності на земельні ділянки має набуватися шляхом укладення відповідних цивільно-правових угод.

Суд, заслухавши сторони, вивчивши, матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки підтверджується: договором купівлі-продажу від 21.05.2005 року № 1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, реєстраційним посвідченням СА № 005820 на право власності корівника по АДРЕСА_1, реєстраційним посвідченням СА № 005803 на право власності телятника по АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 Що стосується визнання права власності на земельні ділянки, то відповідно до інформаційного листа Верховного Суду України від 29.10.2008 року № 19-3767/0/8-08, при вирішенні питання про передачу у власність земельної ділянки особам, які придбали житловий будинок, будівлю або споруду, у разі, коли розмір земельної ділянки договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди не визначено, необхідно дотримуватися ст.. 120 Земельного кодексу України (далі ЗК України) та ст.. 377 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), відповідно до яких до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування, 1 не може за рішенням суду переходити у розмірах, що перевищують необхідні для їх обслуговування. Причому право власності на таку земельну ділянку переходить без зміни її цільового призначення.

Виходячи із змісту даного листа, Верховний Суд України  допускає вирішення питання щодо визнання права власності на земельну ділянку за

власником будівлі або споруди в судовому порядку. І застерігає, що такі рішення розповсюджуються тільки на земельні ділянки, які необхідні для обслуговування будівлі або споруди.

Відповідач за даним позовом - Вільнянська районна державна адміністрація, в своєму запереченні на позовну заяву, зазначає, що право власності на земельні ділянки має набуватися шляхом укладення відповідних цивільно-правових угод. Саме таке положення регулювалося статтею 120 Земельного кодексу України, яка діяла на момент укладання договорів купівлі -продажу нерухомості.

Дане положення протирічило статті 377 Цивільного кодексу України, який вступив у дію із 1 січня 2004 року, в якій зокрема зазначено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення у розмірах визначених договором про відчудження майна.

Виходячи із того положення, згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України 2004 року, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав 1 обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

За таких обставин, виходячи зі змісту абз. 2 п. 4 Перехідних положень ЦК України, норми цього кодексу застосовуються до триваючих прав та обов'язків.

Окрім того, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України» від 27.04.2007 року № 997-У, частини першу ст. 120 ЗК України викладено в наступній редакції: до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Тобто норму Земельного кодексу України приведено у відповідність до норми Цивільного кодексу України.

Керуючись ст..ст.. 203, 220, 319, 377, 392, 655, 656, 692 ЦК України, ст.. 120 Земельного кодексу України, ст.. 57-60 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Визнати договір купівлі-продажу від 21.05.2005 року № 1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на корівник № 3 інв. № 56 адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на телятник інв. № 10 адресою: АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку розміром 0, 2165 га під корівник № 3 адресою: АДРЕСА_1, яка необхідна для його обслуговування.

Визнати   за  ОСОБА_1      право   власності   на земельну ділянку розміром 0, 4764 га під телятник   адресою: АДРЕСА_2 яка необхідна для його обслуговування.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області . Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без заяви про апеляційне оскарження, якщо вона подана в межах десятиденного строку з дня проголошення рішення.