Ухвала

02 березня 2020 року

м. Київ

справа № 441/1314/18

провадження № 61-2790ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення з квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою,

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на судові рішення у справі № 441/1314/18.

У порушення вимог пункту 4 частини другої статті 392 ЦПК України зі змісту поданої касаційної скарги не зрозуміло, які саме судові рішення у справі оскаржуються.

У вступній та прохальній частині поданої касаційної скарги заявник просить скасувати рішення Городоцького районного суду Львівської області від 02 липня 2019 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 11грудня 2019 року.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Згідно даних, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень за результатами перегляду рішення Городоцького районного суду Львівської області від 02 липня 2019 року було прийнято постанову Львівського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року, проте в касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Городоцького районного суду Львівської області від 02 липня 2019 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 11 грудня 2019 року, однак не порушує в касаційній скарзі питання про скасування постанови апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, заявнику необхідно уточнити касаційну скаргу, прохальна частина якої повинна бути сформульована відповідно до положень статті 409 ЦПК України, із зазначенням судових рішень, які він просить скасувати.

Разом з тим, заявник не порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки як вбачається із матеріалів касаційної скарги, що ухвала апеляційного суду Львівської області була прийнята 11 грудня 2019 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що копію судового рішення було отримано ним 14 січня 2020 року та надає відповідні докази, проте не порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Несвоєчасне отримання копії судового рішення не змінює визначений законом строк і порядок касаційного оскарження, а може бути підставою для його поновлення у разі подання відповідної заяви про поновлення строку на касаційне оскарження.

Таким чином, ОСОБА_1 слід направити до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, оскільки безпідставне поновлення процесуального строку є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Заявник разом із касаційною скаргою подав клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, посилаючись на те, що майновий стан на сьогодні не дає можливості сплатити навіть частково розмір судового збору.

На підтвердження вказаних обставин заявником надано копії довідок із Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Управління соціального захисту населення Городоцької районної державної адміністрації, Державного центру зайнятості Городоцька районна філія Львівського ОЦЗ, з яких вбачається, що у заявника дохід відсутній та на обліку у вищезазначених установах не перебуває.

Клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частинами першою та третьою статті 136 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено ставку судового збору за подання фізичною особою касаційної скарги на рішення суду у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Пунктом 21 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10 (абзац перший пункту 21 в редакції Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 25 вересня 2015 року) встановлено, що законом передбачено сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги на рішення суду в певному розмірі виходячи зі ставки судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги незалежно від оспорюваної суми (підпункти 6, 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI).

У разі якщо в апеляційному або в касаційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів, то якщо заявник не згоден із таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (що діяв на час звернення) за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру судовий збір складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено, що з 01 січня 2018 році прожитковиймінімум на одну працездатну особу становить 1 762 грн.

Отже, розмір судового збору за подання та розгляд касаційної скарги відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» становить (704,80 грн *2) * 200% = 2 819, 20 грн.

Наведені у клопотанні доводи та додані довідки, дають підстави для відстрочення ОСОБА_1 сплати судового збору в сумі 2 819,20 грн до ухвалення судового рішення у справі з метою забезпечення його права на доступ до суду.

Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених

пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Верховний Суд констатує, що касаційна скарга не містить належного визначення підстав касаційного оскарження зазначених рішень.

Заявникові необхідно навести посилання на наявність підстав для касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України, відповідним чином обґрунтувавши їх наявність.

Таким чином, заявнику необхідно подати виправлену редакцію касаційної скарги, в якій однозначно визначити обґрунтовані підстави касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій відповідно до вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та встановити заявникові строк для усунення вказаних недоліків.

На підставі наведеного, керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору задовольнити.

Відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору в сумі 2 819,20 грн до ухвалення судового рішення у справі.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення з квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою залишити без руху.

Надати для усунення зазначеного вище недоліку строк до 02 квітня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Литвиненко