Постанова

Іменем України

27 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 753/3040/19-ц

провадження № 61-10994св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - адвокатом Козій Дарією Олександрівною, на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 лютого 2019 року у складі судді Лужецької О. Р. та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Панченка М. М., Волошиної В. М., Слюсар Т. А., та касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Панченка М. М., Волошиної В. М., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив визнати за ним право спільної сумісної власності на приміщення АДРЕСА_1 , а також визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за відповідачем.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що спірне нежитлове приміщення розташоване на технічному поверсі будинку над квартирою позивача та містить інженерні комунікації, а отже, має належати співвласникам багатоквартирного будинку на праві спільної сумісної власності, як приміщення загального користування.

Разом з поданням позовної заяви ОСОБА_1 заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно - приміщення АДРЕСА_1 . В обґрунтування вимог заяви позивач посилається на те, що незабезпечення позову в обраний спосіб може призвести до утруднення виконання рішення суду в майбутньому, оскільки відповідач має намір та можливість відчужити відповідне нерухоме майно.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15 лютого 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на приміщення АДРЕСА_1 , яке на праві власності належить ОСОБА_2 .

Задовольняючи вимоги заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що нерухоме майно, на яке заявник просив накласти арешт, є безпосереднім предметом спору, який виник між сторонами, отже незабезпечення позову в обраний позивачем спосіб може призвести до утруднення виконання рішення суду в майбутньому у випадку відчуження спірного нерухомого майна.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 лютого 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно оцінив докази, надані сторонами, та надав їм належну правову оцінку, ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у червні 2019 року, ОСОБА_2 , від імені якої діяла представник - адвокат Козій Д. О., посилаючись на порушення судами першої й апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року скасувати й ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у червні 2019 року, ОСОБА_2 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року скасувати й передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.

В обґрунтування касаційних скарг ОСОБА_2 , а також адвокат Козій Д. О., яка діє від її імені, посилаються на те, що суди дійшли помилкового висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки позов ОСОБА_1 є надуманим, безпідставним та спрямованим на рейдерське захоплення приватної власності відповідача, а вжиття заходів забезпечення позову в даному випадку порушує право ОСОБА_2 на мирне володіння майном.

Крім того, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову та вказуючи про вчинення ОСОБА_2 дій, спрямованих на відчуження спірного майна, ОСОБА_1 не надає, на думку заявниці, належних доказів на підтвердження своїх доводів.

Обґрунтовуючи касаційні скарги щодо скасування постанови апеляційного суду, заявник та представник заявника вказували, що автоматичний розподіл справи в Київському апеляційному суді вчинено о 18 годині 02 хвилини 53 секунди, тобто поза межами робочого часу, що є порушенням процедури розподілу справ, визначеному ЦПК України.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У серпні та у вересні 2019 року до Верховного Суду надійшли відзиви ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2 , а також на касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану від її імені представником - адвокатом Козій Д. О., в яких заявник просить касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Мотивуючи відзиви, заявник зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо задоволення заяви про забезпечення позову, погодившись з його доводами про те, що існує реальна загроза відчуження спірного нерухомого майна, що істотно ускладнить або взагалі унеможливить виконання рішення у справі за його позовом.

Посилання ОСОБА_2 та її представника - адвоката Козій Д. О., на те, що апеляційним судом допущено грубе порушення вимог ЦПК України, оскільки розподіл справи в апеляційному суді вчинено поза межами робочого часу, а саме: о 18 годині 02 хвилини 53 секунди, тобто майже через три хвилини після закінчення робочого дня заявник вважає надмірним формалізмом та намаганням скасувати законне й обґрунтоване судове рішення з одних лише формальних підстав.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , поданої від її імені представником - адвокатом Козій Д. О., на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року й витребувано цивільну справу № 753/3040/19-ц з Дарницького районного суду м. Києва.

Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що у провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання за ним права спільної сумісної власності на приміщення АДРЕСА_1 та визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за відповідачем, який обґрунтовано тим, що спірне нежитлове приміщення розташоване на технічному поверсі будинку над квартирою позивача та містить інженерні комунікації, а отже, має належати співвласникам багатоквартирного будинку на праві спільної сумісної власності, як приміщення загального користування.

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно - нежитлове приміщення АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вимог заяви позивач посилається на те, що незабезпечення позову в обраний спосіб може призвести до утруднення виконання рішення суду в майбутньому, оскільки відповідач має намір та можливість відчужити відповідне нерухоме майно.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційних скарг ОСОБА_2 , поданої від її імені представником - адвокатом Козій Д. О., на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року, а також ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційних скарг ОСОБА_2 , поданої від її імені представником - адвокатом Козій Д. О., та ОСОБА_2 , а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги).

Відповідно до частин 1-2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу, у редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги), позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги), заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Задовольняючи вимоги заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що незабезпечення позову в обраний позивачем спосіб може призвести до утруднення виконання рішення суду в майбутньому.

Так, нерухоме майно, на яке судом накладено арешт, є безпосереднім предметом спору між позивачем і відповідачем та у випадку відчуження зазначеного нерухомого майна виконання можливого рішення суду про задоволення позову може бути істотно ускладнено.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх законними й обґрунтованими.

Доводи касаційних скарг про безпідставність позовних вимог судом касаційної інстанції до уваги не беруться, оскільки під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження суду під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Доводи касаційних скарг про те, що оскаржувана ухвала порушує право відповідача на мирне володіння належним їй майном також не приймається касаційним судом, оскільки вжиті заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, діють до набрання рішенням суду по даній справі законної сили та спрямовані виключно на забезпечення можливості виконання такого рішення у майбутньому. При цьому відповідач жодним чином не обмежена у праві користування та володіння належним їй нерухомим майном, оскільки застосовані судом обмеження стосуються виключно права розпорядження (відчуження) нерухомого майна, яке є предметом даного спору.

Посилання у касаційних скаргах на порушення процедури розподілу справи в апеляційному суді, яке полягало у розподілі справи майже через три хвилини після закінчення робочого дня, також не може бути підставою для скасування законної й обґрунтованої постанови апеляційного суду, зокрема й з підстав недопущення надмірного формалізму у судовому процесі.

Інші доводи, наведені у касаційних скаргах, зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду щодо тлумачення норм процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судів попередніх інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду прийняті з дотриманням вимог процесуального права та не можуть бути скасовані з підстав, викладених у касаційних скаргах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийС. Ю. Бурлаков

Судді:В. М. Коротун

М. Є. Червинська