ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/353/20Головуючий по 1 інстанції

Справа №703/2525/17 Категорія: 304080000 Прилуцький В. О.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       03 березня 2020 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар: Попова М.В.

учасники справи:

позивач  – Приватне акціонерне  товариство  «Страхова компанія «Українська страхова група», 

відповідач – ОСОБА_1 ,

третя особа – Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Скайд»,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу   ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від  3 грудня 2019 року у складі судді Прилуцького  В.О.,

                                                       в с т а н о в и в :

У  серпні  2017 року ПАТ «СК «Українська страхова група» звернулося до суду з позовом до  ОСОБА_1 про  відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок  дорожньо – транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10 листопада 2016 року в   м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Lexus IS», державний номерний знак  НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «MAN», державний номерний знак  НОМЕР_2   під керуванням  ОСОБА_1 , в результаті чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Факт скоєння  ДТП  підтверджується довідкою  про дорожньо – транспортну пригоду  № НОМЕР_3 .

Автомобіль «Lexus IS», державний номерний знак  НОМЕР_1 , на момент ДТП був застрахований у ПАТ «СК «Українська страхова група», відповідно до  Договору  добровільного страхування  № 26-5002-16-00001 від 30 березня 2016 року.

11 листопада 2016 року страхувальник звернувся  до ПАТ «СК «Українська страхова група» із заявою  про настання  страхового  випадку та виплату  страхового відшкодування, надавши всі необхідні документи.

Позивач, як страховик потерпілої в ДТП особи,  на вимогу виконання умов Договору  страхування, на підставі рахунку – фактури від 21 листопада 2016 року, ремонтної калькуляції  від 21 листопада 2016 року, страхового акту  від 22 листопада 2016 року  та розрахунку до нього, здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 69463, 35 грн., внаслідок чого вважає, що до нього перейшло, в порядку  ст. 993 ЦК України, право вимоги до винної у ДТП особи.

23 лютого 2018 року, уточнивши  свої позовні вимоги, позивач просив  стягнути з ОСОБА_1   на користь ПАТ  «СК «Українська страхова група» суму страхового відшкодування  у розмірі 69 463,35 грн.  та стягнути понесені  судові  витрати.

Ухвалою  Смілянського міськрайонного суду Черкаської області  від 10 грудня 2018 року  залучено до участі  у справі  в якості третьої особи  ПАТ «Страхова компанія» «Скайд» (т.1 а.с. 164).

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 3 грудня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» завдану шкоду внаслідок дорожньо транспортної пригоди в сумі 69463,35 грн. та судові витрати в сумі 1600 грн., а всього 71063 грн. 35 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як особи, яка керувала транспортним засобом MAN F200 не була застрахована у встановленому законом порядку. З виплатою позивачем страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до завдавача шкоди в деліктному зобов`язанні в межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди, в порядку суброгації. До позивача перейшло право регресної вимоги до відповідача, у з в`язку з чим  вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми відшкодування.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на  те, що рішення є незаконним,  висновки суду не відповідають обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити  в задоволенні  позовних вимог. 

В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що  відсутність  у нього  оригіналів полісів  страхування пояснюється  продажем автомобіля  новому власникові, якому були передані  вказані  оригінали полісів. Відсутність в централізованій базі даних МТСБУ  відомостей про  чинність договорів  обов`язкового страхування  цивільно – правової відповідальності  не може бути беззаперечним  доказом того, що в момент ДТП цивільно – правова відповідальність  водія  не була  застрахована, якщо  наповнення такої бази  залежить виключно  від сумлінного  ставлення  страховика  до виконання  свого  обов`язку.

Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Заслухавши відповідача та його представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до залишення без задоволення,  виходячи із наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що 10 листопада 2016 року в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Lexus IS», державний номерний знак  НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «MAN», державний номерний знак  НОМЕР_2   під керуванням  ОСОБА_1 , в результаті чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Факт скоєння  ДТП  підтверджується довідкою  про дорожньо – транспортну пригоду  № НОМЕР_3 (т.1. а.с.6).

Відповідно до постанови  Святошинського районного суду м.Києва від 21 грудня 2016 року  ОСОБА_1   визнано винним у вчиненні  адміністративного  правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП  та накладено  адміністративне стягнення  у виді  штрафу в розмірі  20 неоподаткованих  мінімумів доходів  громадян, що становить  340,00 грн. (т.1 а.с.14).

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Як вбачається з  матеріалів справи, між  ОСОБА_2 та ПАТ «СК «Українська страхова група» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 26-5002-16-00001 від 30 березня 2016 року, об`єктом страхування є автомобіль «Lexus IS», державний номерний знак  НОМЕР_1 . Строк дії договору -  до 30 березня 2017 року (т.1 а.с.7).

11 листопада 2016 року страхувальник – ОСОБА_2 звернувся до  ПАТ «СК «Українська страхова група» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, що підтверджується копією вказаної заяви (т.1 а.с.4).

11 листопада 2016 року ПАТ «СК «Українська страхова група» складено  акт огляду  пошкодженого транспортного засобу «Lexus IS», державний номерний знак  НОМЕР_1 (т.1 а.с.5).

22 листопада 2016 року ПАТ «СК «Українська страхова група» складено страховий акт № ДККА-53756  відповідно до якого  розмір страхового відшкодування становить  69 463,35 грн. (т.1. а.с. 11).

Відповідно до  розрахунку суми  страхового відшкодування  від 22 листопада 2016 року,  сума страхового відшкодування становить – 69 463,35 грн. в яку входить фактично сплачений  страховий платіж за період, в якому  настав страховий випадок в розмірі 7 182,00 грн. (т.1. а.с. 11 зворот).

Згідно довідки від 27 липня 2017 року № ДККА-53756  ПАТ «СК «Українська страхова група» підтвердила  той факт, що  першу частину  платежу  в розмірі 7 182,00 грн. по страховому відшкодуванню страхувальнику ОСОБА_2 було зараховано в розрахунок  несплаченої частини  страхового  платежу (т.1 а.с.12).

Відповідно до  платіжного доручення № 21790 від 22 листопада 2016 року  ПАТ «СК «Українська страхова група» перерахувала  ТОВ «Автосиметрія»  кошти в сумі  62 281,35 грн., із зазначенням призначення платежу: страхове відшкодування за договором  № 26-5002-16-00001 від 30 березня 2016 року, стр. акт № ДККА-53756 Мартиненко ОСОБА_3 О. (т.1 а.с.13).

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Враховуючи вищевикладене, на виконання умов договору страхування у відповідності з довідкою ТОВ «СК «Українська страхова група» № ДККА-53756 від 27 липня 2017 року (а.с.12 Т.1) та платіжним дорученням № 21790 від 22 листопада 2016 року (а.с.13 Т. 1) страхова компанія 7182 грн. по страховому відшкодуванню ОСОБА_2 зарахувала в рахунок несплаченої частини страхового платежу. Інша частина позивачем була перерахована на рахунок ТОВ «Автосиметрія», яке здійснювало відновлювальний ремонт автомобіля «Лексус».

Відповідно до статті 993 ЦК України  до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Також, відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто, після виплати страхового відшкодування до ПАТ «СК  «Українська страхова група» перейшло право регресної вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Таким чином, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок з відшкодування шкоди не виконала.

Згідно зі ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 1 ч.2  ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідач ОСОБА_1 вказував на те, що він не визнає даний позов, оскільки  цивільна відповідальність була застрахована у ПАТ «СК «СКАЙД», власником транспортного засобу - «MAN», державний номерний знак  НОМЕР_2 , ОСОБА_4 з 7 травня  2016 року  по 6 травня 2017 року, що підтверджується полісом, проте до даної страхової компанії ніхто не звертався. А винуватець ДТП  повинен  сплатити  лише різницю  між фактичним   розміром шкоди  та страховою виплатою , а не повну суму  спричиненої  шкоди.

Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції критично оцінюючи дані доводи ОСОБА_1   надав їм належну оцінку, виходячи із наступного.

ОСОБА_1 було надано копію  поліса № АІ/9682562 обов`язкового страхування  цивільно – правової відповідальності  власників наземних транспортних засобів від 6 травня 2016 року, з якого вбачається, що  страхувальником  ОСОБА_4 було застраховано транспортний засіб - «MAN», державний номерний знак  НОМЕР_2 , строк дії з  7 травня 2016 року  до 6 травня 2017 року (т.1 а.с.61).

Також,  надано копію поліса  № АІ /9682568 обов`язкового страхування  цивільно – правової відповідальності  власників наземних транспортних засобів від 6 травня 2016 року, з якого вбачається, що  страхувальником  ОСОБА_4 було застраховано  LAG 0-3-39L, рік випуску 1996 року, строк дії з  7 травня 2016 року  до 6 травня 2017 року (т.1 а.с.62).

Проте, з  довідки  сформованої в січні 2018 року вбачається, що  поліс № АІ /9682568 має статус – не дійсний,  страхова компанія  ПАТ «СК «СКАЙД»  позбавлена права  укладати  договори страхування  ОСЦПВВНТЗ з 31 травня  2016 року (т.1 а.с.65).

Також,  з електронного реєстру  вбачається, що поліс № АІ/9682562 в реєстрі не знайдено та вказано, що  страхова компанія  ПАТ «СК «СКАЙД»  позбавлена права  укладати  договори страхування  ОСЦПВВНТЗ з 31 травня  2016 року (т.1 а.с. 228, т.2 а.с.20).

З роздруківки з електронної бази вбачається, що  поліс на транспортний засіб               НОМЕР_4 не знайдено (т.2 а.с.21).

З листа  МТСБУ  від 10 січня 2020 року № 4.3-03/578 вбачається, що  оригінали  бланків  полісів  з номерами  АІ /9682568, АІ/9682562 були надані  ПАТ «СК «СКАЙД» 17 березня  2016 року. Згідно  з наявної інформації в Централізованій базі даних МТСБУ, поліси  обов`язкового страхування  цивільно -  правової відповідальності  власників  наземних транспортних засобів АІ /9682568, АІ/9682562 обліковуються як невикористані. Відповідно до  ст. 11 Закону України «Про обов`язкове страхування  цивільно - правової відповідальності  власників наземних транспортних  засобів», страховик несе відповідальність  за невнесення  інформації  про укладені договори обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності  власників наземних транспортних  засобів до централізованої бази  даних  МТСБУ (т.2 а.с. 45).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення прийшов до обґрунтованого та вмотивованого висновку, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як особи, яка керувала транспортним засобом MAN F200 не була застрахована у встановленому законом порядку, оскільки дані доводи не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також,  суд при постановленні оскаржуваного рішення,  вірно  взяв до уваги постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18.

Колегія суддів не приймає доводи скаржника, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції стосовно того, що  відсутність  у ОСОБА_1 оригіналів полісів  страхування пояснюється  продажем автомобіля  новому власникові, якому були передані  вказані  оригінали полісів.

Також, колегія вважає  безпідставними доводи скаржника стосовно того, що  відсутність  в централізованій базі даних  МТСБУ  відомостей про  чинність договорів  обов`язкового страхування  цивільно – правової відповідальності  не може бути беззаперечним  доказом того, що в момент ДТП цивільно – правова відповідальність  водія  не була  застрахована, якщо  наповнення такої бази  залежить виключно  від сумлінного  ставлення  страховика  до виконання  свого  обов`язку. Скаржником не надано належних та допустимих доказів того, що  в момент вчинення ДТП  транспортний засіб «MAN», державний номерний знак            НОМЕР_2 .  був  застрахований, як того вимагає законодавство. Також, відсутні відомості  того, що  у зв`язку з діями страховика, а саме  невнесення відомостей  до реєстру стало причиною  відсутності відомостей   про наявність  договорів страхування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги  не дають підстав вважати, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим й таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, прийняте з порушенням  норм  матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту  1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обгрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки їх доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, -

                                                        п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 3 грудня 2019 року  у даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.  

Повний текст постанови складено 4 березня2020 року.

           Судді:                                                                                                      Н. І. Гончар

                                                                                                                           Ю. В. Сіренко

                                                                                                                            Т. Л. Фетісова: