Єдиний унікальний номер 219/5737/18

Номер провадження 22-ц/804/308/20        

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М         УК Р А Ї Н И

05 березня 2020 року                                                                                                  м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Будулуци М.С.

суддів: Кішкіної І.В., Космачевської Т.В.

                                     за участю секретаря Сергєєвої К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 30 жовтня 2019 року в цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Бахмут-Вода» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за спожиті послуги з водопостачання (справа № 219/5737/18, головуючий суддя Дубовик Р.Є., повний текст рішення складено 04 листопада 2019 року в місті Бахмут Донецької області),-

В С Т А Н О В И В:

04 червня 2018 року КП «Бахмут-Вода» звернулось до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з зазначеним позовом, посилаючись на те, що останні несвоєчасно та не в повному обсязі сплачували вартість наданих послуг, у зв`язку з чим за період з 01 лютого 2015 року по 30 квітня 2018 року у них утворилась заборгованість за послуги з водопостачання в розмірі 4 813,50 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачів солідарно за вказаний період в розмірі 4 813,50 грн. та сплачений судовий збір в сумі 1 762,00 грн.

12 вересня 2018 року від відповідачів на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачі вказали, що вважають вимоги позивача щодо стягнення з них суми боргу за послуги з водопостачання та водовідведення за вказаний у позовній заяві період необґрунтованими та безпідставними з тих підстав, що їх померлий чоловік та батько - ОСОБА_3 , 1953 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , мав статус інваліда війни 2 групи, а тому на нього та членів його сім`ї поширювалася 100-процентна пільга щодо сплати комунальних послуг. Окрім цього, вони зазначили, що сума боргу, яка вказана позивачем, утворилася в період, який перевищує строк позовної давності. Також вказали, що розрахунок суми заборгованості, який пред`являє позивач, не відповідає дійсності, оскільки він вказаний без урахувань оплати з червня 2017 року, про що є відповідні квитанції. До того ж, відповідачі зауважили, що не відповідає дійсності кількість зареєстрованих осіб у квартирі, а саме в довідці, яка надана позивачем, зазначено, що в квартирі зареєстровано 4 особи, в той час як фактично там було зареєстровано троє осіб: відповідачі та нині померлий ОСОБА_3 . Також відповідачі вказали, що між ними та позивачем не було укладено письмового договору про надання відповідних послуг (а.с. 30 - 32).

У відповіді на відзив від 18 вересня 2018 року, яка надійшла до суду 20 вересня 2018 року, позивач зазначив, що 11 листопада 2015 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області було прийнято рішення про стягнення з відповідачів на користь позивача суми боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01 березня 2013 року по 31 травня 2015 року в розмірі 4 046 грн.75 коп., яке набрало законної сили 10 грудня 2015 року. Відповідачам нарахування здійснювалися у відповідності до затверджених у встановленому порядку норм та тарифів. 27 вересня 2016 року відповідачам був встановлений новий прилад обліку, а тому, до цього часу у підприємства не було правових підстав здійснювати з ними розрахунки за приладом обліку, який не пройшов державної повірки, не відповідав вимогам для засобів вимірювальною техніки та не був прийнятий до обліку підприємством. Що стосується пільг, які мав за життя ОСОБА_3 , то позивач вказав, що відповідно до діючого законодавства України до членів пільговика належать: дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти, неодружені повнолітні діти, визнані інвалідами з дитинства І та ІІ групи, або інвалідами І групи, особа, яка проживає з інвалідом І групи та доглядає за ним, за умови, що інвалід війни не перебуває у шлюбі, непрацездатні батьки, особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, який має право на пільги, та проживає разом з ним. Кількість зареєстрованих осіб була встановлена рішенням суду № 219/2232/15. Що стосується на посилання відповідачів про відсутність укладеного між ними та позивачем договору про надання послуг, зауважив, що між ним та відповідачами з 09 січня 2008 року встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на підставі відкритого особового рахунку. До того ж, відповідачі отримували послуги належної кількості та якості, не заявляли відмови від отримання комунальної послуги, тобто є фактичним споживачами питної води. Просив задовольнити позов у повному обсязі (а.с. 43- 45).

19 листопада 2018 року відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали пояснення на відповідь на відзив КП «Бахмут-Вода», з якого вбачається, що 10 жовтня 2018 року на адресу позивача відповідачами було направлено заяву з проханням здійснити перерахунок за водопостачання та водовідведення у кількості двох чоловік. Згідно з відповіддю КП «Бахмут-Вода» встановлено, що голова ОСМД, де проживають відповідачі, надала довідку від 17.07.2015 року, де зазначено 4 зареєстровані особи, до того ж, як вказують відповідачі, у даній довідці відсутні дати реєстрації цих осіб, просять вважати вказану довідку недопустимим доказом, що в сою чергу, потягло, на думку відповідачів, незаконне утримання попередньої суми боргу за рішенням суду з заробітної плати ОСОБА_4 у сумі 1 018 грн. 82 коп. Просили взяти до уваги вищевказані доводи та зобов`язати позивача зробити перерахунок заборгованості з урахуванням наведених доводів і аргументів (а.с. 67 – 69).

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 30 жовтня 2019 року позов Комунального підприємства «Бахмут-Вода» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за спожиті послуги з водопостачання задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Бахмут-Вода» суму боргу за спожиті послуги з водопостачання за період з 01 червня 2015 року по 25 червня 2017 року в розмірі 3 382 грн. 78 коп.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь комунального підприємства «Бахмут-Вода» суму боргу за спожиті послуги з водопостачання за період з 25 червня 2017 року по 30 квітня 2018 року в розмірі 841 грн. 05 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Бахмут-Вода» (код ЕДРПОУ 35298787) судовий збір у розмірі 1 392 грн. 24 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Бахмут-Вода» (код ЕДРПОУ 35298787) судовий збір у розмірі 153 грн. 91 коп.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовлено.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 03 лютого 2020 року виправлена описка в мотивувальній частині рішенні суду стосовно боргу за період з 01 лютого 2015 року по 31 травня 2015 року в розмірі 589 грн. 67 коп., відносно якої спливли строки позовної давності і у стягненні якої відмовлено, та суми боргу яка підлягає стягненню з відповідачів за період з 01 червня 2015 по 30 квітня 2018 року в розмірі 4 223 грн. 23 коп.

Із вказаним судовим рішенням не погодилась відповідач ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм права, просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначила, що суд при розгляді справи не взяв до уваги, що позивачеві за період з 01 червня 2015 року по 25 червня 2017 року була проведена компенсація через управління соціального захисту населення, так як її мати та батько користувалися пільгами у розмірі 100 %, а тому, з щомісячних сум, які нараховувалися за цей період часу, позивач повинен був відокремити 1/3 частину з щомісячної суми (оскільки на неї не розповсюджувалася пільга, як члена сім`ї) і тільки ця сума повинна була бути з неї стягнута, а на залишену суму розповсюджувалася пільга у розмірі 100 %, яку компенсувало управління праці та соціального захисту населення в місті Бахмуті. Ці обставини суд не перевірив, хоча вона, як відповідач, на них наполягала.

Також суд не взяв до уваги і не врахував при підрахунку суми заборгованості, яка стягувалася після ІНФОРМАЦІЯ_2 2017 року (після смерті батька, як пільговика) з неї та її матері - ОСОБА_2 те, що вона сплачувала грошові кошти за використання послуг з водопостачання, і ці документи були надані суду.

Суд проігнорував ті обставини, що до смерті батька ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в квартирі були зареєстровані 3 особи, а після його смерті і зняття його з реєстрації – 2 особи. Довідка про зареєстрованих осіб в квартирі з її боку була долучена до матеріалів справи. Натомість суд вказав, що ці обставини (реєстрація неповнолітньої дитини) встановлена рішенням суду від 11 листопада 2015 року по справі № 219/2232/15-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду донецької області від 10 грудня 2015 року. Тим рішенням встановлено тільки ті обставини, що дитина зареєстрована в цій квартирі саме на період часу з 01 лютого 2015 року по 30 квітня 2018 року.

Суд вирішив спір на припущеннях та не врахував документи, які надані сторонами та містяться в матеріалах справи. В матеріалах справи відсутні будь-які відомості стосовно реєстрації неповнолітньої дитини в квартирі АДРЕСА_1 . Суд мав взяти до увагу довідку, надану представником ОСББ, та нарахувати за період з 01 червня 2015 року по 31 травня 2017 року на 3 осіб, за період часу з 01 червня 2017 року по 30 листопада 2017 року та з 01 грудня 2017 року по 30 квітня 2018 року – на 2 осіб.

При прийнятті рішення про стягнення судового збору суд не врахував, що вона надала посвідчення учасника бойових дій та, згідно з п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», має бути звільнена від сплати судового збору (а.с. 142).

У відзиву на апеляційну скаргу директор Комунального підприємства «Бахмут - Вода» зазначив, що апеляційна скарга є безпідставною та не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Рішення суду першої інстанції є цілком законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права і скасуванню не підлягає. Відповідні зміни щодо складу сім`ї до особового рахунку позивачем вносились своєчасно, відповідно до документів, що надавалися споживачем до комунальної служби. Судом першої інстанції ретельно та всебічно досліджені належні та допустимі докази, що надані сторонами по справі відносно спірних правовідносин. Судом досліджено та перевірено обґрунтованість здійснених нарахувань підприємством питного водопостачання,та нарахування, що здійснені з 27 вересня 2016 року за показниками приладу обліку холодної води. Враховуючи наведене, суд першої інстанції правомірно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив справедливе і законне рішення (а.с. 152- 153).

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , наполягали на її задоволенні, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача - КП «Бахмут-Вода» в судове засідання не з`явився, але про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, та додатково прислав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій просив залишити оскаржуване рішення без змін (а.с. 210).

Апеляційний суд вважав можливим розглянути справу за відсутністю представника позивача, оскільки, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

За приписами ч.ч. 1 - 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі. Суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено і це підтвердили в суді відповідачі, що згідно довідки (а.с. 9) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 з 07 серпня 2009 року та 10 квітня 2002 року відповідно.

Згідно з особовим рахунком № 20397, заборгованість за послуги з водопостачання (водовідведення) за період з 01 лютого 2015 року по 30 квітня 2015 року з урахуванням рішень Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 грудня 2013 року та від 11 листопада 2015 року становить 4 813 грн. 50 коп.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Обов`язок відповідачів сплатити борг за надані послуги ґрунтується на вимогах ст. ст. 11 ч. 3, 322, 509, 526 ЦК України та нормах Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин).

Правовідносини між сторонами також регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року (далі-Правила).

Положеннями статей 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг (в редакції від 24 червня 2014 року № 1875-ІV).

Обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом (ст. 20, ч. 3, п. 1 Закону), а обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором (ст. 21, ч. 2, п. п. 1, 3 Закону).

Відповідно до ст. 19 ч. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, а відповідно до частин 1-3 ст. 32 зазначеного Закону, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно, відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. ст. 20, ч. 3, п. 5; ст. 32, ч. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Судом першої інстанції було перевірено, що сума за водопостачання та водовідведення нараховувалася відповідно діючих тарифів, наданих позивачем та не оспорених відповідачами.

Договір про надання послуг між сторонами не укладався. Водночас, відсутність відповідного договору не є підставою для звільнення від оплати наданих послуг з водопостачання, оскільки згідно зі ст. 11 ЦПК України цивільні права та обов`язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов`язки, і такою дією є надання послуг та їх отримання відповідачем.

Відповідачі від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлялися, однак їх не оплачували в повному обсязі та не подали належних та допустимих доказів того, що вони не користувалися послугами з водопостачання та водовідведення за вказаний період, напроти, вони не оспорювали факт користування цими послугами згідно лічильника, який було встановлено 27 вересня 2016 року.

Відповідно до вимог ст. ст. 322, 360 ЦК України, власник (співвласник) зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 156 ЖК України, члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім`ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.

До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу. За змістом якої повнолітні члени сім`ї власника оплачують комунальні послуги, за встановленими тарифами.

Згідно зі ст. 160 ЖК України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

На підставі викладеного, суд  першої інстанції дійшов висновку, що відповідачі мають зобов`язання перед позивачем по оплаті комунальних платежів і зазначений факт ними не спростовано.

Аналізуючи встановлені судом обставини й наведені вимоги Закону, суд першої інстанції погодився з доводами позивача про доведеність факту надання позивачем КП «Бахмут-Вода» відповідачам послуг з водопостачання (водовідведення), а заперечення відповідачів з цього факту вважає безпідставними.

Як встановлено в судовому засіданні і не оспорюється сторонами по справі, ОСОБА_5 - чоловік та батько відповідачів, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , мав статус інваліда війни 2 групи.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються пільги, зокрема, 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на ОСОБА_2 , як на члена сім`ї ОСОБА_3 , також поширюється дія вказаного Закону.

У судовому засіданні також встановлено, що відносно частини позовних вимог спливли строки позовної давності, а саме відносно вимог про відшкодування боргу за період з 01 лютого 2015 року по 31 травня 2015 року. Сума боргу за цей період складає 589,67 грн.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 267 ч. 4 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення боргу за період з 01 лютого 2015 року по 31 травня 2015 року в сумі 589,67 грн. слід відмовити, в зв`язку зі спливом позовної давності, враховуючи, що позивач звернувся з позовом до суду 04 червня 2018 року.

У межах строку позовної давності стягненню підлягає сума боргу, яка складає 4 223 грн. 83 коп.

Отже, суд дійшов висновку, що з відповідачів за період з 01 червня 2015 року по 30 квітня 2018 року на користь позивача необхідно стягнути суму заборгованості за спожиті послуги з водопостачання (водовідведення) в розмірі 4 223 грн. 89 коп.

При цьому, з відповідачки ОСОБА_1 за період з 01 червня 2015 року по 25 червня 2017 року слід стягнути суму боргу в розмірі 3 382 грн. 78 коп., оскільки на той час на ОСОБА_2 , як на члена сім`ї ОСОБА_3 , поширювалася 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». А з 25 червня 2017 року по 30 квітня 2018 року суму боргу в розмірі 841 грн. 05 коп. слід стягнути з відповідачів на користь позивача в солідарному порядку.

При цьому, суд першої інстанції не взяв до уваги заперечення з боку відповідачів стосовно того, що 100-процентна пільга щодо сплати комунальних послуг, яку мав за життя чоловік та батько відповідачів ОСОБА_3 , поширюється на повнолітню відповідачку ОСОБА_1 та її малолітню дитину, оскільки вказані пільги протягом спірного періоду часу були враховані КП «Бахмут-Вода» та надавалися відповідачам з урахуванням положень ч. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України.

Таким чином, повнолітня відповідач ОСОБА_1 , а також її малолітня дитина, до членів сім`ї пільговика не відносяться, а на відповідача ОСОБА_2 така пільга поширювалась.

Також суд не взяв до уваги заперечення з боку відповідачів щодо невідповідності здійснених позивачем нарахувань фактичному складу сім`ї та їх твердження стосовно того, що малолітній син відповідачки ОСОБА_1 ніколи не був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 , оскільки вони спростовані дослідженими у судовому засіданні доказами у справі.

Так, факт реєстрації малолітнього сина відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_6 встановлений рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 листопада 2005 року (справа № 219/2232/15-ц), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 10 грудня 2015 року.

Крім того, судом встановлено, що згідно довідок про склад сім`ї відповідачів КП «Бахмут-Вода» правильно та обґрунтовано нараховувалась плата за послуги з водопостачання: на 4 осіб - в період з 01 червня 2015 року по 31 травня 2017 року; на 3 осіб - в період з 01 червня 2017 року по 30 листопада 2017 року; на 2 осіб - в період з 01 грудня 2017 року по 30 квітня 2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами, дав їм належну оцінку і обґрунтовано частково задовольнив заявлений позов.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та встановленим обставинам справи.

Апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін, з огляду на наступне.

За приписами ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.

Всупереч тверджень відповідача ОСОБА_1 , суд ухвалив рішення на підставі наявних у справі доказів, яким дав належну оцінку, правильно встановив фактичні обставини справи. При вирішенні справи суд застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та ухвалив рішення, яке в повній мірі відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 , що суд не взяв до уваги і не перевірив, що позивачеві за період з 01 червня 2015 року по 25 червня 2017 року була проведена компенсація через управління соціального захисту населення, так як її мати та батько користувалися пільгами у розмірі 100 %, а тому, з щомісячних сум, які нараховувалися за цей період часу, позивач повинен був відокремити 1/3 частину з щомісячної суми (оскільки на неї не розповсюджувалася пільга, як члена сім`ї) і тільки ця сума повинна була бути з неї стягнута, а на залишену суму розповсюджувалася пільга у розмірі 100 %, яку компенсувало управління праці та соціального захисту населення в місті Бахмуті апеляційний суд відхиляє, як безпідставні.

Так, відповідно до розрахунку позивача, плата за послуги з водопостачання за період з 01 червня 2015 року по 31 травня 2017 року нараховувалась на 4 осіб, з 01 червня 2017 року по 30 листопада 2017 року – на 3 осіб, а за період з 01 грудня 2017 року по 30 квітня 2018 року – на 2 осіб, згідно особового рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 ( а.с. 92- 100, 123).

Згідно довідки, підписаною головою та паспортистом ОСББ «Ювілейна, 53» від 17 липня 2015 року, в складі сім`ї Гончарова П ОСОБА_7 В ОСОБА_7 перебувало 4 особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , донька – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та онук ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Розрахунок заборгованості відповідачем здійснено з урахуванням кількості осіб за особовим рахунком № НОМЕР_1 на підставі внесених до нього змін.

Відповідач ОСОБА_1 не спростувала даних особового рахунку № НОМЕР_1 , за яким проводилось нарахування за послуги з водопостачання.

Окрім цього, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 1/3 частка квартири належить, окрім відповідачу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), неповнолітньому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який є сином відповідача ОСОБА_1 , за якого батьки мають сплачувати витрати за послуги з водопостачання (а.с. 198 - 199).

Розрахунки відповідача стосовно заборгованості за послуги з водопостачання ретельно перевірив суд першої інстанції і свої висновки повно виклав у рішенні суду.

Інші доводи скарги правильних висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів по справі, яким суд надав належну оцінку.

Що ж стосується твердження апелянта про звільнення її від сплати судового збору, то підстав для її звільнення від сплати не вбачається, оскільки статус учасника бойових дій ОСОБА_1 отримала в червні 2018 року, а заборгованість за послуги з водопостачання стягнута за період, коли вона не мала такого статусу.

Отже суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги, обґрунтовано, відповідно до положень цивільного законодавства, стягнув вказану заборгованість в межах строку позовної давності. Судом було враховано, що відповідач підтвердив факт отримання вказаної послуги.

Висновки суду відповідачем не спростовані.

Висновок суду ґрунтується на доказах, які повно, всебічно і об`єктивно перевірені в судовому засіданні і законні.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, призвело  або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовано усі обставини по справі, забрані доказам судом дана належна оцінка і суд обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не має.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що відповідно до приписів ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 30 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 05 березня 2020 року.

Головуючий                                                                                     М.С.Будулуца

Судді:                                                                                                І.В.Кішкіна    

                                                                                                     Т.В.Космачевська