Справа 2-937/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

26 березня 2010 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі :

                 головуючого -судді        Вікторова В.В.,

                 при секретарі                 Сластіновій Я.О.                

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Харкові ради, ОСОБА_4 про припинення права власності на частку нерухомого майна, що належить на праві спільної сумісної власності, -

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2009 року ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду з позовною заявою до відповідача, в якій просила припинити право власності ОСОБА_2 на 1/5 частини спільної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та анулювати її реєстрацію за даною адресою.

В обґрунтуванні позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що 13.12.2006 року вона приватизувала спірну квартиру, в приватизації якої брали також участь її чоловік, ОСОБА_5, син, ОСОБА_6, дочка, ОСОБА_2 та онук, ОСОБА_3 На кожного з них було оформлено право власності в рівних долях – по 1/5 частині квартири. Відповідачка на момент приватизації в квартирі не проживала, комунальні послуги не сплачувала, хоча і була в ній прописана, у зв'язку з чим, на думку ОСОБА_7, відповідач фактично втратила право власності на спірну квартиру. Враховуючи, що чоловік позивачки помер, вона проживає разом з сином-інвалідом та онуком, котрі не мають власних коштів існування, отримує малу пенсію, позивач вважає необхідним припинити право власності ОСОБА_2 на 1/5 частини спірної квартири, яка являється спільною сумісною власністю.

Судом до участі у справі у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог були злучені ОСОБА_3, Орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Харкові ради та ОСОБА_4.

У судовому засіданні позивач відмовилася від позовних вимог відносно зняття відповідача з реєстрації в спірній квартирі. В частині припинення права відповідача на 1/5 частини спірної квартири, яка являється спільною сумісною власністю, позовні вимоги залишені без змін.

Позивач уточнені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги визнала у повному обсязі та пояснила, що в спірній квартирі не проживає більше двадцяти років, її син, ОСОБА_3, проживає разом з її матір'ю, ОСОБА_1, допомогу матері вона надавати не може, оскільки знаходиться у тяжкому матеріальному становищі.

     Третя особа ОСОБА_3 до судового засідання не з’явився, надав довіреність на ведення справи в його інтересах на ім’я ОСОБА_1

Представник третьої особи ОСОБА_4- ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, пояснивши, що ОСОБА_1 знає про борги своєї дочки, ОСОБА_2 1 жовтня 2008 року позивачка дала доручення на розпорядження усім своїм майном ОСОБА_2, яка використала цю довіреність та документи на автомобіль у якості застави для отримання у ОСОБА_9 восьми тисяч доларів США, а потім ще п'яти тисяч доларів – у ОСОБА_10 У зв'язку з тим, що вищевказані документи знаходяться у останнього, ОСОБА_1Є, щоб уникнути повернення боргу, подала цей позов до суду.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Ленінської районної у м. Харкові ради у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення уточнених позовних вимог.

Відповідно п. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухваляє рішення про задоволення позову

        Суд, вислухавши пояснення і доводи сторін, пояснення представників третіх осіб, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

 Згідно свідоцтва про право власності на житло від 22.09.2006 року № 4-06-276191, виданого управлінням комунального майна та приватизації, а також довідки з комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 4).

Зазначена квартира розташована на першому поверсі двоповерхового будинку та складається з трьох кімнат житловою площею 46,8 кв.м., кухні площею 9,7 кв. м., вбиральні 1 кв. м., коридору 4,2 кв. м., квартира обладнана балконом 4,5 кв. м., що підтверджується технічним паспортом (а.с. 5-6).

Посилання ОСОБА_7 на ті обставини, що право власності на ОСОБА_2 було оформлено формально, оскільки на момент оформлення приватизації квартири вона в ній не проживала,  є безпідставне.

Так, відповідно до довідки про склад сім’ї № 46 від 11.04.1997 року наданої Житлово-експлуатаційною дільницею № 46, а також наданих позивачкою суду актів та довідок, вбачається, що ОСОБА_2 з 1994 року у спірній квартирі не мешкає, але на момент оформлення приватизації була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що не оспорювалось сторонами у судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім ’ ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов ’ язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Згідно п.21 Положення «Про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян», затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству N 56 від15.09.1992 року у довідці вказуються члени сім’ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.

Таким чином, право власності відповідача було оформлено відповідно до закону.

До того ж ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_2 відмовляється оплачувати комунальні послуги та з урахуванням її тяжкого матеріального становища вона вимушена була звернутися до суду з позовом до відповідача про припинення права власності ОСОБА_2 на 1/5 частини спірної квартири.

25.02.2009 року відповідачка була знята з реєстрації у спірній квартирі і на даний момент ніде не зареєстрована, що підтверджується копією паспорта ОСОБА_2, виданого Ленінським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 21.11.2001 року (а.с. 31).

Син позивачки, ОСОБА_6, згідно довідки № 107284 17.04.1984 року був визнаний інвалідом дитинства, а 29.10.1986 року за рішенням народного суду Ленінського району м. Харкова його було визнано недієздатним (а.с. 8-9).

Крім того, разом з позивачкою проживає та є співвласником спірної квартири її онук, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Чоловік позивачки, ОСОБА_5, 4.06.2009 року помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ВЛ № 217942, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції (а.с. 7).

Допитана у судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_8. вказала, що ОСОБА_1 добре відомі борги її дочки, ОСОБА_2 На даний час проводяться виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа № 2-1052/09 від 06.07.2009 року, виданого Ленінським районним судом м. Харкова про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 у розмірі 62 677,06 гривень. Виконавчий документ боржник добровільно виконувати не хоче. Крім того, у відношенні ОСОБА_2 ПАТ КБ «ПриватБанком» ведеться претензійно-позовна робота відносно звернення стягнення  заборгованості у розмірі понад 95 000 гривень. 1 жовтня 2008 року позивачка дала доручення на розпорядження усім своїм майном ОСОБА_2, яка використала цю довіреність та документи на автомобіль у якості застави для отримання у ОСОБА_9 восьми тисяч доларів США, а потім ще п'яти тисяч доларів – у ОСОБА_10 У зв'язку з чим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 намагаються уникнути повернення боргу.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 01.12.2009 року за поданням державного виконавця Ленінського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_11 про визначення частки майна боржника у майні, яким володіє спільно з іншими особами ОСОБА_2 визначено 1/5 частини права власності на квартиру АДРЕСА_3 (а.с. 16).

Відповідно ст. 365 ЦПК України право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників якщо:

1.   частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2.   річ є неподільною;

3.   спільне володіння і користування майном є неможливим;

4.   таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Згідно вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що позивачка не надала жодного доказу, за наявності будь-якого з них можливе вирішення судом питання про припинення права на частку в спільному майні за вимогою інших співвласників. До того ж позивач не виконала вимогу закону щодо внесення вартості 1/5 частки майна на депозитний рахунок суду.

Згідно зі ст. 319 п.7 ЦК України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений  цього права чи обмежений у його здійсненні. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_7 в частині припинення права на частку у спільному майні є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 60, ЦПК України, ст. ст. 319-321, 365  ЦК України,  

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Харкові ради, ОСОБА_4 про припинення права власності на частку нерухомого майна, що належить на праві спільної сумісної власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням  після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею ії копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.  

                 Суддя                                       В.В.Вікторов