РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

м.Рівне, вул.Дубенська 25-Б, тел: (0362) 22-25-06

Справа № 2-а-723/11

Номер рядка звіту 70

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

               18 травня 2011 року

       Суддя Рівненського районного суду Рівненської області, як адміністративного суду, Сидоренко С.М., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за позовом ОСОБА_1 до про зобов`язання доплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано до суду адміністративний позов про зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії як “дитині війни”, посилаючись на ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Ухвалою суду від 19.04.2011 р.адміністративний позов було залишено без розгляду в частині вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу як “дитині війни”за періоди, що знаходяться поза межами шестимісячного строку, встановленого ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, а тому предметом спору, який вирішується судом на даний час є вимоги позивача, заявлені в межах шестимісячного строку, встановленого для звернення до суду за період з 13.10.2010 року по 18.05.2011 року.  

       Представник відповідача в судове засідання не з`явився, відповідач просить справу розглядати у відсутності його представника. Обґрунтування правових позицій відповідача викладені в поданих запереченнях на адміністративний позов, в яких відповідач вказав, що діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. В обґрунтування заперечень, посилаючись на ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”вказує, що зазначеній категорії осіб пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, але дана норма не передбачає яким саме органом і за рахунок яких коштів та в якому порядку здійснюється призначення та виплата. Посилаючись на ст. 28  Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом і для обчислення розміру підвищення до пенсій особам, які мають статус “Дитина війни”відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, не застосовується; фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України.

Крім того відповідач вказує, що за відсутності  нормативного акту, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус “Дитини війни”, та за відсутності нормативно-правового акту про відновлення дії Закону України “Про соціальний захист дітей війни”у редакції чинній до внесення змін, а тому встановлення розміру щомісячної соціальної допомоги до пенсії особам, які мають статус “Дитина війни”виходить за межі компетенції органів Пенсійного фонду України, одночасно вказуючи, що порядок обчислення підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії особам, що мають право на таке підвищення згідно із Законом України “Про соціальний захист “Дітей війни”залишився неврегульованим.

Відповідач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”встановлено, що “Дітям війни”до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться в таких розмірах: з 22 травня –48,10 грн.,  з 1 липня 48,20 грн., з 1 жовтня –49,80 грн.

Відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи,  суд вважає, що позов підлягає до задоволення.  

Задовольняючи вимоги позивача суд виходив з наступного.  

Згідно із статтею 1 Закону України “Про соціальний захист “Дітей війни”особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років є дитиною війни. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже є дитиною війни, що підтверджується паспортом позивача та відповідною відміткою в пенсійному посвідченні. Виходячи із цього, позивач належить до категорії громадян, які мають право на пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”№ 2195-ІV від 18.11.2004 р. дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.  

       Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що відсутня затверджена законодавством величина мінімальної пенсії за віком,  від якої має бути обраховано 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни, а мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст.28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом і не підлягає застосуванню для обчислення розміру підвищення до пенсій особам, які мають статус “дитина війни” відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, так як такі доводи підлягають спростованню з огляду на наведене нижче.   

Згідно з ч.3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.  Тому, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.  

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України “Про прожитковий мінімум”від 15 липня 1999 року №966-14 для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум.  З вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є основою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги  не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.  

Розмір прожиткового мінімуму у 2010 році для осіб, що втратили працездатність визначено статтею 52 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”. Так, прожитковий мінімум для вказаної категорії осіб становить: 695 грн. –у період з 01 січня 2010 р. по 31 березня 2010р., 706 грн. –у період з 01 квітня 2010 р. по 30 червня 2010 р., 709 грн. –у період з 01 липня 2010р. по 30 вересня 2010 р., 723 грн. –у період з 01 жовтня 2010 р. по 30 листопада 2010 р., 734 грн. –у період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року.  Розмір прожиткового мінімуму у 2011 році для осіб, що втратили працездатність визначено статтею 21 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”.У період з 1 січня 2011 року по 1 квітня 2011 прожитковий мінімум для вказаної категорії осіб становить 750 гривень.Отже, величиною мінімальної пенсії за віком,  від якої має бути обраховано 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни, є встановлений законом прожитковий мінімум.

Пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривень з 1 липня - 48,2 гривень та з 1 жовтня - 49,8 гривень. Однак, вказана постанова є підзаконним

нормативно-правовим актом, а відповідно до  ч.4 ст.9 КАС України у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.   

Відповідно до ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.   

Пунктом 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних завдань Пенсійного фонду України віднесено, зокрема,  забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У пункті 8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Тому, беручи до уваги те, що згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни”дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та зазначеної вище Постанови №1261, приходить до висновку, що саме органами Пенсійного фонду України позивачу мало проводитись нарахування та виплата підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв`язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не приймаються до уваги.  

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на те, що відсутній нормативно-правовий акт, який визначав би порядок реалізації ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Керуючись принципом верховенства права, суд з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни підвищення до пенсії, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої

політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки. 

Законом, який встановлює доплату до пенсії особам, які мають статус “дитина війни”, є

Закон України “Про соціальний захист дітей війни”.  Законами України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”та “Про державний бюджет на 2011 рік”дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”в 2010 та в 2011році не зупинено.  

Отже, відповідач у 2010 та 2011році повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”та провести позивачу відповідні нарахування та виплати з врахуванням фактично виплачених сум щомісячного підвищення до пенсії за 2010 та 2011рік.  

Таким чином, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу підвищення  пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за період  з 13.10.2010 року по 18.05.2011 рокує протиправною.  

Відповідно до ч.2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.   

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність своєї бездіяльності, яка полягає у невиплаті позивачу підвищення до пенсії за період  з 13.10.2010 року по 18.05.2011 рокуу розмірі встановленому ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.  

             Суд не стягує з відповідача судового збору, так як в силу п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації від сплати державного мита звільняються. Судові витрати по справі слід присудити позивачу з державного бюджету у відповідності до вимог частини 3 статті 94 КАС України, відповідно до задоволених вимог.  

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. ст.ст. 11, 70, 71, 94, 99, 162, 163, 1832, 256КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до про зобов`язання доплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі Рівненської області, щодо ненарахування (неповного нарахування) та невиплати (неповної виплати) позивачу щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Зобов`язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 13.10.2010 року по 18.05.2011 року на підставі положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, яка обчислюється відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”з врахуванням виплачених сум.  

Присудити з Державного бюджету України на користь позивача ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 3,40 грн.  

Постанова підлягає до негайного виконання.

       Постанова може бути оскаржена сторонами до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

       Суддя                                                                Сидоренко С.М.