АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-1576/2010 р.                 Головуючий у 1-й інстанції: Татарінов В.І.

Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

8 квітня 2010 р.                             м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:      Савченко О.В.,

суддів:                 Кочеткової І.В.,

                             Стрелець Л.Г.,

при секретарі      Мосіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на об’єкт нерухомості,

ВСТАНОВИЛА :

У жовтні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на об’єкт нерухомості.

Зазначав, що 11.12.2007 року уклав з відповідачем попередній договір купівлі-продажу нежилого приміщення, розташованого по АДРЕСА_1, за умовами якого сторони домовились в строк до 01 вересня 2009 року укласти правочин у встановленій законом формі. На виконання попереднього договору покупець передав ОСОБА_4 п’ятсот тисяч гривень в день його підписання.

Посилаючись на те, що нежиле приміщення фактично знаходиться в користуванні покупця, продавець не виконав взяті на себе зобов’язання за попереднім договором і відмовляється від нотаріального оформлення купівлі-продажу нерухомості, просив про задоволення позову на підставі ст.ст.328, 635,629 ЦК України.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2009 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на нежиле приміщення №107, загальною площею 60,8 кв.м., розташоване по вулиці Українській, будинок 42, міста Запоріжжя.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову у позові ПАТ «ПроКредитБанк» зазначає, що банк являється іпотекодержателем спірної нерухомості з 12 грудня 2007року, проте суд при вирішенні спору не притягнув його до участі у справі, хоча вирішував питання, в тому числі, про права і обов’язки апелянта.  

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно набув право власності на нерухомість за попереднім договором, який не припинений і являється обов’язковим для виконання сторонами, відповідач визнав факт укладання договору і отримання грошей від покупця.

Проте таких висновків суд дійшов з грубими порушеннями норм матеріального і процесуального права, а тому з ними не можна погодитись.

За змістом ст.ст.635, 657 ЦК України попередній договір – це договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку укласти основний договір у майбутньому на умовах, встановлених попереднім договором.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Договір купівлі-продажу нерухомості укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Частиною 3 ст.640 ЦК України встановлено, що договір щодо нерухомості являється укладеним після його нотаріального посвідчення з моменту державної реєстрації.

Встановлено, що 11 грудня 2007 року сторони підписали попередній договір купівлі-продажу нежилого приміщення (а.с.5).

Нотаріально договір не посвідчений.

12 грудня 2007 року відповідач ОСОБА_4 з метою забезпечення кредитного зобов’язання у розмірі 600 000 доларів США передала спірне нежиле приміщення у іпотеку ПАТ «ПроКредитБанк», про що був укладений в установленому законом порядку договір і накладена заборона відчуження зазначеного приміщення (а.с.39-42).

В цей же день до державного реєстру обтяжень внесений відповідний запис (а.с.33).

Зважаючи на те, що сторони не дотримались передбаченої законом нотаріальної форми посвідчення попереднього договору, основний договір не уклали,  в силу ст.ст.635, 640 ч.3 ЦК такий договір являється неукладеним, а тому ніяких прав і обов’язків за таким договором у сторін не виникає.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що за попереднім договором позивач набув право власності на об’єкт нерухомості не ґрунтується на вимогах закону і матеріалах справи, а тому оскаржуване рішення відповідно до ст. 307 ч.1 п. 5 ЦПК України підлягає скасуванню.

Вимоги апеляційної скарги про ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст.311 ч.1 п.4 ЦПК України після скасування судового рішення справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції,  якщо суд вирішив питання про права і обов’язки сторін, які не брали участі у справі.

Керуючись ст.ст.307, 311 п.4, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2009 року у цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :