КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 755/17957/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/4440/2020Головуючий у суді першої інстанції - Катющенко В.П. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2020 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Коцюрба О.П., Сержанюк А.С.,

секретар Шебуєв Д.А.,

за участю:

представника позивача Кроллау О.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дирекція будівництва щляхово-транспортних споруд м. Києва» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року про закриття провадження по цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» до ОСОБА_1 , третя особа: Київська міська рада про зобов`язання звільнити земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року позивач звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив зобов`язати відповідача звільнити земельну ділянку, що знаходиться на території, яка відведена КП «Дирекція будівництва щляхово-транспортних споруд м. Києва» для будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві після сплати відповідачу компенсації в розмірі ринкової оцінки майна та експертної оцінки земельної ділянки з поліпшенням на підставі висновку судової експертизи.

Позов обґрунтовувало тим, що відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішенням Київської міської ради від 28.12.2010 № 531/5343 «Про надання земельної ділянки комунальному підприємству «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» для будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві на території Русанівських садів у Дніпровському районі м. Києва» вищезазначеному комунальному підприємству надано в постійне користування вказана земельна ділянка та видано державний акт від 14.02.2011.

Згідно ст. 149 ЗК України, з метою створення умов для будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві 16.12.2005 Київською міською радою прийнято рішення № 607/3068 «Про винесення з траси будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві та лінії Київського метрополітену частини садових ділянок Русанівських та Воскресенських садів» зі змінами та доповненнями, на підставі якого позивачу доручено викупити земельні ділянки на вищезазначених територіях, які знаходяться у приватній власності громадян, з вирішенням майново-правових питань в повному обсязі відповідно до законодавства або забезпечити компенсацію громадянам, ділянки яких підлягають винесенню з траси будівництва.

Серед цього переліку зазначено земельну ділянку АДРЕСА_1 , яка входить до меж площі земель, яка відведена вищезазначеному КП та підпадає під межі будівництва. Зазначена земельна ділянка знаходиться на території садового товариства « Мічуринець » за адресою: АДРЕСА_2 , площею 596,88 м2 і перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 . Жодних прав на вказаній землі у відповідача не має (а.с. 2-5).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16.12.2019 провадження у справі закрито (а.с. 62-63).

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, питання прийняття позову передати на розгляд до того ж суду.

Зазначає, що згідно ч. 2 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. В даному випадку рішення органу місцевого самоврядування не оскаржується, а тому даний спір не є публічно-правовим (а.с. 78-82).

Відзиву від сторін не надходило.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, та просив її задовольнити.

Відповідач не заперечував проти поданої апеляційної скарги.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що предметом позову у цій справі є примусове відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, що згідно п. 8 ч. 1 ст. 19 КАС відноситься до юрисдикції адміністративних судів, а тому, вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Але погодитися з такими висновками в повній мірі не можна з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем, який не є суб`єктом владних повноважень, а є користувачем земельної ділянки на території Русанівських садів на підставі державного акту від 14.02.2011 (відрізок від захисної дамби до садового товариства «Сад-будівник») у Дніпровському районі м. Києва, та відповідачем ОСОБА_1 , який є фактичним користувачем земельної ділянки, яка знаходиться на території садового товариства « Мічуринець », виник спір щодо порушення права позивача на користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 596,88 м2, для суспільних потреб.

У статті 1 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» зазначено, що примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності - перехід права власності на земельні ділянки, інші об`єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності, за рішенням суду.

Однак, предметом даного спору є не примусове відчуження земельної ділянки, а зобов`язання звільнити земельну ділянку, після сплати компенсації в розмірі ринкової оцінки майна та експертної оцінки земельної ділянки з поліпшенням на підставі висновку судової експертизи.

При цьому, спірна земельна ділянка не є власністю відповідача, а перебуває на праві постійного користування у позивача на підставі державного акту від 14.02.2011.

Характер зазначених правовідносин свідчить про те, що спір між сторонами виник з земельних правовідносин, тобто, ґрунтується на праві цивільному, такий спір не є публічно-правовим у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, тому зазначена справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Аналізуючи фактичні обставини справи, вимоги процесуального права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що справа за позовом КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» до ОСОБА_1 про зобов`язання звільнити земельну ділянку не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 16.12.2019 підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 371, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дирекція будівництва щляхово-транспортних споруд м. Києва» - задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року про закриття провадження по цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» до ОСОБА_1 , третя особа: Київська міська рада про зобов`язання звільнити земельну ділянку - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст складено 04 березня 2020 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді О.П. Коцюрба

А.С. Сержанюк