ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2020 року                                                                                 Справа № 906/979/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. ,  суддя Тимошенко О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення господарського суду Житомирської області, ухваленого 26.11.19р. суддею Тимошенком О.М. у м.Житомирі, повний текст складено 29.11.19р. у справі №906/979/19

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради

про стягнення 9 342,18 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.

1.1. Рішенням господарського суду Житомирської області від 26.11.2019 у справі №906/979/19 Акціонерному товариству “Укртрансгаз” відмовлено в повному обсязі у задоволенні позову до Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради про зобов`язання останнього повернути в натурі безпідставно набутий природний газ в обсязі 0,699 тис.куб. метрів вартістю 4671,09 грн. та стягнути з відповідача на користь позивача 4671,09 грн., що є вартістю безпідставно набутого природного газу в обсязі 0,699 тис.куб.метрів.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

2.1. Рішення суду першої інстанції про відмову у стягненні з Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (далі також по тексту постанови - КП "Житомиртеплокомуненерго") мотивоване тим, що позов задоволенню не підлягає в зв`язку зі спливом позовної давності, про яку у судовому засіданні заявив відповідач.

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

3.1. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство “Укртрансгаз” звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Житомирської області від 26.11.2019 у справі №906/979/19 та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги позивача повністю.

3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, а також таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права.

3.3. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги в частині висновків суду першої інстанції про закінчення строку позовної давності, апелянт вважає, що у даному випадку, суд першої інстанції не врахувавши постанову Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013, не з`ясував та не зазначив в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

3.4. На думку апелянта, у даному випадку, суд першої інстанції, застосувавши до спірних правовідносин позовну давність, фактично визнав, що права та охоронювані законом інтереси Позивача дійсно порушені, у зв`язку з чим суд фактично прийшов до висновку про необхідність у задоволенні позовних вимог, оскільки в іншому випадку суд повинен був би відмовити у задоволенні позовних вимог без застосування позовної давності.

3.5. Однак суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні безпідставно та необґрунтовано прийшов до висновку, що: «перебіг позовної давності щодо заявлених Позивачем позовних вимог почався в квітні 2016 року, тому, виходячи з положень частини 3 статті 254 ЦК України, строк позовної давності сплинув 30 квітня 2019 року».

3.6. Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

3.6.1. Позивач дізнався про порушення своїх прав та інтересів з рішення Господарського суду Житомирської області від 29.12.2018 у справі № 906/408/18, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2019 та постановою Верховного Суду від 17.07.2019, в якому було встановлено, що в дійсності природний газ відповідачем був відібраний не з ресурсу ПАТ «Житомиргаз», як помилково вважав Позивач, а з ресурсу АТ «Укртрансгаз».

3.6.2. Таким чином, датою коли позивач довідався про порушення своїх прав та інтересів є дата вступу рішення Господарського суду Житомирської області від 29.12.2018 в законну силу, а саме 28.01.2019.

3.6.3. Про вищевказані обставини щодо поважності причин пропуску строку позовної давності позивач зазначав в своїй відповіді на відзив від 19.11.2019 року на клопотання відповідача. Однак, вказані заперечення були проігноровані судом 1-ї інстанції.

3.6.4. Отже, на думку апелянта, перебіг строку позовної давності почався з 28.01.2019, та на даний час є таким, що не сплив, а тому висновок суду про сплив строку позовної давності є безпідставними та необґрунтованими.

3.6.5. Таким чином, викладене свідчить про неповне з`ясування судом всіх обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд мав встановити, та не відповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Такі дії суду першої інстанції є неправильним застосуванням норм матеріального права: ст. ст. 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, а також порушенням норм процесуального права: ст. ст. 76-79 ГПК України.

3.7. Скаржник вважає, що судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні були враховані доводи та докази сторони, на користь якої приймається рішення (у даному випадку відповідача), що є порушенням вимог ст. 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

3.7.1. Водночас матеріали даної справи свідчать про те, що судом першої інстанції безпідставно та необґрунтовано, з порушенням норм процесуального права, прийнято оскаржуване рішення без врахування доводів та доказів, наданих Позивачем, що не співвідноситься із засадами верховенства права та усталеній практиці Європейського суду з прав людини при застосуванні у розгляді справ Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, копію надіслав апелянту, про що надав відповідні докази.

4.1.1. В обґрунтування заперечення рішення господарського суду Житомирської області від 26.11.2019 у справі №906/979/19 вважає законним та обґрунтованим.

4.1.2. Просить за результатами розгляду апеляційної скарги винести постанову, якою апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Укртрансгаз” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 26.11.2019 у справі №906/979/19 - без змін. Судові витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги покласти на позивача (Апелянта).

4.2. Інших заяв, клопотань до початку розгляду апеляційної скарги від учасників провадження у даній справі не надійшло.

4.3. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Акціонерне товариство “Укртрансгаз” на рішення господарського суду від 26.11.2019 у справі №906/979/19 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);

Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);

Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);

Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 (далі по тексту постанови також - Кодекс ГТС);

Закон України "Про судовий збір".

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Як вбачається із матеріалів справи, у квітні 2016 Комунальне підприємство “Житомиртеплокомуненерго” Житомирської міської ради безпідставно набуло з газотранспортної системи 0,699 тис. куб. м. природного газу, власником якого є АТ “Укртрансгаз”.

7.2.1. Зазначена обставина встановлена на підставі звіту ПАТ “Житомиргаз” про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за квітень 2016 (а.с.9), в якому в графі “Фактично спожитий обсяг за місяць Всього” по рядку “Категорія/Назва постачальника” вказано фактично відібраний відповідачем з газотранспортної системи в квітні 2016 обсяг природного газу в розмірі 0,699 тис. куб. м. природного газу.

7.2.2. Загальна вартість відібраного природного газу становить 4 671,09грн. (0,699 тис. куб. м. природного газу * 6 682,54 грн. (ціна закупівлі природного газу, що сформувалася протягом газового місяця, розміщена на офіційному сайті AT “Укртрансгаз” (а.с.19), яка є вартістю природного газу станом на липень 2019 року).

7.3. Законом не встановлено дотримання досудового порядку врегулювання спору, відтак позивач звернувся до суду із вимогами про:

- зобов`язання відповідача повернути Акціонерному товариству “Укртрансгаз” в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 0,699 тис. куб. метрів;

- стягнення з відповідача на свою користь 4671,09 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 0,699 тис. куб. метрів;

- стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого судового збору у розмірі 1921,00 гривень.

7.4. У свою чергу відповідач подав заяву про застосування позовної давності, зазначивши, що позивач про обставини відібрання газу довідався у квітні 2016 року, а з позовом звернувся 16.09.19 – у термін, що перевищує 3 роки.

7.5. За результатами розгляду позовних вимог, місцевим господарським судом прийнято рішення, яким позивачу відмовлено у їх задоволенні з підстав, наведених у пункті 2.1. цієї постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі без змін, виходячи з наступного.

8.2. Як зазначалося вище у даній постанові (п.п.7.2.-7.2.1.) спір про зобов`язання відповідача повернути Акціонерному товариству «Укртрансгаз» в натурі безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 0,699 тис. куб. метрів, а у разі його відсутності – стягнути 4671,09 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 0,699 тис. куб. метрів, виник внаслідок неправомірних дій споживача - КП "Житомиртеплокомуненерго".

8.3. Що стосується неправомірних дій споживача - КП "Житомиртеплокомуненерго".

8.3.1. Відповідно до Інформації про надходження на точках входу та розподіл на точках виходу обсягів природного газу, віднесених на операторів газорозподільних мереж із зазначенням обсягів небалансу за 2016 рік (без підтверджених номінацій) за споживачем - КП "Житомиртеплокомуненерго" обліковується 0,699 тис. куб. метрів (а.с.8).

8.3.2. У зведеному реєстрі місячних обсягів газу, що подані в точку виходу до газорозподільної системи ПАТ «Житомиргаз» за квітень 2016 року оператор газорозподільної системи (а.с.10) зазначив, що обсяг газу на квітень місяць згідно підтвердженої номінації дорівнює нулю.

8.3.3. Одночасно у цьому ж зведеному реєстрі за квітень 2016 року обсяг газу згідно алокації для споживача - КП "Житомиртеплокомуненерго" становить 0,699 тис. куб. метрів.

8.3.4. За змістом пункту 5 глави 1 розділу I Кодексу ГТС (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності).

8.3.5. У свою чергу алокація - підтвердження поділу за певний розрахунковий період фактичного обсягу (об`єму) природного газу, поданого для транспортування в точку входу або відібраного з точки виходу, між замовниками послуги транспортування, у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів), що здійснюється відповідно до вимог розділу ХІІ цього Кодексу.

8.3.6. Відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції докази звернення із номінацією до оператора газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, зокрема за квітень 2016 року.

8.3.7. Також відповідачем не спростовано звинувачення позивача щодо проведення поділу за квітень 2016 року фактичного обсягу природного газу, відібраного з точки виходу замовником послуги транспортування у розмірі 0,699 тис. куб. метрів.

8.3.8. Навпаки, у суді першої інстанції відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.34) подав заяву про застосування позовної давності, при цьому зазначає, що підприємство припинило споживання газу з 01.04.16р. та просило ПАТ «Житомиргаз» провести опломбування вхідних газових засувок.

8.3.9. До відзиву додав копію листа (а.с.35) та перелік котельних, які та коли були опломбовані (а.с.36).  

8.3.10. У переліку Пломбування котельних 2016 р. міститься колонка ВТВ (виробничо-технологічні витрати), загальний обсяг яких (у сумарному вираженні) становить 699,3 куб. метрів. Поряд з тим судам обох інстанцій відповідачем не надано пояснення з яких причин по одних котельних ВТВ становлять 0 куб.метрів, а по інших котельних – наявний показник таких витрат у квітні 2016 року без номінації на квітень 2016 року.

8.3.11. За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку про доведення позивачем обставин неправомірних дій зі сторони споживача - КП "Житомиртеплокомуненерго" стосовно відбору у квітні 2016 року з газотранспортної системи природного газу в обсязі 0,699 тис. куб. метрів у точці виходу без номінації.

8.3.12. Відповідачем - КП "Житомиртеплокомуненерго" порушено право (право власності на товар – природний газ) позивача Акціонерного товариства “Укртрансгаз”.

8.4. Щодо застосування позовної давності до спірних правовідносин.

8.4.1. Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушені право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом яких той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (правова позиція Верховного Суду у справі № 904/10956/16 від 03.12.2019р.).

8.4.2. Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

8.4.3. За змістом статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

8.4.4. Приписами статті 257 ЦК України унормовано, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

8.4.5. Відповідно до статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253 - 255 цього Кодексу.

8.4.6. Частиною 1 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

8.4.7. У своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що довідався про порушення свого права з рішення Господарського суду Житомирської області від 29.12.2018 у справі № 906/408/18, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2019 та постановою Верховного Суду від 17.07.2019, в якому було встановлено, що в дійсності природний газ відповідачем був відібраний не з ресурсу ПАТ «Житомиргаз», як помилково вважав Позивач, а з ресурсу АТ «Укртрансгаз».

8.4.8. Відтак датою, коли позивач довідався про порушення своїх прав та інтересів, на його думку, є дата вступу рішення Господарського суду Житомирської області від 29.12.2018 в законну силу, а саме 28.01.2019.

8.4.9. Північно-західний апеляційний господарський суд не погоджується із таким твердженням скаржника, оскільки, по-перше, порядок набрання рішенням суду законної сили унормований приписами статті 241 ГПК України. У даному випадку постанова Північно-західного апеляційного господарського суду у справі № 906/408/18 прийнята 17.04.2019.

8.4.10. По-друге. Звертаючись із позовом у справі № 906/408/18 про стягнення із ПАТ «Житомиргаз» заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, пені, 3% річних, інфляційних втрат, АТ «Укртрансгаз» чітко зазначало період, у якому було порушено його право – у період лютого-грудня 2016р. та січня-грудня 2017р.

8.4.11.  Таким чином спірний період у даній справі (квітень 2016 року) припадає на спірний період, який був предметом розгляду у справі № 906/408/18, і про що позивач був достеменно обізнаний.

8.4.12. Як зазначалося вище у даній постанові (пункт 8.4.6.) перебіг позовної давності починається не тільки від дня коли особа довідалася про порушення свого права, але й від дня коли особа могла довідатися про таке порушення. Суд вважає, що позивач, як оператор газотранспортної системи, міг дізнатися про порушення свого права одразу після відбору газу відповідачем.  

8.4.13. За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що перебіг позовної давності щодо заявлених позивачем позовних вимог почався в квітні 2016 року, тому, виходячи з положень частини 3 статті 254 ЦК України, строк позовної давності сплинув 30 квітня 2019 року.

8.4.14. Із позовом у даній справі позивач – Акціонерне товариство “Укртрансгаз” – звернувся 16.09.19р. (згідно відтиску штемпеля органу поштового зв`язку – а.с.22).

8.4.15. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

8.5. За змістом частин 1-2 статті 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

8.5.1. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

8.5.2. Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

8.5.3. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос» проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

8.5.4. Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи (правова позиція Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 910/15457/17).

8.6. За таких обставин, вимоги позивача про зобов`язання відповідача повернути Акціонерному товариству «Укртрансгаз» в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 0,699 тис. куб. метрів або стягнути з відповідача на свою користь 4671,09 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 0,699 тис. куб. метрів задоволенню не підлягають.

8.7. Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

8.8. Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

8.9. За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

8.10. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

8.11. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

8.12. За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

8.13. Інших доказів в обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянтом не наведено.

8.14. Північно-західний апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції - господарський суд Житомирської області - ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.15. За таких обставин апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Укртрансгаз” слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 26.11.2019 у справі №906/979/19 – без змін.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи Акціонерне товариство “Укртрансгаз” за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Житомирської області від 26.11.2019 у справі №906/979/19 сплатило платіжним дорученням №15498 від 12.12.19р. судовий збір у сумі 2881,50грн. - в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір".

10.2. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

10.3. Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" від 19.12.19р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Житомирської області від 26 листопада 2019 року у справі №906/979/19  залишити без змін.  

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу №906/979/19 повернути  господарському суду Житомирської області.

Головуючий  суддя                                                                      Юрчук М.І.

Суддя                                                                                              Крейбух О.Г.  

Суддя                                                                                              Тимошенко О.М.