- Позивач (Заявник): Державне підприємство "Радіовимірювач"
- Відповідач (Боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "ГУРВЕКС"
- Заявник касаційної інстанції: Державне підприємство "Радіовимірювач"
- Відповідач (Боржник): ТОВ "ГУРВЕКС"
- Заявник апеляційної інстанції: Державне підприємство "Радіовимірювач"
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" березня 2020 р. м.Київ Справа №910/10937/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Тищенко О.В.
Тарасенко К.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали за апеляційною скаргою Державного підприємства "Радіовимірювач" №1249/1-2 від 27.11.2019
на рішення Господарського суду міста Києва
від 12.11.2019
у справі №910/10937/19 (суддя Сташків Р.Б.)
за позовом Державного підприємства "Радіовимірювач"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУРВЕКС"
про стягнення 120 075,00 грн. та зобов'язання забрати поставлений товар.
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог Державного підприємства "Радіовимірювач"
Державне підприємство «Радіовимірювач» (далі - позивач, ДП «Радіовимірювач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУРВЕКС" (далі - відповідач, ТОВ «ГУРВЕКС») про:
- стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 55 008,00 грн., що складає вартість незамінених відповідачем модулів живлення, суму пені в розмірі 15 895,00 грн., нараховану у відповідності до пункту 7.3 договору, суму неустойки в розмірі 49 172,00 грн., нараховану у відповідності до п. 7.7 договору;
- зобов'язання відповідача вивезти протягом місяця з дати стягнення суми коштів неналежний товар, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань поставити саме обумовлений договором товар, а не інший зі схожою номенклатурою.
Позивач вказував, що ним на виконання умов укладеного з відповідачем договору було оплачено товар визначеної номенклатури, але в порушення вимог п. 2.2 договору відповідачем замість двох модулів живлення відповідачем було поставлено позивачу 2 перетворювача напруги PST 300-12, які не використовуються позивачем у господарській діяльності. В свою чергу, відповідачем в порушення пункту 7.5 договору не було направлено свого представника для складання рекламаційного акту, а також в порушення пункту 2.4 договору не було замінено товар на визначений умовами договору та специфікацій, у зв'язку з чим відповідачем допущено порушення умов договору щодо поставки товару, визначеного договором, що є підставами для застосування штрафних санкцій та зобов'язання забрати товар.
Короткий зміст заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУРВЕКС»
Відповідач в обгрунтування заперечень на позов посилався на те, що товар позивачу було поставлено належний, претензій позивачем у встановлений строк - не висловлювалось, позивач повернув підписані накладні про поставку товару, натомість, лише через строк від двох до п'яти місяців заявив про поставку неналежного товару, що суперечить як умовам укладеного договору, так і приписам ст. ст. 662, 664, 668, 687 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 у справі №910/10937/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову мотивовано тим, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо поставки обумовленої Специфікаціями продукції РSТ 26300-12-300-ТV, 2 шт, у зв'язку з чим підстави для задоволенні позовних вимог про поверненя вартості товару, сплати санкцій за невиконання умов Договору та зобов'язання до вивезення неналежного товару
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач (ДП "Радіовимірювач") звернувся 27.11.2019 (згідно інформації відділення поштового зв'язку АТ "Укрпошта" на конверті) до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 у справі №910/10937/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державного підприємства "Радіовимірювач" в повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення щодо відмови у задоволенні позову порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
- судом першої інстанції безпідставно прийнято в якості підстав для відмови у задоволенні позову порядок доставки посилок ТОВ «Нова Пошта», а також здійснено застосування Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року № П-7 (далі- Інструкція П-7) та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1966 року № П-6 (далі- Інструкція П-6), які до позивача не розповсюджуються;
- висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам пунктів 2.4 та 6.3 договору, судом першої інстанції неправильно досліджені наявні у справі докази, а також не враховано невиконання відповідачем саме цих умов договору;
- скаржник посилається на Закон України «Про захист прав споживачів», який визначає гарантійний строк товару, і який згідно узгоджених сторонами специфікацій складає 12 місяців, і згідно пункту 2.4 договору, у випадку виявлення позивачем дефекту продукції, що виник з вини відповідача, у відповідача виникає обов'язок протягом 1 місяця усунути дефект або замінити продукцію, чого відповідачем здійснено не було.
- судом першої інстанції не врахував, що поставлений відповідачем товар не відповідав узгодженим сторонами специфікаціями (поставлені перетворювачі напруги (які здійснюють перетворення напруги з 12В до 220В) не відповідають вимогам, що висуваються до модулів живлення (які , в свою чергу, забезпечують пониження напруги з 220В до 12В та її стабілізацію), і така невідповідність перетворювачів напруги вимогам щодо пониження напруги з 220В до 12В, а не навпаки, є дефектом поставленої відповідачем продукції - перетворювачів напруги, які підлягають заміні на модулі живлення;
- за умовами п. 2.4, 6.3 договору, умов узгоджених специфікацій, приписів ст. ст. 676, 680 ч. 3, ст. 708 ч. 1 Цивільного кодексу України, позивач має право на заміну продукції;
- позивачем пред'являлись відповідачу вимоги відповідачу про заміну товару, щ підтверджується листами від 02.04.2019 № 451, від 09.04.2019 № 486, претензією від 17.05.2019 № 615/1-3, рекламаційними актами від 09.04.2019 № 07/02.04.19, від 09.04.2019 № 08/02.04.19, і ці вимоги пред'явлені в межах гарантійного 12 місячного терміну;
- судом першої інстанції неправильно здійснено оцінку наявних у справі доказів, зокрема щодо отримання товару позивачем за місцем доставки продукції поштовою установою, наявності у позивача права на заміну продукції протягом гарантійного терміну.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2019, апеляційну скаргу Державного підприємства "Радіовимірювач" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., судді Тищенко О.В., Тарасенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 апеляційну скаргу відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, а також встановлено учасникам справи строк на подання відзиву та заперечень на відзив.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача - до суду апеляційної інстанції у встановлений строк - не надходив.
Частиною 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений судом апеляційної інстанції, не подав відзив на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що неподання відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
На підставі Договору № 16/14 від 04.07.2018 з додатками Специфікаціями, далі разом - Договір, відповідач, як постачальник, зобов'язався передати позивачу, як покупцю, а останній - прийняти і оплатити продукцію, вказану у Специфікаціях, а саме - відповідно до Специфікацій №7 та №8: найменування продукції - РSТ 26300- 12-300-ТV, ціна 27504 грн.
Пунктом 2.2 договору сторони узгодили, що якість, комплектація, пакування та маркування продукції повинні відповідати нормам, сертифікатам виробника, чинним стандартам (ТУ, ГОСТ, технічній документації) для даного виду продукції, а також спеціальним вимогам, відображеним у специфікаціях.
Згідно пункту 2.4 договору, у разі виявлення під час гарантійного строку дефекту продукції, що виник з вини виробника чи постачальника, постачальних зобов'язаний протягом місяця усунути дефект або замінити продукцію.
Пунктом 6.4 договору визначено, що приймання покупцем продукції за кількістю та якістю не позбавляє покупця права у встановленому порядку пред'являти постачальнику претензії у зв'язку з недоліками поставленої продукції, які будуть виявлені пізніше (протягом гарантійного терміну) та не могли бути виявлені при зовнішньому огляді під час приймання партії продукції за кількістю та якістю.
Пунктом 7.5 договору сторони узгодили, що у разі виявлення неякісної продукції, покупець письмово повідомляє про це продавця, сторони складають двосторонній рекламаційний акт, в якому викладаються виявлені недоліки, можливі причини виявлених недоліків, кількість неякісної продукції та її вартість.
Щодо умов поставки та оплати продукції, то сторони, окрім умов Договору, додатково деталізували у Специфікаціях, що:
- умови поставки - DDP - склад Покупця;
- сплата - 100% попередня оплата;
- термін постачання - 30 календарних днів;
- документ підтверджуючий якість Продукції - сертифікат (інструкція);
- строк гарантії на Продукцію - 12 місяців;
- упаковка - згідно з вимогами нормативно-технічної документації виробника;
- інші умови Договору залишаються без змін.
Позивачем було здійснено 100% оплату Продукції 07.09.2019, що підтверджується платіжними дорученнями №695 та №696 , відповідачем отримання повної оплати не заперечувалось.
Листом від 02.04.2019 (отриманий відповідачем 09.04.2019) позивач заявив, що при монтажу в основний виріб поставлених відповідачем по договору комплектуючих виявилося, що вони не відповідають Специфікації та виданим до них гарантійним зобов'язанням, а саме, що було поставлено зовсім інший виріб, ніж було замовлено: РSТ 26300-12-300-ТV (що є модулем живлення), а поставлено РSТ 300-12 (що є перетворювачем напруги), та позивач просив відповідача у відповідності до п. 2.4 Договору та гарантійних зобов'язань направити уповноваженого представника відповідача для отримання рекламації, проведення гарантійного обслуговування.
Листом від 09.04.2019 (отриманий відповідачем 17.04.2019), позивач заявив відповідачу, що у зв'язку з невиконанням ним п. 7.5 Договору, позивач у відповідності до п. 7.6 Договору направляє відповідачу для задоволення рекламаційні акти на забраковані позивачем модулі РSТ 26300-12-300-ТV, та просив замінити неналежну продукцію - РSТ 300-12 (що є перетворювачем напруги), на належні - РSТ 26300-12-300-ТV (що є модулем живлення).
Оскільки заміна проведена не була, то претензією від 17.05.2019 (отримана відповідачем 31.05.2019) позивач вимагав від відповідача повернення грошових коштів, сплачених за комплектуючи вироби, що не поставлені.
Листом від 03.06.2019 відповідач відхилив претензії позивача щодо поставки товару, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що сторони домовилися про поставку продукції саме найменуванням "РSТ 26300-12-300-ТV", 2 шт, на умовах, зокрема, DDP - склад покупця, термін постачання - 30 календарних днів, упаковка - згідно з вимогами нормативно-технічної документації виробника.
У п. 3.1 Договору також зазначено, що постачальник (відповідач) зобов'язується поставити Продукцію на умовах DDP м. Київ, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс, а у Специфікаціях додатково вказано, що умови поставки за DDP - склад Покупця.
Відповідач відвантажив позивачу продукцію "РSТ 26300-12-300-ТV", у кількості 2 шт, на адресу позивача, вказану у видаткових накладних №381 від 05.11.2018 та №69 від 04.02.2019 за допомогою ТОВ "Нова Пошта", що підтверджується експрес-накладними №2045009798534 та №20450116084523.
Відповідно до офіційних правил тлумачень торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року, відповідач на власний розсуд приймає рішення по залученню транспортного засобу без розвантаження в названому пункті призначення, і Специфікаціями були передбачені умови поставки DDР - склад Покупця.
З огляду на погоджені сторонами умови, відповідачем було здійснено постачання Продукції "РSТ 26300-12-300-ТV", у кількості 2 шт, за місцезнаходженням позивача м. Київ, вул. Колекторна, 24/26, яка була вказані у договорі, як адреса позивача, і цю ж адресу позивач підтвердив у позовній заяві, як його адресу та склад позивача.
Видаткові накладні на поставку продукції "РSТ 26300-12-300-ТV", у кількості 2 шт, №381 від 05.11.2018 та №69 від 04.02.2019, позивач підписав без зауважень та заперечень, і повернув підписані відповідачу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач посилався на те, що ним на виконання умов укладеного з відповідачем договору було оплачено товар визначеної номенклатури, але в порушення вимог п. 2.2 договору відповідачем замість двох модулів живлення відповідачем було поставлено позивачу 2 перетворювача напруги PST 300-12, які не використовуються позивачем у господарській діяльності. В свою чергу, відповідачем в порушення пункту 7.5 договору не було направлено свого представника для складання рекламаційного акту, а також в порушення пункту 2.4 договору не було замінено товар на визначений умовами договору та специфікацій, у зв'язку з чим відповідачем допущено порушення умов договору щодо поставки товару, визначеного договором, що є підставами для застосування штрафних санкцій та зобов'язання забрати товар.
Відповідач посилався на те, що товар позивачу було поставлено належний, претензій позивачем у встановлений строк - не висловлювалось, позивач повернув підписані накладні про поставку товару, натомість, лише через строк від двох до п'яти місяців заявив про поставку неналежного товару, що суперечить як умовам укладеного договору, так і приписам ст. ст. 662, 664, 668, 687 Цивільного кодексу України.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 655 Цивільного кодексу України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року, DDP (delivered duty paid / …named place of destination), що означає "поставка зі сплатою мита /... назва місця призначення", термін "поставка зі сплатою мита" означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення.
Продавець зобов'язаний надати нерозвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 668 ЦК України, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, у даному випадку - з моменту підписання сторонами указаних вище видаткових накладних.
Стаття 687 Цивільного кодексу України визначає, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до п. 6.2 Договору, Сторони встановили, що до відносин за Договором застосовуються Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (від 15.06.1965 № П-6) та за якістю (від 25.04.1966 №П-7).
Як вірно встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, з огляду на погоджені сторонами умови, відповідачем і було здійснено постачання Продукції "РSТ 26300-12-300-ТV", у кількості 2 шт, за місцезнаходженням позивача м. Київ, вул. Колекторна, 24/26, яка була вказані у Договорі, як адреса позивача, і цю ж адресу позивач підтвердив у позовній заяві, як його адресу та склад позивача. При цьому, матеріалами справи підтверджується, що позивачем було прийнято товар на місці відвантаження, підписано документи про його прийняття за визначеними даними, узгодженими у специфікаціях.
Суд першої інстанції обгрунтовано відхилив заперечення позивача, що продукцію представником позивача було отримано у відділенні ТОВ "Нова Пошта" № 141 по вул. Колекторній 3-А в м. Києві, оскільки відповідно до обох накладних ТОВ "Нова Пошта" вказано місце доставки продукції - адреса складу позивача: м. Київ. вул. Колекторна 24/26, у накладній відсутні будь-які відмітки щодо зміни місця доставки / місця одержання товару, і сам позивач належних доказів приймання продукції в іншому місці не надав, хоча сам факт отримання її від відповідача сааме через ТОВ "Нова Пошта" підтвердив.
Також, судом першої інстанції обгрунтовано не прийнято в якості належних доказів додані позивачем до відповіді на відзив заяви свідків, оскільки такі заяви не відповідають вимогами, які встановлені ст. 88 Господарського процесуального кодексу України до таких заяв.
Крім того, твердження позивача про те, що він не мав можливості здійснити перевірку отриманої продукції, - вірно відхилені судом першої інстанції з посиланням на те, що товар приймався позивачем безпосередньо на складі (у місці доставки згідно договору та специфікацій) і позивач мав технічні можливості провести його перевірку під час прийняття, зокрема перевіривши його дані згідно технічних паспортів та інших супроводжуючих документів, а прийнявши товар у власність позивач є таким, що прийняв на себе усі ризики, які настають у зв'язку з односторонньою та самовільною зміню місця доставки, оскільки відповідачем було виконано усі покладені на нього обов'язки за у ТОВ "Нова Пошта" замовлено доставку до складу позивача.
Також, суд апеляційної інстанції погоджуться з висновками суду першої інстанції про те, що договором не передбачено ані видів транспорту, якими має бути здійснено поставка товару, а ні конкретних способів поставки, ані умов або характеристик організацій, що мають поставити товар, відтак, відповідач мав право, у тому числі з огляду на положення Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (від 15.06.1965 № П-6) та за якістю (від 25.04.1966 №П-7) на власний розсуд обирати надавача послуг поставки, та обрав ТОВ "Нова Пошта", що було схвалено і позивачем, який відправлення через ТОВ "Нова Пошта" від відповідача отримав.
При цьому, доводи скаржника про те, що до спірних правоідносин сторін норми Інструкції П-6 та Інструкції П-7 застосуванню не підлягають, - судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на те, що у пункті 6.2 договору сторони чітко узгодили, що до відносин за договором вимоги наведених Інструкцій застосовуються.
Також, згідно з п. 2.2 договору якість, комплектація, пакування й маркування продукції повинні відповідати нормам, сертифікатам виробника, чинним стандартам (ТУ, ТОСТ, технічній документації) для даного виду продукції, а також спеціальним вимогам, відображеним у Специфікаціях.
Згідно п. 6.1 договору, після прибуття поставленої партії Продукції у кінцевий пункт призначення (чи інше місце, погоджене сторонами) сторони зобов'язуються провести приймання продукції за кількістю і якістю, забезпечивши при цьому при необхідності участь своїх уповноважених представників. У разі відсутності такої необхідності приймання Продукції відбувається на вхідному контролі покупця.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що пункт 6.1 Договору надавав позивачу право, або, якщо є така необхідність, вимагати забезпечення присутності представників відповідача при прийомці продукції, або, якщо позивач такої необхідності не вбачав, то односторонньо прийняти продукцію на вхідному контролі.
В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що позивач при прийманні продукції від відповідача, отриманої засобами доставки, до моменту її отримання не заявляв відповідачу вимог про присутність його представника під час приймання продукції, і відповідно, здійснив приймання продукції самостійно, оформивши її прийняття відповідними документами (видатковими накладними).
Також, матеріали справи свідчать, що подальші претензії, вже після прийняття продукції та підписання видаткових накладених, а саме, претензії про необхідність направити уповноваженого представника відповідача для отримання рекламації позивач відповідачу вперше висунув у листі від 02.04.2019, тобто, майже через 5 (п'ять) місяців після того, як прийняв першу одиницю продукції, та майже через 2 (два) місяці після того, як прийняв другу одиницю продукції, і протягом саме цього періоду жодних претензій стосовно поставки обумовленого товару - позивачем не висувалось.
Доводи скаржника про те, що згідно узгоджених сторонами специфікацій гарантійний термін складає 12 місяців, і згідно пункту 2.4 договору, у випадку виявлення позивачем дефекту продукції, що виник з вини відповідача, у відповідача виникає обов'язок протягом 1 місяця усунути дефект або замінити продукцію, чого відповідачем здійснено не було - судом апеляційної інстанції відхиляються саме як підстава для скасування оскаржуваного рішення з огляду на те, що видаткові накладні на поставку продукції "РSТ 26300-12-300-ТV", у кількості 2 шт, №381 від 05.11.2018 та №69 від 04.02.2019, позивач підписав без зауважень та заперечень, і повернув підписані відповідачу, жодних претензій саме стосовно дефектності товару при його прийомці - позивачем не висловлено.
Крім того, за умовами п. 2.4, 6.3 договору, умов узгоджених специфікацій, приписів ст. ст. 676, 680 ч. 3, ст. 708 ч. 1 Цивільного кодексу України, позивач має право на заміну продукції, позивачем пред'являлись відповідачу вимоги саме про заміну товару, що підтверджується листами від 02.04.2019 № 451, від 09.04.2019 № 486, рекламаційними актами від 09.04.2019 № 07/02.04.19, від 09.04.2019 № 08/02.04.19, тобто позивачем реалізовано право саме на заміну товару, який його не влаштовує за певними характеристиками, і фактично, який відповідає певним якісним характеристикам, а позивачем дефектність товару тлумачиться саме з огляду на його неможливість використання у діяльності позивача, проте, це не є обставиною гарантійності в розумінні приписів ст. 675,676 Цивільного кодексу України. Крім того, в матеріалах справи наявні гарантійні зобов'язання відповідача, надані разом з поставленими виробами, і копії яких долучено позивачем до матеріалів позову, згідно яких гарантійні зобов'язання відповідача надано саме щодо ремонту поставленого товару у випадку його поломки або виходу з ладу, тобто стосуються саме використання товару. При цьому, позивач стверджував, що йому було поставлено зовсім інший товар, ніж передбачено умовами договору і який позивач у своїй господарській діяльності - не використовує.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися до відповідача і з вимогами саме щодо заміни товару, і відповідні вимоги заявлені ним у рекламаціях та листуванні з відповідачем.
Згідно зі ст. 668 Цивільного кодексу України, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, у даному випадку - з моменту підписання сторонами указаних вище видаткових накладних.
Стаття 687 Цивільного України визначає, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Як зазначалось вище, відповідно до п. 6.2 договору, сторони встановили, що до відносин за договором застосовуються Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (від 15.06.1965 № П-6) та за якістю (від 25.04.1966 №П-7).
Відповідно до пп. б п. 3 Інструкції П-7, при прийманні вантажу від органів транспорту підприємство - отримувач у відповідності з діючими на транспорті правилами перевезення вантажів зобов'язано перевірити забезпеченість схоронності вантажу при перевезенні, а саме: перевірити відповідність найменування вантажу та транспортного маркування на ньому, вказаними у транспортному документі.
Відповідно до пп. б п. 6 Інструкції П-7, приймання продукції за якістю та комплектністю проводиться на складі отримувача при іногородній поставці - не пізніше 10 днів, а швидкопсувної продукції - 24 години після надходження продукції на склад отримувача.
Відповідно до п. 11 Інструкції П-7, одночасно з прийманням продукції за якістю проводиться перевірка комплектності продукції, а також відповідність тари, упакування, маркування вимогам стандартів, технічних умов, інших обов'язкових для сторін правил, договорів, креслень, зразкам (еталонам).
Як підтверджується наявними матеріалами справи, позивач без зауважень прийняв продукцію за видатковими накладними від 05.11.2018 та від 04.02.2019, а перший лист від позивача з приводу поставки неналежного товару датовано 02.04.2019, тобто через 5 та 2 місяці після фактичного прийняття товару, а отже, з порушенням вимог Інструкції № П-7.
Відповідно до п. 14 Інструкції П-7, приймання продукції за якістю і комплектністю проводиться у відповідності з стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, які підтверджують якість та комплектність поставляємої продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок - фактура, специфікація). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. В цьому випадку, складається акт про фактичну якість та комплектність продукції, що надійшла, і в акті зазначається, які документи відсутні.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, матеріали справи не містять доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, що до направлення першого листа-претензії, датованого 02.04.2019, позивач виставляв відповідачу претензії щодо невідповідності документації фактично поставленій продукції.
Відповідно до п. 16 Інструкції П-7, при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упакування вимогам стандартів, технічним умовам, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, зазначеним у маркуванні та супровідних документах, які посвідчують якість продукції (п. 14 Інструкції), отримувач призупиняє подальше приймання продукції та складає акт, в якому вказує і кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів. Отримувач зобов'язаний забезпечити схоронність продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, які попереджують погіршення її якості та змішування з іншою однородною продукцією. Отримувач також зобов'язаний викликами для участі в продовженні участі в продовженні приймання продукції та складанні двостороннього акту представника іногороднього виготовлювача (відправника),якщо це передбачено в основних та особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або договорі. При одногородній поставці виклик представника виготовлювача (відправника) та його явка для участі в перевірці якості та комплектності продукції і складанні акту є обов'язковим.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, позивач без зауважень прийняв обидві поставки продукції за видатковими накладними, тобто, не виявив жодної невідповідності та/або дефектів, тому не призупинив отримання продукції і не викликав представника відповідача, а навпаки, прийняв обидві поставки, а перші зауваження висловив відповідачу лише майже через 5 і 2 місяців від кожної з поставок, тобто, коли продукція вже тривалий час перебувала у позивача, а не при її прийомці, коли право власності на неї до позивача ще не перейшло, та він мав право викликати представників відповідача відповідними повідомленнями про виклик (п. 17, 18 Інструкції).
Проте, позивач належного, у розумінні Інструкції П-7, повідомлення про виклик не складав та у встановлений згаданою Інструкцією строк його відповідачу не направив, матеріали справи не містять доказів протилежного, тому подальше складання рекламаційних актів визнається судом таким, що здійснено з порушенням вимог згаданої Інструкції (п. 20 і далі), і обгрунтовано не прийняті судом першої інстанції як належні докази, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 1.1. договору та специфікації №7, відповідачем було здійснено постачання позивачу продукції РSТ 26300-12-300-ТV у кількості 1 штука, загальною вартістю 27504 грн., згідно умов п.3.1 договору та специфікації №7 за місцезнаходженням позивача м. Київ, вул. Колекторна, 24/26; факт отримання продукції позивачем підтверджуються підписаною відповідачем та позивачем видатковою накладною №381 від 05.11.2018, та експрес- №2045009798534 ТОВ "Нова Пошта"; отримання продукції позивачем но даній видатковій накладній та експрес-накладній, також підтверджено позивачем у своєму листі №451 від 02.04.2019, рекламаційному акті №07/02.04.19 від 09.04.2019, довідці посадової особи позивача від 24.07.2019.
Також, відповідно до п. 1.1. договору та специфікації №8, відповідачем здійснено постачання позивачу продукції РSТ 26300-12-300-ТV у кількості 1 штука, загальною вартістю 27504 грн., згідно умов п.3.1 договору та специфікації №8 за місцезнаходженням позивача м. Київ, вул. Колекторна, 24/26; факт отримання продукції позивачем підтверджуються підписаною відповідачем та позивачем видатковою накладною №69 від 04.02.2019, та експрес-накладна №20450116084523 ТОВ "Нова Пошта"; отримання продукції позивачем по даній видатковій накладній та експрес-накладній, також підтверджено позивачем у своєму листі №451 від 02.04.2019, рекламаційному акті №08/02.04.19 від 09.04.2019, довідці посадової особи позивача від 24.07.2019.
Відповідно до п. 11 Інструкції П-7, одночасно з прийманням продукції за якістю проводиться перевірка комплектності продукції, а також відповідності тари, упаковки, маркування вимогам стандартів, технічних умов, особливих умов, інших обов'язкових для сторін правил чи договору, кресленням, зразкам (еталонам), а отже, приймаючи по вказаним вище накладним продукцію РSТ 26300-12-300-ТV, 1 штуки, та підписавши без зауважень видаткові накладні, позивач підтвердив, що отримана продукція має відповідне маркування, габаритні та вагові характеристики, зовнішній вигляд, технічну документацію та інші ознаки, за якими позивач при прийомні товару може ідентифікувати поставлений товар на відповідність договору.
Таким чином, судом першої інстанції обгрунтовано відхилено посилання позивача на наявність прихованих недоліків, оскільки прихованими недоліками відповідно до п. 9 Інструкції П-7 визнаються такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці і виявлені лише в процесі обробки, підготовки до монтажу, в процесі монтажу, випробування, використання і зберігання продукції, тоді як у даному випадку позивач посилався на повну невідповідність продукції (що було поставлено зовсім іншу продукцію, ніж було замовлено).
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач приймав продукцію в односторонньому порядку і від прийняття продукції не відмовився, будь-яких претензій відповідачу у розумний строк не пред'являв, а прийняв отриману продукцію. Претензій щодо асортименту, маркування, найменування та кількості поставленої продукції під час приймання продукції позивачем, позивач відповідачу не направляв. Претензії щодо супровідних документів позивачем до відповідача не направлялись. Маркування та найменування поставленої продукції не являється прихованими недоліками, та їх відповідність можливо перевірити під час прийомки продукції.
За результатами приймання продукції, позивач підписав і повернув відповідачу оригінали видаткових накладних №381 від 05.11.2018 та №69 від 04.02.2019, що підтверджують факт постачання відповідачем саме продукції РSТ 26300-12-300-ТV у кількості 2 штук, і що свідчить про належне виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору.
Також, суд апеляційної інстанції встановив, що всупереч вимогам п. 29 Інструкції П-7, позивачем не складався акт про фактичну якість одержаного товару за участю представників відповідача, натомість, позивачем поставлений товар (продукція) було прийнято без зауважень, і лише 02.04.2019 на адресу відповідача був направлений лист від позивача з інформацією, що замість продукції РSТ 26300-12-300-ТV, було фактично поставлено РSТ 300-12, тоді як матеріалами справи постачання саме продукції РSТ 300-12 - не підтверджено.
З урахуванням наведеного вище суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано ні суду першої інстанції станом на момент вирішення спору, ні суду апеляційної інстанції станом на момент апеляційного розгляду, належних та допустимих доказів невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо поставки обумовленої Специфікаціями продукції РSТ 26300-12-300-ТV, 2 шт, а тому підставі для задоволенні позовних вимог про повернення вартості товару, сплати санкцій за невиконання умов договору та зобов'язання до вивезення неналежного товару - відсутні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 у справі №910/10937/19.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 255, 269, 271, 273, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Радіовимірювач" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 у справі №910/10937/19 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 у справі №910/10937/19 - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги залишити за Державним підприємством "Радіовимірювач".
4. Матеріали справи №910/10937/19 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді О.В. Тищенко
К.В. Тарасенко
- Номер:
- Опис: про стягнення 120 075 грн.
- Тип справи: Позовна заява(звичайна)
- Номер справи: 910/10937/19
- Суд: Господарський суд м. Києва
- Суддя: Станік С.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Направлено до апеляційного суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 13.08.2019
- Дата етапу: 11.12.2019
- Номер:
- Опис: стягнення 120 075,00 грн. та зобов'язання забрати поставлений товар
- Тип справи: За заявою сторони (друга iнстанцiя)
- Номер справи: 910/10937/19
- Суд: Північний апеляційний господарський суд
- Суддя: Станік С.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 12.12.2019
- Дата етапу: 10.03.2020
- Номер:
- Опис: про стягнення 120 075,00 грн. та зобов'язання забрати поставлений товар
- Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
- Номер справи: 910/10937/19
- Суд: Касаційний господарський суд
- Суддя: Станік С.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 15.04.2020
- Дата етапу: 15.04.2020
- Номер:
- Опис: стягнення 120 075,00 грн. та зобов'язання забрати поставлений товар
- Тип справи: За заявою сторони (друга iнстанцiя)
- Номер справи: 910/10937/19
- Суд: Північний апеляційний господарський суд
- Суддя: Станік С.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 12.12.2019
- Дата етапу: 12.12.2019