КОПІЯ
Справа № 11-34, 2010 року Головуюча в 1-й інстанції Зеленська В.І.
Категорія ст.121 ч.1 КК України Доповідач Цугель І.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 березня 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого – судді Цугеля І.М.,
суддів Бережного С.Д., Латюка П.Я.,
при секретарі Лук’янчук О.М.,
з участю прокурора Войтюка М.П.,
адвоката ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи, на вирок Славутського міськрайонного суду від 07 грудня 2009 року.
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, не судимого,
визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.121 ч.1 КК України, і призначено покарання із застосуванням ст.69 КК України у вигляді трьох років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням протягом іспитового строку три роки.
На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_2 покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтися до нього для реєстрації.
За ст.296 ч.4 КК України ОСОБА_2 виправдано.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 залишено попередній – підписку про невиїзд.
Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст.81 КПК України.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 564 грн. 72 коп. судових витрат та 489 грн. витрат на лікування потерпілого ОСОБА_3 у Славутській Центральній районній лікарні.
За вироком суду, 18 вересня 2009 року біля 17 години ОСОБА_2, його мати ОСОБА_4 та вітчим ОСОБА_3 гужовою повозкою поверталися із с. Мирутин в с. Печиводи Славутського району. По дорозі між ними виникла сварка з приводу того, хто повинен керувати гужовою повозкою. Під час сварки, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, на ґрунті особистих неприязних відносин ОСОБА_2 умисно наніс удар ножем в область грудної клітки ОСОБА_3, спричинивши останньому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи, не оспорюючи кваліфікації дій засудженого, просить вирок суду скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступені тяжкості вчиненого злочину внаслідок м’якості, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 за ч.1 ст.121 КК України із застосуванням ст.69 КК України покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, оскільки призначене судом покарання із застосуванням ст.75 КК України є недостатнім для його виправлення та перевиховання, а тому йому слід було обрати покарання, пов’язане із ізоляцією від суспільства.
Судом не враховано тяжкість скоєного, позицію засудженого в судовому засіданні, стан алкогольного сп’яніння, в якому перебував останній під час скоєння злочину.
Заслухавши доповідача, прокурора на підтримку апеляції, засудженого та його захисника, потерпілого, які проти її задоволення, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину при наведених у вироку обставинах, за який його засуджено, підтверджуються сукупністю зібраних по справі доказів, досліджених у судовому засіданні, які ніким не оспорюються.
Всім цим доказам по справі у їх сукупності суд дав належну правову оцінку, правильно кваліфікував його дії за ст.121 ч.1 КК України, як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
При призначенні покарання суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого злочину, особу ОСОБА_2, його позитивну характеристику за місцем проживання та навчання, те, що він страждає на легку розумову відсталість, є інвалідом ІІІ групи по слуху, раніше не судимий, щиро розкаявся в скоєному. Взаємовідносини між потерпілим та засудженим після скоєння злочину добрі. ОСОБА_3 в засіданнях суду першої та апеляційної інстанції просив не позбавляти ОСОБА_2 волі реально.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що обрані засудженому вид і міра покарання відповідають вимогам ст.65 КК України. Підстав для посилення покарання не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Вирок Славутського міськрайонного суду від 07 грудня 2009 року стосовно ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи, залишити без задоволення.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
З оригіналом згідно:
суддя апеляційного суду
Хмельницької області І.М. Цугель