ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

03 березня 2020 року

м. Харків

справа №643/11176/17

провадження № 22-ц/818/1163/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого – Піддубного Р.М. (суддя - доповідач),

суддів: Коваленко І.П., Котелевець А.В.,

за участю секретаря: Кравченко О. О.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2019 року, постановлену у складі судді Логвінова А.О., -

встановив:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила припинити право спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом його поділу в натурі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визначити порядок користування земельною ділянкою за вказаною адресою.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2019 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_3 , призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. Бокаріуса.

На вирішення експертів поставлені запитання:

1. Чи є технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва поділити в натурі житловий будинок з прибудовами та надвірними будівлями АДРЕСА_1 , відповідно до 1/2 частки кожного із співвласників?

2. Які варіанти поділу житлового будинку з прибудовами та надвірними будівлями АДРЕСА_1 можливо визначити відповідно до 1/2 частки співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та вимог нормативно-правових актів?

3. За необхідністю підготовити пропозиції щодо переобладнання об`єктів, залишення їх частин у спільній власності, а також визначити грошову компенсацію власнику, частка якого в натурі після поділу стала меншою за ідеальну?

4. Розробити варіанти порядку користування земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок з прибудовами та надвірними будівлями АДРЕСА_1 відповідно до 1/2 частки кожного із співвласників, з урахуванням наявної в матеріалах справи технічної документаці та можливості технічного обслуговування будинку та господарських споруд?

5. Чи можливо  визначити порядок  користування земельною  ділянкою,  на якій розташований житловий  будинок з  прибудовами та  надвірними будівлями   АДРЕСА_1 , запропонований відповідачем у таблиці 1 (т. 3 а.с. 122-123)?

Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права просила ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування скарги зазначила, що згідно інвентаризаційних матеріалів на земельній ділянці, яку надано у спільне користування власникам домоволодіння АДРЕСА_2 , було зведено житлову будівлю літ. «В-1», яку оснащено за попередньо виготовленою технічною документацією водо-та газопостачанням, електрикою та яка не була самовільно збудованою згідно технічного паспорту з дня проведення технічної інвентаризації. В технічній документації міститься акт поточних змін від 27.05.2004 року, в якому зазначено, що будівля літ. «В-1» знесена. Зазначена будівля є об`єктом спільної сумісної власності, ця споруда внесена до технічного паспорту, виконаного ПП «Міський центр нерухомості» із зміною призначення «літня кухня» літ. «В».

Посилаючись на те, що вказану будівлю у 2019 року ОСОБА_1 було знесено без згоди ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про невключення до ухвали про призначення експертизи питання про вартість вказаної будівлі з метою визначення розміру грошової компенсації.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановляючи ухвалу про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, суд першої інстанції виходив з того, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, а відхиляючи запропоноване відповідачкою питання про визначення вартості будівлі літ. «В» керувався тим, що вказану будівлю знесено, право власності на неї у встановленому законом порядку не зареєстровано, а тому її вартість не має враховуватись під час поділу домоволодіння між його співвласниками.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками з огляду на наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 3 статті 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 103 ЦПК України встановлено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом, а учасники справи можуть запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта (ч.ч. 4-6 ст. 103 ЦПК України).

Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи (ст. 104 ЦПК України).

Відповідно до п. 3.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5, орієнтовний перелік питань, що можуть бути поставлені при проведенні відповідного виду експертизи, наведено в Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки і призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року №53/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 3 листопада 1998 року за №705/3145 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року №1950/5).

Як убачається із матеріалів справи, право власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 22.07.2004 року, зміст якого не містить надвірної будівлі літ. «В».

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом, спадкове майно, на яке видано це свідоцтво ОСОБА_2 складається з: Ѕ частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , житловий будинок літ.»А-1», дерево, обкладене цеглою, житловою площею 59 кв.м, розташований на земельній ділянці 1019 кв.м. надвірні будівлі : літні кузні Б. К, сараї б, Е, Л,М, вбиральні Ж, И, Р, льохи Г, Д, огорожа 1, 2, 4, 6-8, тобто також не містить даних про будівлю літ. «В-1».

Крім того, виготовлені КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» технічні паспорти на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 10.12.2012 року на замовлення ОСОБА_2 , станом на 24.04.2017 року на замовлення ОСОБА_1 , також не містять даних про будівлю літ. «В».

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відхилення запропонованих відповідачем питань щодо визначення вартості знесеної будівлі, право власності на яку сторонами у справі у встановленому законом порядку не зареєстровано.

Разом з тим, якщо під час натурного обстеження спірного нерухомого майна та вивчення матеріалів справи експертом буде встановлено обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення поставлених в ухвалі суду питань (фактичне існування спірної будівлі, її відображення в матеріалах інвентаризаційної справи, тощо), судовий експерт повинен врахувати вказані обставини та зазначити про них у своєму висновку.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду – залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 10 березня 2020 року.

Головуючий                                                                 Р.М. Піддубний

Судді                                                                         І.П. Коваленко

А.В. Котелевець