ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2020 р. Справа№ 910/9741/13

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Пантелієнка В.О.

Грека Б.М.

За участю секретаря судового засідання Берегової Н.М.

та представників сторін:

від ДП "Українська авіаційна транспортна компанія": Шуліма Д.В. - довіреність №413/1 від 07.10.2019; Гадзевич О.М. довіреність №413/1 від 07.10.2019.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2019

у справі №910/9741/13 (суддя Яковенко А.В.)

за заявою ОСОБА_1

до Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія"

про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсацію втрати частини зарплати та суму індексації

в межах справи №910/9741/13

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Залар"

до Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

На розгляді у Господарському суді міста Києва знаходиться справа №910/9741/13 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Залар" про визнання Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" банкрутом. Провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" порушено 11.06.2013. На даний час справа перебуває на стадії санації.

У липні 2019 року до Господарського суд міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія", згідно якої (з урахуванням уточнень позовних вимог) просив суд стягнути з відповідача 77 497,98 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 01.05.2019 по 31.08.2019 та компенсацію втрати частини зарплати та суму індексації в розмірі 351 790,85 грн за період з липня 2006 по квітень 2019 в межах справи №910/9741/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/9741/13 задоволено частково заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсацію втрати частини зарплати та суму індексації в межах справи №910/9741/13.

Стягнуто з Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у період з 01.05.2019 по 31.08.2019 на загальну суму 77 497,98 грн з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів при її виплаті. В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №б/н від 04.11.2019, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/9741/13 в частині відмови в стягненні індексації заробітної плати та компенсації втрати частини зарплати за несвоєчасну виплату протягом тривалого часу індексації за період з липня 2006 по квітень 2019 з Державного підприємства України "Українська авіаційна транспортна компанія". Прийняти нове рішення яким стягнути з Державного підприємства України "Українська авіаційна транспортна компанія" на користь ОСОБА_1 суму індексації та компенсацію втрати частини зарплати за період з липня 2006 по квітень 2019 в розмірі 351 790,85 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2019 вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Верховець А.А., судді: Доманська М.Л., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 року у справі №910/9741/13 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України.

25.11.2019 до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої скаржник просив суд стягнути з відповідача суму індексації за період з липня 2006 року по квітень 2019 року у розмірі 372 177,50 грн.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/9741/13; скаргу призначено до розгляду на 17.12.2019.

10.12.2019 до суду апеляційної інстанції від ДП "Українська авіаційна транспортна компанія" надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого боржник просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу - без змін.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2019, здійсненого у зв`язку із перебуванням судді Пантелієнка В.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, апеляційна скарга ОСОБА_1 у справі №910/9741/13 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Верховця А.А., суддів Доманської М.Л., Полякова Б.М .

17.12.2019 суддею Поляковим Б.М. заявлено самовідвід від розгляду справи №910/9741/13.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 задоволено заяву судді Північного апеляційного господарського суду Полякова Б.М. про самовідвід у справі №910/9741/13; матеріали справи №910/9741/13 передано для здійснення визначення складу судової колегії у відповідності до положень ГПК України.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2019 справа №910/9741/13 передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Верховця А.А., суддів: Доманської М.Л., Сотнікова С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/9741/13 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів; розгляд апеляційної скарги призначено на 14.01.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020, у зв`язку з неявкою скаржника, відкладено розгляд справи №910/9741/13 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 на 04.02.2020.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2020, здійсненого у зв`язку із перебуванням судді Сотнікова С.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, апеляційна скарга ОСОБА_1 у справі №910/9741/13 передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Верховця А.А., суддів Доманської М.Л., Пантелієнка В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/9741/13 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2020, у зв`язку з неявкою скаржника, відкладено розгляд справи №910/9741/13 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 на 10.03.2020.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2020, здійсненого у зв`язку із перебуванням судді Доманської М.Л., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, апеляційна скарга ОСОБА_1 у справі №910/9741/13 передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Верховця А.А., суддів Грека Б.М., Пантелієнка В.О.

06.03.2020 до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява про перенесення судового засідання, в обґрунтування якої скаржник зазначає про неможливість з`явитись в судове засідання 10.03.2020 у зв`язку з тим, що знаходиться на лікуванні у Державній науковій установі "Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини" Державного управління справами. При цьому, скаржник просить суд перенести судове засідання на кілька місяців.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/9741/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Верховця А.А., суддів Грека Б.М., Пантелієнка В.О.

В судовому засіданні 10.03.2020 головуючий суддя поставив на обговорення заяву скаржника про перенесення судового засідання.

Представники ДП "Українська авіаційна транспортна компанія" при розгляді вказаної заяви поклались на розсуд суду.

Заслухавши думку представників відповідача, дослідивши заяву скаржника про перенесення судового засідання, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Тобто, підставою для відкладення розгляду справи за клопотанням учасника справи у випадку неможливості його явки у судове засідання є наявність обґрунтованих причин такої неявки. При цьому, згідно положень ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи у разі першої неявки в судове засідання учасника справи. Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 вже втретє звертається до суду апеляційної інстанції з заявою про перенесення судового засідання.

Застосовуючи, згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суддя зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відтак враховуючи, що явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторін, беручи до уваги строк розгляду справи, а також з урахуванням того, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 за відсутності скаржника за наявними матеріалами справи.

Представники відповідача заперечували проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , просили суд оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, як таку, що прийнята при повному дослідженні всіх обставин справи та у відповідності до норм права.

В судовому засіданні 10.03.2020, згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу (далі за текстом - ГПК) України, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 271 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши думку представників відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05.12.2006, яке набрало законної сили 18.05.2007, визнано незаконним наказ №605-п від 26.06.06 про звільнення ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на роботі у Державному підприємстві "Українська авіаційна транспортна компанія" на посаді начальника відділу сертифікації льотного складу та методичної роботи, стягнуто з Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, добові витрати за час перебування у відрядженні та моральну шкоду і судові витрати. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати в сумі 10 005, 60 грн. допущено до негайного виконання.

Отже, трудові права ОСОБА_1 були порушені до відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" (провадження у справі про банкрутство порушено 11.06.2013). Судом встановлено, що відповідачем досі не виконано рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05.12.2006 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу сертифікації льотного складу та методичної роботи. Разом з тим при звільненні ОСОБА_1 була виплачена заробітна плата, будь-яких доказів про невиплату заробітної плати заявником до суду не надано. Тобто, у ДП "Українська авіаційна транспортна компанія" відсутня заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1

У липні 2019 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія", згідно якої (з урахуванням уточнень позовних вимог) ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача 77 497,98 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 01.05.2019 по 31.08.2019 та компенсацію втрати частини зарплати та суму індексації в розмірі 351 790,85 грн за період з липня 2006 по квітень 2019 в межах справи №910/9741/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/9741/13 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено лише в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення суми індексації у розмірі 351 790,85 грн та компенсації втрати частини зарплати за період з липня 2006 року по квітень 2019 року місцевий господарський суд виходив з того, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати.

Колегія суддів зазначає, що скаржником (25.11.2019) подано до суду апеляційної інстанції заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої скаржник просить суд стягнути з відповідача суму індексації за період з липня 2006 року по квітень 2019 року у розмірі 372 177,50 грн. Однак зазначена заява ОСОБА_1 (про уточнення позовних вимог) не приймається судом до розгляду, оскільки вона не була предметом розгляду в Господарському суді міста Києва під час постановлення оскаржуваної ухвали.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення суми індексації у розмірі 351 790,85 грн та компенсації втрати частини зарплати за період з липня 2006 року по квітень 2019 року, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування з огляду на наступне.

Частиною 6 ст. 95 Кодексу законів про працю України передбачено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі по тексту - Закон №1282).

Статтею 1 Закону №1282 визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно ст. 2 Закону №1282 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі по тексту - Порядок №1078)

Відповідно до п. 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Пунктом 3 Порядку №1078 визначено, що до об`єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати.

Зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає, що така виплата, як середній заробіток за час вимушеного прогулу (що виплачується за рішенням суду та не є оплатою праці за виконану роботу), є разовою та розрахована із середньої заробітної плати, а тому ця виплата не підлягає індексації. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.12.2019 у справі №804/3000/18, від 07.08.2019 у справі №523/15997/15-ц

Таким чином посилання скаржника у апеляційній скарзі на помилковість відмови місцевим господарським судом у задоволенні позовних вимог про виплату грошового забезпечення з урахуванням індексу інфляції є безпідставними, оскільки відповідно до Закону №1282 індексації підлягають лише грошові доходи громадян, які не мають разового характеру, тоді як сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу (за період з липня 2006 року по квітень 2019 року) розрахована із середньої заробітної плати та є разовою виплатою.

Стосовно доводів ОСОБА_1 про наявність у нього права на стягнення компенсації втрати частини заробітної плати за період з липня 2006 по квітень 2019 року, колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Стаття 2 Закону №2050-III визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

У відповідності до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Пунктами 2, 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року N159 (далі - Порядок №159) передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);

соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно ст. 94 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Аналогічні положення закріплені також в ст. 1 Закону України «Про оплату праці», згідно якої заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

З аналізу наведених норм вбачається, що заробітною платою можливо вважати грошовий еквівалент, який сплачується працівнику за виконану ним роботу.

У разі встановлення обставин вимушеного прогулу працівника (звільнення без законної підстави ст. 235 КЗпП України та/або затримка виконання рішення про поновлення на роботі ст. 236 КЗпП України), такому працівнику виплачується не грошовий еквівалент виконаної роботи, а передбачена Кодексом законів про працю України компенсаційна виплата у вигляді середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За таких обставин, зважаючи на те, що ОСОБА_1 підлягає виплаті середній заробіток за час вимушеного прогулу, а не винагорода за виконану робуту, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, нарахований та стягнутий за рішенням суду, не є заробітною платою у розумінні як Закону України «Про оплату праці» так і Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», а тому не підлягає компенсації.

З приводу посилань скаржника на довідку Державної служби статистики України, в якій повідомляється, що оплата працівнику за час вимушеного прогулу, що здійснюється відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України, з точки зору державної статистичної звітності є оплатою за невідпрацьований робочий час, отже, відноситься до фонду оплати праці штатних працівників у частині додаткової заробітної плати, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Норми ст. 43 Конституції України, які гарантують право на працю, регламентовані в спеціальних законах, серед яких, зокрема, Кодекс законів про працю України, Закон України «Про індексацію грошових доходів населення», Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», що регулюють питання, в тому числі, щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, індексації грошових доходів населення, компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Таким чином, за наявності спеціальних нормативно-правових актів, які відповідають Конституції України та прийняті з метою регламентації відповідних її норм, суд при прийнятті рішення має керуватися нормами спеціального законодавства, тоді як, статистичне спостереження - це планомірний, науково організований процес збирання даних щодо масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній та інших сферах життя України та її регіонів, шляхом їх реєстрації за спеціальною програмою, розробленою на основі статистичної методології (ст. 1 Закону України «Про державну статистику»).

Відповідно, доводи апелянта про помилковість висновків місцевого господарського суду стосовно того, що заробітна плата за весь час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати є необґрунтованими, оскільки, як вбачається зі змісту судового рішення суду першої інстанції, в його основу покладені саме норми спеціального законодавства, прийняті з метою детального регулювання правовідносин, які виникають у зв`язку із реалізацією громадянами гарантованого статтею 43 Конституції України права на працю.

Крім того суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_1 обґрунтовуючи правомірність стягнення суми індексації у розмірі 351 790,85 грн та компенсації втрати частини зарплати за період з липня 2006 року по квітень 2019 року, помилково посилається на рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 №9-рп/2013, оскільки у даному рішенні мова йде про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати, тоді як ОСОБА_1 просить нарахувати суму індексації та компенсації втрати частини зарплати на заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду міста Києва про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення суми індексації у розмірі 351 790,85 грн та компенсації втрати частини зарплати за період з липня 2006 року по квітень 2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повністю з`ясовано всі обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 судовою колегією не встановлено.

Доводи викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 судом не вбачається.

Згідно пп. «в» п. 4 ч. 1 ст. 282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (ч. 2 ст. 129 ГПК України).

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 звертаючись до Північного апеляційного господарського суду з даною апеляційною скаргою повинен був сплатити судовий збір у розмірі 7 915,29 грн (5 276,86*150%) (згідно п. 1 ч. 2 ст. 4 та пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), однак останній звільнений від сплати судового збору у відповідності до ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

За таких обставин, зважаючи на викладені норми права та враховуючи, що Державне підприємство "Українська авіаційна транспортна компанія" не виконало рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05.12.2006 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу сертифікації льотного складу та методичної роботи, що є наслідком звернення скаржника до суду з даним позовом, Суд дійшов висновку про покладення на відповідача судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Відтак, слід стягнути з Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" в дохід Державного бюджету України 7 915,29 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/9741/13 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/9741/13 залишити без змін.

3. Стягнути з Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 24, корпус 3, код ЄДРПОУ 24964464) в дохід Державного бюджету України 7 915 (сім тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) грн 29 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.

5. Матеріали справи №910/9741/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Cторони мають право оскаржити постанову до Верховного суду в порядку, передбаченому ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.03.2020.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді В.О. Пантелієнко

Б.М. Грек