ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Кіровоградської області
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"15" серпня 2006 р. | Справа № 4/220 |
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилько Ю.І.,за участю секретаря судового засідання Волоткевича А.В.розглянув справу № 4/220
за позовом Управління пенсійного фонду України в м.Кіровограді
до Комунального підприємства “Аеропорт Кіровоград” м.Кіровоград
про стягнення 63210 грн. 83 коп.
Представники сторін:
від позивача - Дутчак Ю.В. , довіреність № 17 від 22.05.06 ;
від відповідача - Яковлев С.В. , довіреність № 555 від 07.12.05 ;
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача , обговоривши усі обставини справи, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ :
Свої вимоги позивач обгрунтовував слідуючим:
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 з наступними змінами та доповненнями, Управління пенсійного фонду України є органом виконавчої влади на місцях та утворюють систему органів Фонду, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення в межах району.
Згідно п.1 вказаного „Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах”, управління контролює надходження збору та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати збору.
Управління має право вживати в установленому законодавством порядку заходів, спрямованих на стягнення не внесених своєчасно сум збору разом з нарахованою пенею, а також застосовувати штрафні санкції відповідно до законодавства.
Абзацом 8 частини третьої статті 106 Закону України № 1058 „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, який вступив в силу з 01.01.2004 року , передбачено право органу Пенсійного фонду на звернення до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки
Відповідно до ст. 8 „Про пенсійне забезпечення” виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України відповідно фонд якого формується за рахунок коштів, що відраховується підприємствами і організаціями.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі Закону - 1058), до страхових внесків відносяться кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Відповідно до ст.ст. 18,19,20 п.п.1 п. 8 Розділу 15 Закону-1058 страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначеному цим Законом, та у розмірах, передбачених Законом України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 року № 400/97, тобто платник нараховує та сплачує страхові внески у встановлений граничний термін за ставкою 32% від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників і відраховує та перераховує страхові внески від об’єкті оподаткування застрахованих осіб – найманих працівників за ставкою 1-2% від їх сукупного оподатковуваного доходу.
Згідно з п.6 та 12 ст. 20 Закону-1058 страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески нараховані за відповідний базовий звітний період (календарний місяць), не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до п. 2 ст. 106 Закону 1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальником у визначені строки вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і сплачуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
При проведенні перевірки за період з 01.01.01 р. по 01.07.05 року згідно до акту №167 від 14.09.2005 року відповідач має заборгованість по сплаті страхових внесків в розмірі 80718 грн. 79 коп., яку відповідач погасив частково. Крім того, в період з 20.07.05 р. по 01.05.06 р. відповідачем не повністю проводилась оплата за поданими ним розрахунками та допущено заборгованість в розмірі 63210 грн. 83 коп., враховуючи несплачену суму за актом перевірки №167 від 14.09.2005 року.
Відповідач позовні вимоги заперечив частково, в судове засідання прибув. Відповідач вважає, що при проведенні виплат заробітної плати в 2001-2002 роках виконавчою службою у відповідача не виникав обов'язок проводити сплату коштів до Пенсійного Фонду, оскільки кошти в розпорядження відповідача не поступали. Крім того, вважає за необхідне до позовних вимог за 2001-2002 роки застосувати строки позовної давності.
Не погоджуючись з позицією відповідача , представник позивача пояснив слідуюче. Страхувальники, перелік яких міститься в ст. 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, повинні нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки в повному обсязі страхові внески. Відповідач є страхувальником і платником, виконання виконавчою службою дій по примусовому погашенню заборгованості по заробітній платі не є підставою для звільнення відповідача по сплаті страхових внесків. Приймаючи до уваги, що правовідносини між сторонами врегульовано спеціальним законом “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” норми Цивільного кодексу щодо строків позовної давності на ці правовідносини не поширюються.
Проаналізувавши правовідносини, що виникли між сторонами спору та надавши їм правову оцінку, господарський суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення.
Матеріали справи свідчать, що заборгованість відповідача складає
63210 грн. 83 коп. При визначенні висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги в повному обсязі господарський суд виходить з того, що розрахунки сум страхових внесків за спірний період проводились безпосередньо посадовими особами відповідача та після складання і підпису направлені позивачу (а.с. 6-16), акт звірки заборгованості по страховому збору на суму недоїмки в розмірі 63210 грн. 83 коп. керівник відповідача підписав без будь-яких заперечень чи зауважень (а.с. 42), викладені в акті перевірки №167 від 14.09. 2005 року результати відповідачем не оспорені та не оскаржені (а.с.22).
Зазначене підтверджується копіями розрахунків зобов’язання зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування за відповідний період ( а.с. 5-16), копіями вимог про сплату заборгованості (а.с.18,20), доказами направлення вимог відповідачу (а.с.19,21), актом перевірки №167 від 14.09.2005 року (а.с.22-23). Судом розцінюється як безпідставне посилання відповідача про необґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості по страхових внесках за той період, коли заробітна плата працівникам виплачувалась органами виконавчої служби, оскільки відповідач не надав посилання на нормативні документи, на підставі яких він звільнявся від нарахування та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду, а позивач оспорив це посилання та обґрунтував свою позицію.
Доказів сплати вказаної заборгованості відповідач господарському суду не подав.
За вказаних обставин позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю в сумі 63210 грн. 83 коп. як заборгованість по страхових внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
На підставі викладеного, керуючись Законами України № 1058 „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” , „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 року № 400/97, ст.ст. 160,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства “Аеропорт Кіровоград” м.Кіровоград вул. Короленка 1А код 31008332 р/р 260033121860921 в КФ "Приватбанк" МФО 323583 заборгованість по страхових внесках в розмірі 63210 грн. 83 коп. на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді р/р 256073011226 в Облуправлінні Ощадбанку МФО 323475 код 20650088
Після набрання судовим рішенням законної сили, за заявою стягувача, буде виданий виконавчий лист.
Сторони мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову в порядку і строки відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодекс - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова виготовлена в повному обсязі 15 серпня 2006 року.
Суддя |
| Ю. І. Хилько |