ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

03 березня 2010 р.           Справа № 2-а-205/10/0270

                                                                                                                        м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мельник-Томенко Жанни Миколаївни,

при секретарі судового засідання:   Пивовар Інні Михайлівні  

за участю представників сторін:

позивача      :   ОСОБА_1, представник на підставі довіреності

відповідача :   Сидоров О.В., представник на підставі довіреності

третя особа: Миколенко Р.Л., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2   

до:   регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна податкова адміністрація України у Вінницькій області  

про: визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій №0205912800-21 від 14.01.2010 року, виданого Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у Вінницькій області.

Позов мотивовано наступним.

Вказаним рішенням регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів  ДПА України у Вінницькій області, прийнятим на підставі акта перевірки №1637/02/32/23/НОМЕР_1 від 02.12.2009 року, застосовані фінансові санкції до ОСОБА_2. за порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва» №957 від 30.10.2008 р. Позивач вважає дане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з наступних підстав.

На думку позивача, у працівників органів податкової служби, що проводили перевірку були відсутні права на її проведення, оскільки в порушення вимог ч. 4 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» право на проведення планової перевірки наявне лише у тому разі, коли суб’єкту підприємницької діяльності не пізніше ніж за десять днів до дня перевірки надіслано повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Окрім того, у відповідача відсутні докази факту реалізації позивачем горілки за цінами нижчими від оптово-відпускних та роздрібних на цей товар. Працівники відповідача не придбали підакцизний товар, оскільки одразу ж після його оплати повернули товар позивачу та забрали сплачені кошти. У відповідності до вимог ст. ст. 234,  698 Цивільного кодексу України такий правочин є фіктивним, тобто вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Позивач вважає недоведений факт здійснення реалізації горілки за цінами, нижчими від встановлених мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на горілку, що виключає можливість притягнення його до відповідальності за таке порушення.

За таких підстав, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати  рішення про застосування фінансових санкцій №0205912800-21 від 14.01.2010 р.

У судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги, а також надав додаткові пояснення. Так, при проведенні перевірки не був дотриманий порядок, визначений Указом Президента України «Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності», щодо передбачення перевірки у плані роботи контролюючого органу і проведення її за місцезнаходженням такого суб’єкта, а також повідомлення суб’єкта господарювання за десять днів до початку перевірки про її проведення. Позивач також звертає увагу суду на ту обставину, що працівники ДПА у Вінницькій області ОСОБА_5, ОСОБА_6, які проводили перевірку, визначили порушення шляхом придбання товару як споживачі, а задоволення власних потреб під час перевірки не допускається, оскільки це викликає сумніви в неупередженості перевіряючих і може бути розцінено, як провокація суб’єкта господарювання або як використання службового становища в особистих цілях. А тому, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Перевірки, з метою контролю за порядком дотримання розрахунків, можуть бути як плановими так і позаплановими. При цьому, на такі перевірки не поширюється дія ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», яка визначає підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок стосовно своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів. В даному випадку податковим органом була проведена перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктом господарської діяльності, а тому у відповідача був відсутній обов’язок повідомляти позивача про проведення перевірки за десять днів.

Факт продажу позивачем товару підтверджується фіскальними чеками №0998, № 0999, № 1001. Отже в ході проведення перевірки було встановлено факт реалізації однієї пляшки горілки «Горілочка на житніх сухарях» місткістю 0,7 літра, міцністю 40% об., по ціні 22,50 грн. за пляшку, хоча така ціна не повинна бути меншою 25,14 грн. Таким чином, факт виявленого порушення підтверджується фіскальними чеками, актом перевірки, а тому у відповідача були наявні підстави для прийняття рішення про застосування до відповідача фінансових санкцій. Рішення відповідача є правомірним, прийнятим на підставі та з дотриманням вимог закону, а тому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 16.02.2010 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Державну податкову адміністрацію України у Вінницькій області.

Представник третьої особи у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, вказавши, що планова перевірка позивача проведена відповідно до плану – графіку таких перевірок, згідно направлень на перевірку та з дотриманням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Факт реалізації позивачем товару підтверджується фіскальними чеками. А тому, позовні вимоги є безпідставними.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно акту (довідки) перевірки за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліценцій від 02.12.2009 року посадовими особами ДПА у Вінницькій області, на підставі направлень, проведено перевірку магазину, розташованого по АДРЕСА_1, де здійснює господарську діяльність ОСОБА_2 Перевіркою встановлено здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за мінімальні роздрібні ціни на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва. Так, горілку «Горілочка на житніх сухарях» 0,7 л. 40% реалізовано по ціні 22,50 грн., розрахункову операцію проведено через реєстратор розрахункових операцій із роздрукуванням фіскального чека № 1001 в той час як мінімальна роздрібна ціна на горілку такої міцності і об’єму становить 25,14 грн. Відповідно до висновків акту перевірки, ОСОБА_2 порушено постанову Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва» № 957 від 30.10.2008 р.

На підставі акту перевірки, у відповідності до вимог ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» начальником РУ Департаменту САТ ДПА України у Вінницькій області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій № 0205912800-21 від 14.01.2010 р., яким до СПД ОСОБА_2 застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 1000 грн.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку,  встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових  розрахунків  за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

У відповідності до ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності  порядку проведення  розрахунків  за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби  України шляхом  проведення планових  або  позапланових перевірок згідно із законодавством України.

          Відповідно до ч. 1 ч. 4 ст. 16 вказаного Закону, контролюючі  органи  мають  право  відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планові або позапланові перевірки осіб, що  використовують реєстратори розрахункових операцій,  розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Як видно з матеріалів справи, підставою для проведення планової перевірки став план перевірок суб’єктів господарської діяльності, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на грудень 2009 року, затвердженого першим заступником голови 27.11.2009 року, в плані передбачено проведення перевірки у СПД ОСОБА_2 З цією метою, головним державним податковим ревізорам – інспекторам ДПА у Вінницькій області ОСОБА_6, ОСОБА_5 видані направлення №№904690, 904687 на проведення перевірки ОСОБА_2 в період з 01.12.2009 р. по 11.12.2009 р., які зареєстровані в журналі обліку видачі направлень на перевірку щодо контролю за здійсненням суб’єктами господарювання розрахункових та касових операцій ДПА у Вінницькій області.

Відповідно до ч. 4 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Як встановлено судом, письмове повідомлення підприємцю ОСОБА_2 не надсилалося, отже в податкової інспекції були відсутні підстави для проведення планової перевірки.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача та третьої особи про незастосування вимог ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» при проведенні даного виду перевірок, виходячи з наступного.

До Закону України «Про державну податкову службу в Україні» були внесені зміни Законом України № 2322-15 від 12.02.2005 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканість, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)», зокрема доповнено ст. 11-1. Відповідно до пояснювальної записки до даного закону одним з найпоширеніших порушень прав громадян на підприємницьку діяльність є надмірне та часто незаконне втручання контролюючих органів в діяльність суб'єктів підприємництва зі сторони органів державної податкової служби.

Метою даного закону є запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканість, безпеку,  на захист, правову допомогу тощо, законодавче врегулювання порядку проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності органами міліції, державної податкової служби, контрольно-ревізійної служби, а також приведення національного законодавства в частині механізмів реалізації прав і основних свобод людини та громадянина у відповідність до Загальної декларації прав людини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, Резолюції восьмого конгресу ООН по попередженню злочинності та поводження з правопорушниками „Основні принципи застосування сили та вогнепальної зброї посадовими особами по підтриманню правопорядку” від 7 вересня 1990 року, Резолюції 34/169 Генеральної асамблеї ООН від 17 грудня 1979 року, якою ухвалено Кодекс поведінки посадових осіб при підтриманні правопорядку, Декларації Організації Об'єднаних Націй про захист всіх осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських та таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання 1975 року, інших міжнародно-правових норм.

Органами державної податкової служби  активно використовувався обвинувачувальний підхід при проведенні перевірок суб'єктів господарської діяльності. Така ситуація була обумовлена відсутністю встановленого законом чіткого порядку та підстав проведення податкових перевірок, термінів їх проведення, а також механізмів запобігання незаконному проведенню перевірок та прямому втручанню в діяльність суб'єктів господарювання.

Зазначеними змінами встановлені чіткі підстави, порядок, терміни та умови проведення податковими органами та органами контрольно-ревізійної служби перевірок суб'єктів господарської діяльності.

Таким чином, вимоги ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» поширюють свою дію на всі випадки проведення планових та позапланових перевірок, що проводяться органами податкової служби, передбачених іншими законами, в тому числі Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Отже, в порушення вимог ч. 4 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи ДПА України у Вінницькій області приступили до проведення  планової перевірки СПД ОСОБА_2,хоча не мали права на її проведення, оскільки таке право надається лише у тому випадку, коли суб’єкту господарювання не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Також, відповідно до акту перевірки, остання проводилась 02.12.2009 року, розпочалась о 15 год. 15 хв., закінчилась в 16 год. 50 хв.  Відповідно до акту перевірки, продаж позивачем товару  підтверджується фіскальними чеками №№ 0998, 0999, 1001 на загальну суму 43,70 грн. Проте, вказані чеки суду не надані. Окрім того, відповідно до Х та Z – звітів від 02.12.2009 року готівка в сумі 43,70 грн. була повернута 02.12.2009 р. о 16 год. 30 хв., тобто в період перевірки.

Згідно ч. 6 ст. 71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для  підтвердження  обставин, на  які  вона  посилається,  суд  вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідач, який являється суб’єктом владних повноважень заперечує проти задоволення позовних вимог, проте не надав суду доказів на які він посилається, а саме фіскальних чеків №№ 0998, 0999, 1001, мотивуючи це тим, що вони втрачені. Враховуючи вищевказані норми, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

З показів допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 судом встановлено, що в період перевірки вказаними особами придбано у СПД ОСОБА_2. дві пачки цигарок по ціні 5,50 грн., пляшку горілки «Хлібний Дар» 0,2 л. по ціні 10,20 грн., пляшку горілки «Горілочка» 0,7 л. по ціні 22,50 грн., а всього на загальну суму 43,70 грн. Після придбання товару перевіряючими було повернуто придбаний товар та отримано гроші сплачені за нього в сумі 43,70 грн., а також складено акт перевірки від 02.12.2009 р., в якому відображені виявлені порушення.

З аналізу норм Законів України «Про державну податкову службу в Україні», «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено, що законом не надано права посадовим особам органів державної податкової служби під час проведення планових перевірок здійснювати контрольні та оперативні закупівлі (закупки). Таке право надано податковій міліції, що передбачено Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність".

Таким чином під час придбання товару у СПД ОСОБА_2 перевіряючі діяли як покупці, а тому на правовідносини що виникли між сторонами в момент укладення договору роздрібної купівлі – продажу поширюється дія норм Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 698 ЦК України, за договором роздрібної  купівлі-продажу  продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується  прийняти товар і оплатити його.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

Згідно вимог ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу (ч. 1). Недійсним є правочин,  якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний  правочин).  У  цьому  разі  визнання  такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2).

Таким чином судом встановлено, що вчинення посадовими особами ДПА у Вінницькій області договору роздрібної купівлі – продажу товару у позивача було спрямоване на виявлення порушень, а не на реальне настання правових наслідків, що обумовлено цим договором. А тому, такий правочин не відповідає вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України та в силу ст. 215 ЦК України є недійсним (нікчемним) правочином.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності  правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій  стороні у натурі все, що  вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення,  зокрема тоді,  коли одержане полягає  у  користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на вищевикладене, акт перевірки від 02.12.2009 року не може бути підставою для застосування до позивача фінансових санкцій, оскільки посадові особи відповідача не мали права на здійснення контрольної закупівлі (закупки), з використанням власних грошових коштів, що під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг не допускається. Крім того, судом встановлені обставин відповідно до яких перевіряючі при придбанні товару у позивача діяли як покупці, а не як посадові особи органів державної податкової служби. При цьому, на момент вчинення правочину, вони не мали наміру створення правових наслідків що випливають з договору роздрібної купівлі – продажу, а тому він не був спрямований на настання таких наслідків. Після укладення договір роздрібної купівлі-продажу сторони даного правочину фактично визнали його недійсність та застосували правила реституції. Враховуючи викладене, докази надані відповідачем щодо виявленого порушення не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вони отримані посадовими особами відповідача з порушенням передбаченого законом порядку, не на підставі,  не у межах повноважень та не у спосіб визначений законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 КАС України, докази,  одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Відповідальність за порушення відображене в акті перевірки передбачена абз. 11 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Відповідно до вказаної норми до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, виготовленими за коньячною  технологією,  горілкою  та лікеро-горілчаними виробами за цінами, нижчими від встановлених мінімальних оптово-відпускних  або  роздрібних цін на коньяк, алкогольні напої, виготовлені за коньячною технологією, горілку та лікеро-горілчані вироби - 100 відсотків вартості отриманої  партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 1 000 гривень.

З встановлених обставин справи суд дійшов висновку про відсутність зі сторони  позивача порушення вищевказаної норми, оскільки факт реалізації горілки за цінами нижчими від встановлених мінімальних оптово-відпускних не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду справи, а тому відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності та застосування штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, рішення відповідача про застосування фінансових санкцій від 14.01.2010 року є протиправним та підлягає скасуванню.

При вирішенні справи суд також керувався наступним.          

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції   і  законів України,  інших  нормативних актів, прав та  охоронюваних  законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної  податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України  оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки квитанцією № К3/Р/39 від 25.01.2010 р. підтверджено розмір судового збору сплаченого позивачем, що складає  3,40 грн., дана сума підлягає стягненню з Державного бюджету України. 

Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 158, 160-163, 167, 186, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Вінницькій області №0205912800-21 від 14.01.2010 року про застосування штрафних санкцій.

Стягнути з Державного бюджету на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 документально підтверджений розмір судових витрат в сумі 3,40 грн.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється  з  дня  отримання  нею  копії  постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено:   09.03.10  

Суддя/підпис/          Мельник-Томенко Жанна Миколаївна

03.03.2010