Справа № 22Ц- 3346/2009
Головуючий в 1 інстанції Волчко А.Я.
Доповідач в 2 інстанції Березовенко Р.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Тракало В.В.,
суддів: Березовенко Р.В., Воробйової Н.С.,
при секретарі: Терех Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 жовтня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання недійсною довіренності, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування земельної ділянки та визнання недійсним державного акту на право власності, -
встановила:
У лютому 2008 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів та просила постановити рішення, яким визнати недійсним договір доручення, укладений між нею та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 05.02.2005 року та посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_4 в частині передачі повноважень щодо продажу та обміну земельної ділянки, просила також визнати недійсним укладений 26.09.2005 року від її імені між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_5 договір купівлі-продажу земельної ділянки, що розташована на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, посвідчений державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори ОСОБА_4, а також витребувати вказану земельну ділянку у ОСОБА_5
Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що їй на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) належала земельна ділянка розміром 3, 07 умовних кадастрових гектарів із земель, переданих у колективну власність КСП "Агрофірма "Рубежівська", що складалися із трьох видів сільськогосподарських угідь: ріллі, пойми та багаторічних насаджень. Крім того, землі КСП "Агрофірма
"Рубежівська" розташовувалися на території декількох сільських рад, які відносилися до різних районів Київської області.
05.02.2005 року вона видала відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_4, на приватизацію земельної ділянки розміром 3, 07 га та виділення її в натурі, отримання державного акта та продаж чи обмін цієї ділянки на власний розсуд. Проте після видачі вказаної довіреності повіренні повністю розірвали зв'язок з нею, не узгоджували своїх дій, тому вона 27.10.2006 року скасувала довіреність, повідомивши про це відповідачів листом через нотаріуса.
Згодом позивачка дізналася, що відповідач ОСОБА_2, користуючись довіреністю виділив в натурі (на місцевості) земельну ділянку, отримав державний акт на право власності на земельну ділянку на її ім'я, в якому цільове призначення земельної ділянки зазначено для ведення особистого селянського господарства, а 26.09.2005 року року продав зазначену земельну ділянку від її імені відповідачу ОСОБА_5.
Посилаючись на те, що в довіреності не зазначено, яку саме земельну ділянку із трьох видів було уповноважено відповідачаів продати, вважала що зміст доручення суперечить вимогам ст.1003 ЦК України, а також на те, що ОСОБА_2 при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки вийшов за межі повноважень, наданих йому згідно довіреності, дії відповідача ОСОБА_2, в якості її повіреного спрямовані на укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, не відповідають внутрішньому її волевиявленню, тому позивачка просила визнати довіреність в частині надання відповідачу права на відчуження земельної ділянки недійсною з підстав, передбачених ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України. Оскільки відповідач не отримав повноважень на відчуження земельної ділянки, тому відповідно до ст. 241 ЦК України діяв при відчуженні земельної ділянки з перевищенням наданих йому повноважень.
Так як позивачка не схвалювала правочину, вчиненого відповідачем, то вказаний договір купівлі-продажу земельної ділянки є недійсним (нікчемним) і не породжує ніяких наслідків. Тому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладеної між відповідачами відповідно до ст.216 ЦК України та повернути земельну ділянку із володіння ОСОБА_5 у її володіння.
В подальшому, під час розгляду справи судом, позивачка уточнила позовні вимоги та просила визнати довіреність видану 05.02.2005 року нею на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такою, що вчинена з метою приховати договір купівлі-продажу земельної частки ( паю), визнати недійсною ( нікчемною) зазначену довіреність, визнати недійсним укладений 26.09.2005 року від її імені між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_5 договір купівлі-продажу
земельної ділянки розміром 1, 6969 га, що розташована на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, посвідчений державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори., а також витребувати вказану земельну ділянку у ОСОБА_5, визнавши при цьому недійсним Державний акт на право приватної власності на спірну земельну ділянку виданий на ім»я останнього.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду від 02 жовтня 2008 року у задоволені позову було відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка з підстав порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 17 червня 2009 року здійснено заміну сторони по справі та замість померлого відповідача по справі ОСОБА_2 до участі , в якості його правонаступників залучено ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги й обговоривши доводи апелянта вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи позивачці у задоволені позовних вимог, суд виходив з того, що ОСОБА_2 діяв у межах наданих йому повноважень, на підставі довіреності від імені позивачки вчиняв необхідні дії в органах державної влади для отримання державного акта на право власності на земельну ділянку на її ім'я, а також дії щодо продажу (обміну) зазначеної земельної ділянки .
26.09.2005 року відповідач ОСОБА_2, діючи відповідно до наданих повноважень та цілей, зазначених у довіреності від імені позивачки, продав належну їй земельну ділянку відповідачу ОСОБА_5. Договір купівлі-продажу відповідає вимогам закону та належним чином посвідчений державним нотаріусом.
Колегія суддів вважає даний висновок суду обґрунтованим.
У відповідності до ст. 239 ЦК України, укладений відповідачем ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки, що належала позивачці припинив право власності останньої на дану земельну ділянку. Право власності на земельну ділянку згідно договору купівлі - продажу від 26.09.2005 року набув відповідач ОСОБА_5.
Висновок суду про відсутність підстав для визнання недійсними довіреності, якою позивачка уповноважила відповідача ОСОБА_2 на відчуження земельної ділянки, договору купівля-продажу спірної земельної ділянки та на відсутність підстав для витребування земельної ділянки від власника ОСОБА_5, колегія вважає правильним.
Доводи апеляційної скарги про те, що довіреність та договір купівлі-продажу земельної ділянки вчинено з порушенням п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України у зв'язку з тим, що діяв мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення, зокрема, земельних часток (паїв), колегія вважає необгрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачами було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Посилання апелянта на пункт 15 Перехідних положень Земельного кодексу України у даному випадку колегія вважає необґрунтованим.
Доводи позивачки про те, що вона не уповноважувала відповідача на зміну цільового призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а тому він перевищив свої повноваження спростовуються матеріалами справи, і, зокрема, текстом довіреності.
Висновок суду про те, що повірений ОСОБА_2 діяв в інтересах позивачки на досягнення кінцевої мети - відчуження ділянки на умовах продажу чи обміну є обґрунтованим. Вчинення останнім дій по отриманню державного акту на право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства відповідало вимогам як довіреності, так і закону, оскільки здійснити продаж земельної ділянки з іншим цільовим призначенням було неможливо.
Посилання апелянта на те, що вона 05.02.2005 року, видаючи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 довіреність на право розпорядження земельною ділянкою, фактично приховала договір купівлі-продажу земельної частки (паю), що було заборонено, а суд при вирішенні вказаного спору не дав даній обставині оцінки, на думку колегії є безпідставним оскільки з матеріалів справи вбачається, що 05.02.2005 року між позивачкою та відповідачами будь- яких договорів купівлі-продажу не укладалося, а мало місце укладення договору доручення за яким позивачка надала відповідачам по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 весь комплекс повноважень необхідних для здійснення дій щодо відведення земельної частки (паю) із земель КСП Агрофірма "Рубежівська" розміром 3, 07 умовних кадастрових гектарів на місцевості, зміни її цільового призначення, одержання Державного акту та укладення договору купівлі-продажу.
Посилання позивачки на те, що вона скасувала довіреність, а тому договір купівлі-продажу земельної ділянки є недійсним, колегія вважає безпідставними.
Встановлено, що довіреність на ім'я відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позивачка скасувала 27.10.2006 року - більш ніж через рік після укладання оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Доводи апелянта про порушення судом норм процесуального права спростовуються матеріалами справи.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Рішення суду ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.
Відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Оскільки оскаржуване рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, скарга підлягає відхиленню із залишенням судового рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 жовтня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена до Верховного Суду України.