Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа № 22-269 2007 р.                                            Головуючий у 1 інстанції - Ясенова Т.І.

Категорія- 26                                                               Доповідач-Кодрул М.А.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня  2007   р.    колегія   суддів   судової   палати   в    цивільних   справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді    - Кодрула М.А.

суддів                             -Потапенка B.І, Чорнобривець О.С.

при секретарі                - Доценко Г.Ю.

за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 і його представника адвоката ОСОБА_3 розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 листопада 2006 року ,-

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з позовом про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадкове майно. В ході розгляду справи подав додаткову позовну заяву про усунення ОСОБА_2 від спадкування і визнання права власності на спадкове майно.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 листопада 2006 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Суд дійшов висновку, що вимоги позивача не грунтуються на законі та наданих доказах. З позивача на користь відповідача стягнуто 150 грн. витрат за надання юридичної допомоги та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду і ухвалити нове про задоволення його позовних вимог. Посилається на те, що суд неповно з "ясував обставини, що мають значення для справи, дав неправильну оцінку встановленим обставинам справи та припустився помилки при застосуванні норми матеріального права.

Зокрема позивач послався на те, що суд неправильно застосував до правовідносин що склалися ч. 5 ст 1224 ЦК України, яка передбачає можливість усунення від права на спадкування за законом і не може застосовуватись до спадкування за заповітом, постільки ч. 6 ст. 1224 ЦК України передбачає, що положення цієї статті поширюється на всіх спадкоємців, у тому числі на тих, хто має право на обов"язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Заслухавши пояснення позивача, який підтримував доводи апеляційної скарги, відповідача та його представника, які проти доводів апеляційної скарги заперечували, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга необгрунтована, а тому підлягає відхиленню.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не можебути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Суд належним чином з'ясував обставини справи і дійшов правильного висновку про те, що підстав для задоволення позивних вимог ОСОБА_1 немає, виходячи з наступного.

Позивач ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним заповіт своєї матері, ОСОБА_4, посвідчений 23 січня 1986 року секретарем Протопопівської сільської ради, відповідно до якого ОСОБА_4 заповіла все своє майно ОСОБА_2 Підставою для визнання заповіту недійсним позивач вказав те, що відповідно до ч.1 ст. 1254 ЦК України, заповідач має право у будь який час скасувати заповіт. ОСОБА_4 померла у свідомості і в останні хвилини свого життя розпорядилася своїм спадковим майном і хотіла щоб 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 залишилася у спадок йому. Все це вона говорила в присутності свідків.

Дослідивши зібрані по справі докази, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що законних підстав для визнання заповіту недійсним немає, постільки відповідно до ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт, скласти новий заповіт, внести зміни до заповіту, що проводиться заповідачем особисто і у порядку, встановленому цим Кодексом для посвідчення заповіту, а ОСОБА_4 в будь-який час мала можливість вчинити зазначені дії, але цього не зробила.

Визнання заповіту недійсним з тих підстав, що поясненнями свідків підтверджено намір спадкодавця змінити заповіт, діючим законодавством не передбачено.

Обргунтованим є також висновок суду про те, що ч. 5 ст. 1224 ЦК України передбачає можливість усунення від права на спадкування за законом і не може застосовуватись до спадкування за заповітом.

Крім того, з матеріалів справи видно, що в судовому засіданні не знайшли підтвердження доводи позивача про те, що відповідач ухилявся від надання допомоги матері, яка через похилий вік та хворобу була в безпорадному стані. Допитані в судовому засіданні свідки стверджували, що відповідач спілкувався з матір"ю та надавав їй посильну допомогу, тому висновок суду, про відсутність підстав для усунення ОСОБА_2 від спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, є правильним.

Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, відповідно до наданих сторонами доказів, є законним і справедливіш, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому вона  підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 307,308, 313-315 ЦПК України колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, -

УХВАЛИЛА;

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 листопада 2006 року залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може

бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців, починаючи з 16 березня 2007 року.