Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків 

16 березня 2020 р. № 520/3/20 

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

 

В С Т А Н О В И В:

 

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у нездійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додатковї грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додатковї грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби, здійснити виплату суми перерахунку.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем при звільненні ОСОБА_1 з військової служби протиправно здійснено нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, які позивач отримував під час проходження військової служби. Позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою щодо здійснення нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, які позивач отримував під час проходження військової служби та здійснити виплату суми перерахунку своєчасно не виплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди. Як вказано позивачем у позові, відповідач у визначений законодавством час не здійснив позивачу новий розрахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні. З огляду на вказане позивач звернувся до суду із позовом з метою захисту своїх порушених прав.

15.01.2020 року ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачам надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачам, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що на теперішній час відсутні будь-які законні підстави для здійснення перерахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 , оскільки нарахування та виплата одноразової грошової допомоги при звільненні здійснена у відповідності до норм законодавства. У зв`язку із чим, проси відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи позову, відзиву проти нього та відповіді на відзив, зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних силах України у військовій частині НОМЕР_2 .

Під час проходження військової служби позивач отримував у складі грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією грошового атестату серії ЗУ № 303937 ОСОБА_1 .

Наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) №532 від 21.12.2017 року майора ОСОБА_1 , начальника служби ракетно-артилерійського озброєння військової частини НОМЕР_2 Харківського національного університету Повітряних Сил звільнено з військової служби у запас за пунктом "а" (у зв`язку з закінченням строку контракту), частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

З матеріалів справи вбачається, що позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

З грошового атестату серії ЗУ № 303937 вбачається, що відповідачем було виплачено одноразову грошову винагороду при звільненні у розмірі 102 083,63 грн.

При цьому, як встановлено під час розгляду справи, розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні відповідачем було здійснено без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди.

Позивач, вважаючи, що відповідачем нарахування та виплата одноразової грошової допомоги при звільненні було протиправно здійснено без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, звернувся до відповідача із відповідною заявою від 17.11.2019 щодо здійснення нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку позивач отримувала під час проходження військової служби та виплати позивачу своєчасно не виплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Листом від 18.12.2019 № 148/9/18/1002 відповідач повідомив позивача про те, що щомісячна додаткова грошова винагорода при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не враховується.

При цьому, позивачем в адміністративному позові вказано, що під час проходження військової служби йому була нарахована та виплачена щомісячна додаткова грошова винагорода, а отже такі суми належать до грошового забезпечення позивача та мали бути враховані відповідачем до суми її місячного грошового забезпечення для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

Не погоджуючись із вказаними діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з відповідним позовом.

Щодо вирішення справи по суті суд вказує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Склад грошового забезпечення визначений положеннями ч. 2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до якої до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 3 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Згідно із ч. 4 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та має забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до абз. 1 ч.2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Згідно із ч. 1 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як установлено пп. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Суд зазначає, що позивач за період проходження військової служби отримав щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% місячного грошового забезпечення, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією грошового атестату позивача.(а.с.13)

Вище вказана обставина свідчить про нарахування та виплату позивачу під час проходження ним військової служби щомісячної додаткової грошової винагороди.

З врахуванням вищевикладеного та встановлених під час розгляду справи обставин суд зазначає, що чинним законодавством України, яке регулює соціальне та пенсійне забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, передбачено єдине поняття грошового забезпечення військовослужбовців, відповідно до якого вираховуються і пенсійні виплати, і розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.05.2019 у справі №820/5285/17.

Таким чином, враховуючи норми діючого законодавства право позивача на включення щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби, до складу грошового забезпечення, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у нездійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додатковї грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби.

При цьому, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання військової частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додатковї грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби, здійснити виплату суми перерахунку.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір. Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

 

В И Р І Ш И В:

 

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у нездійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додатковї грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додатковї грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби, здійснити виплату суми перерахунку.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16 березня 2020 року. 

 

Суддя Мінаєва К.В.