ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2010 р. Справа № 2-а-793/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,
при секретарі судового засідання: Педорук Олесі Сергіївні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : Коваленко Р.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: Вінницького обласного військового комісаріату
про: визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1 заявлено позов до Вінницького обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно довідки Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 06.08.2009 року по архівним документам встановлено, що позивач проходив військову службу в ЧССР, округ Прага в період з 05.09.1968р. по 18.11.1968р у військовій частині польова пошта 18763. Дана військова частина з 05.09.1968 року по 18.11.1968 року приймала участь у військових навчаннях по плану «Дунай» в ЧССР, а відтак, на думку позивача, він має право на встановлення йому статусу учасника бойових дій.
Однак, Вінницьким обласним військовим комісаріатом згідно протоколу №11512 від 17.12.2009 року, було прийнято рішення про направлення поданих позивачем документів на доопрацювання у зв’язку із відсутністю відомостей про участь в бойових діях. На думку позивача дане рішення незаконне, тому ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування вказаного рішення та надання йому статусу учасника бойових дій.
У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити позов в повному об'ємі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, оцінивши докази в обґрунтування та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Вінницького обласного військового комісаріату (далі Вінницький ОВК) з заявою, в якій просив визнати його учасником бойових дій.
Зазначена заява була мотивована тим, що позивач в період з 05.09.1968 року по 18.11.1968 року проходив військову службу в ЧССР, округ Прага у військовій частині яка приймала участь в навчанні по плану «Дунай». На підтвердження вищевказаного, позивачем на розгляд комісії Вінницького ОВК було надано довідку Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 06.08.2009р.
За наслідками розгляду заяви позивача, комісією Вінницького обласного військового комісаріату прийнято рішення про передачу документів на доопрацювання у зв'язку з відсутністю відомостей про участь позивача у бойових діях. Зазначене рішення комісії викладено у протоколі засідання комісії Вінницького ОВК по визнанню учасником бойових дій №11512 від 17.12.2009 року.
Відповідно до п. 2 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Згідно ч. 3 п. 2 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ від 8 лютого 1994 р. N63 Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" затверджено перелік держав і періодів бойових дій на їх території.
Таким чином, обов'язковою умовою для надання позивачу статусу учасника бойових дій є встановлення факту його участі у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів) на території ЧССР за вказаний період.
Однак, саме відсутність відомостей про участь позивача у бойових діях на даній території в період з 05.09.1968 року по 18.11.1968 року слугувало підставою для прийняття рішення про передачу документів на доопрацювання.
Поняття і зміст статусу учасника бойових дій визначається в Законі України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Відповідно до п.2 ст. 6 Закону, учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР
На час розгляду заяви позивача діяв наказ Міністерства оборони України від 26.07.1996 року №208 "Про затвердження Положення про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни та визначенням осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", який 29.05.2009 року втратив чинність на підставі наказу Міноборони України від 08.04.2009 № 158 "Про затвердження Положення про комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України та Інструкції про порядок видачі посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків "Ветеран війни - учасник бойових дій" та листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості у Збройних Силах України".
Враховуючи, що спірні відносини виникли за дії наказу Міноборони України від 26.07.1996 року №208, тому суд при розгляді заяви позивача перевіряє відповідність прийнятого комісією рішення вимогам вищевказаного наказу.
Як встановлено в судовому засіданні Комісією Вінницького обласного військового комісаріату при розгляді заяви ОСОБА_1 повністю дотримано вимоги вказаного наказу, тому відсутні підстави для скасування рішення комісії як з процедурних питань так і з застосування норм матеріального права.
Позивач у своєму позові просить суд визнати за ним статус учасника бойових дій.
Однак, згідно наказу Міноборони України від 26.07.1996 року №208, на комісії покладається вирішення питань про встановлення статусу ветеранів війни всіх категорій, визначення осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які перебувають на пенсійному забезпеченні в Міністерстві оборони України, а також встановлення статусу учасника бойових дій стосовно всіх категорій громадян, крім пенсіонерів Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та Цивільної оборони України.
Наказ №208 регламентує порядок вирішення питань встановлення статусу ветеранів війни всіх категорій, визначення осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щодо встановлення статусу учасника бойових дій стосовно всіх громадян, крім пенсіонерів Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та Цивільної оборони України.
З аналізу вказаних вище правових актів вбачається, що рішення про надання статусу учасника бойових дій, приймається відповідними комісіями у передбачений чинним законодавством спосіб та у визначений строк. На суд жодним чином не покладено повноваження перебирати функції державних органів щодо прийняття таких рішень. Відповідно до процесуального закону суд уповноважено давати правову оцінку обставинам під час розгляду та вирішення конкретної справи.
Крім того, суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб"єкта владних повноважень, тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Крім того, відповідно до п.8 Наказу у разі звернення громадян до суду стосовно встановлення факту участі у бойових діях чи інших подіях, які дають право на отримання статусу ветерана війни, і прийняття судом відповідного позитивного рішення, це рішення суду розглядає комісія як документ, що підтверджує право громадянина на встановлення відповідного статусу. Витяг з рішення суду, на підставі якого комісія винесла рішення, підлягає збереженню, а у подальшому - передачі у Центральний архів Міністерства оборони України.
Таке право особи передбачено і в п.10 Наказу Міноборони України від 08.04.2009 № 158 "Про затвердження Положення про комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України та Інструкції про порядок видачі посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків "Ветеран війни - учасник бойових дій" та листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості у Збройних Силах України" (чинний з 29.05.2009року) де вказано, що у разі звернення громадян до суду стосовно встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях, які дають право на визначення їх учасниками бойових дій, і прийняття судом відповідного позитивного рішення таке рішення суду визнається як документ, що підтверджує право громадянина на визнання його учасником бойових дій. Копія рішення суду підлягає збереженню разом з іншими документами.
Проте, таке звернення до суду особи можливе в порядку окремого провадження за правилами ЦПК України, а не в порядку адміністративного судочинства.
В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що у разі знаходження додаткових доказів, які свідчать про участь позивача у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів) на території ЧССР, останній не позбавлений можливості звернутися до Вінницького обласного військового комісаріату з відповідно заявою про надання йому статусу учасника бойових дій.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Натомість позивачем не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у зв'язку з чим в його задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 19.03.10
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна