Справа № 463/4608/17

Провадження № 2/463/105/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року                        Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді                Леньо С. І.

з участю секретаря                                Станько Р.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Triyana ОСОБА_9 GmbH, про розірвання договору;

позовом Triyana Holding GmbH до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,  ОСОБА_5 ,  ОСОБА_6 ,  ОСОБА_7 ,  ОСОБА_8 ,  ОСОБА_3 про розірвання договору-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_3 13.09.2017р. звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про розірвання договору від 28.01.2011р., укладеного між ОСОБА_4 як інвестором, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 як позичальниками та Triyana Holding GmbH  як управителем.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 28.01.2011р. між сторонами та третіми особами укладено вказаний договір, за умовами якого Triyana Holding GmbH  відступає ОСОБА_4 частину у розмірі 17,0964 % всіх вигод (дивідендів, доходів від продажу, тощо) від здійсненої Управителем інвестиції, що будуть отримані ним в майбутньому (від моменту укладення цього договору). Відповідач натомість зобов`язався доплатити позичальникам 100 000 доларів США готівкою в день підписання цього договору. Взятих на себе зобов`язань відповідач не виконав та зокрема, не сплатив третім особам як позичальникам 100 000 доларів США. Вказане порушення умов договору вважає істотним, внаслідок чого позивач позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору і тому, з цих підстав просить в судовому порядку розірвати договір від 28.01.2011р.

Відповідач скерував відзив на вказаний позов, долучивши докази його направлення іншим учасникам справи. З позовними вимогами не погоджується та зазначаючи про те, що зобов`язання за вказаним договором ним виконано в повному обсязі, в тому числі позичальникам готівкою в день підписання договору 100 000 доларів США. Також, крім сплати 100 000 доларів США, за умовами договору позичальники підтвердили отримання ним в минулому від нього позики, борг якої станом на 01.01.2011р. становив 391 290 доларів США (285 196,82 євро) і такий борг був відступлений Управителю Triyana Holding GmbH, який перебуває під контролем Позичальників. Крім того, за умовами договору, Управителю Triyana Holding GmbH, який перебуває під контролем Позичальників відступлено право власності на акції ВАТ БК «Комфортбуд у кількості 205 745 штук вартістю 497 200 доларів США, та суму дивідендів – 37925 доларів США (298 360,50 грн.). Натомість, Управитель Triyana Holding GmbH, який перебуває під контролем Позичальників, повинні були відступити йому частку від здійсненої нею інвестиції в корпоративні права компанії UTS Holding GmbH (6 000 000 доларів США), що у відсотковому співвідношенні становила 17,0964 % всіх вигод (дивідендів, доходів від продажу тощо) від інвестиції (1 025 785 /сума переданих відповідачем зобов`язань/ : 6 000 000 /вартість інвестиції, здійсненої компанією/ = 17,0964 %). Вказане зобов`язання Управитель Triyana Holding GmbH, який перебуває під контролем Позичальників не виконав та не передав йому 17,0964 % всіх вигод (дивідендів, доходів від продажу тощо). Крім того, за умовами договору від 28.01.2011р. у випадку, якщо до 31.12.2015р. Управитель не вийде повністю з інвестиції, він зобов`язується відступити на користь Інвестора 17,0964 % - частку корпоративних прав чи інших майнових прав, що будуть отримані Управителем в результаті Інвестиції. Однак, такого зобов`язання Управитель Triyana Holding GmbH, який перебуває під контролем Позичальників також не виконав. З приводу таких шахрайських дій звернувся до правоохоронних органів, якими на даний час розслідується кримінальне провадження за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Відтак, твердження позивача про неналежне виконання умов договору від 28.01.2011р. не відповідає дійсності, істотного порушення умов договору ним не допущено і тому, в задоволенні позову просить відмовити.

Окремо звертає увагу на пред`явлення даного позову по спливу строку позовної давності, оскільки за умовами договору оплата в розмірі 100 000 доларів США здійснювалась в день підписання договору, тобто 28.01.2011р., а відтак, трьохрічний строк позовної давності сплив 29.01.2014р. Позивач звернувся до суду після закінчення строку позовної давності, що відповідно, також є підставою для відмови в його задоволенні.

Відповіді на відзив позивач не надав.

Третя особа ОСОБА_8 , який відповідно до нотаріально завіреної копії витягу з торгового реєстру, апостильованого та перекладеного на українську мову (а.с.161-167 т.1) одночасно був керівником Triyana Holding GmbH – іноземної юридичної особи, яка є третьою особою у справі, скерував до суду письмові пояснення щодо позову, у яких зазначає, що ним не отримувались кошти в сумі 100 000 доларів США. Зі слів інших Позивальників йому відомо, що вони також не отримували таких коштів.

Третя особа ОСОБА_5 , який відповідно до нотаріально завіреної копії витягу з торгового реєстру, апостильованого та перекладеного на українську мову (а.с.106-112 т.3) з 29.05.2019р. є керівником Triyana Holding GmbH – іноземної юридичної особи, яка є третьою особою у справі, а також третя особа ОСОБА_6 надали аналогічні письмові пояснення щодо позову.

Третя особа ОСОБА_7 письмових пояснень щодо позову не подала.

Письмових пояснень щодо відзиву треті особи не надали.

Крім того, іноземна юридична особа – Triyana Holding GmbH звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 , про розірвання договору від 28.01.2011р., що був укладений між позивачем, відповідачем та третіми особами.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 19.06.2018р. відкрито провадження у справі за таким позовом, а ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 04.12.2018р. вказану справу об`єднано в одне провадження з цивільною справою за позовом ОСОБА_3 про розірвання договору.

В обґрунтування цього позову покликається на те, що за умовами договору від 28.01.2011р., відповідач ОСОБА_4 зобов`язався відступити Triyana Holding GmbH всі свої права вимоги до Позичальників на борг у розмірі 285 196,82 євро та 391 290 доларів США. Всупереч умовам договору відповідач не передав позивачу документи та інформацію, згідно яких у нього виникло право вимоги до позичальників відносно боргу в розмірі 391 290 доларів США. Вважає, що в такий спосіб відповідач істотно порушив умови договору, внаслідок чого позивач позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору і тому, з цих підстав просить розірвати договір від 28.01.2011р. в судовому порядку.

Відповідач скерував відзив на позову заяву, долучивши докази його направлення іншим учасникам справи. Проти обґрунтованості такого позову заперечує, оскільки взяті на себе зобов`язання виконав в повному обсязі. Крім того, Triyana Holding GmbH перебуває під контролем Позичальників, а відтак, уся необхідна інформація та документи були наявні у позичальників ще до підписання договору від 28.01.2011р. при цьому, в позовній заяві не зазначено, що позичальники, під контролем яких перебуває позивач, відмовились виконувати свої зобов`язання новому кредитору – тому ж позивачу. Відповідно, права останнього не порушенні і як наслідок, істотного порушення умов договору ним не допущено. Крім того, 01.12.2014р. між позивачем та відповідачем укладено договір новації до договору від 28.01.2011р., відповідно до якого відповідач визнав, що залучив від відповідача грошові кошти на загальну суму 1 025 785 доларів США, тобто 391 290 доларів США борг позичальників, 497 200 доларів США – вартість акцій ВАТ «Комфортбуд», 37 295 доларів США – дивіденди, 100 000 доларів США – готівкові кошти, передані відповідачем перед підписанням оспорюваного договору. Тим самим, позивач підтвердив повне виконання відповідачем зобов`язань за договором і тому, в задоволенні позову просить відмовити.

Відповіді на відзив позивач не надав.

Письмових пояснень щодо позову та відзиву треті особи також не надали.

Інформація про рух справи в суді першої інстанції та процесуальні дії, вчиненні судом під час розгляду справи.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 18.09.2017р. відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_3 з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України в редакції до 15.12.2017р., а саме, у зв`язку з тим, що даний спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Роз`яснено позивачу, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Вказану ухвалу позивач оскаржив, посилаючись в тому числі на те, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.10.2017р. у прийнятті позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 19.12.2017р. ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 18.09.2017р. скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Після повернення матеріалів справи ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 07.02.2018р. відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 та призначено таку до розгляду в порядку загального позовного провадження. Визначено відповідачу строк для подання відзиву.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 22.05.2018р. відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до участі в справі UTS Holding GmbH FN276391 h Am Heumarkt 7/14, 1030, Відень, Австрія та ТОВ «Сіріус Проект» як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Крім того, ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 05.07.2018р. з підстав, визначених у ч. 4 ст. 81 ЦПК України зобов`язано відповідача ОСОБА_4 надати суду докази сплати ОСОБА_4 грошових коштів ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 у розмірі 100 000 доларів США готівкою в день підписання договору від 28.01.2011 року.

На виконання вимог цієї ухвали відповідач подав заяву від 20.07.2018р. (а.с.174-175 т.3). Зокрема, просить врахувати, що письмова форма договору від 28.01.2011р., внаслідок його реального характеру, є доказом не лише факту укладення договору, але й передачі грошової суми Позичальникам. Відтак, сам договір від 28.01.2011р. просить вважати документом, який підтверджує виконання ним своїх зобов`язань щодо передачі Позичальникам грошових коштів. Крім того, факт передачі грошових коштів в сумі 100 000 доларів США повністю підтверджується договором новації від 01.12.2014р., згідно якого Triyana Holding GmbH як боржник за таким договором повністю визнало, що залучило від ОСОБА_4 грошові кошти в загальному розмірі 1 025 780 доларів США, серед яких 100 000 доларів США, переданих готівкою Позичальникам в день підписання договору від 28.01.2011р.

Третя особа ОСОБА_8 , діючи на той час як керівник Triyana Holding GmbH подав суду письмові пояснення щодо такої заяви відповідача (а.с.163-165 т.3). Не заперечує, що дійсно 01.12.2014р. між сторонами з ініціативи ОСОБА_4 укладено договір новації, однак договором від 28.01.2011р. не було визначено чіткої суми грошових коштів, які ОСОБА_4 повинен був отримати за результатами його виконання. Така невизначеність для відповідача була невигідною і внаслідок цього останній запропонував укласти додаткову угоду, в якій встановити конкретно визначений розмір доходу, який повинен бути йому виплачений, а саме 641 825 євро. Оскільки така сума була значно меншою від суми, яка мала б бути одержана в майбутньому з розрахунку 17,0964 % від здійсненої інвестиції, як керівник Triyana Holding GmbH погодився та підписав договір новації. При цьому, не перевіряв факт виконання відповідачем зобов`язань за інвестиційним договором від 28.01.2011р. ні в частині передачі 100 000 доларів США, ні в частині передачі права вимоги, ні в частині передачі акцій і лише нещодавно від інших учасників товариства дізнався, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань. Тому, вважає, що умови договору новацій не можуть підтверджувати факт виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором від 01.12.2014р.

Позов іноземної юридичної особи Triyana Holding GmbH надійшов до суду 31.05.2018р. та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, був переданий для розгляду судді Жовніру Г.Б.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 19.06.2018р. відкрито провадження у справі та призначено таку до розгляду в порядку загального позовного провадження. Визначено сторонам та третім особам строк для подання відзиву, відповіді на відзив, письмових заперечень та письмових пояснень щодо позову та відзиву.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 04.12.2018р. позов іноземної юридичної особи Triyana Holding GmbH про розірвання договору об`єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_3 про розірвання договору. Об`єднаній справі присвоєно єдиний унікальний номер 463/4608/17 та передано для розгляду судді Леньо С.І.

Не погоджуючись з ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова 08.02.2018 про відкриття провадження за позовом ОСОБА_3 третя особа ОСОБА_5 оскаржив її в апеляційному порядку, про що 14.12.2018р. подав відповідну апеляційну скаргу.

Постановою Львівського апеляційного суду від 21.05.2019р. вказану апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 07.02.2018р. без змін.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 04.10.2019р. закрито підготовче провадження у об`єднаній справі та призначено таку до судового розгляду по суті.

Після початку розгляду справи по суті представник позивача подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі. Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 04.03.2020р. в задоволенні такого клопотання відмовлено.

Узагальнена позиція учасників справи.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 – адвокат Сенів Т.В., повноваження якого підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю від 12.03.2018р. (а.с.73 т.1) позовні вимоги ОСОБА_3 підтримав з підстав, викладених стороною позивача у заявах по суті справи. Просить такий позов задовольнити.

ОСОБА_5 , який відповідно до нотаріально завіреної копії витягу з торгового реєстру, апостильованого та перекладеного на українську мову (а.с.106-112 т.3) з 29.05.2019р. є керівником Triyana Holding GmbH – подав до суду заяву про розгляд справи у відсутності представника Triyana Holding GmbH.

Представник відповідача – адвокат Мехеда Н.В., повноваження якої підтверджуються ордером на надання правової допомоги серії ЛВ № 114209 проти обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_3 та іноземної юридичної особи Triyana Holding GmbH заперечила з підстав, викладених у заявах сторони відповідача по суті справи. Просить в задоволенні таких позовів відмовити.

Треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судове засідання не з`явились, хоча про дату, місце та час розгляду справи повідомлялись належним чином. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в письмових поясненнях щодо позову висловились про розгляд справи у їх відсутності. Інші треті особи причин неявки не повідомили.

Враховуючи обсяг зібраних доказів, яких достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення суд вважає можливим розглянути справу у відсутності осіб які не з`явились.

Позиція суду.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 264 ЦПК України суд приходить до висновку, що в задоволенні позовів ОСОБА_3 та іноземної юридичної особи Triyana Holding GmbH належить відмовити виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 28.01.2011р. між

фізичною особою ОСОБА_4 як Інвестором (далі Інвестор),

фізичними особами ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 як Позичальниками (далі Позичальники) та

Triyana Holding GmbH, Am Heumarkt 7/26, 1030 Vienna, Austria, registered under FN 312062, в особі диретора ОСОБА_8 як Управителем (далі Управитель), який перебуває під спільним контролем Позичальників, не є резидентом України та здійснив інвестицію в корпоративні права компанії UTS Holding GmbH (Австрія), яка в свою чергу володіє ТОВ «СіріусПроект» - власником торгово-розважального комплексу Кінг-Крос Леополіс, що знаходиться за адресою «Україна, Львів-Сокільники, вул. Стрийська (надалі Інвестиція), номінальна вартість якої на момент укладення даного договору складає 6 000 000 доларів США,

укладено договір (а.с.8 т.2), умови якого є наступними:

1. Позичальники підтверджують отримання ними в минулому від Інвестора позики. Сторони підтверджують, що станом на 01.01.2011р. борг Позичальників перед Інвестором становить EUR 285 196.82 = USD 391 290.

2. Крім цього, Інвестор володіє 205 745 акціями ВАТ БК КОМФОРТБУД, які він раніше придбав в позичальників за USD 497 200 та нарахованими і невиплаченими дивідендами в сумі 298 360,50 грн. = USD 37 295.

3. Інвестор відступає Управителю всі права на згаданий в пункті 1 борг, передає Позичальникам (або вказаним ними особам) право власності на згадані в пункті 2 акції, а також доплачує Позичальникам USD 100 000 готівкою в день підписання цього договору, а Управитель відступає Інвестору частину 1 025 785 / 6 000 000 = 17,0964 % всіх вигод (дивідендів, доходів від продажу, тощо) від здійсненої ним Інвестиції, що будуть отримані в майбутньому (від моменту укладення даного Договору). При цьому, сторони погодили, що Інвестор має право утримувати з майбутніх вигод Інвестиції:

а) винагороду за управління інвестицією в розмірі 3 % на рік від номінальної вартості інвестиції.

b) премію від прибутку в розмірі 15 % від прибутку Інвестора.

4. Таким чином, 17,0964 % від суми отриманої вигоди за мінусом згаданих вище утримань буде безумовно виплачено Інвестору протягом місяця після отримання таких вигод.

5 У випадку, якщо до 31.12.2015р. Управитель не вийде повністю з Інвестиції, Управитель зобов`язується відступити на користь Інвестора 17,0964 % - частку корпоративних прав чи інших майнових прав, що будуть отримані Управителем в результаті Інвестиції.

6. Позичальники відповідають за зобов`язанням Управителя пропорційно до їхньої частки у корпоративних правах Управителя.

Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначаються Законом України «Про інвестиційну діяльність».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» у редакції, чинній на момент укладання договору, Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

майнові права інтелектуальної власності;

сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»);

права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

інші цінності.

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

Об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права (частина перша статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» в тій же редакції).

За змістом статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» в тій же редакції, всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності (стаття 9 Закону).

На основі аналізу зазначених правових норм Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 916/4644/15 (постанова від 29.01.2019р.) сформувала правовий висновок, відповідно до якого роз`яснила, що інвестиційний договір, як окремий вид цивільно-правових договорів може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов`язки) сторін договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, такий, з огляду на його предмет та правову природу, є інвестиційним договором який містить в собі елементи договору про відступлення майнових прав. Зокрема, в частині, що стосується відступлення Управителю права на акції ВАТ БК «КОМФОРТБУД», а також що стосується відступлення Інвестору 17,0964 % від усіх вигод (дивідендів, доходів від продажу тощо) від здійсненої Інвестиції вартістю 6 000 000 доларів США, а також що стосується відступлення Управителем на користь Інвестора 17,0964 % корпоративних прав чи інших майнових прав (п. 5 договору). Крім того, інвестиційний договір містить в собі елементи договору про відступлення права вимоги, а саме в частині відступлення Управителю права на борг Позичальників перед Інвестором.

Так, стаття 655 ЦК України закріплює законодавче визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким за цим договором одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, відповідно до частин другої цієї статті, предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

За змістом ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Таким чином, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду цивільної справи № 344/4663/17 (постанова від 23.10.2019р.) майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право – це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, необхідними й достатніми для засвідчення правомочності його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Вказане узгоджується з положеннями статті 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність», відповідно до якої інвестиціями визнаються, серед іншого, всі види майнових цінностей, якими в тому числі є акції та інші цінні папери, а також інші майнові права.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Виходячи зі змісту укладеного договору від 28.01.2011р, відступлення Управителю права на борг Позичальників перед Інвестором по суті є частиною плати за майнові права, отримані Інвестором, і зокрема права на 17,0964 % від усіх вигод (дивідендів, доходів від продажу тощо) від здійсненої Інвестиції вартістю 6 000 000 доларів США.

Вище уже зазначалось, що до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну.

Ціна товару - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.

Відповідно до частини першої статті 632 ЦК Україна ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За загальним правилом (частина перша статті 692 ЦК України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За правилами статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов`язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (частина друга статті 692 ЦК України).

У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (частина третя статті 692 ЦК України) або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 ЦК України.

Згідно з частинами першою, другою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Під час розгляду цивільної справи № 363/3603/16-ц (постанова від 19.02.2020р.) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Звертаючись до суду з позовом про розірвання договору від 28.01.2011р. ОСОБА_3 істотним порушенням вважає те, що відповідач всупереч умовам договору в день його підписання не передав Позичальникам грошових коштів в сумі 100 000 доларів США.

Іноземна юридична особа Triyana Holding GmbH, в свою чергу, вважає таким істотним порушенням те, що відповідач не передав їй документи та інформацію, згідно яких у нього виникло право вимоги до позичальників відносно боргу в розмірі 391 290 доларів США.

На переконання суду, такі аргументи є неспроможними.

Так, відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. (стаття 514 ЦК України).

Згідно частини першої ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до копії торгового реєстру (а.с.109-111 т.3), який сформований компетентними органами Республіки Австрія, належним чином апостильований та перекладений на українську мову, іноземна юридична особа – Triyana Holding GmbH, яка власне і зобов`язувалась відступити Інвестору частину всіх вигод, перебуває під спільним контролем Позичальників, які є її акціонерами.

Самі ж позичальники, відповідно до умов договору від 28.01.2011р., по відношенню до Інвестора є боржниками на суму 391 290 доларів США і саме на користь Управителя, який перебуває під спільним контролем Позичальників, Інвестор відступив даний борг.

Іншими словами, відносно боргу в сумі 391 290 доларів США відбулось поєднання в одній особі боржника (Позичальників) та нового кредитора (Управителя), що згідно ст. 606 ЦК України є підставою для припинення зобов`язання (відносно боргу Позичальників перед Інвестором).

Крім того, відповідно до належним чином засвідченого договору новації від 01.12.2014р. (а.с.88-94 т.2), який згідно п. 6.1 укладений відповідно до законодавства Австрії, а відтак, аналізується судом лише щодо фактів, Triyana Holding GmbH як боржник за таким договором визнала (стаття 1), що не виконала свої зобов`язання перед ОСОБА_4 як кредитором відповідно до Інвестиційного договору від 28.01.2011р., а саме:

зобов`язання щодо відступлення та виплати кредитору 17,0964 % всіх вигод (дивідендів, доходів від продажу тощо) від здійсненої Боржником Інвестиції та

зобов`язання щодо відступлення на користь Кредитора 17,0964 корпоративних прав чи інших майнових прав, що будуть отримані Боржником в результаті Інвестиції (у випадку, якщо до 31.12.2015р. Боржник не вийде повністю з інвестиції).

Таке зобов`язання сторони визначили як «Первісне зобов`язання», а згідно п. 1.2 договору новації, сторони погодились, що вартість такого «Первісного зобов`язання» становить 1 025 785 доларів США. За змістом п. п. 1.3, 1.4, 1.7 статті 1, п. 2.1 статті 2 договору новації, «первісне зобов`язання» сторони замінили «позикою», розмір якої становить 641 825 євро і яку іноземна юридична особа Triyana Holding GmbH зобов`язалась повністю повернути ОСОБА_4 протягом 30 календарних днів з моменту направлення відповідного письмового повідомлення.

При цьому, усі зобов`язання акціонерів боржника, які підписали Інвестиційний договір від 28.01.2011р., за Інвестиційним договором не припиняються і продовжують зберігати свою чинність для усіх сторін Інвестиційного договору (абзац другий п. 1.3 договору новації від 01.12.2014р.).

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

За змістом частини першої та другої статті 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частин третя статті 13 ЦПК України).

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Іншими словами, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

На думку суду, у справі яка розглядається істотність порушень договору зі сторони відповідача залишилась недоведеною як зі сторони позивача ОСОБА_3 , та і зі сторони позивача – іноземної юридичної особи Triyana Holding GmbH.

Зокрема, шляхом укладення договору новації іноземна юридична особа Triyana Holding GmbH, яка перебуває під спільним контролем Позичальників визнала, що не виконала взяті на себе зобов`язання за інвестиційним договором від 28.01.2011р., і одночасно, визнала, що розмір інвестиції, яку Triyana Holding GmbH опосередковано, через своїх акціонерів (Позичальників), залучила від ОСОБА_4 становить 1 025 785 доларів США (п. ііі договору новації).

Як пояснив представник відповідача, вказана сума інвестиції складається з боргу Позичальників перед відповідачем в розмірі 391 290 доларів США (п. 1 договору від 28.01.2011р.), акцій ВАТ БК «КОМФОРТБАУД» вартістю 497 200 доларів США та нарахованих і не виплачених дивідендів в сумі 37 295 доларів США (п. 2 договору від 28.01.2011р.), а також 100 000 доларів США, які передані Позичальникам в день підписання договору від 28.01.2011р. (п. 3 договору від 28.01.2011р.) (391 290 + 497 200 + 37 295 + 100 000 = 1 025 785).

Очевидно що Управитель, який визнав факт невиконання взятих на себе зобов`язань щодо відчуження на користь відповідача частки від усіх вигод в розмірі 17,0964 % і який не заперечив, що в минулому опосередковано залучив від відповідача інвестицій на суму 1 025 785 доларів США, не може вважатись таким, що не отримав бажаного результату від укладення договору, оскільки саме ним ці Умови договору були порушені.

Що ж стосується аргументів позивача ОСОБА_3 та третіх осіб ОСОБА_8 , ОСОБА_6 і ОСОБА_5 про не передачу відповідачем в день підписання готівкових коштів в сумі 100 000 доларів США, на думку суду такі є голослівними та спростовуються тим, що в подальшому керівник Triyana Holding GmbH ОСОБА_8 шляхом укладення договору новацій від 01.12.2014р. визнав факт отримання в минулому інвестиції через акціонерів юридичної особи на загальну суму 1 025 785 доларів США, до яких власне і включена спірна сума в розмірі 100 000 доларів США.

Переконливих аргументів на спростування такої позиції відповідача позивач ОСОБА_3 та треті особи ОСОБА_8 , ОСОБА_6 і ОСОБА_5 не навели, хоча така сума інвестиції в розмірі 1 025 785 доларів США фігурувала ще на момент підписання спірного договору і саме з цієї суми обчислювався розмір частки від усіх вигод, яка мала бути передана відповідачу.

Більше того, взамін на 17,0964 % всіх вигод від Інвестиції відповідач не лише зобов`язувався передати Позичальникам готівкові кошти в сумі 100 000 доларів США, але й передав Управителю, який перебуває під спільним контролем Позичальників, право вимоги до Позичальників на суму 391 290 доларів США, акції ВАТ БК «КОМФОРТБАУД» вартістю 497 200 доларів США та нараховані і не виплачені дивіденди в сумі 37 295 доларів США.

Тобто, окрім готівкових коштів в сумі 100 000 доларів США, Управитель який перебуває під спільним контролем Позичальників, за умовами спірного договору отримав майнові права, в тумо числі корпоративні на загальну суму 925 782 доларів США, що більш ніж в дев`ять разів перевищує розмір спірної суми і в сукупності з наведеними вище аргументами свідчить про те, що за умовами укладеного договору позивач ОСОБА_3 також не може вважатись таким, що не отримав бажаного результату від укладення договору.

Тому, позови ОСОБА_3 та іноземною юридичної особи Triyana Holding GmbH суд визнає безпідставними та в їх задоволенні відмовляє.

В такому випадку, понесені позивачами судові витрати слід віднести на рахунок останніх.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 12,77-82,141,223,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 3, 6, 11, 15, 16, 202, 204, 509, 512, 514, 517, 526, 626, 627, 628, 632, 638, 655, 656, 692 ЦК України, суд, –

в и р і ш и в:

В позові ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_6 ), Triyana Holding GmbH (Am Heumarkt 7/26, 1030 Vienna, Austria, registred under FN 312062), про розірвання договору від 28 січня 2011 року – відмовити.

В позові Triyana Holding GmbH до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 про розірвання договору від 28 січня 2011 року – відмовити .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 354,355 ЦПК України, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 16.03.2020 року.

Суддя:                                                Леньо С. І.