Справа 1-172/2007

ВИРОК ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

12 березня 2007 року                                     Деснянський районний суд м. Чернігова

у складі: головуючого-судді  -  Розинка В.М.

при секретарі                                       -  Примак Т.В.

з участю прокурора - Левченка А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу

по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернігова, українця, громадянина України, із повною загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, мешканця АДРЕСА_1 -у скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, -

встановив:

09.01.2007 р. близько 18 год. підсудний ОСОБА_1, знаходячись біля магазину "Союз", розташованого по вул. Доценка у м. Чернігові, відкрито ви­крав у неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 мобільний телефон „Samsung F500" вартістю 899 грн. із сімкарткою вартістю 50 грн., а всього на загальну суму 949 грн., та при цьому наніс тому ряд ударів кулаком по облич­чю, завдавши йому ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Підсудний, будучи допитаним у судовому засіданні, вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю і пояснив, що не бажає давати свідчення в суді, оскільки у повному обсязі підтримує свої попередні свідчен­ня, які дав у ході досудового слідства. Завдану шкоду відшкодував добровіль­но. У скоєному розкаюється, просить суворо не карати.

Враховуючи свідчення підсудного, а також те, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд знаходить, що його дії правильно кваліфі­ковані за ст. 186 ч. 2 КК України, як грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, а вина у скоєному доведена у повному обсязі.

Вирішуючи питання про міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином, особу винного - його вік, сімей­ний стан, наявність постійного місця проживання і позитивної характеристики за таким, обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття, активне спри­яння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку, за від­сутністю обставин, які його обтяжують, приймає до уваги відсутність вимог потерпілого про призначення суворого покарання, доходить висновку, що ще не втрачена можливість виправлення підсудного без відбуття покарання, тоб-то його припустимо звільнити від відбуття покарання з випробуванням. Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним за ст. 186 ч. 2 КК України і призначити покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбуття пока­рання, якщо він протягом іспитового строку в 2 роки не вчинить нового злочи­ну.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати засудженого періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи та повід­омляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи.

Речовий доказ : сімкартку мобільного оператора "Life" - повернути по­терпілому.

Мірою запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.

На вирок можуть бути подані апеляції до апеляційного суду Чернігівсь­кої області протягом 15 діб із моменту його проголошення.