ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2020 року

м. Київ

справа №640/8837/19

адміністративне провадження №К/9901/34410/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Служби безпеки України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Беспалов О. О., судді: Ключкович В. Ю., Парінов А. Б.) від 18 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Служби безпеки України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві), Служби безпеки України (далі - СБУ), у якому просив:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо зменшення позивачу основного розміру пенсії до 70 % замість встановлених раніше при звільненні у розмірі 89 %;

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо скасування врахування середньомісячних сум додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі: особи, які працюють в умовах режимних обмежень - 15 %; надбавка за оперативно-розшукову діяльність - 25,8 %; надбавка за особливо важливі завдання - 44,1 %; за спец. завдання чи держохорону - 40,0 %; премія - 10 %;

- зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві вчинити дії щодо нарахування та виплати позивачу пенсії в повному обсязі на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про розрахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», без обмеження максимального розміру, з урахуванням основного розміру пенсії 89 % від відповідних сум грошового забезпечення, як призначено позивачу при звільненні у запас 28 грудня 2005 року;

- зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві вчинити дії щодо нарахування та виплати позивачу пенсії в повному обсязі на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про розрахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», а саме: п. 2, як призначено позивачу при звільненні у запас 28 грудня 2005 року з урахуванням раніше встановлених надбавок: особи, які працюють в умовах режимних обмежень - 15 %; надбавка за оперативно-розшукову діяльність - 25,8 %; надбавка за особливо важливі завдання - 44,1 %; за спец. завдання чи держохорону - 40,0 %; премія - 10 %;

- зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок належних до виплати сум та виплатити їх за період з 01 січня 2018 року по день здійснення перерахунку.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 30 вересня 2019 року позов задовольнив частково. Зобов`язав СБУ надати до ГУ ПФУ в м. Києві довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років та наступних додаткових видів грошового забезпечення, а саме: надбавки за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям та премії. Визнав протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 під час її перерахунку з 89 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення. Визнав протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року за рахунок виплати лише 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року. Зобов`язав ГУ ПФУ в м. Києві провести з 01 березня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 89 % грошового забезпечення, з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року. Зобов`язав ГУ ПФУ в м. Києві здійснити виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погодившись з таким рішення суду першої інстанції, СБУ оскаржила його до апеляційного суду.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 листопада 2019 року повернув апеляційну скаргу особі, якій її подано, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Приймаючи таке судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційну скаргу підписано представником СБУ Алейнічевою Ю. В., на підтвердження повноважень якої додано довіреність, засвідчену самою Алейнічевою Ю. В., разом з тим доказів того, що вона є особою, якій законом надано право засвідчувати копії довіреності, матеріали справи не містять.

Не погодившись з таким судовим рішенням апеляційного суду, СБУ звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року і направити справу для продовження розгляду до цього ж суду.

На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає про помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо відсутності права підпису апеляційної скарги у представника СБУ, оскільки надана на підтвердження повноважень представника довіреність була завірена належним чином.

23 грудня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 19 лютого 2020 року призначив її до розгляду.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з ч. 3 ст. 55 КАС України юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Частиною 3 ст. 59 КАС України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи, зокрема, довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

За приписами ч. 5, 6 ст. 59 КАС України встановлено:

- відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді;

- оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання (ч. 8 ст. 59 КАС України).

Статтею 60 КАС України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері (ч. 1, 2 цієї статті).

Згідно з ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) довіреність - це письмовий документ, що видається довірителем представнику для засвідчення його повноважень перед третіми особами в процесі здійснення представництва.

Положення ст. 238 ЦК України передбачають, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

У справі, що розглядається, питанням, яке підлягає вирішенню, є наявність у представника юридичної особи в адміністративному процесі права самостійно засвідчити копію довіреності, і чи буде така, засвідчена самим представником копія довіреності, належним доказом наявності у нього відповідних повноважень з представництва.

З цього приводу колегія суддів зазначає таке.

Специфіка представництва за довіреністю в адміністративному судочинстві зумовлена його публічно-правовим та офіційним характером і визначена відповідними нормами КАС України.

Відповідно до наведеної вище ч. 5 ст. 59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді, а наступна частина цієї ж статті передбачає також інший порядок засвідчення «визначений законом».

Водночас, законодавством не встановлено жодних обмежень щодо зазначення у змісті довіреності посилання на уповноваження представника на засвідчення копій документів, у тому числі й довіреності, а також щодо подання таких копій до будь-якого підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, державних органів, суду.

У разі коли до адміністративного суду звертається представник юридичної особи, закон не встановлює обов`язок засвідчення копій довіреності на представництво нотаріусом або ж безпосередньо керівником юридичної особи, що видав довіреність.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18, в якій також зазначено, що трактування положень ст. 59 КАС України у протилежному аспекті, є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя. Наведене випливає і з практичної реалізації нотаріального посвідчення копій довіреності та (або) посвідчення копій довіреності керівником юридичної особи, що її видав, пов`язаної із настанням збитків матеріального характеру, часовими затратами та ін. Таке неправомірне обмеження права на доступ до суду полягає у надмірному формалізмі.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду слід вважати підтвердженими повноваження представника юридичної особи на підставі завіреної ним копії довіреності, якщо право цього представника засвідчувати своїм підписом копії документів випливає зі змісту виданої йому довіреності і за відсутності у ній відповідного застереження на вчинення такої дії.

Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що під час вирішення питання відповідності копії документа, що підтверджує повноваження представника юридичної особи вимогам ст. 59 КАС України, зокрема при визнанні копії довіреності такою, що є засвідченою у визначеному законом порядку, слід уникати зайвого формалізму, як-от констатація відсутності в матеріалах заяви (скарги) копії посадової інструкції особи, яка засвідчила копію відповідного документа, відсутність у довіреності вказівки на повноваження представника на засвідчення копії довіреності тощо. Крім того, зазначила, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у ч. 1 ст. 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

Поряд з цим, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду звертає увагу, що нормативно-правовими актами, що регулюють порядок засвідчення копій документів, є: Національний стандарт України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003», затверджений наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 ороку № 55 (далі - ДСТУ 4163-2003); Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5 (далі - Правила); інструкції з діловодства в окремих органах державної влади та інші.

При цьому, в силу п. 1 Правил ці Правила встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності (далі - установи). Ці Правила є нормативно-правовим актом, обов`язковим для виконання всіма установами.

Пункт 5.27 ДСТУ 4163-2003 визначає, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

У силу п. 8 глави 10 розд. ІІ Правил копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку. Напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії. Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки «Для копій». У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи. На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка «Копія».

Як убачається з матеріалів справи, до апеляційної скарги було додано завірену Алейнічевою Ю. В. копію довіреності від 10 вересня 2019 року № 22/273-Д, що була видана Головую СБУ Бакановим І. Г. Вказаною довіреністю уповноважено Алейнічеву Ю. В. представляти інтереси СБУ, зокрема в апеляційних адміністративних судах. Копія довіреності містить відмітку «Копія» та відбиток штампу Управління правового забезпечення СБУ «Згідно з оригіналом» з підписом Алейнічевої Ю. В., засвідченим відбитком печатки цього ж управління СБУ.

Крім іншого, у цій довіреності визначено право Алейнічевої Ю. В. завіряти (засвідчувати) копії документів у т. ч. довіреностей, підписувати документи, необхідні для представництва інтересів СБУ в судах.

З огляду на наведений зміст довіреності наявна в матеріалах справи її копія, засвідчена підписом Алейнічевої Ю. В., підтверджувала повноваження останньої як представника СБУ на подання апеляційної скарги, зокрема й на засвідчення копії довіреності власним підписом.

Таким чином, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що довіреність, надана представником СБУ Алейнічевою Ю. В., засвідчена з дотриманням вимог до оформлення копій документів, визначених п. 5.27 ДСТУ 4163-2003 та п. 8 глави 10 розд. ІІ Правил, оскільки відмітка про засвідчення копії довіреності містить усі необхідні реквізити.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про підписання апеляційної скарги особою, яка не має такого права, а відтак і про наявність підстав для повернення цієї скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 298 КАС України, що призвело до порушення норм процесуального права та постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16 січня 2020 року у справі № 826/30/18 та від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3851/18.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Оскільки Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що таке рішення підлягає скасуванню, а справа відповідно до правил ст. 353 КАС України направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Служби безпеки України задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Служби безпеки України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І. В. Саприкіна

Судді: А. А. Єзеров

С. М. Чиркін