копія

Справа №2-а-80/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2010 року Кагарлицький районний суд Київської  області під головуванням судді Шевченко І.І. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Кагарлик справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Кагарлицькому районі про визнання дій неправомірними та зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області провести перерахунок, визначити розмір  та виплатити заборгованість, яка утворилася внаслідок неправильного обчислення, а також проводити щомісячно виплату пенсії, -

в с т а н о в и в:

позивач просить суд визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі  щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсій  – неправомірними, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі  Київської області починаючи з 01 січня 2008 року провести перерахунок державної  пенсії  ОСОБА_1 та виплатити заборгованість, а також проводити щомісячно нарахування та виплату пенсій згідно ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на момент виплати, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі  Київської області провести перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, визначити розмір та виплатити заборгованість, а також проводити щомісячну виплату  ОСОБА_1 додаткову  пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  та Законом України «Про Державний бюджет на 2009 р.» мінімальної пенсії за віком, встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на момент виплати, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області проводити перерахунок пенсій та їх щомісячну виплату з урахуванням положень ч. 3 статті 67 Закону України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», перерахунок проводити з мінімальної пенсії за віком, встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України про Державний Бюджет України на момент виплати, звільнити його від сплати судових витрат, як інваліда 2 групи, захворювання якого пов’язане з Чорнобильською катастрофою, першої категорії, посилаючись на те, що він, ОСОБА_1, являється  інвалідом другої групи, захворювання якого пов‘язане з Чорнобильською катастрофою.

    Згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»:

ч. 4 ст. 54 – в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких  встановлено зв‘язок з Чорнобильською катастрофою,  не можуть бути нижчими – по ІІ групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком.

Аналогічний припис містить п. 4 Постанови КМУ від 30.05.1997 року за № 523.    

    Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  додаткова пенсія за шкоду, заподіяну шкоду, особам,  віднесеним до категорії 1 – особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров‘ю, у розмірах:

-   інвалідам ІІ групи – 75 % мінімальної пенсії за віком.

Стаття 53 – виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров‘ю, та щомісячної компенсації сім‘ям за втрату годувальника.

    Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров‘ю, та щомісячна компенсація сім‘ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Постановою Верховного Суду України від 27 травня 2008 року зазначено:

    «Положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування», на думку суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімальної пенсії) до обрахування інших пенсій чи доплат пов‘язаних мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним  законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком».

    Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року № 8 встановлено:

«19. Відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно – правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод».

    Він отримує пенсію значно нижчу, ніж передбачено ст.. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

    Офіційне тлумачення ст.. 22 Конституції України надано в рішенні Конституційного Суду України № 8-рп від 11.10.2005 року (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) та від 20 березня 2002 року № 5 – рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 09 липня 2007 року № 6- рп (справа про соціальні гарантії громадян), від 22 травня 2008 року № 10-рп (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

    Порядок виконання рішень Конституційного Суду України надано в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 № 15 – рп (справа про порядок виконань рішень Конституційного Суду України).

Статтею  14 Конвенції Заборона дискримінації передбачено:

«Здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь – якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших  переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або інших обставин»

    «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.  Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри,  політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками».

    Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107- VI мінімальна пенсія за віком встановлена:

В розмірі 470 грн. з 01.01.2008  року, 481 грн. – з 01.04.2008 року, 482 грн. – з 01.07.2008 року, 498 грн. – з 01.10.2008 року.

    Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено:

«Встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення в розмірах, що діяли у грудні 2008 року».

    Виходячи із вищенаведеного, державна та додаткова пенсія, за шкоду, заподіяну здоров‘ю йому повинна бути  призначена у відповідному розмірі з 01.01.2008 р. – 3760 грн., з 01.04.2008 року – 3848 грн., з 01.07.2008 року – 3856 грн., з 01.10.2008 року 3984 грн.

    Додаткова пенсія  01.01.2008 р. – 352,5 грн.,  з 01.04.2008 року – 360,75 грн., з 01.07.2008 року – 361,5 грн., з 01.10.2008 року 373,5 грн.

    Позивач у лютому 2010 року звернувся до УПФУ в Кагарлицькому районі Київської області з проханням провести перерахунок та виплачувати пенсії в розмірах, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

    Однак, він отримав  25 лютого 2010 року № 31/Л-2 відмову в проведенні перерахунку пенсій та їх виплаті.

    В судове засідання позивач не з‘явився та подав до суду  заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить справу слухати в його відсутність.

    Представник відповідача в судове засідання не з‘явився та подав до суду заперечення, в якому підтверджують, що позивач одержує пенсію по другій групі інвалідності. Розмір  мінімальної пенсії за віком щоразу визначається поставами Кабінету Міністрів України, в яких зазначалися обмеження щодо їх застосування при визначенні певних видів виплат.  Постановою КМУ № 1 від 03.01.2002 року встановлено, що розрахунок пенсії, згідно ч. 4 ст. 54 Закону проводиться, виходячи із розрахункової величини 19,91 грн. таким чином, вимоги про те, що базова мінімальна пенсія за віком при обчисленні пенсії з урахуванням положень ст.. 540 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинна визначатися згідно із Законом України «Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування» суперечить законодавству. Статтею 50 Закону передбачено, що особам, потерпілим від аварії  на ЧАЕС 1 категорії, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров‘ю, встановлюється у відповідних відсотках від мінімальної пенсії за віком. Відповідно до постанов КМУ від 26.07.1996 року № 831 та 836 додаткова пенсія по інвалідності, призначеної відповідно до ст.. 54 Закону обчислювалась, виходячи з розрахункової величини 16,62 грн., а до пенсії по інвалідності  згідно Закону України «Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування» та ч. 4 ст. 54 – виходячи з розрахункової величини 19,91 грн.  пункт 9 Положення передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України, які використовуються винятково за призначенням та вилученню не підлягають, а тому на підставі наведеного просять суд позовну заяву позивача залишити без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити частково.  

В судовому засіданні суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

 Позивач, ОСОБА_1, являється  інвалідом другої групи, захворювання якого пов‘язане з Чорнобильською катастрофою, віднесеного до категорії  першої осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержують  пенсію по інвалідності на підставі ст.. 54 Закону № 796-ХІІ та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров‘ю, на підставі ст.. 50 цього Закону.

Статтею 49 Закону України № 796 – ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді:

-   державної пенсії;

-   додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров‘ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 цього Закону, якою  визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв‘язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інваліда ІІ групи, щодо яких встановлено зв‘язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком, додаткова пенсія, за шкоду здоров‘ю, зокрема інвалідам ІІ групи – у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.  Як передбачено ст.. 53 Закону № 796 – ХХІІ, виплата додаткової  пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

      Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст.. 28 Закону від 09 липня 2003 року № 1058 – VІ «Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    Розрахунок пенсії позивачу УПФ України в Кагарлицькому районі провело виходячи з розміру 19 грн. 91 коп., установленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».

    При розрахунку державної та додаткової пенсії, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

    Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв‘язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою КМУ від 30 травня 1997 року № 523.  Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ.  А в п. 2 постанови  від 03 січня 2002 року № 1  КМУ установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

    При вирішенні даного спору слід виходити із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами обґрунтовано визнано, що при розрахунку державної та додаткової пенсії, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

     Положення ч. 3 ст. 28 Закону № 1058 – ІV не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку інших пов‘язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого розміру пенсії за віком.

    Відповідно до Закону України від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» » вказаний Закон доповнено ст.. 71, згідно з якою дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Законів.

    Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп визнано неконституційними п. 28 розділу ІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими були внесенні зміни в Закон України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  У цьому ж Рішенні Конституційного Суду України зазначається, що Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів та при прийнятті Закону України «Про Державний Бюджет України» мають бути дотриманні принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збереженні пільги, компетенції і гарантії.

    Рішення Конституційного Суду України є обов‘язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

    Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв‘язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії Законів України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

При вирішенні даних правовідносин слід керуватися нормами Закону, а не постановами КМ України.  Пункт 5 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» вказує, що судам необхідно виходити з того, що нормативно – правові акти будь – якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність  як Конституції, так і закону.  Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно – правовий акт, який підлягає застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов‘язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

    Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 4 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України (Стаття 113 в редакції Закону N 2222-IV від 08.12.2004).

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.4 ст.9 КАС України у  разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, а Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має особливу процедуру внесення до нього змін та доповнень суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд, при вирішенні справи, вважає за необхідне взяти до уваги пункт 9 оглядового листа ВАСУ від 14.08.2008 року №1406/100/13-08 згідно з яким  виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при  визначенні  розміру  пенсій  учасникам  ліквідації  наслідків аварії на Чорнобильській АЕС застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України "Про статус і  соціальний   захист   громадян,   які   постраждали   внаслідок Чорнобильської  катастрофи"  (  796-12 ),  а не постанова Кабінету Міністрів  України  "Про  підвищення  розмірів  пенсій  та   інших соціальних  виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких   здійснюється   за   рахунок   коштів державного бюджету" (1-2002-п), яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Також суд  при прийнятті рішення керується судовою практикою Верховного Суду України (Вісник Верховного Суду України №1(101) січень 2009), згідно з якою з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами при визначенні розміру державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, що передбачені Законом України від 28 лютого 1991 р. № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», необхідно було керуватися статтями 50, 54 цього Закону, а не постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 р. № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», що була чинною на час призначення позивачеві цих пенсій.

Отже, з урахуванням всього наведеного суд приходить до обґрунтованого висновку, що позивач, як інвалід 2 групи, захворювання якого пов’язане з Чорнобильською катастрофою, має законне право на державну пенсію в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, а також на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22.05.2008 року, тобто з часу винесення рішення Конституційного Суду України по справі  № 10-рп від 22.05.2008 року, де визнано неконституційними п. 28 розділу ІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими були внесенні зміни в Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позовні вимоги позивача  стосовно вищевказаних вимог з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року не підлягають до задоволення, оскільки рішення Конституційного Суду України по справі  № 10-рп від 22.05.2008 року було визнано неконституційними п. 28 розділу ІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими були внесенні зміни в Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підлягає до застосуванню при  застосуванні ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд, також, вважає, що для обрахунку пенсій слід застосовувати мінімальну пенсію за віком, яка визначена абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове Державне пенсійне страхування» в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Даний прожитковий мінімум визначається Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Стосовно вимоги згідно ч. 3 статті 67 Закону України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то вона не підлягає до задоволення, оскільки позивач до відповідача не звертався з даною вимогою, а тому не має підстав вважати, що вона не виконується відповідачем.

Враховуючи викладене, керуючись ст.. 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, ст.ст. 22, 46 Конституції України, ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 р», рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, ст. 54 Закону України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  суд, -

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Кагарлицькому районі про визнання дій неправомірними та зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області провести перерахунок, визначити розмір  та виплатити заборгованість, яка утворилася внаслідок неправильного обчислення, а також проводити щомісячно виплату пенсії – задовольнити частково.

    Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі  щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсій  – неправомірними.

    Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі починаючи з 22.05.2008 р. провести перерахунок державної пенсії ОСОБА_1, визначити розмір та виплатити заборгованість, яка утворилась внаслідок неправильного обчислення, а також проводити щомісячну виплату державної пенсії у відповідності до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та провести перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначити розмір та виплатити заборгованість, яка утворилась внаслідок неправильного обчислення, а також проводити щомісячно виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у відповідності до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  та Законом України «Про Державний бюджет на 2009 р.»мінімальної пенсії за віком, встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на момент виплати.

В решті позовних вимогах ОСОБА_2 відмовити.

Заява про апеляційне оскарження  постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі.

    Апеляційна скарга  на постанову суду  першої інстанції подається протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя: / підпис /

    З оригіналом згідно: суддя