Справа №2-а-16/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2010 року Кагарлицький районний суд Київської  області

          в складі: головуючого               судді                   Шевченко І.І.

                          при секретарях                                       Камхі А.Д.,  Трохименко М.О.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кагарлик справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної державної адміністрації міста Києва, третя особа: Контрольно – ревізійне управління в Київської області про визнання дій неправомірними та стягнення невиплачених коштів працюючому за роботу в зоні посиленого радіоекологічного  контролю, -

в с т а н о в и в:

    позивач у судовому засіданні уточнила свої позовні вимоги та просить суд визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації та Контрольно-ревізійного управління в Київські області щодо відмови у виплаті їй недоплаченої суми помісячної доплати як працюючому в зоні посиленого радіологічного контролю, згідно ст. 39 ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" неправомірними, зобов'язати відповідача виплатити на її користь недоотриману суму щомісячної грошової доплати у розмірі 7102,47 грн. та звільнити її від сплати держмита як постраждалу від наслідків Чорнобильської катастрофи, 4 категорії, посилаючись на те, що відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідним категоріям громадян, а саме: громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного(обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається Законом України "Про
Державний бюджет" на відповідний рік і цей розмір береться для розрахунку на
момент виплати доплати.    

Щодо неї дія зазначеного Закону поширюється, оскільки вона працює і проживає в зоні посиленого радіологічного контролю, що підтверджується довідкою Контрольно – ревізійного управління в Київській області від 04 грудня 2009 року.

Зокрема, відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", вона має право на отримання щомісячної грошової доплати в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Разом з тим, відповідач виплачував їй з 01.12.2008р. по 22.02.2010 року  доплати до заробітної плати не у відповідності до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а згідно Постанови Кабінету Міністрів від 26 липня 1996 №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи", про що свідчить долучені до позову довідки, звідки про суми доплати є набагато меншими від сум, передбачених ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Вона вважає, що дії відповідача суперечать чинному законодавству. Зокрема, п. 1 ст. 92 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод;  основні обов'язки громадянина визначаються виключно Законами України. А в частині 2 ст.19 Конституції зазначено: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України".

З огляду на це, виходячи із загальних засад пріоритетності законів України над урядовими нормативно-правовими актами, для розрахунку сум щомісячної доплати Управління праці  та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації мали бути використані суми, визначені ст.39 Закону  України  "Про  статус  і  соціальний  захист  громадян, які страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Постановою Кабінету Міністрів України.

Окрім того, згідно ст.71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про несення змін до цього Закону. В той же час, дія цього Закону, зокрема на 2007 була незаконно була зупинена Законом України № 489-V від 19 грудня 2006 року "Про Державний бюджет на 2007 рік". Зупинялась дія цих положень законами «Про  державний бюджет»  також і за попередні роки.

Конституційний суд України своїм Рішенням від 09 липня 2007 року № 6-рн визнав неконституційним зупиненням Законом України "Про Державний бюджет" дію інших законів щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, введення змін до інших законів, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж вже передбачено законами. А згідно з рішенням Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року №15-рн такі неконституційні закони, інші правові акти, їх окремі положення втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення.

І насамкінець, редакція ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була змінена лише Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-УІ, а внесення змін була чинна її стара редакція. Статтею 5 Цивільного кодексу України передбачено, що "якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності".

У проведенні перерахунку недоплачених сум по місцю роботи їй фактично відмовлено, а тому вона змушена звернутись до суду.

Відповідно до долучених до позову розрахунків сума недоотриманих нею   грошових   коштів,   як   доплату   працюючому   в   зоні посиленого радіологічного контролю за період з 01.12.2008 року по 22.02.2010 року складає 7 102 грн. 47 коп.

    Позивач уточнені свої позовні вимоги підтримала.

    Представник відповідача в особі Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної державної адміністрації міста Києва в судове засідання не з’явився та подав до суду заяву, в якій просить суд позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити з наступних підстав. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005р. №936 «Про затвердження Порядку використання коштів Державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», функції проведення доплат за роботу на територіях радіоактивного забруднення передані органам соціального захисту населення з 01.01.2006р.  Відповідно до п. 5 Порядку, соціальні виплати, доплати (види допомоги), передбачені п. п. 5-13 п. 4 Порядку, проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності без утворення юридичної особи, установами, організаціями та військовими частинами відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу. Таким чином, на облік в уповноважені органи стає саме роботодавець, а не окремий працівник. Відповідно до абзацу першого п. 6 Порядку, 30.08.2006 року в Управлінні зареєстровано Контрольно - ревізійне управління Київської області, про що зроблено запис в реєстрації підприємств.  Відповідно до абзацу четвертого п. 6 Порядку, КРУ до Управління надавалися розрахунки на отримання доплат за роботу працівників цієї установи на території радіоекологічного забруднення із зазначенням щомісячних розмірів доплат та загальної суми виплати. Відшкодування цих коштів КРУ проведено Управлінням у повному обсязі та у відповідності до наданих КРУ розрахункових даних.  До того ж Постановою КМУ від 20.09.2005 р. №936 «Про затвердження Порядку коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено виплати доплат за роботу в зоні відчуження, згідно з яким виплати доплат за роботу в зоні забруднення проводиться через управління соціального захисту населення місцевих органів державної влади і за рахунок відповідних бюджетних фондів (заробітна плата з фондів роботодавця). Таким чином, зазначені доплати не є частиною заробітної  плати, а є самостійними соціальними виплатами, оскільки Управління не є роботодавцем для позивача.  Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк (ч. 1, 2 ст.99 КАС України), який обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  Позивач був обізнаний про розмір отриманої щомісячної допомоги за роботу в зоні посиленого радіоекологічного контролю з моменту їх отримання та виникнення у нього права на захист своїх інтересів. Крім того, законодавства, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, є загальновідомими та діяли у період отримання позивачем допомоги. Враховуючи те, що позивач звернувся з позовом до суду в грудні 2009р. Вважаємо вимоги щодо стягнення сум щомісячної допомоги за роботу в зоні посиленого нічного контролю, не підлягають задоволенню з підстав пропуску строку звернення до суду відповідно до ч. 1 ст.100 КАС України.  Видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією державних програм, в тому числі і на соціальний захист та соціальне печення - ст. 30, 87 Бюджетного кодексу. На підставі ст. 23 БК України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути за бюджетними призначеннями, передбаченими законом про Державний бюджет України, органи, уповноважені відповідно Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України забезпечувати їх діяльність, в особі їх керівників, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади. Головні розпорядники коштів Державного бюджету України затверджуються законом про державний бюджет шляхом встановлення їм бюджетних призначень. Згідно з Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» головним розпорядником коштів з соціального захисту громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи визначено Міністерство праці та соціальної політики України. Відповідно до Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.06 № 1543 Мінпраці є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення. відповідно до основних завдань Мінпраці бере участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері зайнятості та трудової міграції, соціального захисту населення, у тому числі інвалідів, ветеранів війни, праці, військової служби та громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (абзац 1 п. 3).  Згідно з постановою КМУ від 04.03.02 №256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» фінансування програм провадиться за рахунок субвенцій, передбачених бюджетом на відповідний рік у межах обсягів, затверджених у бюджеті міста Києва на зазначені цілі. Перерахування субвенції на фінансування видатків місцевих бюджетів провадиться  казначейством згідно з помісячним розписом асигнувань, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо допомоги. Такий же порядок закріплено Бюджетним кодексом України (ст. 102). До стабілізації економічного становища в Україні усі суспільні потреби, які тягнуть собою видатки з Державного бюджету України, в т.ч. і розмір зазначеної і мають бути задоволені виходячи з реальних фінансових можливостей в частини Державного бюджету України і затверджені Законом про Державин України на відповідний рік. Такі ж самі концептуальні підходи закріплені, зокрема, в положеннях Загальної декларації прав людини, згідно з якими кожна людина як член суспільства право на соціальне забезпечення відповідно до ресурсів кожної держави. Тому, Управління не має можливості виплатити позивачу допомогу в передбачених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», так як розмір таких і передбачений у державному бюджеті та не виділений Управлінню.  Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, і прийняття законів віднесено до її повноваження – ст.. 85 Конституції України. На сьогоднішній день в Україні правом законодавчої і Верховній Раді України володіють Президент України, народні депутати України та Кабінет Міністрів України (відповідно до статті 93 Конституції України). З вищевикладене, Управління, як орган виконавчої влади, діє в межах повноважень наданих державою і не має права встановлювати розмір допомоги, а лише виплачує їх до визначених розмірів, також відповідно до ст. 176 ЦК України юридичні  особи створені державою не відповідають за зобов'язаннями держави.

Представник третьої особи позовні вимоги позивача визнав та просить суд їх задовольнити, оскільки є всі для цього підстави.

Вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, суд вважає за необхідне уточнені позовні вимоги позивача задовольнити частково.  

В судовому засіданні суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач – ОСОБА_1, є громадянкою, яка постійно проживає на території радіоекологічного контролю, 4 категорії та працює в Контрольно – ревізійному відділі в Кагарлицькому районі і в м. Ржищів Контрольно – ревізійного управління в Київській області. у СТОВ «Переселенське» та постійно проживає у м. Кагарлик Київської області.

Відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, м. Кагарлик Київської області  віднесено до зони посиленого радіологічного контролю, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

    Відповідно до ст.. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена наступна доплата громадянам, які працюють у зоні посиленого радіологічного контролю, проводиться в розмірі одної мінімальної заробітної плати.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Розмір мінімальної заробітної плати в України за спірний період становить:

з 01 грудня 2008 року - 605 грн., з 01 квітня 2009 року - 625грн.,  з 01 липня 2009 року – 630 грн., з 01 листопада 2009 року – 744 грн., з січня 2010 року - 869 грн.

В зв'язку з викладеним, розмір недосплачених позивачу відповідачем коштів за роботу на території радіоекологічного забруднення становить:

за 2008 рік – 394 грн. 57 коп.;

за 2009 рік – 5262 грн. 89 коп.;

за 2010 р. - 1501 грн. 00 коп., а всього  7158 грн. 45 коп. -  55 грн. 98 коп. (отриманих згідно постанови КМ України) = 7 102 грн. 47 коп.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до Закону України від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» » вказаний Закон доповнено ст.. 71, згідно з якої дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.

    Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп визнано неконституційними п. 28 розділу ІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими були внесенні зміни в Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У цьому ж Рішенні Конституційного Суду України зазначається, що Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів та при прийнятті Закону України «Про Державний бюджет України» мають бути дотриманні принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збереженні пільги, компетенції і гарантії.

    Рішення Конституційного Суду України є обов‘язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

    Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв‘язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії Законів України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Положення ст.. 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якими дія ст.. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у відносній до цієї справи частині зупинялось. Рішенням Конституційного Суду України по справі № 1-29-2007 від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, вони визнанні такими, що не відповідають Конституції України, тобто не є конституційними.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

При вирішенні даних правовідносин слід керуватися нормами Закону, а не постановами КМ України.  Пункт 5 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» вказує, що судам необхідно виходити з того, що нормативно – правові акти будь – якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність  як Конституції, так і закону.  Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно – правовий акт, який підлягає застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов‘язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

    Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 4 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України (Стаття 113 в редакції Закону N 2222-IV від 08.12.2004).

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, а Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має особливу процедуру внесення до нього змін та доповнень суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 1 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» визначено поняття ядерної шкоди - це втрата життя, будь-які ушкодження, завдані здоров'ю людини, що є результатом небезпечних властивостей ядерного матеріалу на ядерній установці або ядерного матеріалу, який надходить з ядерної установки чи надсилається до неї.

У відповідності до ст. 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд прийшла до висновку про те, що доплата громадянам, які працюють у зоні посиленого радіологічного контролю, проводиться в розмірі одної мінімальної заробітної плати за отриману ядерну шкоду  позивачем, а тому не застосовуються наслідки ст.. 100 КАС України.

Безпідставними суд вважає посиланні відповідача на відсутність державних коштів щодо забезпечення виплати доплата громадянам, які працюють у зоні посиленого радіологічного контролю, проводиться в розмірі одної мінімальної заробітної плати, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд прийшов до висновку, що з огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконні нормативними актами при визначенні розміру допомоги на придбання чистих  продуктів харчування, передбачених Законом України   «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» необхідно керуватися ст.. 39  цього Закону, а  не  постановами  КМ України  «Про компенсаційні  виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996 року № 836, а тому суд задовольняє позовні вимоги позивача в межах строків позовної давності, тобто за період з 01 грудня 2008 року по 22.02.2010 р.

На підставі вищевикладеного, суд вважає визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті доплата громадянам, які працюють у зоні посиленого радіологічного контролю – неправомірними та вважає за необхідне стягнути з  Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 доплату до заробітної плати, передбачену ст.. 39 Закону України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 7102 грн. 47 коп. за період  01.12.2008 р. по 22.02.2010 р.

Стосовно вимог позивача до третьої особи про визнання дій Контрольно – ревізійного управління в Київській області щодо відмови позивачу у виплаті недоплаченої суми помісячної доплати як працюючому в зоні посиленого радіоекологічного контролю неправомірними, то вони не підлягають до задоволення, оскільки з матеріалів даної справи не вбачається, що третя особа порушила права позивача шляхом відмови у проведенні у нарахування, оскільки третьою особу проводиться оплата в тій сумі, які були перераховані відповідачем і в розмірі, що вказані у постанові  КМ України  «Про компенсаційні  виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996 року № 836.

Від сплати держмита сторони звільнити на підставі ст.. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» та судові витрати по справі  віднести за рахунок держави.

Враховуючи викладене, керуючись ст.. 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, ст.ст. 22, 46 Конституції України, Законом України «Про державний бюджет України», рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, ст. 39 Закону України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  суд, -

п о с т а н о в и в:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної державної адміністрації міста Києва, третя особа: Контрольно – ревізійне управління в Київської області про визнання дій неправомірними та стягнення невиплачених коштів працюючому за роботу в зоні посиленого радіоекологічного  контролю задовольнити частково.

    Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті доплата громадянам, які працюють у зоні посиленого радіологічного контролю  - неправомірними.

Стягнути з  Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 доплату до заробітної плати, передбачену ст.. 39 Закону України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.12.2008 року по 22.02.2010 року в сумі   7 102 (сім тисяч сто дві) грн. 47 коп.

В решті позовних вимогах відмовити.

Заява про апеляційне оскарження  постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі.

    Апеляційна скарга  на постанову суду  першої інстанції подається протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя                                                І.І. Шевченко