Справа №2-а-53/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2010 року  Кагарлицький районний суд Київської  області

          в складі: головуючого                             судді  -  Шевченко І.І.

                          при секретарі                                          Камхі А.Д.

                          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлик  справу за позовом ОСОБА_1 до  Сахна Дмитра Григоровича ІДПС Кагарлицького взводу ДПС на постанову  про адміністративні  правопорушення, -

в с т а н о в и в:

позивач просить скасувати постанову АІ № 155922 від 03 лютого 2010 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 грн. та винести постанову, згідно якої адміністративну справу відносно нього провадженням закрити у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що згідно постанови серії АІ № 155922 по справі  про адміністративне правопорушення від 03 лютого 2010 року винесеної  інспектором  дорожньо – патрульної служби Кагарлицького взводу ДПС  сержантом міліції Сахном Дмитром Григоровичем його притягнуто до адміністративної відповідальності як ніби – то вчинено ним адміністративне правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 260 грн., яке виразилося в тому, що 03 лютого 2010 року о 08 год. 00 хв. на 80 км адміністративної дороги Київ – Знам‘янка він, керуючи автомобілем марки JAC HFC1020KR, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить йому на праві приватної власності, нібито не виконав вимоги п. 3.34 ПДР, а саме: здійснив зупинку автомобіля в зоні дії знаку 3.34 «Зупинка заборонена», чим порушив ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

    03 лютого 2010 року працівники ДАІ склали на нього  протокол  про вчинення   адміністративного правопорушення.

    Постанова серії АІ № 155922 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 грн. є незаконною з наступних підстав.

    Доказом його невинності у вчиненні адміністративного правопорушення, яке зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії АІ № 170792 від 03 лютого 2010 року він вважаю є той факт, що ним не був підписаний протокол про адміністративне правопорушення, яке працівником ДАІ Сахном Д.Г.., який складав протокол, було залучено свідків – ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які не були у місці складення протоколу, а тому інспектор не довів вчинення ним адміністративного правопорушення.

    Окрім того, зупинку автомобіля він не робив, лише  коли він помітив, машину відповідача, то був змушений  здійснити зупинку свого автомобіля, щоб зупинитися на вимогу відповідача.  Тобто, він діяв в стані крайньої необхідності, а тому у відповідності зі ст.. 18 КУпАП адміністративна відповідальність виключається.

    Окрім того, протокол підписаний  свідками, які не були учасниками оскільки відповідач не запрошував свідків, які б могли підтвердити  мою вину чи спростувати мою невинуватість у вчиненні  адміністративного правопорушення.  

Відповідачем було складено протокол без будь – яких підтверджуючих документів та свідків, які могли підтвердити його порушення вимог п. 15.9 ПДР, тобто на власний розсуд інспектором ПДС був складений протокол без підтверджуючих даних, не зважаючи на те, що він відмовився підписувати протокол у відсутність будь – яких свідків.  Проте, у протоколі про адміністративне правопорушення з‘явилися свідки, які нібито підтверджують факт його відмови від підписання протоколу.

    Крім того п.22 «Інструкції з організації провадження діловодства у справах про адміністративне правопорушення правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху», затвердженого  наказом Міністерства Внутрішніх справ України від 22.10.2003 року № 117, що «з урахуванням потреби в більш повних доказах у справі  про адміністративне правопорушення необхідно прагнути до залучення свідків будь – якого правопорушення».

        Статтею 251 КУпАП зазначено, що доказом в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.  Ці дані встановлюється протокол про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності , потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобі, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при  нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього ружу, протоколом про вилучення речей і документів. А також іншими документами.

      Таким чином, інспектор ДПС Сахно Д.Г. не тільки не довів його вину у вчинені даного правопорушення, чим порушив вимоги ст.. 251 КУпАП.

    Згідно приписів п.2 ч. 1 т. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні  усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

    Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову  іншого органу  (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення – у вищестоящий  орган (вищестоящій посадові особі) або у районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності  суб’єктів  владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішується адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

    Відповідно до ч.3 Постанови від 06.03.2008 року № 2 Пленуму Вищого адміністративного суду до правових актів індивідуальної дії належать також рішення (постанови)  про притягнення фізичних осіб адміністративної відповідальності, які прийнятті суб’єктами владних повноважень (крім суду) та рішення державних виконавців чи \ або інших посадових осіб органів державної виконавчої служби під час здійснення ними виконавчого провадження.

    З огляду на викладене, суд повинні визначати територіальну підсудність вказаних справ відповідно до частини другої статті 19 КАС України, за правилами якої такі адміністративні справи вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача

    Відповідно до ст.. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Відповідач  в судове засідання не з‘явився та подав до суду заяву, в якій зазначає, що викладенні у зазначеному адміністративному позові не визнає.  При вирішенні питання по суті покладаються на розсуд суду та  просить проводити слухання справи без його участі.

Вислухавши  позивача та вивчивши матеріали справи,  суд вважає за необхідне заявлений позов задовольнити.

    В судовому засіданні суд  встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Постановою АІ № 155922 від 03 лютого 2010 року позивача ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 грн., за те що він  03 лютого 2010 року о 08 год. 00 хв. на 80 км адміністративної дороги Київ – Знам‘янка позивач, керуючи автомобілем марки JAC HFC1020KR, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить йому на праві приватної власності, нібито не виконав вимоги п. 3.34 ПДР, а саме: здійснив зупинку автомобіля в зоні дії знаку 3.34 «Зупинка заборонена», чим порушив ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно чого  сержантом міліції ІДПС Кагарлицького взводу при УДАЇ ГУ МВС України в Київській області Сахном Дмитром Григоровичем був складений відповідний протокол та винесена вищевказана постанова.

Позивач вважає постанову АІ № 155922 від 03 лютого 2010 року  про притягнення його до адміністративної відповідальності  у вигляді штрафу в розмірі 260 грн. є незаконною і підлягає скасуванню, оскільки зупинку автомобіля позивач не робив, лише  коли він помітив, машину відповідача, то був змушений  здійснити зупинку свого автомобіля, щоб зупинитися на вимогу відповідача.  

Провадження в справах про адміністративні правопорушення становить систему правовідносин, які складаються  на основі процесуальної діяльності органів, уповноважених розглядати індивідуальні адміністративні справи  з приводу притягнення до адміністративної відповідальності осіб, у діях яких є ознаки адміністративного правопорушення.

Основними завданнями  провадження у справах про адміністративні правопорушення згідно ст.. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об‘єктивне з‘ясування обставин кожної справи; вирішення її в точній відповідності із законом.

Перегляд постанови у справі про адміністративне правопорушення  є важливою гарантією захисту прав, свобод та інтересів особи, що притягується до адміністративної відповідальності.

Перегляд постанови – це форма перевірки законності та обґрунтованості  прийнятого рішення, виправлення помилок і недоліків у роботі органів адміністративної юрисдикції, в тому числі і суду.

Перегляд постанови може бути здійснено в порядку – подання скарги особою, що притягується до адміністративної відповідальності.

КУпАП  України визначає ряд доказів, що можуть  бути покладенні в основу винесення постанови у справі, а саме: показання свідків, показання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, документи.

Доказом невинності позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, яке зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії АІ № 170792 від 03 лютого 2010 року суд вважає той факт, що ним не був підписаний протокол про адміністративне правопорушення, яке працівником ДАІ Сахном Д.Г.., який складав протокол, було залучено свідків – ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які не були у місці складення протоколу, а тому інспектор не довів вчинення ним адміністративного правопорушення.

Відкриття справи є початковою стадією провадження у справах про адміністративні правопорушення.  Приводів порушення  справи у КУпАП не визначено, в той же час як у ст.. 360 МК такі приводи  зафіксовані.  Але виходячи з теорії процесу  приводами порушення справи слід вважати одержання уповноваженими особами будь – якої інформації про діяння, що мають ознаки проступку.

Всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин справи потребує від уповноваженого органу (посадової особи) насамперед повного дослідження доказів, на основі яких  встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Вирішення справи в точній відповідності із законом потребує від уповноваженого органу (посадової особи): розгляд справи відповідно до власної компетенції, в установлені строки і за місцем розгляду справи, згідно із законом, що передбачає адміністративну відповідальність.

Підставами для відкриття справи є наявність правопорушення та його склад, які мають певні ознаки.

Стаття 9 КУпАП розкриває загальне поняття адміністративного правопорушення і його ознаки – протиправність, винність, караність. Інші статті Загальної частини КУпАП визначають його склад: об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єкт та суб’єктивну сторону.  

    Єдиною матеріальною підставою  порушення адміністративної справи є склад адміністративного правопорушення, що прямо передбачено ст.. 247 КУпАП, яка передбачає обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення.

    Ст. 251 КУпАП  визначає ряд доказів, що можуть  бути покладенні в основу винесення постанови у справі, а саме: показання свідків, показання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, документи.

    Згідно приписів п.2 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні  усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

    Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову  іншого органу  (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення – у вищестоящий  орган (вищестоящій посадові особі) або у районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності  суб’єктів  владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішується адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

    Відповідно до ч.3 Постанови від 06.03.2008 року № 2 Пленуму Вищого адміністративного суду до правових актів індивідуальної дії належать також рішення (постанови)  про притягнення фізичних осіб адміністративної відповідальності, які прийнятті суб’єктами владних повноважень (крім суду) та рішення державних виконавців чи \ або інших посадових осіб органів державної виконавчої служби під час здійснення ними виконавчого провадження.

    З огляду на викладене, суди повинні визначати територіальну підсудність вказаних справ відповідно до частини другої статті 19 КАС України, за правилами якої такі адміністративні справи вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача

Провадження у справах про адміністративне правопорушення базується на визначених принципах, серед яких є презумпція невинності, право на захист, з‘ясування об‘єктивності істини у справі та інші.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вважається невинною доти, поки її вину не буде доведено в установленому законом порядку. З цього випливає, що тягар доведення провини покладається на інспектора ДАЇ, який виніс постанову про притягнення позивача ОСОБА_1  до адміністративної відповідальності.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності  має право подавати докази.

Під час розгляду таких справ необхідно з‘ясовувати об‘єктивну істину у справі, тобто необхідно зобов‘язати досліджувати всі обставини  і їхні взаємозв‘язки, в тому числі виключати однобічний, упереджений підхід до вирішення справи.

Отже, в матеріалах справи відсутні докази, що давали можливість зробити висновки суду про винність позивача  у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП,  а тому дана постанова підлягає до скасування за відсутності події та складу адміністративного правопорушення та провадження по справі необхідно закрити.

Відповідно до ст.. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Враховуючи викладене, керуючись ст.. 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, п. 2.2 «Інструкції з організації провадження та діловодства  у правах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху», затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх справ України від 22.10.2003 року № 1217, Правила дорожнього руху України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, суд, -

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до  Сахна Дмитра Григоровича ІДПС Кагарлицького взводу ДПС на постанову  про адміністративні  правопорушення задовольнити.

Постанову  АІ №  155922 про притягнення до адміністративної відповідальності  ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 260 грн. скасувати та провадження по справі закрити у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Заява про апеляційне оскарження  постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

    Апеляційна скарга  на постанову суду  першої інстанції подається протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                        І.І. Шевченко