2-570/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    2 березня 2010 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого – судді ОСОБА_1,

при секретарі ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Київпастранс» автобусного парку № 6 про поновлення прав, зобов’язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

    позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на порушення відповідачем його прав ветерана військової служби на безкоштовний проїзд у приміських автобусних маршрутах загального користування №/№ 793 і 794, у зв’язку з чим просить визнати його право на безкоштовний проїзд на цих автобусних маршрутах, забезпечити поновлення його порушених прав, відшкодувати на його користь матеріальні збитки в сумі 140 грн. 25 коп. і 13 грн. 50 коп. та 1 402 грн. 50 коп. і 135 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також понесені ним судові витрати, а всього 2 078 грн. 25 коп. в уточненому розмірі.

    В судовому засіданні позивач просив про задоволення позову з викладених у ньому підстав.

    Представник відповідача проти позову заперечив. Ствердив, що позивач користувався послугами таксомоторного перевезення на приміських маршрутах і добровільно їх оплачував, коли права на пільговий проїзд не мав.

    Заслухавши учасників судового розгляду і дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

    Як убачається з матеріалів справи, позивач є ветераном військової служби, тобто суб’єктом згаданим в ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», який згідно п. 11 цієї статті має право на безоплатний проїзд усіма видами міського транспорту (за винятком таксі), автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів у межах України.

    Відповідачем надаються послуги з перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах № 793 і № 794, користуючись якими з лютого 2009 року, позивач права на безоплатний проїзд був позбавлений, а тому був змушений їх оплатити на загальну суму 145 грн. 25 коп., що вбачається з поданих квитків на проїзд.

    У визнанні заявлених позивачем прав на безоплатний проїзд на приміський автобусних маршрутах № 793 і № 794 відповідачем відмовлено згідно листа від 9 квітня 2009 року № 612/08.

    Право позивача на безоплатний проїзд не визнано з огляду на положення договорів про організацію перевезень на маршрутах № 793 і № 794 від 23 жовтня 2008 року, відсутність компенсацій з боку Вишгородської районної державної адміністрації за збитковими тарифами на перевезення пільгових категорій громадян, а також у зв’язку з тим, що позивач користувався тими рейсами, які виконувалися в таксомоторному режимі, де право на пільговий проїзд позивач не має.

    При вирішенні цієї справи суд застосує положення Законів України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» і «Про автомобільний транспорт», які мають вищу юридичну силу порівняно з договорами про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах № 793 і № 794, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

    Згідно статей 1 і 35 Закону України «Про автомобільний транспорт» автобус є колісним транспортним засобом, який за своєю конструкцією і обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніж дев’ять з місцем водія включно.

    Приміським автобусним маршрутом загального користування є автобусний маршрут, який з’єднує населені пункти і протяжність якого не перевищує 50 км. та на якому здійснюються регулярні пасажирські перевезення.

    Автобусні маршрути № 793 і № 794 Хотянівка (сади) – Київ АС «Полісся» згідно договорів мають протяжність 44, 6 км. та 44 км. відповідно, а отже є згаданими в Законі приміськими автобусними маршрутами загального користування.

    Згадана ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» кореспондується з вимогами ст. 37 Закону України «Про автомобільний транспорт», згідно яких пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

    При цьому автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків передбачених законом.

    У той же час згідно ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» таксі (право на безоплатний проїзд в якому позивач не має) – це легковий автомобіль обладнаний ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.

    Відтак автобусні маршрути № 793 і № 794, якими користувався позивач, згідно закону ознак таксі не містять.

    Разом з тим посилання відповідача на здійснення так званих таксомоторних рейсів на вимогах Закону України «Про автомобільний транспорт» не ґрунтуються.

    Втім згідно того ж закону таксометр – це є лише прилад, призначений для інформування пасажирів про вартість поїздки та реєстрації параметрів роботи автомобіля-таксі, визначених законодавством.

    Доводи про те, що позивач не вправі безоплатно користуватися зазначеними рейсами автобусних маршрутів № 793 і № 794 вимогам закону не відповідають.

    Що стосується тверджень про відсутність компенсацій з боку Вишгородської районної державної адміністрації за збитковими тарифами на перевезення пільгових категорій громадян, то ці факти не можуть вплинути на здійснення прав позивача на безоплатний проїзд і підставою для відмови в такому праві бути не можуть.

    З цих підстав суд вважає, що право позивача на безоплатний проїзд є порушеним, а тому підлягає захистові разом із зобов’язанням відповідача вжити заходів до його поновлення.

    Внаслідок невизнання права позивача на безоплатний проїзд, останній без законних підстав оплатив вартість проїзду на суму 145 грн. 25 коп., а тому відповідно до ст. 37 «Про автомобільний транспорт» такий розмір завданих позивачеві збитків унаслідок порушення його права на безкоштовний проїзд підлягає стягненню з відповідача.

    За таких обставин пред’явлений позов в частині відшкодування матеріальної шкоди ґрунтується на вимогах закону і підлягає задоволенню.

    Що стосується моральної шкоди, то її заподіяння позивачеві в судовому засіданні не доведено, доказів стосовно цього суду не представлено, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

    Підстав для стягнення моральної шкоди передбачених статтями 15 і 23 Закону України «Про захист прав споживачів» суд також не вбачає.

    Крім того, понесені позивачем судові витрати, слід стягнути з відповідача в документально підтвердженому розмірі.

    Витрати пов’язані зі звернення до прокуратури й набором комп’ютерного тексту до судових витрат згаданих у ст. 79 ЦПК України не відносяться й розподіленню згідно ст. 88 ЦПК України не підлягають.  

    На підставі викладеного і керуючись статтями 209-215 ЦПК України,

вирішив:

    позов задовольнити частково.

    Визнати право ОСОБА_3 на безкоштовний проїзд в приміських автобусних маршрутах № 793 і № 794 та зобов’язати Комунальне підприємство «Київпастранс» автобусний парк № 6 забезпечити поновлення зазначеного права.

    На відшкодування заподіяної матеріальної шкоди стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» автобусного парку № 6 на користь ОСОБА_3 145 грн. 25 коп., а також судові витрати, що складаються з оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 75 грн. та витрат на правову допомогу 300 грн., а всього 520 грн. 25 коп.

    В задоволені решти позовних вимог відмовити.

    Рішення набирає законної сили протягом 10 днів з дня його проголошення і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання в зазначений строк заяви про його оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя

Ў