Справа № 2-а-977/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

           25 березня  2010 року  суддя  Авдіївського міського суду Донецької області Соболєва І.П.,  розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом:

          ОСОБА_1   до Управління пенсійного фонду України у місті Авдіївка про  поновлення пропущенного строку для звернення до суду, про визнання протиправними дій  щодо відмови у виплаті щомісячної державної допомоги,  зобов'язання здійснити нарахування та виплату  щомісячної державної допомоги дітям війни, суд  -

ВСТАНОВИВ:

              Позивач звернувся до суду із адміністративною  позовною заявою  до Управління Пенсійного фонду України в  місті Авдіївка  про поновлення пропущенного строку для звернення до суду, про  визнання протиправними дій  щодо відмови у виплаті щомісячної державної допомоги, зобов'язання здійснити нарахування та виплату  щомісячної державної допомоги дітям війни,  як дитині війни за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а у 2008 році така допомога складає 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

            Свої вимоги позивач обгрунтував тим, що він народився 11 липня 1942 року, згідно законодавства його віднесено до категорії дітей війни. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачувана йому  пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак, Законами про Державний бюджет на 2007 рік дія ст. 6 в частині виплати 30% допомоги була зупинена, а в 2008 році Законом про Державний бюджет на 2008 рік – взагалі викладена у новій редакції, відповідно до якої допомога складає 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. У 2007-2008 роках йому така допомога не виплачувалася. З вимогою про виплату він звертався до відповідача, однак УПФУ в місті Авдіїка відмовив йому у перерахунку та виплаті щомісячної державної допомоги, посилаючись на відсутність бюджетного фінансування та на здійснення фінансування відповідно до постанови  КМУ № 530 у твердій грошовій сумі. Вважає, що дії відповідача у відмові у перерахунку та виплаті щомісячної державної соціальної допомоги “дітям війни” за 2007-2008 роки є неправомірними, просив  позов задовольнити.

            Оскільки усі сторони, які приймають участь у розгляді цієї справи, будучи  належним чином повідомленими  про час та місце розгляду справи, заявили клопотання про розгляд справи за їх  відсутності, справа розглянута відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України  у порядку письмового провадження.

          Від представника відповідача надійшло заперечення проти позову, згідно якого  порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  Кабінетом Міністрів України у 2006 році не було розроблено. Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" призупинена, законодавче не було врегульовано питання стосовно фінансування виплати підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком дітям війни. Відповідно до вказаного Закону підвищення до пенсії дітям війни виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Вимоги позивача щодо підвищення пенсії вважає незаконними, просила суд відмовити у задоволенні позову.

На підставі вивчених документів, які є у справі, позов підлягає  задоволенню з наступних підстав.

    Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним  посвідченням серії АА № 295148.

           Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який встановлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, дитина війни - це особа, яка є громадянином України,  та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

           Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.            

            Відповідно до ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

             Дію статті 6 цього Закону  зупинено на 2006 рік,  згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік». Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування, а тому у позивачки  не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії у  2006 році.

            Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".            

            9.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», приписи якого втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Пунктом 5 наведеного Рішення визначено, що воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.            

    Конституційний Суд України  відзначив, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

  Таким чином, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року ( з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.

   Відповідно до статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня – 410, 06 грн., з 1 жовтня - 415.11 грн.            

   Таким чином  за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року позивач  має   право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 710,91 грн. (410, 06 грн. х 30%  : 31 х 23 дні ) +(  410.06 грн. х 2 х 30%)  +( 415,11 грн. х З х 30%).              

  Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветерани війни мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсій, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначене підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.            

 Відповідач, виконуючи приписи зазначеного закону в період з 1.01.2008 року по 22.05.2008 року діяв правомірно, тому визнати протиправними дії останнього за зазначений період неможливо.              

   Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення підпункту 2 пункту 41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».            

Отже, з 22.05.2008 року відновлена дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції до 01.01.2008 року, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

А, тому  вимоги позивача щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України  провести нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком,  як дитині війни у 2008 році підлягають  задоволенню  з 22 травня 2008 року.            

28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня - 48, І0 грн., з 1 липня - 48,20 грн., з 1 жовтня - 49,80 грн.            

Таким чином, підвищення дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної Постанови, а не Закону, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання бездіяльність відповідача неправомірною в порушенні права на отримання підвищеного розміру пенсії з 22 травня 2008 року відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

 Відповідно до ст. 58  Закону  України « Про державний бюджет України на 2008 рік»   прожитковий мінімум  для осіб які втратили  працездатність з 1.04.2008 року  встановлено – 481 грн, з  1.07. – 482 грн., з 1.10 -  498 грн.  Розміри державних соціальних  гарантій  на 2008 рік, що визначаються   залежно від прожиткового  мінімуму , встановлюються відповідними законами, цим Законом,  та нормативно - правовими  актами КМ України.

  Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 22017-Ш, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.            

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.            

Постановляючи судове рішення у даній справі, слідує виходити з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право, на пенсійне забезпечення, передбачені статтями І, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною І статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8- рп/ 2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать  громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідно складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України.

Враховуючи, що позивачу,  починаючи з 01.01.2008 року сплачується підвищення: до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року відповідач повинен до нарахувати позивачу  715, 23 грн. (481 грн. х 30% : З1 х 10 днів  - 481 грн. х 10% : 31 х 10 днів ) + (481 грн. х 30% - 481 гри. х 10 % )+ (482 грн.  х 3 х 30 % - 482 грн. х 3 х 10 % ) +( 498 грн. х 3 х 30 % - 498 гри. х 3 х 10%).          

Таким чином,  відповідача слідує  за необхідне зобов'язати  нарахувати та сплатити позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни  з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року у розмірі - 710,91 грн., та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік у розмірі – 715, 23 грн.

Крім того, не приймається вимога  відповідача  про відмову у задоволенні усіх позовних вимог,  з підстав пропущення позивачем  строку, встановленого ст. 99 КАС України для звернення до суду за захистом порушених прав та свобод, виходячи з наступного.            

            Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.          

           Частиною 2 ст. 100 КАС України передбачено, що якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.          

            Суд приходить до висновку, що строк звернення до суду пропущено позивачем   з поважних причин, оскільки він довготривалий час сподівався  на те, що відповідач, як державний орган влади самостійно виплатить йому доплату до пенсії у розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком.

Крім того необхідно  прийняти  до уваги при цьому  і  положення   статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,  згідно з якими  суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.

           У відповідності до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідачем не надано суду доказів та не доведено правомірності свого рішення щодо не нарахування позивачці підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».            

          Керуючись ст. ст. 2, 11, 17. 18, 87, 94, 99, 100, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

               Адміністративний позов ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України в  місті Авдіївка про поновлення пропущенного строку для звернення до суду, про визнання протиправними дій  щодо відмови у виплаті щомісячної державної допомоги,  зобов'язання здійснити нарахування та виплату  щомісячної державної допомоги дітям війни  – задовольнити.

        Поновити ОСОБА_1  строк для звернення із адміністративним позовом до суду.  

             Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у місті Авдіївка здійснити нарахування та виплату  за рахунок державного бюджету України на користь ОСОБА_1   підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діяла в цей період, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року до 31.12.2008 року.    

          Заяву про апеляційне оскарження постанови  може бути подано протягом десяти днів, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

         Суддя:                                                    

Ў Справа № 2-а-977/10

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          25 березня 2010 року суддя Авдіївського міського суду Донецької області Соболєва І.П.,  розглянувши  справу за адміністративним позовом:

          ОСОБА_1   до Управління пенсійного фонду України у місті Авдіївка про  поновлення пропущенного строку для звернення до суду, про визнання протиправними дій  щодо відмови у виплаті щомісячної державної допомоги,  зобов'язання здійснити нарахування та виплату  щомісячної державної допомоги дітям війни,   суд  -

ВСТАНОВИВ:

     Позивач   звернувся до суду із адміністративною  позовною заявою, уточнив яку просив поновити йому строк для звернення із заявою до суду, зобов’язати відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомоги як дитині війни з 2007-2008 р.   та  направив заяву про розгляд справи за його  відсутності.  

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки. До суду надав заперечення проти позову та  просив справу розглянути у відсутність представника відповідача.

            Відповідно до вимог ч.3 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

            Оскільки, всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, то судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

            Виходячи з наведеного, керуючись  ст.122  КАС України,

УХВАЛИВ:

            Розгляд  справи  за  адміністративним позовом   ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України в  місті Авдіївка про  поновлення пропущенного строку для звернення до суду, про визнання протиправними дій  щодо відмови у виплаті щомісячної державної допомоги, зобов'язання здійснити нарахування та виплату  щомісячної державної допомоги дітям війни -  здійснити в порядку письмового провадження, на підставі наявних у справі документів.

           Суддя: