Справа №:307/1726/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" березня 2020 р.Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Астахової О.О.,

при секретарях Індик М.В., Кацап В.Р .

за участю:

представника заявника ОСОБА_10

представника заінтересованої особи ОСОБА_9.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на постанову державного виконавця Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Гудзенко Наталії Іванівни, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , державний виконавець Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Гудзенко Наталія Іванівна, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 29 травня 2019 року звернувся до суду зі скаргою у якій просить скасувати постанову державного виконавця Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Гудзенко Н.І. від 12.03.2019 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Вимоги скарги мотивує тим, що з 1999 року по 2010 рік він та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу мають чотирьох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Заявник вказує, що 19 вересня 2011 року Дніпровським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист № 2-2641/2011 про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дітей у розмірі 5 000,00 грн. на всіх щомісячно, починаючи з 23.09.2010 року.

На підставі виконавчого листа Тячівським районним відділом ДВС відкрито виконавче провадження № 51574415.

21.05.2019 року скаржником у Тячівському РВ ДВС було отримано постанову державного виконавця Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Гудзенко Н.І. від 12.03.2019 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості по аліментах.

Скаржник зазначає, що вказана постанова у встановлені строки направлена не була, що свідчить про упередженість з боку державного виконавця.

Вищевказану постанову вважає неправомірною, оскільки він не ухиляється від виконання рішення суду, так як сплачує аліменти на дітей не зважаючи на наявну заборгованість у розмірі 393 693,30 грн.

Крім того, вказує, що встановлене у оспорюваній постанові обмеження позбавляє його основного законного джерела засобів для існування, що змушує звернутись з даною скаргою до суду.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 06.06.2019 року цивільну справу за скаргою у ОСОБА_2 на постанову державного виконавця Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Гудзенко Наталії Іванівни, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , державний виконавець Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Гудзенко Наталія Іванівна передано за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05.07.2019 року вказану цивільну справу прийнято до свого провадження. Витребувано з Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, розташованого за адресою: 90500, Закарпатська обл., м. Тячів, вул. Лазівська, 2, належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження № 51574415, відкритому на підставі виконавчого листа № 2-2641/2010 виданого 19.09.2011 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у розмірі 5000 грн. на всіх щомісячно, починаючи з 23.09.2010 року та його повноліття, проте не менше 3% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. (а.с.27). Роз`яснено учасникам їхнє право подати письмові пояснення/заперечення на скаргу.

На виконання вимог ухвали суду від 05.07.2019 року з Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, надійшли належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 51574415.

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_8 підтримала вимоги. Пояснила, що державний виконавець не перевірила, чи є закордонний паспорт у боржника, а також те, що сума заборгованості по аліментах зменшується, що свідчить про виконання боржником своїх зобов`язань за судовим рішенням, а не ухилення від його виконання. Крім того, звернула увагу суду, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21.05.2018 року у справі № 755/5630/18, судом вже було скасовано постанову державного виконавця від 07.03.2018 року про встановлення тимчасового обмеження.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_9 у судовому засіданні підтримала письмові пояснення (а.с.36-40) та зазначила, що скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, оскільки державний виконавець вжила заходи до боржника у відповідності із законом, а доводи боржника є помилковими і не грунтуються на законі та фактичних обставинах.

Суб`єкт оскарження в судове засідання не з`явилась, хоча про день, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена про причини неявки суд не повідомила.Клопотань про відкладення розгляду до суду не надійшло.

Оскільки неявка учасників справи не перешкоджає розгляду скарги, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність державного виконавця.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження, оцінивши надані докази, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 448 ЦПК України).

Згідно із пунктом а) ч. 1 ст. 449 ЦПК України скарга може бути подана до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Як убачається із матеріалів справи, боржник 21 травня 2019 року отримав постанову державного виконавця Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 12.03.2019 року про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. А тому, саме з цієї дати суд обчислює передбачений законом десятиденний строк для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця. Зі скаргою ОСОБА_2 звернувся 29 травня 2019 року (а.с. 19), тобто у строки встановлені ст. 449 ЦПК України.

Судом встановлено, що на виконанні Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області перебуває на примусовому виконанні ВП № 51574415 за виконавчим листом №2-2641/2010, виданим 19.09.2011 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у розмірі 5000 грн. на всіх щомісячно, починаючи з 23.09.2010 року та його повноліття, проте не менше 3% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

12 березня 2019 року державним виконавцем Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Гудзенко Н.І. в рамах виконавчого провадження № 51574415 винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України. (а.с. 15)

Скаржник не погоджується з даною постановою, вважає її неправомірною, оскільки державний виконавець не направила вказану постанову на його адресу, як те передбачено Законом України «Про виконавче провадження», не з`ясувала про наявність у ОСОБА_2 закордонного паспорту і не прийняла до уваги, що він не ухиляється від виконання судового рішення про стягнення з нього аліментів. Обмеживши у праві виїзду ОСОБА_2 , державний виконавець позбавила його засобів для існування.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд виходить з наступного.

Станом на 12.03.2019 року заборгованість по аліментам ОСОБА_2 за період з 23.09.2010 року по12.03.2019 року склала 450 000,00 грн., що підтверджується довідкою розрахунком заборгованості по аліментам та встановлено державним виконавцем у постанові.

В ході примусового виконання, державним виконавцем було здійснено ряд запитів до Пенсійних органів, банківських установ, державного реєстру для встановлення майна боржника, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження дослідженого судом.

Було здійснено неодноразові виклики боржника до органів ВДВС. Проте, як убачається із матеріалів справи та не спростовано боржником, на виклики до державного виконавця ОСОБА_2 не з`являвся і заборгованість по сплаті аліментів не сплачував.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Абзац перший частини першої статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2475-VIII від 03.07.2018}

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Таким чином, в силу положень ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України направляється учасникам виконавчого провадження простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром.

Як убачається із матеріалів справи, державний виконавець направив на адресу боржника постанову від 12.03.2019 року про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України того ж дня простим поштовим відправленням за № 6936.

А відтак суд відхиляє твердження ОСОБА_2 про неналежне направлення державним виконавцем оспорюваної постанови.

Відповідно до п.1 ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:

Абзац перший частини дев`ятої статті 71 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2475-VIII від 03.07.2018}

1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

За ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За положеннями ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

ОСОБА_2 на момент винесення оспорюваної постанови мав заборгованість зі сплати аліментів за рішенням суду від 23.09.2010 року у розмірі 450 000,00 грн. Боржником не сплачена заборгованість по сплаті аліментів, яка перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, а тому даний факт є підставою для винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України п.1 ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Іванов проти України» (остаточне від 15.01.2010) визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу, внаслідок тривалого невиконання рішення суду. При цьому в рішенні Суду зазначено: «…51. право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін… Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок …».

Беручи до уваги вимоги закону щодо обов`язковості виконання рішення суду, ухваленого іменем України, з метою дотримання принципу верховенства права щодо юридичної визначеності, а відповідно і обов`язкового виконання рішення суду за яким досягнуто юридичної визначеності, суд приходить до висновку, що державний виконавець діяв у межах і у спосіб визначений законом при винесенні постанови від 12.03.2019 року про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Доказів того, що джерелом для існування боржника є виїзди ОСОБА_2 за межі України, суду не надано.

Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Отже, будь які умови обмеження у свободі пересування у разі його застосування обов`язково мають бути визначені законом.

Стаття 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» передбачає, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він, зокрема, ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань.

Згідно до матеріалів справи ОСОБА_2 протягом всього часу після ухвалення Дніпровським районним судом в м. Києві рішення про стягнення аліментів, з 2010 року ухилявся від сплати аліментів. В період лютий 2013 - грудень 2015 року ОСОБА_2 перебував у розшуку за ухилення від сплати аліментів на підставі ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 23.02.2013 року.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 10.11.2015 року з ОСОБА_2 стягнуто неустойку у сумі 50000,00 грн. за умисне ухилення від сплати аліментів.

Як убачається із довідки-розрахунку виданої Тячівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 23.12.2019 року № 14.9-42/3446, станом на 23.12.2019 року заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів за період 2010 - 2019 років складає 288 553,30 грн.

При цьому із довідки убачається, що аліменти сплачуються у розмірі визначеним судом, але разом із тим боржником не сплачена заборгованість по сплаті аліментів, яка перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці.

З огляду на означене, під час судового розгляду твердження боржника не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, на думку суду обмеження встановлене державним виконавцем є таким, яке необхідне для забезпечення виконання рішення суду, а тому суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні скарги.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 353, 447, 450, 451 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Скаргу ОСОБА_2 на постанову державного виконавця Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Гудзенко Наталії Іванівни, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , державний виконавець Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Гудзенко Наталія Іванівна - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного, суду, шляхом подання апеляційної скарги через Дніпровський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.О. Астахова