ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

20 березня 2020 року

м. Харків

справа № 646/7174/19

провадження № 22-ц/818/1178/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Піддубного Р.М. (суддя-доповідач),

суддів: Котелевець А.В., Тичкової О.Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Харківський коксовий завод»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2019 року, ухвалене у складі судді Янцовської Т.М., -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, мотивуючи який зазначив, що з 17 квітня 2012 року перебував у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Харківський коксовий завод» (далі ПрАТ «Харківський коксовий завод»). Наказом № 488-к від 23 вересня 2019 року його було звільнено за власним бажанням згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням умов колективного договору.

Посилаючись на те, що в день звільнення йому не було виплачено нараховану за період з червня по вересень 2019 року заробітну плату, з урахуванням уточнених у жовтні 2019 року позовних вимог, ОСОБА_1 просив стягнути з ПрАТ «Харківський коксовий завод» заборгованість по заробітній платі у розмірі 94532,72 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23 вересня 2019 року по 23 жовтня 2019 року у сумі 12596,64 грн, на відшкодування моральної шкоди - 5000 грн, а також 3000 грн. витрати на професійну правничу допомогу.

Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування скарги зазначила, що на підтвердження заборгованості по заробітній платі позивачем надано копії розрахункових листків, відомості с управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, натомість відповідачем наявність заборгованості не спростовано, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого ОСОБА_1 позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Судовим розглядом встановлено, що з 17 квітня 2012 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Харківський коксовий завод», наказом № 488-к від 23 вересня 2019 року позивача було звільнено з роботи за власним бажанням згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням умов колективного договору.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості по заробітній платі.

Проте погодитись з таким висновком не можна з наступних підстав.

Відповідно дло ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ч. 1 ст. 94 КЗпП України).

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, згідно з яким середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч.ч. 1, 3 статті 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст.81 ЦПК України).

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

На підтвердження розміру нарахованої, але не виплаченої заробітної плати позивачем надані розрахункові листи, з яких убачається, що йому було нараховано заробітну плату: за червень 2019 року у розмірі 9656,11 грн; за липень 2019 року - 13634,72 грн; за серпень 2019 року - 13690,67 грн, за вересень 2019 року з урахуванням виплати за вислугу років та вихідної допомоги - 77363,99 грн., заборгованість підприємства на день звільнення становить 97 997,72 грн.

Після звернення до суду позивачу було виплачено заборгованість по заробітній платі у сумі 3465 грн., а тому залишок боргу становить 94532 грн. 72 коп.

Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача становить 12596 грн 64 коп., виходячи з наступного розрахунку: 74 грн 98 коп. (середньогодинна заробітна плата) х 21 робочі дні х 8 год.(норма робочих годин).

Оскільки жодних доказів на підтвердження відсутності заборгованості по заробітній платі, та спростування її розміру, іншого розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку відповідачем не надано і матеріали справи не містять, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених законом підстав для стягнення з ПрАТ «Харківський коксовий завод» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у розмірі 94 532,72 грн, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23 вересня 2019 року по 23 жовтня 2019 року у сумі 12 596,64 грн.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки порушення законних прав позивача на своєчасне отримання заробітної плати та остаточного розрахунку при звільненні призвели до моральних страждань, з урахуванням вимог розумності і справедливості з ПрАТ «Харківський коксовий завод» на користь ОСОБА_1 слід стягнути на відшкодування завданої йому моральної шкоди 3000 грн.

Відповідно до статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст. 133 ЦПК України).

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 надано договір про надання правової допомоги №2 від 24.09.2019 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер серія ЗП №101651, акт надання послуг до договору про надання правової допомоги від 27.09.2019 року, копію квитанції № 0.0.1483041903.1 від 03.10.2019 року (призначення платежу: оплата за договором про надання правової допомоги від 24.09.2019 року на суму 3000 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з ПрАТ «Харківський коксовий завод» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1921 грн.

Згідно зі ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 369, 376, 381 - 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2019 року скасувати, прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» (ЄДРПОУ 24481702) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі за період з 01 червня 2019 року по 23 вересня 2019 року у розмірі 94532,72 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23 вересня 2019 року по 23 жовтня 2019 року у розмірі 12596,64 грн, на відшкодування моральної шкоди - 3000 грн., витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» (ЄДРПОУ 24481702) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1921 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 13634 грн 72 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 20 березня 2020 року.

Головуючий Р.М. Піддубний

Судді А.В. Котелевець

О.Ю. Тичкова