Справа № 2а-3591/2010р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2010 року Харцизький міський суд Донецької області в складі:
головуючого судді – Кодолова В.О.
при секретарі – Парамоновій Г.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харцизьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в місті Харцизьку Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, який просила розглянути в її відсутність, зважаючи на її вік та стан здоров’я. Вказувала, що вона народилася 28 квітня 1939 року та відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус «дитини війни». На підставі цього у відповідності до ст. 6 вказаного Закону та рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. в 2009 році вона мала право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки після вказаного рішення ніяких змін до цієї статті внесено не було. В 2009 році така надбавка їй нараховувалась та виплачувалась, однак не в повному розмірі. Вважала, що невиплата їй доплати до пенсії в установленому законом розмірі є протиправною і суперечить Конституції України. В зв’язку з цим просила поновити їй строк звернення до суду за захистом своїх прав, визнати бездіяльність УПФУ в м. Харцизьку, яка виразилася в невиплаті їй відповідної доплати до пенсії, протиправною та зобов’язати відповідача здійснити нарахування і виплату їй, як «дитині війни», щомісячної Державної соціальної доплати до пенсії у відповідності до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009 року.
Представник відповідача - УПФУ в м. Харцизьку в судове засідання не з’явився, просив розглянути справу у його відсутність та надав суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких посилався на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» до деяких законодавчих актів були внесені зміни і відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, в зв’язку з прийняттям нової редакції ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у попередній редакції втратила свою чинність до 01.01.2008 року. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. прийняті зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України і тому нова редакція Закону втратила свою чинність. Законодавством України не передбачено автоматичне відновлення дії норми, яка діяла до прийняття нового нормативного акту, визнаного неконституційним. Таким чином, старий Закон тільки за спеціальною вказівкою нового нормативно-правового акту може поширювати свою дію на відповідні правовідносини. Позивач також наголошує на тому, що ні вищезазначеним Рішенням Конституційного Суду України, ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом не передбачено відновлення дії ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в редакції до 01.01.2008 року.
Крім того, державні соціальні гарантії, передбачені зазначеним Законом, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, а ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не передбачено видатки на підвищення пенсій «дітям війни». Згідно законодавства України державні видатки не можуть використовуватись з іншою метою, ніж за цільовим призначенням. Для врегулювання ситуації, що виникла, Постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено, що «дітям війни» виплачується підвищення до пенсії в твердих розмірах, зокрема, з 01 жовтня 2008 року й до теперішнього часу – 49,80 грн. В зв’язку з наведеним відповідач вважає, що підвищення до пенсії «дітям війни» здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства і просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
На підставі заяв сторін по справі про розгляд справи у їх відсутність, суд вважає можливим здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження і прийняти рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 має правовий статус «дитина війни», що підтверджується посвідченням Харцизького соцзабезу № 47757 від 10.06.1994 року з відміткою «дитина війни», та паспортними даними, за якими вона народилася 28 квітня 1939 року, тобто на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни їй було менше 18 років.
Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01.01.2006 року, «дітям війни» пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Вказана редакція Закону була чинна у 2009 році, оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік», яким було зупинено дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» - були визнані неконституційними, а відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші нормативно-правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, при втраті чинності законів, інших нормативно-правових актів або їх окремих положень на підставі зазначеного рішення Конституційного Суду України, для регулювання відповідних правовідносин автоматично вступають в дію норми, що діяли до прийняття в них змін. При цьому прийняття будь-яких спеціальних актів про відновлення «старих» норм Конституцією України не передбачено. На підставі наведеного суд вважає безпідставними посилання відповідача з цього приводу.
Ніяких змін до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» після прийняття вищезазначеного рішення Конституційного Суду України й до моменту розгляну справи судом – внесено не було.
В зв’язку з цим в 2009 році УПФУ в м. Харцизьку повинно було нараховувати та виплачувати позивачці пенсію з надбавкою 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до норм ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений статтею 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV. Згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року № 835 (з відповідними змінами) прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць складає: з 01 січня 2009 року – 498 грн., з 01 листопада 2009 року – 573 грн.
Отже, в 2009 році позивачка мала право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», й з урахуванням фактично здійснених виплат, що вбачається з довідки УПФУ в м. Харцизьку № 645 від 11.02.2010 року, на її користь підлягає виплаті недоплачена сума в розмірі 1240,20 грн., виходячи з наступного розрахунку: (498 грн. Ч 10 міс. Ч 30% - 49,80 грн. Ч 10 міс.) + (573 грн. Ч 2 міс. Ч 20% - 49,80 грн. Ч 2 міс.).
Таким чином, суд вважає протиправною бездіяльність УПФУ в м. Харцизьку, що виразилися у невиплаті їй в 2009 році щомісячної доплати до пенсії, як «дитині війни», в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, і тому вважає за необхідне задовольнити позов та зобов’язати відповідача здійснити такі виплати.
Суд критично оцінює доводи відповідача у письмових запереченнях про те, що в 2009 році проводилась виплата компенсації відповідно до діючого законодавства на підставі Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року , оскільки зазначена постанова має нижчу юридичну силу, ніж ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» і фактично встановлює інші норми.
З приводу посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення пенсій, призначених згідно з цим Законом, суд зазначає, що частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІУ від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, визначення права на призначення соціальної допомоги.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Суд не приймає посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог частини 2 статті З Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно вимог ст.ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлено річний строк, і пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна з сторін. Але, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.
Суд враховує похилий вік позивачки, стан її здоров’я, і визнає причину пропуску нею строку звернення до суду поважною та вважає за необхідне поновити їй строк звернення до суду з 01.01.2009 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою не було заявлено вимоги про повернення їй здійснених нею судових витрат. Таким чином, суд вважає за можливе не присуджувати здійснені нею судові витрати з Державного бюджету.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 8, 19, 22, 152 Конституції України, ст.ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10рп/2008, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 1058-ІV від 09.07.03 року, ст.ст. 2, 7, 11, 17, 18, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в місті Харцизьку Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку по ненарахуванню та невиплаті ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії відповідно до вимог ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як «дитині війни» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням фактично здійснених виплат.
П останова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Харцизький міський суд Донецької області.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10 днів з дня її проголошення, а особою, яка бере участь у справі і була відсутня при оголошенні постанови, - в той же строк з дня одержання нею копії постанови.
Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження або протягом 10 днів з дня складання постанови суду в повному обсязі без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: