7/2”А”-2147/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    10 червня 2009 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого – судді ОСОБА_1,

при секретарі ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії,

встановив:

    позивачка в жовтні 2007 року звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на неправомірні дії відповідача, який у термін передбачений Законом України „Про звернення громадян” її звернення про надання в користування земельної ділянки не розглянув, а тому уточнивши позов, просила такі дії визнати незаконними й зобов’язати відповідача розглянути по суті її заяви від 12 жовтня і 23 листопада 2005 року, про що прийняти відповідне рішення на засіданні виконавчого комітету.

    У судовому засіданні позивачка та її представник просили про задоволення позову з викладених у ньому підстав.

    Представник відповідача проти позову заперечила, посилаючись на те, що звернення позивачки Вишгородською міською радою розглянуто, про що 30 листопада 2006 року прийнято відповідне рішення. Також просила застосувати строк позовної давності.

    Заслухавши сторони і дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

    З матеріалів справи вбачаються спірні правовідносини, що виникли між ОСОБА_3 та Вишгородської міської радою з приводу розгляду заяви позивачки про надання в користування земельної ділянки.

      Згідно зі статтями 8 і 19 Конституції України та ст. 9 КАС України, суд при розгляді цієї справи, виходить з принципів верховенства права й законності, відповідно до яких органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Вирішуючи цю справу, суд застосовує Закони України „ Про звернення громадян” і „Про місцеве самоврядування в Україні”.

    Як убачається з матеріалів справи, 12 жовтня 2005 року позивачка звернулася до виконавчого комітету Вишгородської міської ради із заявою про надання земельної ділянки в користування під городництво.

    31 жовтня 2005 року рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 447 розгляд даної заяви відкладено у зв’язку з відсутністю в заяві даних щодо земельної ділянки, її площі та адреси.

    23 листопада 2005 року позивачка повторно звернулася до відповідача із заявою про надання земельної ділянки, в якій вказала дані щодо площі і адреси земельної ділянки (м. Вишгород, вул. Межигірського Спасу, квартал 56, ділянка № 29).  

    В зв’язку з тим, що суб’єкт владних повноважень заяви ОСОБА_3 не розглядав, протягом 2006 року остання неодноразово зверталася з повторними заявами щодо надання їй зазначеної земельної ділянки.

    30 листопада 2006 року рішенням Вишгородської міської ради Київської області № 2/1 ОСОБА_3 в наданні згаданої земельної ділянки відмовлено, яку надану в оренду для городництва ОСОБА_4.

    В судовому засіданні представник позивачки ствердив, що її повідомлено про прийняття даного рішення.

    Дане рішення прийнято відповідно до вимог статей 12, 36, 124, 141, 142 і 144 ЗК України та в порядку п. 34 ч. 1 ст. 26 і ст. 33 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” й у межах повноважень міської ради.

    За змістом цих норм Законів надання громадянам земельних ділянок у користування із земель комунальної власності здійснюється на підставі рішень відповідної міської ради.

    Разом з тим виконавчий комітет міської ради такими повноваженнями згідно статей 33 і 51 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” не наділений.

    З цих підстав вимога позивачки в частині зобов’язання виконавчого комітету Вишгородської міської ради розглянути питання надання їй земельної ділянки № 29 у м. Вишгороді, вул. Межигірського Спасу, квартал 56, на своєму засіданні згідно вимог статей 52 і 53 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” задоволенню не підлягає.

    Згідно вимог ст. 7 Закону України „Про звернення громадян” звернення, оформлені належним чином, підлягають обов’язковому прийняттю та розгляду.

      Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п’яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

    До повноважень виконавчого комітету міської ради згідно п. 8 ч. 1 ст. 33 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” належить підготовка висновків щодо надання в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

    Відповідно до вимог ст. 15 Закону України „Про звернення громадян” органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов’язані об’єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

    Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз’ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

    Згідно вимог ст. 19 Закону України „Про звернення громадян” орган державної влади і місцевого самоврядування, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов’язані об’єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

    Разом з тим відповідно до вимог ст. 20 Закону України „Про звернення громадян” звернення громадян розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання.

    При цьому згідно ст. 15 Закону України „Про звернення громадян” відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов’язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обв’язки.

    При вирішенні цієї справи суд зазначає, що вирішення заяв позивачки від 12 жовтня та 23 листопада 2005 року, відбулося лише 30 листопада 2006 року, якій в наданні земельної ділянки відмовлено.

    Таким чином при розгляді суб’єктом владних повноважень заяв позивачки вимоги ст. 20 Закону України „Про звернення громадян” не дотримано, а тому в цій частині дії відповідача слід визнати неправомірними.

    Враховуючи дані обставини, суд вважає, що звернення позивача до суду в жовтні 2007 року відповідає межам строку встановленого ст. 99 КАС України.

    На підставі викладеного і керуючись статтями 160-163 КАС України,

постановив:

    позовну заяву задовольнити частково.

    Визнати дії виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області щодо розгляду і вирішення заяв ОСОБА_3 від 12 жовтня та 23 листопада 2005 року в термін більше одного місяця від дня їх надходження згідно ст. 20 Закону України „Про звернення громадян” неправомірними.

    В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

    Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подання заяви про її оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя