2 «6»-24/10

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    25 березня 2010 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого – судді ОСОБА_1,

при секретарі ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді подання Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області, боржник –ОСОБА_3, стягувач – ОСОБА_4, заінтересована особа – ОСОБА_5, про примусове проникнення до житла,

встановив:

    у поданні державний виконавець порушує питання про примусове проникнення до житла боржника АДРЕСА_1.

    Відповідно до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України суд негайно розглядає подання про примусове проникнення до житла боржника фізичної особи, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця.

    Участь представника відділу державної виконавчої служби Вишгородського району в судовому засіданні не забезпечено. Подання розглянуто негайно в порядку ч. 2 ст. 376 ЦПК України.

    Дослідивши подання та його матеріали, а також матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, суд дійшов наступного.

    Так, рішенням цього ж суду від 14 січня 2009 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 стягнуто заборгованість в розмірі 67 418 грн., а також судові витрати, а всього 73 092 грн.

      27 квітня 2009 року рішення набрало законної сили, а 24 липня 2009 року видано відповідний виконавчий лист.

    Виконавче провадження відкрито 13 серпня 2009 року відділом державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції.

    Згідно акту державного виконавця від 22 жовтня 2009 року доступ до квартири боржника для опису майна є неможливим.

    Як убачається з матеріалів цивільної справи та подання, боржник у АДРЕСА_1 тривалий час не проживає. З 7 лютого 2008 року його місце проживання зареєстровано в Деснянському районі м. Києва.

    Зазначена квартира згідно свідоцтва про право власності на житло від 27 квітня 2001 року на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_3 та ОСОБА_5.

    Згідно довідки форми 3 від 21 жовтня 2009 року № 2312 в згаданій квартирі, починаючи з грудня 2004 року, зареєстровані й проживають ОСОБА_5, ОСОБА_6 та їх малолітній син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

    Один лише факт належності боржнику частини житлового приміщення підставою для примусового проникнення до нього бути не може.

    Так згідно ст. 376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника – фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

    Частиною 3 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право державного виконавця звертатися до суду із зазначеним поданням.

      Дані про те, що у вказаному житловому приміщенні знаходиться майно чи кошти боржника в матеріалах подання відсутні.

    Причини для примусового проникнення до житла боржника в поданні не обґрунтовуються.

    З цього суд зважає зокрема й на те, що в матеріалах справи і подання відсутні дані про користування квартирою боржником й можливість знаходження в ній майна або коштів йому належних, які можуть бути вилучені в спосіб примусового проникнення до житла.

    Натомість встановлено, що в квартирі тривалий час проживає інший її власник разом із сім’єю та малолітньою дитиною.

    Таким чином достатні правові підстави для примусового проникнення в згадане житлове приміщення згідно вимог ст. 376 ЦПК України перед судом не доведено.

    З цих підстав, мотиви подання не можна визнати обґрунтованими, а тому подання задоволенню не підлягає.

      На підставі викладеного і керуючись ст. 376 ЦПК України,

ухвалив:

    в задоволенні подання про примусове проникнення до житла відмовити.

    Ухвала набирає законної сили протягом 5 днів з дня її проголошення і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання в зазначений строк заяви про її оскарження та протягом 10 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя