У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    2010 року березня місяця  30 дня колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Берещанської І.І.,

Суддів Кузнєцової О.О., Новікова Р.В.,

При секретарі Фабінській В.В.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Приватного сільськогосподарського підприємства “Чернишевське” про розірвання договору оренди землі, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Роздольненського районного суду АР Крим від 15 січня 2010 р.,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства “Чернишевське” про розірвання договору оренди землі. Свої вимоги мотивує тим, що позивач є власником земельної ділянки, що підтверджується державним актом про право власності на земельну ділянку. Земельна ділянка була отримана позивачем у рахунок земельного паю. 22.09.2006 р. між позивачем та ПСП “Чернишевьске” укладено договір оренди землі. Згідно умов укладеного договору орендна плата встановлена у договорі у розмірі 900 грн. у рік. Згідно Указу Президента України розмір орендної плати при оренді землі, яка була отримана громадянами в рахунок земельного паю, не може бути менш ніж 3% вартості землі на рік. Позивач звертався до відповідача з письмовою пропозицією щодо зміни розміру орендної плати відповідно до Указу Президента України, однак отримав відмову. Крім того, між Радою міністрів АР Крим та керівником відповідача було підписано меморандум взаєморозуміння, відповідно до якого керівник підприємства бере на себе зобов’язання щодо підвищення рівня орендної плати за оренду земельних ділянкою з урахуванням економічного стану підприємства та доведення її розміру до 3%. Вважає, що відповідач порушує його права, як власника земельної ділянки.

Рішенням Роздольненського районного суду АР Крим від 15 січня 2010 р. у задоволенні позову відмовлено.

    В апеляційній скарзі  апелянтом ОСОБА_5 ставиться питання про скасування рішення суду і про ухвалення нового рішення, з тих підстав, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи і вимогам закону. Апелянт посилається на порушення судом вимог ст. 2 Закону України «Про оренду», Указу Президента України  «Про невідкладні засоби з метою захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) зі змінами від 19.08.2008 року».

    Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення представника, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з  наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України  під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

    Згідно зі ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

    Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що сторони виражаючи вільне волевиявлення, уклали договір оренди землі, визначивши розмір орендної плати, а її невідповідність положенням Указу Президента України не суперечить Закону, оскільки Законом України “Про оренду землі” право встановлення розміру орендної плати надано сторонам у договорі.

      З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, тому що вони відповідають обставинам справи, вимогам закону.

Судом встановлено, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку КМ № 061361 від 11 травня 2005 р. ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 10,6887 га на території Ковильнівської сільської Ради.

22 вересня 2006 р. між ПСП “Чернишевські” та ОСОБА_5 було укладено договір оренди землі № 152-К. Відповідно до п.4.1. вказаного договору, орендна плата становить 900 грн. у рік.

16.07.2009 р. ОСОБА_5 звернувся до ПСП “Чернишевьске” із заявою про перегляд розміру орендної плати відповідно до Указу Президента України, тобто у розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки та отримав відповідь від 31.07.2009 р., де вказано, що орендна плата буде переглянута за результатами фінансово-господарської діяльності підприємства за 2009 р.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється.

Відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.  

Статтею 30 Закону України “Про оренду землі” закріплено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 23 Закону України “Про оренду землі” орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних  чи юридичних осіб, переглядаються за згодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує щодо збільшення розміру орендної плати  в процентному  відношенні від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Проте позивачем не надано доказів  того, що питання щодо зміни  орендної плати вирішувалося за взаємною згодою сторін, доказів  направлення відповідачу відповідної пропозиції щодо зміни умов договору оренди позивачем суду надано не було, отже  питання про зміну орендної плати було змінено позивачем в односторонньому порядку, що є порушенням порядку, встановленому законодавством.

Таким чином суд першої інстанції вірно з’ясував  фактичні обставини справи і правильно застосував до даних правовідносин норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги апелянта, які зводяться до того, що суд порушив норми матеріального права і не врахував Указ Президента, не спростовують висновків суду першої інстанції, не містять правових підстав щодо скасування рішення суду і ухвалення нового рішення відповідно до  ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість рішення суду.

    На підставі вказаного і керуючись статтями  304, 307, 308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів Судової палати  у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Роздольненського районного суду АР Крим від 15 січня 2010 р. залишити без змін.

      Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.  

    Судді: