УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року березня місяця 16 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Новікова Р.В.
Суддів Берещанської І.І.,
Кузнєцової О.О.
При секретарі Фабінській В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом прокурора Залізничного району м. Сімферополя Автономної Республіки Крим в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_6, 3-ї особи: ДП СМП-545, про відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 24 грудня 2009 р., -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням суду позов задоволено частково.
Зобов’язано ОСОБА_6 поновити самовільно відрізану і заглушену каналізацію, яка виходить з квартири АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 у відшкодування матеріальної шкоди 3498,69 грн., моральну шкоду 3000 грн., судові витрати 2064,96 грн., а всього 8565 грн. 65 коп.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду у зв’язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального законів. Зокрема, апелянт посилається на необхідність залучення до справи ОСОБА_7- співвласника квартири, в якій проживає і відповідачка; неврахування судом проведення в будинку, в тому числі і в квартирі позивачки, каналізаційних комунікацій без відповідних дозволів; відсутності доказів відключення каналізації в квартирі позивачки саме відповідачкою.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності доказів дій відповідачки щодо відключення каналізації в квартирі позивачки та заподіяння нею позивачці як матеріальної, так і моральної шкоди.
Вказані висновки суду є правильними, оскільки відповідають матеріалам справи, фактичним обставинам і вимогам закону.
Зі свідоцтва про право власності вбачається, що позивачка ОСОБА_5 та члени її сімї у рівних частках є власниками квартири АДРЕСА_1 (л.с. 3).
Згідно з договором купівлі-продажу відповідачка ОСОБА_6 є власником кімнати АДРЕСА_2 у будинку за вказаною адресою і проживає поверхом нижче позивачки (л.с. 140).
Відповідно до листів балансоутримувача даного будинку водовід і каналізація у ньому були проведені власними силами мешканців будинку за їх домовленістю (л.с.л.с. 31, 51).
Актом від 31.03.2008 р. підтверджується факт відключення каналізації (відрізана каналізаційна труба) в квартирі позивачки (л.с. 16).
Посилання відповідачкою на висновки судової будівельно-технічної експертизи як доказ відсутності фактів, на які посилається позивачка, не є обґрунтованим, зважаючи на таке.
Як вбачається з експертного висновку, відповідачка: апелянт у справі відмовилася надати можливість для дослідження і з?ясування місця відключення (відрізання) каналізаційної труби (п. 2.4.: л.с. 82-зв.).
Відповідно до положень частини 1 статті 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена.
Тому, зважаючи на вищевказані норми процесуального закону і дослідивши, також, інші докази, зокрема, акт про відключення (л.с. 16), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності факту відключення каналізації в квартирі позивачки.
З власноручного (що підтвердила сама відповідачка ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції) листа відповідачки від 07.03.2008 р. (л.с. 32) вбачається, що відключення каналізації здійснене саме відповідачкою.
Таким чином, в матеріалах справи є наявними як докази відключення каналізації в квартирі позивачки, так і докази відключення цієї каналізації саме відповідачкою та причинного зв?язку між цими діями і завданням позивачці матеріальної і моральної шкоди.
В обґрунтування своїх заперечень проти позову, відповідачка посилалася на неналежне користування позивачкою каналізаційною системою своєї квартири, у зв’язку з чим відбувалося залиття її квартири, зокрема, акт від 09.04.2008 р. (л.с. 30), тобто, фактично, на правомірність своїх дій.
Проте з цим погодитися не можливо з таких підстав.
Згідно зі статтею 391 ЦК України відповідачка ОСОБА_6 як власник квартири дійсно має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Проте, спосіб захисту права власності, який обирається відповідачкою, у будь-якому випадку повинен бути адекватним порушенню і відповідачка повинна бути наділена правом здійснення дій, зокрема, по відключенню каналізації, та відповідати вимогам матеріального закону.
При цьому колегія суддів враховує принцип верховенства права.
Так, відповідно до п. 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність і розумність.
Тому на суд , при розгляді будь-якої справи, покладений обов’язок забезпечувати конституційний принцип рівності всіх без виключення перед законом і судом та справедливий баланс між правом особи на захист її права судом та обов’язком такої особи неухильно додержуватися законів України, не посягати на права інших людей (стаття 68 Конституції України), учасників цивільних відносин.
Відповідно до частини 3 статі 16 ЦК суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу, тобто в разі зловживання правом у певних формах, зокрема, при порушенні правила, встановленого частиною 2 статті 13 ЦК щодо зобов’язання особи при здійснені своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Дії відповідачки, яка, відключивши каналізацію в квартирі позивачки, позбавила її та її сім?ю (л.с. 48: додаткові позовні вимоги) умов нормального життя з відповідними життєвими стандартами, у сенсі положень статті 19 ЦК України не можна визнати самозахистом цивільних прав, оскільки протидії відповідачки суперечать моральним засадам суспільства, не відповідають як змісту права, що, як зазначала ОСОБА_6, порушене та характеру дій, так і наслідкам, що могли бути спричинені цим порушенням.
Зважаючи на вказане, навіть і проведення, як зазначала відповідачка, в будинку, в тому числі і в квартирі позивачки, каналізаційних комунікацій без відповідних дозволів не позбавляє відповідачку дотримуватися вище зазначених вимог матеріального закону.
З урахуванням наведеного, виходячи з того, що захист цивільного права відповідачки міг бути здійснений, згідно з положеннями частини 1 статті 11 ЦПК, лише шляхом звернення до суду із відповідним позовом,- судом першої інстанції обґрунтовано захищено право позивачки способами, передбаченими п.п. 8-9 частини 2 статті 16 Цивільного Кодексу України, тобто відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, відповідно до статей 1166, 1167, 1192 Цивільного Кодексу України.
Розмір майнової шкоди підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру (л.с. 10).
Згідно зі ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода, зокрема, полягає в душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням його майна.
Отже, вимоги позивачки про захист свого права власності одним із способів, передбачених законом: відшкодуванням моральної (немайнової) шкоди відповідають положенням статей 16, 1167 Цивільного кодексу України.
Виходячи з характеру і обсягу заподіяних позивачці моральних страждань, з урахуванням ступеня вини і обставин заподіяння моральної шкоди суд першої інстанції обгрунтовано визначив розмір відшкодування моральної шкоди у три тисячі гривень.
У зв’язку з наведеним, були відсутніми необхідні процесуальні підстави для залучення до участі в справі ОСОБА_7- співвласника квартири.
Беручи до уваги все вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не свідчать про неправильність рішення суду, і тому відхиляє апеляційну скаргу.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 314, 315, 323, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 24 грудня 2009 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції у двомісячний строк.
Судді:
Берещанська І.І. Кузнєцова О.О. Новіков Р.В.