Справа № 694/783/19

провадження № 2/694/119/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

16.03.2020 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області

в складі: головуючої судді Гончаренко Т.В.

секретаря судового засідання Блискавки А.С.

представника позивача Руденка Р.В.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача Полежаки В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Звенигородка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

14.05.2019 року позивач АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 22.08.2011 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 25000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач, підписавши заяву, підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, складає між нею і Банком Договір про надання банківських послуг. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору надала згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Банк за договором свої зобов`язання виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах договору і в межах встановленого ліміту. Відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором не надала своєчасно грошові кошти на погашення кредиту, в зв`язку з чим станом на 18.03.2019 виникла заборгованість в розмірі 54 744,93 грн., з яких: 17 169,87 грн. - тіло кредиту, 15 247,53 грн. - прострочене тіло кредиту, 0,00 грн. - нараховані відсотки за користування кредитом, 18 367,43 грн. - пеня за прострочене зобов`язання, 877, 01 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн.штраф (фіксована частина), 2583,09 грн. (процентна складова), які позивач просить стягнути з відповідача.

Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір, сплачений ним при подачі позовної заяви в сумі 1921 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 27.05.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи /а.с.39/.

Ухвалою суду від 25.06.2019 року за клопотанням відповідачки ОСОБА_1 перейдено від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 16.10.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду /а.с.79/.

Відповідач ОСОБА_1 11.06.2019 року надала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позову та стягнути з позивача на її користь витрати за надання правничої допомоги /а.с.46/.

Від представника позивача на адресу суду 09.07.2019 року надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі /а.с.61-63/.

27.09.2019 року від представника відповідача надійшли пояснення по суті пред`явленого позову, аналогічні за змістом з відзивом на позов /а.с.75-76/.

Представник позивача Руденко Р.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягає на їх задоволенні, вказав на те, що між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 22.08.2011 року було укладено кредитну угоду, згідно якої відповідачу було надано кредит у розмірі 25000 грн. що підтверджується доданими до позовної заяви та в ході судового розгляду доказами. Крім того, до матеріалів справи додано додатково обгрунтування позовних

вимог, які вказані у відзиві на заяву ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Полежака В.Ф. в судовому засіданні позов не визнали, пояснили, що дійсно в серпні 2011 року брала кредит в сумі 1000 грн. у позивача, який на даний час погашений в повному обсязі до кінця 2011 року, картка була дійсна до 2015 року, строк її дії не продовжувався. Натомість позивач стверджує, що вона по вищевказаній заяві отримала кредит в розмірі 25 000 грн., при цьому надає як доказ отримання цього кредиту заяву №б/н від 22.08.2011 року, де вказано розмір кредиту 1000 грн., інших доказів отримання нею кредиту в сумі 25000 грн. позивач суду не надав. Після отримання повідомлення банку про наявність боргу, вона зверталась до Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області з заявою про внесенні відомостей в ЄРДР відносно незаконних дій АТ КБ «ПриватБанк», на що отримала відповідь, що в зв`язку з тим, що вказаними діями їй не завдано будь-якої шкоди, підстави для внесення даних відомостей до ЄРДР відсутні. Із наданого позивачем розрахунку по картці, якої в неї ніколи не було, стало відомо, що поповнювали картку та проводили зняття коштів невідомі їй особи у різних містах, де вона не перебувала та не проживала, та не має там близьких родичів. На момент зняття коштів вона перебувала в пологовому будинку, що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини. Надана позивачем довідка про зміну умов кредитування містить інформацію, яка викликає сумнів в її правдивості, який викладений в письмових дебатах, які надали для приєднання до матеріалів справи. Тому просять суд відмовити в задоволенні позову.

Суд, вислухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.

За змістом частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторони, суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Заявляючи позовні вимоги, АТ КБ «ПриватБанк» зіслався на те, що 22.08.2011 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, відповідно до якого АТ КБ «Приватбанк» надав грошові кошти у розмірі 25000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

На підтвердження умов договору відповідач АТ КБ «ПриватБанк» надав суду копії наступних

докуметів: анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку; витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»; витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розрахунку заборгованості за договором №б/н від 22.08.2011 р.

Разом з тим, у вказаній заяві передбачено зазначення позичальником бажаного кредитного ліміту 1000 гривень, а розрахунок заборгованості надається по іншій картці з 2016 року, а не з часу складання договору №б/н від 22.08.2011 р.

Слід вказати, що анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію, але не містить даних про умови кредитування, зокрема щодо домовленості сторін про термін повернення кредиту, розміру та підстав для нарахування відсотків, комісій, штрафу та пені.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором №б/н від 22.08.2011 року (а.с.5-7) не містить даних про те, за якою карткою зроблено цей розрахунок.

Також, суд звертає увагу на те, що анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не підтверджує сам факт надання банком та отримання ОСОБА_1 кредиту в сумі 25000 грн.

Вказана заява є лише зверненням позичальника до кредитора щодо надання кредиту в розмірі 1000грн. та передує укладенню кредитного договору.

До укладання кредитного договору та оформлення операції надання кредиту позичальник, який бажає отримати кредит, звертається в банк із заявою про надання кредиту та надає інші документи для розгляду банком можливості надання такого кредиту. І лише після розгляду заяви (звернення) від позичальника, вивчення та аналізу наданих документів, банк приймає рішення щодо можливості (чи неможливості) надання кредиту. Лише у разі позитивного рішення, банк укладає з позичальником кредитний договір.

Тому зазначена анкета-заява не може слугувати належним доказом на підтвердження існування зобов`язальних правовідносин за кредитним договором між сторонами.

Крім того, у витязі з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с.9) відсутній підпис відповідача про ознайомлення з умовами кредитування.

Всупереч ч.1 ст.84 ЦПК Укрїни АТ КБ «ПриватБанк» не подав жодного доказу на підтвердження того, що позивач видав ОСОБА_1 кредитну картку «Універсальна» в 2015 році. Надані докази стверджують факт отримання кредиту відповідачкою в 2011 році, який вона сплатии ла в повному обсязі і позивач цього не спростовує.

Суд критично оцінює довідки без вихідного номеру та дати щодо отримання кредитних карток (а. с. 93-94,95), оскільки, як вбачається з даних довідок, першу картку відповідач отримала 17.07.2015 року, а анкету-заяву вона підписала ще 22.08.2011 року, що набагато раніше після отримання першої картки, крім того, розрахунок (виписка про рух коштів) здійснено по картці № НОМЕР_1 .Тому встановити взаємозв`язок виписки про рух коштів з безпосереднім розрахунком боргу, доданим до матеріалів позовної заяви та заяви-анкети ОСОБА_1 неможливо, а тому суд визнає дані документи, як неналежний доказ.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що ні анкета-заява відповідача, ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а ні розрахунок заборгованості за договором №б/н від 22.08.2011 р. не можуть беззаперечно свідчити про укладення між сторонами кредитного договору та наявність у ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 54 744,93 грн., за відсутності інших допустимих доказів на підтвердження волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору та досягнення сторонами всіх істотних його умов.

Докази на підтвердження факту видачі банком і отримання позичальником указаної в позовній заяві кредитної картки, тобто отримання відповідачем від позивача кредитних коштів, в матеріалах справи відсутні.

Жоден із наданих позивачем доказів не містить ні підтвердження факту надання кредитних коштів відповідачу (у готівковій або безготівковій формі) в 2015 році, а ні факту видачі відповідачу в 2015 році відповідного платіжно-кредитного інструменту (платіжної картки), про що стверджував позивач.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача боргу за кредитним договором відсутні. Тому у задоволенні позову АТ «КБ «Приватбанк» належить відмовити.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат.

Встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» сплатив судовий збір в розмірі 1921 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 11.04.2019 року (а.с.1).

З огляду на те, що в позові АТ КБ "Приватбанк" відмовлено у повному обсязі, суд з урахуванням

приписів ст.141 ЦПК України не стягує з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідачкою ОСОБА_1 до матеріалів справи додано договір про надання консультаційних і юридичних (правових) послуг від 27.09.2020 року та розрахунок оплати послуг адвоката, як підтвердження розміру витрат в розмірі 4200 грн., понесених відповідачкою на правничу допомогу, квитанцію до прибуткового касового ордера №58 від 27.09.2019 року.

Враховуючи, що у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» відмовлено, враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з позивача на користь відповідача понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4200 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 634, 638, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 4, 10,12, 76-83, 133,141, 259, 263-265 ЦПК України , суд,-

вирішив:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України відшкодуванню АТ КБ «ПриватБанк» не підлягають, - тому судовий збір, сплачений при подачі позову в сумі 1921,00 гривень залишити за позивачем.

Стягнути із АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299, рах. № НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 4200 грн.

Повний текст рішення складений 25.03.2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Т.В.Гончаренко